Постанова

від 18.12.2014 по справі 808/7409/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2014 рокусправа № 808/7409/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Манцова Д.В..

за участю:

представника позивача: Кокіна А.Ж..

представника відповідача: Рєзнікова І.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 січня 2014 року у справі №808/7409/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ніагара - Ойл» до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

10 вересня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ніагара - Ойл» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0000062200 від 05.09.2013 року і №0000072200 від 05.09.2013 року.

Адміністративний позов обгрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є незаконними та необгрунтованими, оскільки прийняті на підставі висновків акту перевірки, що не відповідають суті спірних відносин. Також, позивач зазначає, що висновки акту перевірки грунтуються лише на припущеннях податкового органу, який не наділений повноваженнями щодо визнання недійсними правочинів, тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення носять протиправний характер та підлягають скасуванню в судовому порядку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 січня 2014 року адміністративний позов задоволено, скасовано податкові повідомлення - рішення Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0000062200 від 05.09.2013 року і №0000072200 від 05.09.2013 року.

Не погодившись з рішенням суду Токмацька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, відповідач, звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що позивачем було допушено порушення порушення вимог норм чинного законодавства при формуванні податку на додану вартість та податку на прибуток, внаслідок укладення удаваних правочинів з метою отримання податкової вигоди. У зв'язку з зазначеним, податковий орган вважає правомірними висновки акту перервірки про виявлені порушення, та прийняття на їх підставі податкових повідомлень - рішень, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Токмацької ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніагара ОІЛ» (код за ЄДРПОУ 37112708), з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість взаємовідносин з ТОВ «Промпівдень» (код ЄДРПОУ 37301199) за період: лютий 2011 року, березень 2011 року, квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року, за результатами якої складено акт від 16.08.2013 року №262/22/37112708.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

п. 138.1 , п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2012 №2755-VI , безпідставно занижено податок на прибуток всього на суму 452 351,00 грн., викласти у наступній редакції: 451 678,00 грн., у томі числі за І квартал 2011року в сумі 138 039,00 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 238 548,00 грн., 2-4 квартал 2011 року в сумі 313 639,00 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п. 3.2.2 розділу 3 Акту перевірки;

п. 185.1 ст. 185 , п. 188.1 ст. 188 , п. 198.1 , п. 198.2 , п. 198.3 , п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2012 №2755-VI , що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ всього в сумі 383 746,00 грн., викласти у наступній редакції на суму 367 380,00 грн., у тому числі у лютому 2011 року - 39 178,00 грн., березні 2011 року - 71 253,00 грн., травні 2011 року - 94 510,00 грн., червні 2011 року - 112 923,00 грн., липні 2011 року - 65 882,00 грн., викласти у такі редакції липні 2011 року - 49 516,00 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п. 3.1.2 розділу 3 Акту перевірки.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000062200 від 05.09.2013, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 379 763,00 грн.: за основним платежем 367 380,00 грн. та за штрафними санкціями 12 383,00 грн.;

№0000072200 від 05.09.2013, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств 451 679,00 грн.: за основним платежем 451 678,00 грн. та за штрафними санкціями 1,00 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень №0000062200 та №0000072200 від 05.09.2013 є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та його контрагентом укладено договір, за наслідками яких сформовано податкову звітність з податку на прибуток та податку на додану вартість у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Укладені договори, на думку суду першої інстанції, носять реальний характер настання наслідків, ними обумовлених, що підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 135.1 статті 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. (пункт 135.2 статті 135 ПК України).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між ТОВ «Промпівдень» (Постачальник) та ТОВ «Ніагара ОІЛ» (Покупець), укладено Договір поставки 01.01.2011 №010111 (далі - Договір). За умовами договору Постачальник зобов'язується поставити у зумовлені строки другій стороні - Покупцеві нафтопродукти (далі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму (т. 1 а. с. 94-95).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору ТОВ «Промпівдень» виписано ТОВ «Ніагара ОІЛ» видаткові накладні: №203001 від 03.02.2011 на суму 155911,20 грн. у т.ч. ПДВ 25985,20 грн., №211002 від 11.02.2011 на суму 79158,00 грн. у т.ч. ПДВ 13193,00 грн., №РН-0000001 від 01.03.2011 на суму 81972,00 грн. у т.ч. ПДВ 13662,00 грн., №303002 від 03.03.2011 на суму 86172,00 грн. у т.ч. ПДВ 14362,00 грн., №311002 від 11.03.2011 на суму 83166,00 грн. у т.ч. ПДВ 13861,00 грн., №317101 від 17.03.2011 на суму 89178,00 грн. у т.ч. ПДВ 14863,00 грн., №РН-0000002 від 22.03.2011 на суму 87032,00 грн. у т.ч. ПДВ 14505,33 грн., №РН-0000103 від 03.05.2011 на суму 97194,00 грн. у т.ч. ПДВ 16199,00 грн., 3РН-0000122 від 05.05.2011 на суму 90180,00 грн. у т.ч. ПДВ 15030,00 грн., №РН-0000123 від 11.05.2011 на суму 94188,00 грн. у т.ч. ПДВ 15698,00 грн., №РН-0000124 від 20.05.2011 на суму 94116,00 грн. у т.ч. ПДВ 15686,00 грн., №РН-0000131 від 25.05.2011 на суму 97194,00 грн. у т.ч. ПДВ 16199,00 грн., №РН-0000132 від 27.05.2011 на суму 94188,00 грн. у т.ч. ПДВ 15698,00 грн., №РН-0000167 від 02.06.2011 на суму 94116,00 грн. у т.ч. ПДВ 15686,00 грн., №РН-0000168 від 06.06.2011 на суму 97194,00 грн. у т.ч. ПДВ 16199,00 грн., №РН-0000169 від 07.06.2011 на суму 95190,00 грн. у т.ч. ПДВ 15865,00 грн., №РН-0000172 від 16.06.2011 на суму 96192,00 грн. у т.ч. ПДВ 16032,00 грн., №РН-0000171 від 14.06.2011 на суму 98496,60 грн. у т.ч. ПДВ 16416,10 грн., №РН-0000173 від 17.06.2011 на суму 100160,00 грн. у т.ч. ПДВ 16693,33 грн., №РН-0000217 від 13.07.2011 на суму 104208,00 грн. у т.ч. ПДВ 17368,00 грн., №РН-0000174 від 25.06.2011 на суму 96192,00 грн. у т.ч. ПДВ 16032,00 грн., №РН-0000176 від 07.07.2011 на суму 94689,00 грн. у т.ч. ПДВ 15781,50 грн., №РН-0000219 від 19.07.2011 на суму 94689,00 грн. у т.ч. ПДВ 15781,50 грн., №РН-0000218 від 14.07.2011 на суму 98196,00 грн. у т.ч. ПДВ 16366,00 грн.;

Оплату товару було здійснено на підставі рахунків-фактур №203002 від 03.02.2011 на суму 155911,20 грн. у т.ч. ПДВ 25985,20 грн., №211002 від 11.02.2011 на суму 79158,00 грн. у т.ч. ПДВ 13193,00 грн., №301001 від 01.03.2011 на суму 81972,00 грн. у т.ч. ПДВ 13662,00 грн., №0000303002 від 03.03.2011 на суму 86172,00 грн. у т.ч. ПДВ 14362,00 грн., №0000311002 від 11.03.2011 на суму 83166,00 грн. у т.ч. ПДВ 13861,00 грн., №317101 від 17.03.2011 на суму 89178,00 грн. у т.ч. ПДВ 14863,00 грн., №СФ-0000001 від 22.03.2011 на суму 87032,00 грн. у т.ч. ПДВ 14505,33 грн., №СФ-0000103 від 03.05.2011 на суму 97194,00 грн. у т.ч. ПДВ 16199,00 грн., №СФ-0000003 від 05.05.2011 на суму 90180,00 грн. у т.ч. ПДВ 15030,00 грн., №СФ-0000002 від 11.05.2011 на суму 94188,00 грн. у т.ч. ПДВ 15698,00 грн., №СФ-0000006 від 20.05.2011 на суму 94116,00 грн. у т.ч. ПДВ 15686,00 грн., №СФ-0000004 від 25.05.2011 на суму 97194,00 грн. у т.ч. ПДВ 16199,00 грн., №СФ-0000002 від 27.05.2011 на суму 94188,00 грн. у т.ч. ПДВ 15698,00 грн., №СФ-000003 від 02.06.2011 на суму 94116,00 грн. у т.ч. ПДВ 15686,00 грн. (т. 1 а. с. 32-79);

Також, продавцем на ім'я покупця було виписано податкові накладні №203003 від 03.02.2011 на суму 155911,20 грн. у т.ч. ПДВ 25985,20 грн., №211003 від 11.02.2011 на суму 79158,00 грн. у т.ч. ПДВ 13193,00 грн., №3 від 01.03.2011 на суму 81972,00 грн. у т.ч. ПДВ 13662,00 грн., №7 від 03.03.2011 на суму 86172,00 грн. у т.ч. ПДВ 14362,00 грн., №17 від 11.03.2011 на суму 83166,00 грн. у т.ч. ПДВ 13861,00 грн., №27 від 17.03.2011 на суму 89178,00 грн. у т.ч. ПДВ 14863,00 грн., №36 від 22.03.2011 на суму 87032,00 грн. у т.ч. ПДВ 14505,33 грн., №1 від 03.05.2011 на суму 97194,00 грн. у т.ч. ПДВ 16199,00 грн., №5 від 05.05.2011 на суму 90180,00 грн. у т.ч. ПДВ 15030,00 грн., №14 від 11.05.2011 на суму 94188,00 грн. у т.ч. ПДВ 15698,00 грн., №36 від 20.05.2011 на суму 94116,00 грн. у т.ч. ПДВ 15686,00 грн., №42 від 25.05.2011 на суму 97194,00 грн. у т.ч. ПДВ 16199,00 грн., №46 від 27.05.2011 на суму 94188,00 грн. у т.ч. ПДВ 15698,00 грн., №8 від 02.06.2011 на суму 94116,00 грн. у т.ч. ПДВ 15686,00 грн., №12 від 06.06.2011 на суму 97194,00 грн. у т.ч. ПДВ 16199,00 грн., №14 від 07.06.2011 на суму 95190,00 грн. у т.ч. ПДВ 15865,00 грн., №28 від 16.06.2011 на суму 96192,00 грн. у т.ч. ПДВ 16032,00 грн., №22 від 14.06.2011 на суму 98496,60 грн. у т.ч. ПДВ 16416,10 грн., №29 від 17.06.2011 на суму 100160,00 грн. у т.ч. ПДВ 16693,33 грн., №14 від 13.07.2011 на суму 104208,00 грн. у т.ч. ПДВ 17368,00 грн., №37 від 25.06.2011 на суму 96192,00 грн. у т.ч. ПДВ 16032,00 грн., №20 від 19.07.2011 на суму 94689,00 грн. у т.ч. ПДВ 15781,50 грн., №15 від 14.07.2011 на суму 98196,00 грн. у т.ч. ПДВ 16366,00 грн. (т. 1 а. с. 132-154);

Оплата за поставлений товар здійснювалася у безготівковій формі, про що свідчать копії Розрахунків проведених через АТ «ОТП БАНК» та через ПАТ «МетаБанк», копії платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи (т. 1 а. с. 96-131).

Проте, досліджені вище документи не відповідають вимогам чинного законодавства, та не визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 №281/171/578/155, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.09.08 за №805/15496 (надалі - Інструкція № 281/171/578/155).

Пунктом 5.4.1 Інструкції №281/171/578/155 передбачено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.97 №363 , зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 Інструкції №281/171/578/155 відпуск нафти споживачам здійснюється на підставі попередньо укладених договорів, а нафтопродуктів - на підставі договорів або за готівку. Відпуск нафти і нафтопродуктів здійснюється шляхом їх відвантаження споживачам магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, водним, залізничним і автомобільним транспортом.

Порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом визначено пунктом 7.5 Інструкції №281/171/578/155.

Так, згідно з пунктами 7.5.1, 7.5.4 Інструкції №281/171/578/155 нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни.

Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. (пункт 7.5.6 Інструкції №281/171/578/155).

Пунктами 7.5.7, 7.5.8, 7.5.10 Інструкції №281/171/578/155 передбачено, що ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства. ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер.

Форма №1-ТТН (нафтопродукт), передбачена додатком 3 до Інструкції №281/171/578/155, містить перелік обов'язкових реквізитів, що повинні бути заповнені при здійсненні відпуску нафтопродуктів (нафти).

Отже, на підтвердження реальності здійснення господарської операції за вищевказаними договорами позивачем надано копії податкових накладних, копії видаткових накладних, рахунки-фактури та платіжні доручення, а також ТТН.

Однак, вказаними документами неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій, оскільки вони не містять інформації щодо змісту та обсягу надання господарських операцій, порядок надання послуг особою-контрагентом, відсутні докази взаємодії представників сторін вказаних договорів.

Крім того, позивачем не надано доказів попереднього узгодження з постачальником - ТОВ «Промпівдень» - розміру (кількості, об'єму, ваги) партій нафтопродуктів, як-то складання специфікацій до договорів поставки (купівлі-продажу), заявок на відвантаження ПММ, замовлень на отримання ПММ, як це передбачено ст. 266 ГК України, позивачем суду не надано.

Як вбачається матеріалів перевірки ТОВ «Промпівдень» - контрагента позивач, під час перевірки встановлено відсутність первинних документів стосовно господарської діяльності підприємства, а також відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, в тому числі у ТОВ «Промпівдень» відсутні засоби для транспортування нафтопродуктів та документи, що підтверджують їх транспортування до складу позивача.

В свою чергу, позивачем також не надано до суду документів на підтвердження транспортування нафтопродуктів.

Кірм того, позивачем не доведено належним чином реальності факту зберігання нафтопродуктів на складах МПП "Елегея" впродовж 2011 року.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

Однак, позивачем не доведено тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати для цілей визначення податкового кредиту, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток, не підтверджені належним чином складеними первинними документами, що зумовлює відсутність у позивача підстав для формування податку на додану вартість за вказаними господарськими правовідносинами.

В зв'язку з викладеним, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, а оскаржувана постанова є прийнятою на підставі неповно та невсебічно досліджених обставин справи, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду, у зв'язку з чим, оскаржувану постанову суді скасувати та відмовити в задоволенні адміністративного позову .

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від в 08 січня 2014 року у справі №808/7409/13-а - скасувати та прийняти нову.

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Ніагара - Ойл» - відмовити.

Поставнова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим