Постанова

від 08.01.2014 по справі 808/7409/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2014 року о/об 15 год. 43 хв.Справа № 808/7409/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Колесникової С.Г.,

за участю

представника позивача - Кокіна А.Ж.

представника відповідача - Воронкової Н.В.

розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніагара ОІЛ»

до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18 вересня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніагара ОІЛ» (далі - позивач або ТОВ «Ніагара ОІЛ») до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач або Токмацької ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області), в якому позивач просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0000062200 від 05.09.2013 та №0000072200 від 05.09.2013.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що всі придбані за договором ТМЦ були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані ТОВ «Ніагара ОІЛ» на підставі накладних, оплачені, та в подальшому використані у господарській діяльності, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків. Щодо доводів податкового органу відносно відсутності у ТОВ «Ніагара ОІЛ» ТТН слід зазначити, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних можуть свідчити лише про дотримання чи порушення правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчить про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів. Також, відсутність саме товарно-транспортних накладних не може бути підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат. Таким чином, висновок податкового органу про те, що ТОВ «Ніагара ОІЛ» неправомірно віднесено до складу валових витрат, витрати, понесені у зв'язку з придбанням ТМЦ у ТОВ «Промпівдень», зроблений лише на підставі того, що до перевірки не було надано ТТН є незаконним та обґрунтованим. Крім того, інформація викладена в Акті перевірки контрагента не може бути підставою для визначення податкового зобов'язання підприємства, яке перевіряється, тому що ця інформація носить ймовірний характер та лише відображає думку перевіряючих. Таким чином, ТОВ «Ніагара ОІЛ» законно та обґрунтовано віднесло до складу валових витрат суми, які були сплачені ТОВ «Промпівдень» за отриманий бензин. Стосовно висновку податкового органу щодо заниження ТОВ «Ніагара ОІЛ» суми податку на додану вартість, позивач зазначає, що на момент перевірки сума нарахованого ТОВ «Ніагара ОІЛ» податку на додану вартість та сума податкового кредиту з ПДВ були підтверджені відповідними податковими накладними, тому у відповідача не було законних підстав для того, щоб робити в Акті висновки про порушення ТОВ «Ніагара ОІЛ» податкового законодавства.

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначив, що ТОВ «Ніагара ОІЛ» 01.08.2013 надало до Василівського відділення Токмацької ОДПІ уточнюючий розрахунок податкового зобов'язання, яке виправлено позивачем самостійно. Як наслідок, встановлено коригування податкового кредиту на зменшення взаємовідносин з ТОВ «Промпівдень» у сумі обсягу - 81 830,00 грн., сума податку на додану вартість - 16 366,00 грн. Виходячи з вищевикладеного, суму коригування не було враховано при проведенні перевірки так як зазначена інформація автоматично оброблена після написання Акту перевірки. Крім того, поставка товару здійснювалась ТОВ «Промпівдень», право власності на товар переходило до ТОВ «Ніагара ОІЛ» в момент отримання товару від ТОВ «Промпівдень». Договір підписаний Директором ТОВ «Промпівдень» - Гуджоковою Н.М. та Директором ТОВ «Ніагара ОІЛ» - Нікітіною І.В.. згідно отриманої інформації зазначеної у Акті перевірки ДПІ в Шевченківському районі м. Запоріжжя, відповідальними за фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання згідно АІС РПП були (є): Директор - Міщенко Володимир Миколайович (ідентифікаційний номер НОМЕР_1). Тобто при перевірці встановлено, що Договір підписано невідомою особою, яку не є Директором, тим самим немає права підпису. Також до перевірки не надано документи, які б підтверджували транспортування придбаної продукції. Враховуючи те, що ТОВ «Ніагара ОІЛ» на надало товарно-транспортні накладні, які підтверджували факт доставки бензину, тому є підстави вважати, що операції з придбання товару не мали реального товарного характеру, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Отже, ТОВ «Ніагара ОІЛ» без мети реального настання правових наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, проведено документально фактично не здійснені господарські операції для отримання позивачем податкової вигоди. Крім того, згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту встановлена розбіжність між ТОВ «Ніагара ОІЛ» та ТОВ «Промпівдень» у лютому 2011 року - 39 178,00 грн., березні 2011 року - 71 253,00 грн., травні 2011 року - 94 510,00 грн., червні 2011 року - 112 923,00 грн., липні 2011 року - 65 882,00 грн. Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 08 січня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Свідоцтва Серії А01 №348029 про державну реєстрацію юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніагара ОІЛ» 08.07.2010 зареєстровано Василівською районною державною адміністрацією Запорізької області як юридичну особу за адресою: 71610, Запорізька область, Василівський район, село Приморське, ідентифікаційний код 37112708 (т. 1 а. с. 156).

На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2012 №2755-VI та Наказу Токмацької ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 09.08.2013 №242 проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніагара ОІЛ» (код за ЄДРПОУ 37112708), з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість взаємовідносин з ТОВ «Промпівдень» (код ЄДРПОУ 37301199) за період: лютий 2011 року, березень 2011 року, квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року.

За результатами зазначеної перевірки складено Акт від 16.08.2013 №262/22/37112708 (далі - Акт перевірки) (т. 1 а. с. 12-30).

Згідно висновків перевірки встановлено порушення: п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2012 №2755-VI, безпідставно занижено податок на прибуток всього на суму 452 351,00 грн., викласти у наступній редакції: 451 678,00 грн., у томі числі за І квартал 2011року в сумі 138 039,00 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 238 548,00 грн., 2-4 квартал 2011 року в сумі 313 639,00 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п. 3.2.2 розділу 3 Акту перевірки; 2) п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2012 №2755-VI, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ всього в сумі 383 746,00 грн., викласти у наступній редакції на суму 367 380,00 грн., у тому числі у лютому 2011 року - 39 178,00 грн., березні 2011 року - 71 253,00 грн., травні 2011 року - 94 510,00 грн., червні 2011 року - 112 923,00 грн., липні 2011 року - 65 882,00 грн., викласти у такі редакції липні 2011 року - 49 516,00 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п. 3.1.2 розділу 3 Акту перевірки.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000062200 від 05.09.2013, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 379 763,00 грн.: за основним платежем 367 380,00 грн. та за штрафними санкціями 12 383,00 грн. (т. 1 а. с. 92) та №0000072200 від 05.09.2013, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств 451 679,00 грн.: за основним платежем 451 678,00 грн. та за штрафними санкціями 1,00 грн. (т. 1 а. с. 93)

23 серпня 2013 року ТОВ «Ніагара ОІЛ» до Токмацької ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області направлено заперечення від 23.08.2013 б/н.

Судом встановлено, що між ТОВ «Промпівдень» (Постачальник) та ТОВ «Ніагара ОІЛ» (Покупець), укладено Договір поставки 01.01.2011 №010111 (далі - Договір). За умовами договору Постачальник зобов'язується поставити у зумовлені строки другій стороні - Покупцеві нафтопродукти (далі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму (т. 1 а. с. 94-95).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору ТОВ «Промпівдень» виписано ТОВ «Ніагара ОІЛ» видаткові накладні: №203001 від 03.02.2011 на суму 155911,20 грн. у т.ч. ПДВ 25985,20 грн., №211002 від 11.02.2011 на суму 79158,00 грн. у т.ч. ПДВ 13193,00 грн., №РН-0000001 від 01.03.2011 на суму 81972,00 грн. у т.ч. ПДВ 13662,00 грн., №303002 від 03.03.2011 на суму 86172,00 грн. у т.ч. ПДВ 14362,00 грн., №311002 від 11.03.2011 на суму 83166,00 грн. у т.ч. ПДВ 13861,00 грн., №317101 від 17.03.2011 на суму 89178,00 грн. у т.ч. ПДВ 14863,00 грн., №РН-0000002 від 22.03.2011 на суму 87032,00 грн. у т.ч. ПДВ 14505,33 грн., №РН-0000103 від 03.05.2011 на суму 97194,00 грн. у т.ч. ПДВ 16199,00 грн., 3РН-0000122 від 05.05.2011 на суму 90180,00 грн. у т.ч. ПДВ 15030,00 грн., №РН-0000123 від 11.05.2011 на суму 94188,00 грн. у т.ч. ПДВ 15698,00 грн., №РН-0000124 від 20.05.2011 на суму 94116,00 грн. у т.ч. ПДВ 15686,00 грн., №РН-0000131 від 25.05.2011 на суму 97194,00 грн. у т.ч. ПДВ 16199,00 грн., №РН-0000132 від 27.05.2011 на суму 94188,00 грн. у т.ч. ПДВ 15698,00 грн., №РН-0000167 від 02.06.2011 на суму 94116,00 грн. у т.ч. ПДВ 15686,00 грн., №РН-0000168 від 06.06.2011 на суму 97194,00 грн. у т.ч. ПДВ 16199,00 грн., №РН-0000169 від 07.06.2011 на суму 95190,00 грн. у т.ч. ПДВ 15865,00 грн., №РН-0000172 від 16.06.2011 на суму 96192,00 грн. у т.ч. ПДВ 16032,00 грн., №РН-0000171 від 14.06.2011 на суму 98496,60 грн. у т.ч. ПДВ 16416,10 грн., №РН-0000173 від 17.06.2011 на суму 100160,00 грн. у т.ч. ПДВ 16693,33 грн., №РН-0000217 від 13.07.2011 на суму 104208,00 грн. у т.ч. ПДВ 17368,00 грн., №РН-0000174 від 25.06.2011 на суму 96192,00 грн. у т.ч. ПДВ 16032,00 грн., №РН-0000176 від 07.07.2011 на суму 94689,00 грн. у т.ч. ПДВ 15781,50 грн., №РН-0000219 від 19.07.2011 на суму 94689,00 грн. у т.ч. ПДВ 15781,50 грн., №РН-0000218 від 14.07.2011 на суму 98196,00 грн. у т.ч. ПДВ 16366,00 грн.; рахунки-фактури №203002 від 03.02.2011 на суму 155911,20 грн. у т.ч. ПДВ 25985,20 грн., №211002 від 11.02.2011 на суму 79158,00 грн. у т.ч. ПДВ 13193,00 грн., №301001 від 01.03.2011 на суму 81972,00 грн. у т.ч. ПДВ 13662,00 грн., №0000303002 від 03.03.2011 на суму 86172,00 грн. у т.ч. ПДВ 14362,00 грн., №0000311002 від 11.03.2011 на суму 83166,00 грн. у т.ч. ПДВ 13861,00 грн., №317101 від 17.03.2011 на суму 89178,00 грн. у т.ч. ПДВ 14863,00 грн., №СФ-0000001 від 22.03.2011 на суму 87032,00 грн. у т.ч. ПДВ 14505,33 грн., №СФ-0000103 від 03.05.2011 на суму 97194,00 грн. у т.ч. ПДВ 16199,00 грн., №СФ-0000003 від 05.05.2011 на суму 90180,00 грн. у т.ч. ПДВ 15030,00 грн., №СФ-0000002 від 11.05.2011 на суму 94188,00 грн. у т.ч. ПДВ 15698,00 грн., №СФ-0000006 від 20.05.2011 на суму 94116,00 грн. у т.ч. ПДВ 15686,00 грн., №СФ-0000004 від 25.05.2011 на суму 97194,00 грн. у т.ч. ПДВ 16199,00 грн., №СФ-0000002 від 27.05.2011 на суму 94188,00 грн. у т.ч. ПДВ 15698,00 грн., №СФ-000003 від 02.06.2011 на суму 94116,00 грн. у т.ч. ПДВ 15686,00 грн. (т. 1 а. с. 32-79); податкові накладні №203003 від 03.02.2011 на суму 155911,20 грн. у т.ч. ПДВ 25985,20 грн., №211003 від 11.02.2011 на суму 79158,00 грн. у т.ч. ПДВ 13193,00 грн., №3 від 01.03.2011 на суму 81972,00 грн. у т.ч. ПДВ 13662,00 грн., №7 від 03.03.2011 на суму 86172,00 грн. у т.ч. ПДВ 14362,00 грн., №17 від 11.03.2011 на суму 83166,00 грн. у т.ч. ПДВ 13861,00 грн., №27 від 17.03.2011 на суму 89178,00 грн. у т.ч. ПДВ 14863,00 грн., №36 від 22.03.2011 на суму 87032,00 грн. у т.ч. ПДВ 14505,33 грн., №1 від 03.05.2011 на суму 97194,00 грн. у т.ч. ПДВ 16199,00 грн., №5 від 05.05.2011 на суму 90180,00 грн. у т.ч. ПДВ 15030,00 грн., №14 від 11.05.2011 на суму 94188,00 грн. у т.ч. ПДВ 15698,00 грн., №36 від 20.05.2011 на суму 94116,00 грн. у т.ч. ПДВ 15686,00 грн., №42 від 25.05.2011 на суму 97194,00 грн. у т.ч. ПДВ 16199,00 грн., №46 від 27.05.2011 на суму 94188,00 грн. у т.ч. ПДВ 15698,00 грн., №8 від 02.06.2011 на суму 94116,00 грн. у т.ч. ПДВ 15686,00 грн., №12 від 06.06.2011 на суму 97194,00 грн. у т.ч. ПДВ 16199,00 грн., №14 від 07.06.2011 на суму 95190,00 грн. у т.ч. ПДВ 15865,00 грн., №28 від 16.06.2011 на суму 96192,00 грн. у т.ч. ПДВ 16032,00 грн., №22 від 14.06.2011 на суму 98496,60 грн. у т.ч. ПДВ 16416,10 грн., №29 від 17.06.2011 на суму 100160,00 грн. у т.ч. ПДВ 16693,33 грн., №14 від 13.07.2011 на суму 104208,00 грн. у т.ч. ПДВ 17368,00 грн., №37 від 25.06.2011 на суму 96192,00 грн. у т.ч. ПДВ 16032,00 грн., №20 від 19.07.2011 на суму 94689,00 грн. у т.ч. ПДВ 15781,50 грн., №15 від 14.07.2011 на суму 98196,00 грн. у т.ч. ПДВ 16366,00 грн. (т. 1 а. с. 132-154); товарно-транспортні накладні від 03.05.2011, від 05.05.2011, від 11.05.2011, від 20.05.2011, від 25.05.2011, від 27.05.2011, від 06.07.2011 №281, від 12.07.2011 №289, від 14.07.2011 №293, від 19.07.2011 №298, від 02.06.2011 №245, від 06.06.2011 №247, від 07.06.2011 №248, від 14.06.2011 №257, від 16.06.2011 №260, від 17.06.2011 №263, від 25.06.2011 №272 (т. 1 а. с. 207-225).

Оплата за отримані послуги здійснювалася у безготівковій формі, про що свідчать копії Розрахунків проведених через АТ «ОТП БАНК» та через ПАТ «МетаБанк», копії платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи (т. 1 а. с. 96-131).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

У пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) зазначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Крім того, пп.14.1.36 п. 14 ст. 14 ПК України також зазначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

За змістом п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Пунктом 201.14 ст. 201 ПК України встановлено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як зазначено у ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з п. 1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п. 2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як зазначено у п. 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Як зазначено у п. 1.1 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», затверджених 10.01.2007 наказом Міністерства фінансів України №2 (далі - Методичні рекомендації №2), методичні рекомендації можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків та бюджетних установ).

Відповідно п. 3.1 Методичних рекомендацій №2 надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади. Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то підприємство складає такі первинні документи, які б містили обов'язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом п. 133.1 ст. 133 ПК України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 вказаного Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 140.5 статті 140 ПК України визначено, що не дозволяється установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в розділі ІІІ Податкового кодексу України.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наявність у позивача необхідних первинних документів, що дає підстави для включення витрат до складу валових витрат за відповідний період.

У відповідності з Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 товарно - транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до положення ст.48 Закону Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно - транспортна накладна включена в перелік документів, на підставі яких виконуються перевезення автомобільним транспортом. Автомобільним перевізникам, водіям необхідно мати та пред»являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Проведення господарської операції фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких і ведеться бухгалтерський облік. В свою чергу, у відповідності з п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи є основою для податкового обліку.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то при наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

У ст. 186 ПК України визначається «місце постачання товару», згідно якого місцем постачання товарів є: фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, які підтверджують перевезення товару. Окремі недоліки при оформленні товарно-транспортних накладних не можуть свідчити про відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Як зазначено у пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пп. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків - покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що в Акті перевірки відповідач посилається на Акт від 13.05.2013 №32/22-14/23788686 позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Промпівдень» (код ЄДРПОУ 37301199) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.09.2010 по 30.04.2013, що саме по собі не є достатнім для можливості стверджувати про відсутність господарських взаємовідносин щодо постачання бензину/нафтопродуктів між ТОВ «Промпівдень» та ТОВ «Ніагара ОІЛ».

Отримання позивачем товарів від контрагентів підтверджується також копіями Паспортів №394 на бензин автомобільний А-92 згідно ДСТУ 4063-2001, №259 на бензин автомобільний А-95 згідно ДСТУ 4063-2001; Сертифікатів відповідності Серії ДЕ №734574, Серії ВВ №164531, Серії ВВ№384533, Серії ВВ №164530, Серії ДІ б/н; зведених звітів по паливу, бензину; оборотної відомості; товарних звітів по паливу, бензину, дизтопливу; зведених звітів по паливу, бензину, дизтопливу; Свідоцтвами про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів №018717, №018718; Погодженням №4105 НВ маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу; Свідоцтвом про реєстрацію транспортних засобів; Ліцензією Серії АД №064923 на надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом. Крім того, можливість вести господарську діяльність також підтверджується Договором оренди від 01.11.2010 №ТД-К. Подальше використання позивачем отриманих товарів від контрагентів підтверджується звітами про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій; звітів про товарообіг; (т. 1 а. с. 226-т. 2 а. с. 92).

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до Довідки АА №260798 з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 51.51.0 - оптова торгівля паливом; 24.14.0 - виробництво іншої основної органічної хімічної продукції; 45.21.1 - будівництво будівель; 50.50.0 - роздрібна торгівля пальним; 63.12.0 - складське господарство; 90.01.0 - збирання і оброблення стічних вод.

Правильність та обґрунтованість формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. Податковим органом не доведено, що придбання послуг та товарів не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

За наведених норм та обставин справи суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з ТОВ «Промпівдень».

Згідно ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку і податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту та до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніагара ОІЛ» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0000062200 від 05.09.2013.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0000072200 від 05.09.2013.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова