Постанова

від 21.02.2014 по справі 908/3427/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.02.2014 року справа №908/3427/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Шевкової Т.А. суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф. за участю представників сторін: від позивача: Міхантьєв М.Д. дов. № 26 від 07.02.2013 року Чулой І.С. дов. № 26 від 07.02.2013 року від відповідача:Дробишевський О.А. дов. від 03.09.2013 року розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія", м. Мелітополь, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 11.12.2013 року у справі№ 908/3427/13 (суддя Науменко А.О.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Осіріс-Вет», м. Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія", м. Мелітополь, Запорізька область простягнення заборгованості у сумі 404 367,25 грн., 3% річних у сумі 29 577,42 грн., інфляційних втрат у сумі 2 694,94 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Осіріс-Вет», м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія", м. Мелітополь, Запорізька область заборгованості у сумі 404 367,25 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов 'язань за договором поставки № 1 від 05.01.2012 р., 3% річних у сумі 29577,42 грн., інфляційних втрат у сумі 2694,94 грн.

Господарський суд Запорізької області рішенням від 11.12.2013 року у справі № 908/3427/13 позовні вимоги в частині стягнення основного боргу задовольнив частково у сумі 329 534грн.59коп., визнавши їх обґрунтованими та доведеними матеріалами справи в цій частині, позов в частині стягнення 3% річних задовольнив частково у сумі 25 919грн.32коп., зробивши власний розрахунок 3% річних, позов в частині стягнення інфляційних втрат задовольнив у сумі 2 694грн.94коп ., яка пред'явлена позивачем до стягнення.

Приватне акціонерне товариство "Агропромислова компанія", м. Мелітополь, Запорізька область, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 11.12.2013 року у справі № 908/3427/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заявник скарги вважає, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 509, 525, 526, 527 ЦК України, без врахування судом п.п.3.1, 4.2 договору поставки № 1 від 05.01.2012 року регулюючих черговість здійснення дій по поставці, якій передує наявність письмової заявки на поставку товару, отримання рахунку, здійснення 100% передоплати товару.

Крім того, заявник скарги вважає, що господарським судом при прийнятті рішення поза увагою залишені ті обставини, що поставка та прийомка товару здійснені з порушенням норм діючого законодавства, без дотримання порядку передачі товарно-матеріальних цінностей уповноваженому представнику одержувача або автотранспортній організації.

Заявник скарги вважає наданий позивачем розрахунок суми заборгованості та штрафних санкцій таким, що не відповідає наявним в матеріалах справи документам; розрахунок ціни позову зроблений арифметичним шляхом виходячи із суми 6 302 174грн.16коп ., на яку був поставлений товар взагалі, а не із суми боргу 40 4367,25 грн.; висновок господарського суду про порушення відповідачем умов договору та приписів ст. 525 ЦК України є хибним.

Заявник скарги зазначає, що позивачем не надано до матеріалів справи відповідної довіреності на отримання товару на суму 404 367грн.

Заявник скарги вважає помилковим висновок господарського суду про доведеність суми боргу даними актів звірки розрахунків, оскільки дані акти не містять посилань на умови спірного договору, акти складені без врахування спірного періоду і борг за актами виявлений в іншій сумі ніж ціна позову.

На думку заявника скарги господарським судом порушені приписи ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України, ст.ст.216, 218 ГК України, судом залишено поза увагою, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат зроблено виходячи із суми 6 302 174грн.16коп ., на яку був поставлений товар взагалі, а не із суми боргу 40 4367,25 грн.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити без змін рішення господарського суду Запорізької області від 11.12.2013 року у справі № 908/3427/13.

Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 05.01.2012 року ТОВ «Осіріс-Вет» (постачальник) та ПАТ «Агропромислова компанія» (покупець) укладено договір поставки № 1, за умовами якого постачальник зобов'язувався передати покупцеві у власність, а покупець зобов'язується прийняти й своєчасно оплатити товар, визначений у п. 1.2 цього договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору предметом поставки є ветеринарні препарати, кормові добавки, хімічні реактиви та товари для тварин, одиниця вимірювання та ціна яких зазначається у видаткових накладних, що становлять невід'ємну частину цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору товар постачається окремими партіями на підставі заявок покупця на поставку і видаткових накладних, складених постачальником на їх основі. Покупець передає постачальнику заявки в письмовій формі будь - яким зручним способом, а саме: поштою, кур'єром, факсом. У термінових випадках заявка може передаватись по телефону, при цьому покупець зобов'язаний на вимогу постачальника до поставки товару підтвердити таку заявку в письмовій формі.

Відвантаження товару покупцеві здійснюється згідно з видатковими накладними на підставі довіреності, виданої на пред'явника, оформленої згідно з вимогами законодавства (п. 3.2 договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору ціна за одиницю виміру товару та загальна вартість товару зазначається у видатковій накладній. Загальна ціна договору складається з суми вартостей всіх поставлених партій товару, зазначених у видаткових накладних.

В пункті 4.2 договору сторонами визначений порядок розрахунків, а саме 100% попередня оплата на підставі рахунку постачальника на оплату.

Інший порядок отримання товару ніж в п.3.2 договору встановлено сторонами в додатковій угоді від 01.01.2012 року до договору поставки товару № 1 від 01.01.2012 року, однак колегією суддів Донецького апеляційного господарського суду не приймається даний документ в якості доказу зміни встановлення іншого порядку розрахунків, оскільки додаткова угода № 1 складена раніше ніж укладено договір поставки товару № 1 від 05.01.2012 року.

В пункті 3 додаткової угоди від 01.01.2012 року вказано, що дана угода є невід'ємною частиною договору поставки товару № 1 від 01.01.2012 року, однак договір, за невиконання умов якого пред'явлені позовні вимоги складено 05.01.2012 року.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що позов пред'явлено у зв'язку з наявністю заборгованості по оплаті товару, поставленого за умовами договору поставки № 1 від 05.01.2012 року по 233 видатковим накладним протягом січня - жовтня 2012 року на суму 404 367,25 грн.

Як правильно встановлено господарським судом сума 74 832грн.66коп. оплачена платіжним дорученням № 22 від 02.03.2012 року по рахунку-фактурі № 35 від 16.02.2012 року, та № 83 від 03.08.2012 року по рахункам-фактурам № 131, 132, 139, 141, 142, 147, за липень 2012 р., що підтверджено платіжними дорученням та банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи (т. 2 а.с . 104, 183, т. 4 а.с . 10, 32).

Господарський суд визнав обґрунтованою матеріалами справи заборгованість у сумі 329 534 грн. 59 коп.

Колегія суддів вважає висновок господарського суду про обов'язок сплатити вищевказану суму, як заборгованість по оплаті товару за умовами спірного договору помилковим, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що оплата товару здійснюється відповідачем шляхом 100% попередньої оплати на підставі рахунку постачальника.

Умови поставки товару визначені сторонами в розділі 3 договору поставки, згідно з якими товар поставляється окремими партіями на підставі заявок покупця, які повинні передаватися в письмовій формі поштою кур'єром факсом, у випадку передачі заявки телефоном, покупець зобов'язаний до поставки товару підтвердити таку поставку в письмовій формі.

Позивачем не доведений факт отримання заявок у встановленому порядку.

Документи, надані позивачем у якості заявок (т.4 а.с . 156 - 212) не визнаються колегією суддів оформленими належним чином, відповідно до умов договору, оскільки не підписані уповноваженими особами відповідача, не відображають обсягу поставленого товару за пред'явленими видатковими накладними в яких повинні були узгоджуватись обсяги поставки.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про недотримання позивачем умов укладеного договору щодо узгодження сторонами асортименту та обсягу, підлягаючого поставці товару за договором.

Позивачем не надано доказів пред'явлення відповідачу рахунків-фактур для здійснення попередньої оплати узгоджених до поставки за договором товарів на пред'явлену до стягнення суму.

Позивачем, в підтвердження поставки товару, надані товарно-транспортні накладні, які не підтверджують поставку товару за спірний період на вказану позивачем в позовній заяві суму 6 302 174грн.16коп .

Надані позивачем копії товарно-транспортних накладних (т.4 а.с . 55 - 155) не визнаються колегією суддів документами, які підтверджують доставку товарів автотранспортним підприємством одержувачам відповідача на суму 329 534грн.59коп.

Із умов договору поставки № 1 від 05.01.2012 року вбачається, що поставка товару повинна здійснюватись за адресою відповідача: м. Мелітополь, вул. Кірова, 175, або за домовленістю сторін, транспортом постачальника до міста призначення, узгодженого сторонами.

Відповідач в судовому засіданні надав письмові пояснення, в яких повідомив суд про те, що поставка товару здійснюється по підприємствам відповідача, які знаходяться в районах Запорізької області, а адреса відповідача, вказана в договорі є його юридичною адресою.

Крім того, товарно-транспортні накладні (т.4 а.с . 55 - 155) складені з порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, оскільки в цих накладних немає відмітки про отримання товару до перевезення автоперевізником ; приймання вантажу підтверджено підписом однієї особи, повноваження якої не засвідчено довіреностями або іншими документами, у відповідності до приписів ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.2, 12, 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей,

Позивачем до матеріалів справи не надано відповідних довіреностей на отримання товару одержувачами відповідача на суму 329 534грн.59коп.

Акти звірок розрахунків не визнаються колегією суддів документами, підтверджуючими наявність заборгованість у сумі 329 534грн.59коп., оскільки не містять посилання на умови договору, є складеними на інший період, ніж зазначено в позовній заяві. Крім того, суми боргу, зазначені в акті звірок не відповідають сумі, зазначеній в позовній заяві.

Колегією суддів розрахунок суми боргу не визнається обґрунтованим, оскільки здійснений шляхом зазначення поставки товару за спірний період на суму 6 302 174грн.16коп . та отримання оплати на суму 5 972 639грн . 57коп., надані в підтвердження оплати документи не підтверджують відомості внесені до розрахунку.

Оскільки позивачем, в порушення умов п.3.1, п.4.2 договору не доведена узгодженість підлягаючого поставці товару, отримання 100% попередньої оплати, а наданими документами не доведена їх поставка одержувачам відповідача, колегія суддів дійшла до висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення боргу у сумі 329 534грн.59коп.

Приймаючи до уваги недоведеність позовних вимог про стягнення боргу у сумі 329 534грн.59коп., відсутні підстави для стягнення 3% річних у сумі 29577,42 грн., інфляційних втрат у сумі 2694,94 грн.

Враховуючи встановлені апеляційним господарським судом обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 11.12.2013 року у справі № 908/3427/13 про задоволення позовних вимог визнається таким, що не відповідає приписам ст.43 ГПК України в частині всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, тому підлягає скасуванню, приймається нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Осіріс-Вет», м. Запоріжжя про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія", м. Мелітополь, Запорізька область заборгованості у сумі 329 534грн.59коп., 3% річних у сумі 29577,42 грн., інфляційних втрат у сумі 2694,94 грн. залишаються без задоволення.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія", м. Мелітополь, Запорізька область задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 11.12.2013 року у справі № 908/3427/13 скасувати, прийняти нове рішення.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Осіріс-Вет», м. Запоріжжя відмовити у задоволенні позову про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія", м. Мелітополь, Запорізька область заборгованості у сумі 404 367,25 грн., 3% річних у сумі 29577,42 грн., інфляційних втрат у сумі 2694,94 грн. відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Осіріс-Вет», м. Запоріжжя на користь Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія", м. Мелітополь, Запорізька область судовий збір в сумі 4 366 грн. 40 коп. за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Запорізької області, згідно з вимогами ст.ст.116, 117 Господарського процесуального кодексу України, видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України "Про виконавче провадження".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Т.А. Шевкова

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надруковано 5 прим:

1 - позивачу;

2 - відповідачу;

3 - до справи;

4 - гос. суду; 5 - ДАГС.