Ухвала

від 01.09.2015 по справі 808/7409/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2015 року м. Київ К/800/5200/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Острович С.Е. Федоров М.О. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніагара - Оіл»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 р.

у справі № 808/7409/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніагара - Оіл»

до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніагара - Оіл» (далі - позивач, ТОВ «Ніагара - Ойл») звернулось до суду з позовом до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач, Токмацька ОДПІ) про скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.01.2014 р. позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення №0000062200 від 05.09.2013 року та №0000072200 від 05.09.2013 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 р. постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.01.2014 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Ніагара - Оіл», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 р. скасувати, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.01.2014 р. залишити в силі.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу Токмацька ОДПІ, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Токмацькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ніагара ОІЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість взаємовідносин з ТОВ «Промпівдень» за період: лютий 2011 року, березень 2011 року, квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року, за результатами якої складено акт від 16.08.2013 року №262/22/37112708.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 452 351,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ всього в сумі 383 746,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000062200 від 05.09.2013, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 379 763,00 грн., у тому числі за основним платежем - 367 380,00 грн. та за штрафними санкціями - 12 383,00 грн.; №0000072200 від 05.09.2013, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 451 679,00 грн., у тому числі за основним платежем - 451 678,00 грн. та за штрафними санкціями - 1,00 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Промпівдень» (Постачальник) укладено договір поставки від 01.01.2011 р. №010111 (далі - Договір). За умовами Договору Постачальник зобов'язується поставити у зумовлені строки другій стороні - Покупцеві нафтопродукти (далі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За результатами господарських операцій були складені податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, вказаними документами неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій, оскільки вони не містять інформації щодо змісту та обсягу надання господарських операцій, порядок надання послуг особою-контрагентом, відсутні докази взаємодії представників сторін вказаних договорів.

Крім того, позивачем не надано доказів попереднього узгодження з постачальником - ТОВ «Промпівдень» - розміру (кількості, об'єму, ваги) партій нафтопродуктів, як-то складання специфікацій до договорів поставки (купівлі-продажу), заявок на відвантаження ПММ, замовлень на отримання ПММ.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що у ТОВ «Промпівдень» відсутні засоби для транспортування нафтопродуктів та документи, що підтверджують їх транспортування до складу позивача.

Отже, не вбачається підстав вважати, що між позивачем та ТОВ «Промпівдень» реально здійснені та фактично виконані господарські операції, які підтверджені належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку, що позивачем не виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніагара - Оіл» відхилити.

2.Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді С.Е. Острович

М.О. Федоров