Ухвала

від 17.02.2014 по справі 149/3818/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

Справа № 149/3818/13-ц Провадження № 22-ц/772/626/2014Головуючий в суді першої інстанції:Войнаревич М. Г. Категорія: 37Доповідач: Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 17 лютого 2014 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: судді Медяного В.М.,

Суддів : Пащенко Л.В., Жданкіна В.В.,

при секретарі : Агеєвій Г.В.,

за участю сторін у справі: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Голодьківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 04 грудня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Голодьківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його бабуся ОСОБА_7. 24.10.2013 року перебуваючи в будинку, який належав його бабусі в АДРЕСА_1 серед її документів він знайшов заповіт, посвідчений 20.12.1995 року секретарем виконкомом Голодьківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, зареєстрованого в реєстрі за №21 яким його бабуся призначила своїм спадкоємцем на все належне їй майно, де б воно не знаходилось і з чого не заключалось і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті, в тому числі і на житловий будинок та споруди які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належали померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину.

Про існування даного заповіту нікому із членів їхньої сім`ї не було відомо. І взагалі цим питанням ніхто не цікавився, так як були впевнені в тім, що все спадкове майно буде належати його матері, оскільки при житті бабусі його батьки постійно як приймали, так і приймають активну участь у веденні та відновлені господарства. Неодноразово приїжджаючи до бабусі та допомагаючи її по господарству йому ніхто не повідомляв про даний заповіт. Селищна рада свідомо приховувала даний факт, і що наслідком пропуску ним строку на прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_7 є неналежне виконання секретарем та головою Голодьківської селищною ради, як службовими особам своїх обов'язків, що заподіяло йому істотну шкоду охоронюваним законом його правам та інтересам.

Тому вважає, що його необізнаність про даний заповіт та не повідомлення селищною радою про його існування є поважними причинами, через які він пропустив строк для прийняття спадщини.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 04 грудня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визначено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини терміном два місяці з дня набрання рішенням суду чинності. Витрати по справі покладено на сторони (а.с.26).

В апеляційній скарзі особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції від 04 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні його позовних вимог. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (а.с.40).

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 апеляційну скаргу повністю підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3. апеляційну скаргу не визнав та заперечив проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість. Крім цього, подав до суду заяву ОСОБА_2 про залишення його позову без розгляду, обґрунтовуючи її тим, що ним при подачі позову не зазначено ОСОБА_4 як зацікавлену особу у справі, суд якого вирішив питання про його права та обов'язки.

Представник відповідача Голодьківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області до суду не з'явився, однак був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, тому відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України справа розглянута у його відсутність, оскільки його неявка не перешкоджає розглядові справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення представників ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню, а позов - залишенню без розгляду, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Апеляційний суд на виконання вимог ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого Голодьківською сільською радою 23 січня 2012 року. Відповідно до заповіту від 20 грудня 1995 року спадкодавець заповіла все своє майно ОСОБА_2 Після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно, до складу якого входять житловий будинок з господарськими будівлями та споруди, земельні ділянки, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1.

Таким чином, місцевий суд, враховуючи вимоги ст.1223, 1261 ЦК України, роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», а також необізнаність позивача про заповіт, вважає, що позивачем пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, а тому прийшов до висновку за можливе визначити позивачеві додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції.

Так, частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до вимог ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ч.1 ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною 1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

Положеннями статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначенні у ст.1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Тому, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим, п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз'яснено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність садкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Частиною 1 статі 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 3 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до положення ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1278 ЦК України визначено, що частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Як вбачається з доданих до апеляційної скарги матеріалів, а саме : - копії довідки за №22 виданої 15 січня 2014 року Голодьківською сільською радою Хмільницького району Вінницької області про те, що на момент смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3, в житловому будинку за адресою:АДРЕСА_2 проживає та зареєстрований її чоловік ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.44);

- довідки за №21 виданої 15.01.2014 року Голодьківською сільською радою Хмільницького району Вінницької області, за підписом сільського голови Дегтяр Л.А., спадкоємцями по закону першої черги після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 є : чоловік - ОСОБА_8, сини - ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, а також дочка - ОСОБА_13 (а.с.46);

- копії інформаційної довідки-характеристики за №06 виданої 05.08.2013 року КП «Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_4 для пред'явлення в Хмільницьку нотаріальну контору на предмет оформлення спадщини, за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.51).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_2 пред'явлений до Голодьківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області про визначення йому додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, зазначених вимог Закону та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України не врахував та не витребував і не дослідив матеріали спадкової справи, не встановив коло можливих спадкоємців та належних осіб, які мають бути відповідачами у справі. Так як, відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 Постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Відповідно до ч. 6 ст.130 ЦПК України, якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 п.1,2 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Позивач ОСОБА_2 скористався своїм правом наданим йому п. 5 ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 310 ЦПК України та подав до суду заяву про залишення його позову без розгляду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо його законності й обґрунтованості, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому залишатися в законній силі не може та підлягає скасуванню, а позов ОСОБА_2 - залишенню без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 88, 207, 292, 303, 307, 309, 310, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 04 грудня 2013 року - скасувати.

Позов ОСОБА_2 до Голодьківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини - залишити без розгляду.

Судові витрати залишити за позивачем.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: підпис. В.М. Медяний

Судді: підписи. Л.В.Пащенко

В.В. Жданкін

З оригіналом вірно.

Суддя: