Ухвала

від 17.02.2014 по справі 127/23111/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

Справа № 127/23111/13-ц Провадження № 22-ц/772/482/2014Головуючий в суді першої інстанції:Сичук М. М. Категорія: 56Доповідач: Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 17 лютого 2014 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Медяного В.М.,

Суддів : Пащенко Л.В., Жданкіна В.В.,

при секретарі : Агеєвій Г.А.,

за участю сторін у справі: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника відповідача Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції - Слободяна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції, публічного акціонерного товариства «Фідокомбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк»), публічного акціонерного товариства «Сведбанк», Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_8 про звільнення майна з-під арешту,

за апеляційною скаргою Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції, ОСОБА_8 про звільнення майна з-під арешту та зобов'язання зареєструвати право власності на майно.

Посилається на те, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 серпня 2013 року по цивільній справі № 127/14207/13-ц за її позовом до ОСОБА_8 договір довічного утримання від 30.12.2005 року, укладений між нею і ОСОБА_10, а також додаткові угоди від 12.01.2010 року та від 13.01.2010 року, які є невід'ємними частинами договору довічного утримання від 30.12.2005 року, визнано дійсними.

Відповідно до договору довічного утримання від 30.12.2005 року та додаткових угод від 12.01.2010 року та від 13.01.2010 року ОСОБА_10 передала їй майно та правовстановлюючі документи в тому числі на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,2600 га, кадастровий номер 0510136600:02:017:0037, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, б/н, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Тому вважає, що накладені державною виконавчою службою арешти відносно майна ОСОБА_8 перешкоджають її праву власності.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 жовтня 2013 року накладено арешт на земельну ділянку площею 0,2600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, б/н, кадастровий номер 0510136600:02:017:0037 (а.с.14).

В ході розгляду справи, у жовтні 2013 року представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 було уточнено позовні вимоги, відповідно до яких відповідачами у справі є Ленінський відділ державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, Реєстраційна служба Вінницького міського управління юстиції, публічне акціонерне товариство «Фідокомбанк», ОСОБА_8 (а.с.16).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 жовтня 2013 року прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог (а.с.21)

В подальшому, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 листопада 2013 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_3 залучено в якості співвідповідачів ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Райффайзен банк Аваль» (а.с.49).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2013 позов ОСОБА_2 задоволено повністю.

Звільнено земельну ділянку площею 0,2600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, б/н, кадастровий номер 0510136600:02:017:0037, що належить ОСОБА_2 з-під арешту, який накладений постановою державного виконавця Вишенського відділення державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про відкриття провадження з накладенням арешту на майно від 25 грудня 2009 року по виконавчому провадженні № 16572533.

Зобов'язано реєстраційну службу Вінницького міського управління юстиції Вінницької області зареєструвати право власності на майно, а саме: на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,2600 га, кадастровий номер 0510136600:02:017:0037, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, б/н, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.75).

В апеляційній скарзі скаржник - відповідач у справі Ленінський відділ державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції просить рішення суду першої інстанції від 18 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі. Зазначає, що рішення суду є незаконним і необгрунтованим через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник скаржника відповідача у справі Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції - Слободян О.В. апеляційну скаргу повністю підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнав та заперечив проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Представники інших осіб, що беруть участь у справі, до суду апеляційної інстанції не з'явилися, однак повідомлялися належним чином про час і місце розгляду справи, тому відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України справа розглянута у їх відсутність, оскільки їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін у справі, що з'явилися до суду, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 серпня 2013 року по цивільній справі № 127/14207/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8 договір довічного утримання від 30.12.2005 року укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_10, а також додаткові угоди від 12.01.2010 року та від 13.01.2010 року, які є невід'ємними частинами договору довічного утримання від 30.12.2005 року, визнано дійсними.

Відповідно до договору довічного утримання від 30.12.2005 року та додаткових угод від 12.01.2010 року та від 13.01.2010 року, ОСОБА_10 передала ОСОБА_2 майно та правовстановлюючі документи на: квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,0401 га, кадастровий номер 0520680200:01:001:0928, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 для ведення садівництва; земельну ділянку площею 0,2600 га, кадастровий номер 0510136600:02:017:0037, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, б/н, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; частку корпоративних прав у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінавтотранс", код ЄДРПОУ 23104995, що складає 1,46% статутного капіталу у розмірі 44 600,00 грн.; частку корпоративних прав у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "УАК ЛТД", код ЄДРПОУ 24897087, що складає 100% статутного капіталу у розмірі 67000,00 грн.; частку корпоративних прав у статутному капіталі Селянського (фермерського) господарства "Деметра", код ЄДРПОУ 30808883, що складає 100% статутного капіталу у розмірі 490 000,00 грн.

Право власності ОСОБА_10 на земельну ділянку площею 0,2600 га, кадастровий номер 0510136600:02:00;0037, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, б/н, визнано ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 грудня 2009 року у цивільній справі № 2-7929/09, якою визнано мирову угоду між ОСОБА_10 та ОСОБА_8

Проте, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 померла, не зареєструвавши в державному земельному кадастрі набуття права власності на зазначену земельну ділянку.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що право власності ОСОБА_10 на земельну ділянку площею 0,2600 га, кадастровий номер 0510136600:02:017:0037, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, б/н, виникло на підставі мирової угоди, яка затверджена ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 грудня 2009 року у цивільній справі № 2-7929/09.

На момент укладення договору довічного утримання від 30.12.2005 року та додаткових угод від 12.01.2010 року та від 13.01.2010 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_2, мирова угода, затверджена ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 грудня 2009 року у цивільній справі № 2-7929/09 не була визнана судом недійсною. Право власності на спірне нерухоме майно належало ОСОБА_10

Таким чином, ОСОБА_10 законно набула право власності на земельну ділянку площею 0,2600 га, кадастровий номер 0510136600:02:017:0037, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, б/н та укладаючи стосовно неї договір довічного утримання від 30.12.2005 року та додаткових угод від 12.01.2010 року та від 13.01.2010 року володіла необхідним обсягом прав щодо розпорядження цією земельною ділянкою.

Також місцевим судом було встановлено, що у вересні 2013 року позивач звернулась до державного реєстратора з вимогою зареєструвати право власності на земельну ділянку площею 0,2600 га. що розташована адресою: АДРЕСА_2, б/н, кадастровий номер 0510136600:02:017:0037 та дізналась, що 25 грудня 2009 року державним виконавцем Вишенського ВДВС Вінницького МУЮ відкрито виконавче провадження № 16572533 відносно ОСОБА_12 та 07.07.2011 року зареєстровано в державному реєстрі заборон арешт на земельну ділянку площею 0,2600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, б/н, кадастровий номер 0510136600:02:017:0037.

Відповідно до письмових заперечень наданих Ленінським ВДВС на виконанні в Ленінському відділі державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження №38130250 з примусового виконання виконавчого листа за №2-5007/09 виданого Ленінським районним судом м. Вінниці 11Л2.2009 про стягнення з ОСОБА_8 на користь ВАТ "Ерсте Банк" борг за кредитним договором № 014/3949/2/27429 від 20.11.2008 року та виконавчого листа за №2-5191-2010 виданого Ленінським районним судом м. Вінниці 02.12.2010 про стягнення з ОСОБА_12 на користь АТ, "БМ І/Банк" коштів за кредитним договором №1/181207 від 18.12.2007 в сумі 518535,18 грн.

Також з 24.04.2012 року до Ленінського відділу надійшов виконавчий лист за № 2-4797, виданий Ленінським районним судом м. Вінниці 30.03.2012 року про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_4, яка належить на праві власності ОСОБА_8, що була передана в забезпечення зобов'язання за кредитним договором № 0101/0607/88-043, укладеним між АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_13, а також в забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором №0101/0607/88-047, укладеним між АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_7 та 29.05.2013 Ленінським відділом державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу №4/124/5003, виданого Господарським судом Вінницької області 16.02.2012 про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції заборгованості згідно кредитного договору №010/03-1 1/355 від 15.11.2006 року.

Таким чином, місцевий суд, враховуючи положення ст.41 Конституції України, ст.321, 328, 334 ЦК України, вважав, що накладення арешту на земельну ділянку площею 0,2600 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_2, б/н, кадастровий номер 0510136600:02:017:00, є незаконним, оскільки дана земельна ділянка належить позивачу на праві приватної власності виникла на підставі договору довічного утримання від 30.12.2005 року та додаткових договорів до нього від 12.01.2010 року та 13.01.2010 року, які рішенням Вінницького міського і Вінницької області від 16 серпня 2013 року у справі № 127/14207/13-ц визнано дійсними, а накладений арешт перешкоджає позивачу у проведенні державної реєстрації права власності належне їй майно.

Отже те, що ОСОБА_10 не була проведена державна реєстрація вищевказаної земельної ділянки, яку було передано останньою за договором довічного утримання у власність позивачці не позбавляє ОСОБА_2 права власності на цю земель ділянку та не може бути підставою для накладення на цю земельну ділянку арешту за борги попереднього власника ОСОБА_8

За таких умов договір довічного утримання від 30.12.2005 року укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_2 та додаткові договори від 12.01.2010 року, та 13.01.2010 року до Договору довічного утримання є підставою для проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому місцевий суд вважав, що наявний арешт на земельну ділянку перешкоджає здійснити право ОСОБА_2, як власника майна здійснити його державну реєстрацію. І в рішенні про відмову у наданні інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі прав відсутні відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження щодо квартири АДРЕСА_1.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов підлягав задоволенню, як такий, що знайшов своє обґрунтування в ході судового розгляду справи, і що порушене право позивача підлягає задоволенню в обраний нею спосіб.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши такі обставини, правильно застосувавши норми матеріального права, прийшов до вірного та обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.41 Конституції України, ч.1 ст.321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ст.328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною 3 ст.61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", в редакції від 5 березня 2009 року, зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.

Разом з тим, законодавцем не встановлено правових наслідків недотримання правила щодо обов'язкової державної реєстрації прав власності на майно.

Згідно зі ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч.3 ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Таким чином, момент виникнення права власності на об'єкт нерухомого майна пов'язується з моментом набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним, в той же час державна реєстрація речових прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", це лише офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому реєстрація речових прав, не має правовстановлюючого значення.

Тому, колегія суддів вважає, що місцевий суд прийшов до правильного висновку що договір довічного утримання від 30.12.2005 року укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_2, та додаткові договори від 12.01.2010 року та 13.01.2010 року до Договору довічного утримання є підставою для проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. А також, що відповідно до рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно за №8798082 від 09 грудня 2013 року про відмову у наданні інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у Державному реєстрі прав відсутні відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження щодо квартири АДРЕСА_1.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що на момент укладення договору довічного утримання від 30.12.2005 року та додаткових угод від 12.01.2010 року та від 13.01.2010 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_2, затверджена мирова угода ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 грудня 2009 року у цивільній справі № 2-7929/09 не була визнана судом недійсною. Тому право власності на спірне нерухоме майно належало ОСОБА_10

Також ніким не оскаржувалося та є чинним рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 серпня 2013 року по цивільній справі № 127/14207/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8, яким договір довічного утримання від 30.12.2005 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_10, а також додаткові угоди від 12.01.2010 року та від 13.01.2010 року, які є невід'ємними частинами договору довічного утримання від 30.12.2005 року, визнано дійсними.

Відповідно до ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство в Україні здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд на виконання вимог ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Посилання скаржника на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом застосування норм матеріального та процесуального права є безпідставним, не обґрунтованим та таким, що суперечить вимогам Закону та матеріалам справи.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об'єктивний склад, права та обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :підпис. В.М. Медяний

Судді :підписи. Л.В.Пащенко

В.В. Жданкін

З оригіналом вірно.

Суддя :