Постанова

від 17.02.2014 по справі 927/1275/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2014 р. Справа№ 927/1275/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Буравльова С.І.

за участю представників:

від позивача - Буряк О.І., довіреність № 10/10-07 від 10.10.2013;

від відповідача - Кулик О.А., довіреність № 21/01-02 від 21.01.2014;

розглянувши апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Левада" на рішення господарського суду Чернігівської області від 03.12.2013 у справі № 927/1275/13 (суддя Федоренко Ю.В.) за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова" до селянського (фермерського) господарства "Левада" про стягнення 3 600 000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова" звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до селянського (фермерського) господарства "Левада" про стягнення 3 024 533,57 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 03.12.2013 у справі № 927/1275/13 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 3 024 533,57 грн.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання за договором позики від 28.02.2013.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 03.12.2013 у справі № 927/1275/13 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що строк виконання відповідачем зобов'язання з повернення сум позики не настав, оскільки сторонами було укладено додаткову угоду до договору позики, якою продовжено строк виконання позичальником зобов'язання з повернення коштів до 31.12.2014.

Крім цього, в обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що Ставнічук В.В. не мав повноважень на підписання листа від імені відповідача, яким було погоджено зміну призначення платежу, оскільки довіреність на уповноваження зазначеної особи було скасовано за день до підписання цього листа.

Відповідачем, в ході здійснення апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, заявлено клопотання про витребування у позивача протоколу загальних зборів СТОВ "Дружба-Нова" та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які як вважає апелянт, підтверджують ту обставину, що на момент підписання Ставнічук В.В. листа від відповідача, яким погоджено зміну призначення платежу, останній був одночасно також директором товариства позивача.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 33 ГПК України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено принципи належності та допустимості доказів.

Згідно зі ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Також, слід зазначити, що відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Дане клопотання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Заявник не довів наявність обставини, які перешкоджають наданню вказаних у клопотанні документів.

Заявником не надано доказів його звернення до позивача у справі за наданням вказаних документів та відмови у цьому останнього.

Не доведено наявність обставин, які підтверджують необхідність витребування зазначених документів.

Крім цього, представник позивача в судовому засіданні підтвердив ту обставину, що Ставнічук В.В. був на вказаний час директором СТОВ "Дружба-Нова".

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 17.02.2014 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача в судовому засіданні 17.02.2014 заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова", як позикодавцем та селянським (фермерським) господарством "Левада", як позичальником 28.02.2013 укладено договір про надання безпроцентної цільової позики.

За предметом даного договору Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 Договору, а Позичальник зобов'язується повернути позику у визначений Договором строк (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору розмір позики становить 3 600 000, 00 грн.

Вся сума позики повинна бути повернута Позичальником Позикодавцю не пізніше 01.09.13 (п. 4.1 договору).

Позивачем на виконання умов договору перераховано відповідачу грошові кошти в загальній сумі 3 024 533,57 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

№13200 від 20.05.13 на суму 823 000 грн. з призначенням платежу: надання позики згідно договору від 28.02.2013;

№13354 від 29.05.13 на суму 3 000 грн. з призначенням платежу: надання позики згідно договору від 28.02.2013;

№ 8386 від 30.05.13 на суму 70 000 грн. з призначенням платежу: надання позики згідно договору від 28.02.2013;

№8462 від 05.06.13 на суму 20 000 грн. з призначенням платежу: надання позики згідно договору від 28.02.2013;

№8490 від 10.06.13 на суму 111 000 грн. з призначенням платежу: надання позики згідно договору від 28.02.2013;

№6497 від 26.07.13 на суму 871,57 грн. з призначенням платежу: надання позики згідно договору від 28.02.2013;

№6859 від 13.08.13 на суму 2 400 грн. з призначенням платежу: надання позики згідно договору від 28.02.2013;

№186 від 24.09.13 на суму 1 032 грн. з призначенням платежу: надання позики згідно договору від 28.02.2013;

№234 від 30.09.13 на суму 2 900 грн. з призначенням платежу: надання позики згідно договору від 28.02.2013;

№ 11797 від 01.03.13 - 249 750 грн. з призначенням платежу: оплата за с/г продукцію згідно акта звірки від 31.12.2012;

№124 від 22.03.13 - 315 500 грн. з призначенням платежу: оплата за с/г продукцію згідно акта звірки від 31.12.2012;

№12220 від 29.03.13 - 670 000 грн. з призначенням платежу: оплата за с/г продукцію згідно акта звірки від 31.12.2012;

№12233 від 02.04.13 - 17 600 грн. з призначенням платежу: оплата за с/г продукцію згідно акта звірки від 31.12.2012;

№12632 від 24.04.13 - 159 800 грн. з призначенням платежу: оплата за с/г продукцію згідно акта звірки від 31.12.2012;

№12783 від 29.04.13 - 82 574,15 грн. з призначенням платежу: оплата за с/г продукцію згідно акта звірки від 31.12.2012;

№12784 від 29.04.13 - 37 425,85 грн. з призначенням платежу: оплати за с/г продукцію згідно рах. б/н від 29.04.2013;

№8076 від 17.05.13 - 140 000 грн. з призначенням платежу: оплата за с/г продукцію згідно рахунку б/н від 07.05.2013;

№13698 від 07.06.13 - 317 700 грн. з призначенням платежу: повернення позики згідно договору від 01.12.10.

При цьому, враховується те, що позивач листом від 20.05.13 №20/05-08 повідомив відповідача, що у платіжних дорученням №11797 від 01.03.13 на суму 249 750 грн.; №124 від 22.03.13 на суму 315 500 грн.; №12220 від 29.03.13 на суму 670 000 грн.; №12233 від 02.04.13 на суму 17 600 грн.; №12632 від 24.04.13 на суму 159 800 грн.; №12783 від 29.04.13 на суму 82 574,15 грн.; № 12784 від 29.04.13 на суму 37 425,85 грн.; та № 8076 від 17.05.13 на суму 140 000 грн. призначенням платежу вважати: надання позики згідно договору від 28.02.2013.

Відповідач листом від 29.08.2013 підтвердив отримання грошових коштів від СТОВ "Дружба-Нова" за платіжними дорученнями № 11797 від 01.03.13, №124 від 22.03.13, № 12220 від 29.03.13, № 12233 від 02.04.13, № 12632 від 24.04.13, № 12783 від 29.04.13, №12784 від 29.04.13, №8076 від 17.05.13, як позики, у зв'язку з чим зазначив, що не заперечує проти зміни формулювання призначення платежу у вказаних платіжних дорученням на надання позики згідно укладеного договору.

Зазначений лист підписано представником відповідача за довіреністю від 27.08.13 Ставнічук В.В.

Крім цього, сторонами було підписано та скріплено печатками акт звірки за період з 01.01.2013 по 15.07.2013, яким погоджено зміну призначення платежу на суму 317 700 грн. за платіжним дорученням №13698 від 07.06.13 на надання позики згідно договору від 28.02.13.

Акт підписано від позивача головним бухгалтером Коваленко О.П., від відповідача - керівником Гайдай С.А. та скріплено печатками обох сторін.

Також, даним актом підтверджено заборгованість відповідача перед позивачем і за іншими спірними платіжними дорученнями.

Так, даним актом відповідач підтвердив, зокрема, і те, що перерахування коштів за спірними платіжними дорученнями здійснювалось на підставі договору позики.

Відповідач свої зобов'язання в частині повернення сум позики у строк, передбачений п. 4.1 договору не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з СФГ "Левада" 3 024 533,57 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Договір позики від 28.02.2013 від СТОВ "Дружба-Нова" підписано головним бухгалтером Коваленко О.П., який діяв на підставі довіреності від 28.02.2013.

Зазначеною довіреністю Коваленко О.П. уповноважено на укладення договору позики з СФГ "Левада".

При цьому, в довіреності зазначено строк повернення СФГ "Левада" суми позики - до 01.07.2013.

Враховуючи те, що договором встановлено більший строк повернення коштів (до 01.09.2013), аніж визначено довіреністю (до 01.07.2013), представник СТОВ "Дружба-Нова" перевищив свої повноваження при укладенні договору в частині визначення умов повернення коштів.

Статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Пунктом 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Доказами такого схвалення може бути, зокрема, відповідне вчинення дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів т.ін.).

Так, підтвердженням схвалення позивачем договору від 28.02.2013 є перерахування сум позики на рахунок відповідача.

Отже, наведене свідчить про схвалення договору шляхом прийняття його до виконання.

Таким чином, позивач своїми подальшими діями схвалив договір позики від 28.02.2013.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч.1 ст. 1046 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що вся сума позики повинна бути повернута Позичальником Позикодавцю не пізніше 01.09.2013.

Відповідачем зобов'язання в частині повернення позивачу сум позики в обумовлені строки виконано не було.

Враховуючи вищевикладене, строк виконання відповідачем зобов'язання з повернення позивачу сум позики у загальній сумі 3 024 533,57 грн. настав, проте зобов'язання виконано так і не було.

Доводи апелянта про те, що сторонами шляхом укладення додаткової угоди до договору позики було продовжено строк виконання позичальником зобов'язання з повернення коштів до 31.12.2014 не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Так, відповідачем не надано ані суду першої, ані апеляційної інстанцій доказів укладення зазначеної додаткової угоди.

Позивач при цьому зазначив, що така угода між сторонами не укладалась.

За наведених обставин, строк виконання відповідачем зобов'язання, встановлений п. 4.1 договору (до 01.09.2013), настав.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт наявності заборгованості, як станом на день подачі позову, так і станом на день ухвалення рішення, у загальній сумі 3 024 533,57 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Доводи апелянта про те, що Ставнічук В.В. не мав повноважень на підписання листа від імені відповідача, яким було погоджено зміну призначення платежу, оскільки довіреність на уповноваження зазначеної особи було скасовано за день до підписання цього листа, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 249 Цивільного кодексу України особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Відповідачем жодних доказів повідомлення Ставнічука В.В., а також позивача (особа для представництва, зокрема, перед якою була видана довіреність) про скасування довіреності до суду не надано.

Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася (ч. 3 ст. 249 Цивільного кодексу України).

Враховуючи ненадання відповідачем доказів повідомлення Ставнічука В.В. про скасування довіреності, права та обов'язки щодо СТОВ "Дружба-Нова" в силу ч. 3 ст. 249 Цивільного кодексу України, які виникли внаслідок підписання листа зазначеною особою, зберігають чинність для відповідача.

Крім того, апелянтом не доведено правову можливість зміни призначення платежу лише за погодженням з отримувачем коштів.

Слід також зазначити, що відповідач при розгляді справи в суді першої інстанції не заперечував проти погодження зміни призначень платежів та відповідно жодних доказів скасування довіреності також до місцевого господарського суду не надавав.

Крім цього, в матеріалах справи наявний акт звірки за період з 01.01.13 по 15.07.13, підписаний з боку відповідача його керівником Гайдай С.А. та скріплений печаткою СФГ "Левада".

Так, даним актом відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем за договором позики від 28.02.2013, а також те, що перерахування коштів за спірними платіжними дорученнями здійснено (з урахуванням зміни призначення платежу) на підставі зазначеного договору.

Також, апелянтом не наведено доводів та не надано доказів про те, за якими саме договорами на поставку продукції первісно було здійснено оплату (зокрема, жодного договору не надано).

За наведених обставин, доводи апелянта про те, що ним отримано лише частину коштів, передбачених договором позики, відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Так, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 3 024 533,57 грн.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" апелянту підлягає поверненню зайво сплачена ним сума судового збору у розмірі 662 грн. 13 коп.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Левада" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 03.12.2013 у справі № 927/1275/13 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Повернути селянському (фермерському) господарству "Левада" (Чернігівська область, Варвинський район, смт. Варва, вул. Галицька, б. 3, код за ЄДРПОУ 21403972) з Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 662 грн. 13 коп., сплачений згідно квитанції від 13.12.2013 № 127 (#82344409). Підставою повернення судового збору є дана постанова підписана судом та скріплена печаткою суду.

4. Матеріали справи № 927/1275/13 повернути до господарського суду Чернігівської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

С.І. Буравльов