Постанова

від 22.01.2007 по справі 12/794н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/794н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22.01.07                                                                                 Справа № 12/794н-ад.

Суддя Палей О.С., розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного підприємства "ТНіК", м.Сєвєродонецьк

до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку

про визнання незаконним та скасування  податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача –Скачков Д.С., довіреність № б/н від 29.12.06,  Варнаков Є.Г., дов. б/н від 29.11.06;

від відповідача –Кутова Н.І., гол.держ.подат.ревізор-інсп., довіреність № б/н від 12.01.07.,  Шаповалов С.Г., нач.юр.від., дов. № 22452/10-028 від 29.12.06.

          Суть спору: Приватним підприємством "ТНіК" заявлено вимогу про визнання  незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку № 0006032301/0 від 01.11.2006 р. про донарахування ПП "ТНіК" податку на прибуток в сумі  239701 грн.59 коп., в тому числі за основним платежем –178613 грн.38 коп., за штрафними (фінансовими ) санкціями –61088 грн.21 коп.

          19.01.07 позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати оскаржуване податкове повідомлення-рішення нечинним.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в :

          Приватне підприємство "ТНіК" –позивач у справі –зареєстроване як суб'єкт  підприємницької діяльності 06.09.2000 Сєвєродонецьким міським виконавчим комітетом; перебуває на податковому обліку у ДПІ м. Сєвєродонецька з 12.09.2000 р.; підприємство є платником податку на прибуток.

          На підставі  направлення від 11.09.2006 р. № 800,  від 26.09.2006 р. № 837, від 09.10.2006 р. № 854, виданих ДПІ у м. Сєвєродонецьку, фахівцями відділу контрольно-перевірочної роботи проведена комплексна планова  документальна перевірка фінансово-господарської  діяльності з урахуванням вимог п.1 ст.11 Закону України "Про державну податкову  службу в Україні" від  04.12.1990 р. № 509-ХІІ (зі змінами та доповненнями) з питань  дотримання ПП "ТНіК" вимог податкового та валютного законодавства за період  з 01.10.2005 р. по  30.06.2006 р. відповідно  до затвердженого плану перевірки. Складено  акт перевірки № 1591/23-3 1023138 від 20.10.2006 р. за період 01.10.2005 р. по 30.06.2006 р., за результатами якого винесено податкове повідомлення –рішення про донарахування позивачу податку на прибуток в сумі  239701,59 грн.

          За висновками перевірки:

          Згідно договору на надання юридичних  послуг № 01/01-0 від 01.04.2005 р. ПП "ТНіК" у перевіряємому періоді  отримало  від ТОВ "Расінг" юридичні послуги на загальну суму 819213,23 грн., в тому числі ПДВ 136535,54 грн. Послуги оформлені актами виконаних робіт та податковими  накладними.

          За висновками перевірки –в  актах виконаних робіт відсутня інформація про зміст наданих юридичних послуг, обсяг господарської операції.

          Договір № 01/01-0 від 01.04.2005 р. акти виконаних робіт з боку виконавця підписани директором Захаровим Ю.М. та завірено печаткою ТОВ Расінг".

          В порушення п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від  22.05.1997 р. № 283/97-ВР (далі за текстом –Закон про прибуток), підприємство   безпідставно віднесло до складу  валових витрат вартість нематеріальних активів (програмного забезпечення) в сумі 1942,5 грн.

          Також, за висновками перевіряючих, позивач  безпідставно відніс до складу валових витрат  витрати по організації рекламних робіт в сумі  29833,33 грн.

          На обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що :

- договори на юридичні та рекламні послуги укладені згідно вимог чинного законодавства а господарські операції, зроблені в рамках їх виконання, правомірно були відображені в податковому обліку;

          - не провівши зустрічних перевірок з контрагентами, фактично в акті вказуються висновки, засновані на припущеннях;

          - пояснення гр-на  Захарова , який, нібито будучі директором ТОВ "Расінг" не підписував ніяких документів, не мають ніякої юридичної сили;

          - пунктом 5.10 ст.5 Закону про прибуток визначено, що встановлення додаткових обмежень по віднесенню витрат до складу валових, крім зазначених  у даному  законі, не дозволяється;

          - витрати, пов'язані з придбанням програми 1 С  бухгалтерія до складу валових  підприємством не включалися.

          Відповідач відзивом на позовну заяву проти заявленого позову заперечує, посилаючись на правомірність оскаржуваного податкового  повідомлення-рішення у зв'язку з порушенням позивачем вимог  п.п.п.5.2.1  п.5.2, п.п.п 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.5.3.2. п.5.3 ст.5 Закону про прибуток в частині безпідставного віднесення до складу валових витрат вартості юридичних, рекламних послуг та нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

          Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності доводи сторін, на які вони посилаються як на підставу  своїх вимог і заперечень, суд  дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та  підлягають задоволенню з огляду на наступне.  

          І. Відносини по справлянню податків є публічно-правовими та регулюються нормами  податкового  законодавства, зокрема, Законом України "Про оподаткування  прибутку підприємств".

          Відносини, пов'язані з укладанням та виконанням договорів, є приватними та регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського  кодексу України.

          Таким чином будь-яку господарську операцію слід оцінювати не тільки як  об'єкт оподаткування, але й як  цивільне (господарське ) зобов'язання.

          Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону про прибуток валові витрати виробництва й обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

          Підпунктом 1.32 ст. 1 Закону про прибуток визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання прибутку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у випадку коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною.

          Відповідно до п. 11.2 ст. 11 названого Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

          Згідно з пп. 5.3.9 ст. 5 Закону про прибуток не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

          Відповідно до частини другої ст. З Закону України від 16.07.99 р. N 996-ХІУ                ( 996-14 ) "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (далі - Закон про бухгалтерський облік) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.

          Частинами другою, третьою ст. 9 Закону про бухгалтерський облік передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

          Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

          Під час укладення договорів на подання юридичних послуг (№ 01/01-0 від 01.04.05) та рекламних послуг (договір № 001/45-р від 01.04.05 з ТОВ "Расінг" та договір № 001/46-р. від  01.04.05  з ТОВ "Крафтенергія") позивач правомірно керувався нормами гл.63 Цивільного кодексу України.

          Відповідно до частини першої ст.901 ЦК України за договором надання послуг виконавець зобов'язується  за завданням замовника надати послуги (здійснити певні дії або здійснити певну діяльність), а замовник зобов'язується оплатити ці послуги, якщо інше не встановлено договором. Документом, що підтверджує факт отримання послуг, є відповідний  акт.

          Судом, в порядку ст.79 КАС України досліджені письмові докази, а саме акти виконаних робіт за юридичними  послугами по періодам:

          За 4 квартал 2005 р. –280225,20 грн. (акт виконаних робіт від 07.10.2005 р. -31933,33 грн. акт виконаних робіт від 21.10.2005р. -31933,33 грн., акт виконаних робіт від 31.10.2005р. -31925,19 грн., акт виконаних робіт від 11.11.2005р. -34166,67 грн., акт виконаних робіт від 21.11.2005р. -34166,67 грн., акт виконаних робіт від 30.11.2005р. -34166,67 грн., акт виконаних робіт від 16.12 2005р. -16666,67 грн., акт виконаних робіт від 23.12.2005р.-16666,67 грн., акт виконаних робіт від ЗО.12.2005р.-16666,67 грн.), 1 квартал 2006р. - 402452,5 грн. (акт виконаних робіт від 06.01.2006р. -25000,0 грн., акт виконаних робіт від 13.01.2006р. -25000,0грн., акт виконаних робіт від 20.01.2006р. -25000,0 грн., акт виконаних робіт від 31.01.2006р. -25000,0 грн., акт виконаних робіт від 07.02.2006р. -32083,33 гри., акт виконаних робіт від 14.02.2006р. - 32083,33 грн., акт виконаних робіт від 21.02.2006р. -32083,33 грн., акт виконаних робіт від 28.02.2006р. - 32230,83 грн., акт виконаних робіт від 06.03.2006р. - 40833,33 грн., акт виконаних робіт від 14.03.2006р. -41666,67 грн., акт виконаних робіт від 22.03.2006р. -42500,0грн., акт виконаних робіт від 31 03.2006р. -48971,67 грн.).

          За рекламними послугами: акт виконаних робіт від 30.11.2005 р. за договором № 001/46-р від 01.04.05 на суму 14200 (в акті перевірки помилково вказано суму 11833,33 грн.) за договором № 001/45 р. від 01.04.05 акт виконаних робіт від 30.11.05 на суму  18000 грн.

          Відповідач вважає, що оскільки в цих  актах  відсутні  одиниці виміру  господарської операції, вони не доводять зв'язок послуг з господарською діяльністю позивача.

          Цей висновок податкового органу суд вважає помилковим.

          Закон  України "Про бухгалтерський облік та  фінансову звітність в Україні” трактує бухгалтерський облік як процес виявлення, вимірювання реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень, а первинний документ як документ, який містить відомості про  господарську операцію та підтверджує її здійснення.

          Проте, до оцінки кожного первинного документу слід підходити індивідуально, враховуючи характер господарської операції.

          Так, такий реквізит первинного та облікового документу як "одиниця виміру" використовується при засвідченні факту здійснення  господарської операції яка може бути "виміряна" у будь-яких  одиницях.

          Втім, суд погоджується з доводами позивача, що за своєю  правовою природою послуга споживається в процесі  здійснення визначеної дії чи  діяльності, а тому не має свого матеріального вираження (на відміну від робіт, тощо).

          Відсутність в актах прийому передачі "одиниць виміру" господарської операції не впливає на їх чинність як  первинного документу, що підтверджує  здійснення самої операції.

          Також суд не може  прийняти до уваги доводи податкового органу, з посиланням на отримані "оперативним шляхом" пояснення Захарова Ю.Н., який нібито не підписував первинні документи, оскільки навіть доведення у  встановленому законом порядку факту підписання актів прийому передачі неуповноваженою особою не позбавляє їх сили юридично-значимих документів.

          Слід також зауважити, що суд під час розгляду  справи про визнання акту  нечинним не може виходити за межі встановлених контролюючим органом фактів та досліджувати ті обставини, які не були досліджені під час  проведення перевірки, висновки якої покладені у підставу оскаржуваного рішення.

          Під час проведення перевірки податковий орган не тільки не з'ясував питання фактичного використання в  господарській діяльності позивача отриманих послуг, а й навіть  не мав такого наміру, обмежившись зауваженнями до  підписаних актів.

          Втім, позивач надав  суду перелік контрагентів, по яких ТОВ "Расінг" надавало ПП "ТНіК" послуги, пов'язані з пошуком покупців, здійснення переддоговірних переговорів, контроль за  виконанням контрагентами умов  договорів, тощо; та звіти про  результати  виконання договорів на рекламне обслуговування.

          ІІ. Як викладено в акті перевірки в порушення п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" від  22.05.1997 р. № 283/97-ВР підприємство в 4 кварталі 2005 р. безпідставно віднесло до складу валових витрат вартість нематеріальних активів (програмного забезпечення) в сумі 1942,5 грн., які підлягають амортизації (вид. накладна 01348 від 12.10.2005 р. –787,5 грн. платіжне доручення № 196978 від 28.12.2005 р. –1155,0 грн.)

          Дійсно, згідно п.п.5.3.2. п.5.3. ст.5 Закону про прибуток не відноситься до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних  копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають  амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

          Проте, як вказує позивач, у відповідності з приписами вищевказаної норми, він не включав до складу валових витрат на придбання програми 1 С бухгалтерія (згідно рахунків –фактур № К-00000268 від  11.10.2005 р. на суму  945 грн. з  ПДВ та видаткової накладної  № 9/2812 від 28.12.2005 р. на суму  1386 з ПДВ).

          В порядку ст.79 КАС України судом досліджені письмові докази:

          - декларація з податку на прибуток за  9 місяців 2005 р. у рядку 04,1 якої  загальні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) визначені в сумі  79157,8 тис. грн.;

          - декларація з податку на прибуток за 2005 рік (ряд.04.1 –111661,6 тис. грн.;

          - декларації з податку на додану вартість за жовтень –грудень 2005 р.,  загальна сума придбання за якими (рядки 10.1) становить  32503,8 тис. грн.;

          - реєстри отриманих та  виданих податкових накладних за жовтень –грудень 2005 р., до  яких  не внесені податкові накладні № 1431 від 11.10.05 та № 92812 від 28.12.05 на придбання нематеріального активу –програми 1 С  бухгалтерія, тобто суми ПДВ за якими не включені до податкового  кредиту звітних періодів, що  обумовлює й невіднесення до складу валових й витрат і придбання.

          Оцінивши вищевказані докази суд дійшов висновку, що  позивачем не віднесені до складу  валових  витрати на придбання нематеріального активу в сумі 1942,5 грн. висновки акту в цій частині нічим не мотивовані, а довід відповідача в судовому засіданні, що сума  цих витрат включена до складу "інших витрат" (ряд.04.12, 04.13) за деклараціями, базується на припущенні.

          На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про відсутність порушень з боку позивача вимог Закону про прибуток, у зв'язку з чим відсутні й підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 61088 грн.21 коп. з підстав, передбачених п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення  зобов'язань платників податків перед  бюджетами та державними цільовими фондами" від  21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

          У зв'язку з викладеним суд визнає оскаржуване податкове повідомлення –рішення нечинним.

          Відповідно до ст.94 КАС України понесені позивачем судові витрати в сумі 3 грн.40 коп. присуджуються йому з бюджету. Зайве  сплачені 118 грн. підлягають поверненню позивачеві з рахунку ДП «Судовий інформаційний центр»

          В судовому  засіданні оголошено вступну  та резолютивну частини рішення.

          Керуючись ст.ст.94,160,163,167,186,254 КАС України, суд           

п о с т а н о в и в :

          1.Позов задовольнити.

          2.Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сєвєродонецьку від 01.11.2006 р. № 0006032301/0 про визначення  Приватному підприємству "ТНіК" суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 239701 грн.59 коп. в тому числі 178613 грн.38 коп. основного платежу та 61088 грн.21 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП "ТНіК " 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул.Єгорова,9, код ЄДРПОУ 31023138 судові витрати в сумі 3 грн.40 коп.

4.ДП "Судово-інформаційний центр" повернути ПП "ТНіК" зайве сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі  118  грн. 00   коп. за платіжним дорученням " № 414     від  03.11.2006 р., яке повернути позивачеві разом з даною постановою.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви  про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено в повному обсязі та підписано –26.01.2007р.

Суддя                                                                                               О.С.Палей

Помічник судді                                                                 Є.С. Бубен