Ухвала

від 04.02.2014 по справі 2а-1043/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1043/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

04 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Ключковича В.Ю.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливо-ТНК" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливо-ТНК" до Фастівської об"єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Паливо-ТНК" звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Фастівської об"єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Фастівська ОДПІ Київської області ДПС), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 03.11.2011 року № 0000762301, № 0000772301, № 0000782301, № 0000792301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Паливо-ТНК» (далі - ТОВ «Паливо-ТНК») зареєстровано як юридичну особу Виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області 28.04.2004 року (ідентифікаційний код юридичної особи 33171171).

На підставі направлень від 03.10.2011 року №762 та від 04.10.2011 року № 765 і № 766, працівниками Фастівської ОДПІ Київської області ДПС в період з 03.10.2011р. по 11.10.2011р. було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Паливо-ТНК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.06.2011 року.

В ході перевірки було встановлено порушення позивачем вимог:

- пп.4.1.1, п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, пп. 11.3.1, п.11.3, ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), в результаті чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 3019041,98 грн., у тому числі: за IV квартал 2009 року на 449222,53 грн.; за І квартал 2010 року на 368827,05 грн.; за II квартал 2010 року на 694907,66 грн.; III квартал 2010 року на 570173,49 грн.; за IV квартал 2010 року на 517108,09 грн.; за 1 квартал 2011 року на 418803,16 грн.;

- п.135.1, пп.135.4.1, п. 135.4 ст.135, п.137.1, ст.13.7, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 752551,36 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 752551,36 грн.;

- пп.7.3.1, п.7.3 та п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7, п.4.1, ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого було занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1948740,11 грн., у тому числі: за жовтень 2009 року на 92028,90 грн.; за листопад 2009 року на 82285,16 грн.; за грудень року на 92710,97 грн.; за січень 2010 року на 50319,47 грн.; за лютий 2010 року на 113111,86 грн.; за березень 2010 року на 172372,32 грн.; за квітень 2010 року на 149799,60 грн.; за травень 2010 року на 220267,62 грн.; за червень 2010 року на 179664,32 грн.; за липень 2010 року на 167377,43 грн.; за серпень 2010 року на 171200,13 грн.; за вересень 2009 року на 117561,04 грн.; за жовтень 2010 року на 138101,23 грн.; за листопад 2010 року на 162272,51 грн.; за грудень 2010 року на 39667,55 грн.;

- п. 185.1 ст.185, п. 187.1. ст.187, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 983854,68 грн., у тому числі: за січень 2011 року на 107725,87 грн.; за лютий 2011 року на 83281,65 грн.; за березень 2011 року на 147610,82 грн.; за квітень 2011 року на 236881,35 грн.; за травень 2011 року на 260102,05 грн.; за червень 2011 року на 148252,94 грн.;

- п. 7.3.1, п. 7.3 та п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст. 7 , п. 4.1, ст. 4, пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого було встановлено завищення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів в періоді, що перевірявся, на загальну суму 57806 грн., в тому числі за червень 2010 року в сумі 57806 грн.;

- п.185.1 ст.185 та п.187.1. ст.187, п.198.3 ст.198, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого було встановлено завищення залишку від'ємного значення (р.24 податкової

декларації з податку на додану вартість) на загальну суму 61980 грн., у тому числі: за

червень 2011 року на 61980 грн., та встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, яка включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.20.2 податкової декларації з податку на додану вартість) на загальну суму 17245 грн., в тому числі за червень 2011 року в сумі 17245 грн.;

- п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в частині неподання у встановлений законом строк розрахунку комунального податку за період з 01.10.09 по 30.06.11, а саме: 4 квартал 2009 року, 1 квартал 2010 року, 2 квартал 2010 року, 3 квартал 2010 року, 4 квартал 2010 року;

- п.п. «а» та п.п. б п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (із змінами та доповненнями), внаслідок чого не було утримано та перераховано до бюджету в періоді, що перевірявся, податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 977,91 грн., у тому числі: за

III квартал 2010 року на 977,91 грн. та не подано податковий розрахунок сум доходу,

нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку

за формою №1-ДФ за III - й квартал 2010 року.

За результатом проведення перевірки відповідачем було складено акт перевірки від 18 жовтня 2011року № 374/61/2301-33171171, на підставі якого Фастівською ОДПІ Київської області ДПС були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 03 листопада 2011 року №0000762301 форми «Р» про збільшення ТОВ «Паливо-ТНК» грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 4421654,05 грн., в т.ч. 3771593,34 грн. основного платежу та 650060,71 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- від 03 листопада 2011 року №0000772301 форми «Р» про збільшення ТОВ «Паливо-ТНК» грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 3419780,82 грн., в т.ч. 2932594,79 грн. основного платежу та 487186,03 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- від 03 листопада 2011 року №0000782301 форми «В1» про зменшення ТОВ «Паливо-ТНК» суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 57806 грн. за червень 2010 року;

- від 03 листопада 2011 року №0000792301 форми «В4» про зменшення ТОВ «Паливо-ТНК» розміру від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 61980 грн. за червень 2011 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 гривні;

Позивач заперечує правомірність спірних податкових повідомлень-рішень відповідача, у зв'язку з чим просить скасувати їх з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Обговорюючи правомірність збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 4421654,05 грн. та прийняття з цих підстав оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 03 листопада 2011 року №0000762301, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (Закон втратив чинність з 1 січня 2013 року згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI ), валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно пп.4.1.1, п.4.1 ст.4 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно із п.п. 5.1, 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 5.11 вказаної статті, встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Отже, визначальною підставою для віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових витрат є їх використання у господарській діяльності підприємства.

Так, в порушення вимог пп.4.1.1, п.4.1 ст.4, пп.11.3.1, п.11.3, ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем не було задекларувало валовий дохід за період з 01.10.09 по 31.03.11 на загальну суму 12072378,65 грн., в тому числі: за 4 квартал 2009 року на суму 1796265,10 грн., за 1 квартал 2010 року на суму 1474644,90 грн., за 2 квартал 2010 року на суму 2779007,65 грн., за 3 квартал 2010 року на суму 2280067,95 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 2067806,4 грн. та за 1 квартал 2011 року на суму 1674586,65 грн.

Згідно пояснень директора ПП «Самсон-К» Самсона Григорія Петровича, TOB «Паливо-ТНК» згідно договору від 01.09.2008 року надавалися паливно-мастильні матеріали на відповідальне зберігання з правом відпуску паливно-мастильних матеріалів за талонами (карточками). Однак, як вбачається з акту планової виїзної документальної перевірки ПП «Самсон-К», що була проведена Фастівською ОДПІ з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, під час проведення перевірки встановлено відсутність укладення між ПП «Самсон-К» та TOB «Паливо-ТНК» договору відповідального зберігання; відсутність договору відповідального зберігання від 01.09.2008 року про відпуск нафтопродуктів по талонам через заправні станції TOB «Паливо-ТНК»; відсутність факту використання талонів (їх облік) у фінансово-господарській діяльності ПП «Самсон-К»; відсутність оборотно-сальдових відомостей по рахунках 331 "Грошові документи в національній валюті" та рахунку 08 "Бланки суворої звітності", відсутність основних засобів на балансі підприємства.

Крім того, податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення валових витрат на загальну суму 3788,24 грн. та встановлено факт неправомірного віднесення до складу валових витрат послуг по щомісячному обслуговуванню РРО в період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р. згідно договору №788 від 17.03.08, укладеного між ТОВ «Паливо-ТНК» та TOB «Біатрон-6», на загальну суму 3788,24 гривень.

Також, під час звірки звітів по РРО, журналів РРО та касової книги, податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.135.1, ст.135, пп.135.4.1, п.135.4 ст.135, п.137.1, ст.137 Податкового кодексу України, оскілки не було задекларовано валовий дохід в період з 01.04.11 по 30.06.11 на загальну суму 3271336,65 грн. (у тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 3271336,65 гривень).

Згідно п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з доходу від операційної діяльності (п. 135.4 цієї статті) та інших доходів (п. 135.5 цієї статті), за винятком доходів, визначених у п. 135.3 цієї статті та доходів, що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування (ст. 136 ПКУ).

Підпунктом 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України передбачено, що винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо) включаються в дохід від операційної діяльності, який згідно з п. 135.4 цієї статті визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше суми отриманої в будь-якій формі компенсації.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Кошти або вартість майна, що надходять комісіонеру (повіреному, агенту тощо) в межах договорів комісії, доручення, консигнації та інших аналогічних цивільно-правових договорів не враховуються для визначення об'єкта оподаткування на підставі пп. 136.1.19 п. 136.1 ст. 136 ПКУ. Платежі платника податку в сумі вартості товару на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, перераховані платником на виконання цих договорів не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку відповідно до пп. 139.1.2 139.1 ст. 139 ПКУ.

Крім цього, пп. 153.4.1 п. 153.4 ст. 153 Податкового кодексу України, передбачено, що з урахуванням особливостей, установлених цим розділом, не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачу права власності на таке майно.

Водночас, згідно із пп. 153.4.2 п. 153.4 ст. 153 Податкового кодексу України не включаються до витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з наданням платником податку майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання) або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншій особі.

Таким чином, аналізуючи норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 03 листопада 2011 року №0000762301, яким ТОВ «Паливо-ТНК» збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 4421654,05 грн.

Що стосується правомірності винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 03.11.2011 року №0000772301, №0000782301, №0000792301, колегія суддів зважає на наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (Закон втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI ).

Згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Із системного аналізу пункту 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), випливає, що поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів.

Тобто з метою оподаткування фактом поставки товарів визнається як операція, в результаті якої за умовами договору між постачальником та покупцем передача товару вже відбулася (у покупця виникло право власності на товар), так і операція, в результаті якої виникнення права власності на товар ще має відбутися при виконанні певних умов договору, тобто оплати товару чи отримання товару покупцем.

Таким чином, визначення дати виникнення податкових зобов'язань при здійсненні операцій з продажу товарів не залежить від дати переходу права власності на товар, що поставляється, а вжите в пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» поняття відвантаження товарів слід розуміти не як визначення факту виникнення права власності на товар, а як визначення початку процесу фізичного переміщення товару від місця його постійного знаходження (зберігання) у постачальника.

Як вбачається з висновків акту перевірки від 18 жовтня 2011року № 374/61/2301-33171171, позивачем в порушення вимог пп.7.3.1, п.7.3, ст.7, п.4.1, ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» не було включено до податкових зобов'язань з податку на додану вартість суму 2079558,40 грн., в тому числі: за жовтень 2009 року - 133274.23 грн.; за листопад 2009 року - 116910,49 грн.; за грудень 2009 року - 109068,30 грн.; за січень 2010 року -65200,14 грн.; за лютий 2010 року - 112425,19 грн.; за березень 2010 року - 117303,65 грн.; за квітень 2010 року - 179049,93 грн.; за травень 2010 року - 201842,95 грн.; за червень 2009 року - 174908,65 грн.; за липень 2010 року - 167335,76 грн.; за серпень 2010 року -171633,46 грн.; за вересень 2010 року - 117044,37 грн.; за жовтень 2010 року - 138059,56 грн.; за листопад 2010 року -162230,84 грн.; за грудень 2010 року - 113270,88 гривень.

Крім того, позивачем в порушення вимог п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» не було включено до бази оподаткування податком на додану вартість суми розрахунків, що задекларовані по реєстраторах розрахункових операцій, сфера застосування яких - роздрібна торгівля паливно-мастильними матеріалами.

Відповідно до пп.11.3.1, п.11.3, ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Так під час перевірки повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2009р. по 30.06.2011 року було встановлено його завищення на загальну суму 882,73 грн., та встановлено факт неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту послуг із щомісячного обслуговування РРО в період з 01.10.2009р. по 30.06.2011р., що надавались TOB «Біатрон-6» за умовами укладеного договору № 788 від 17.03.2008р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (із змінами та доповненнями, далі - Закон № 265/95-ВР), реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до абзацу 4 статті 2 вказаного Закону, розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Передбачена законодавцем можливість повернення грошових коштів у разі відмови покупця від товару чи послуги означає, що здійснення розрахункової операції при реалізації товарів (послуг) не вимагає збігу в часі цієї операції, зокрема, з фактичним наданням послуг. Необхідною умовою здійснення такої операції є реалізація товарів (послуг), тобто їх продаж у результаті вчиненого продавцем і покупцем правочину.

Згідно з наведеним в абзаці 15 статті 2 Закону № 265/95-ВР визначенням, розрахунковим документом є документ установлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ та ін.), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

Відповідно до приписів абз. 22 ст. 2 Закону № 265/95-ВР, фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.

Згідно пункту 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за № 107/5298 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) (Порядок втратив чинність згідно з наказом Міністерства доходів і зборів України від 28 серпня 2013 року N 417), реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.

Відповідно до пунктів 1, 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Оскільки підприємством в КОРО в повному обсязі було оприбутковано розрахункові операції на підставі фіскальних звітних чеків РРО та у відповідності до вимог п. 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/1-320, відображено виручку по РРО, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції, вчинені підприємством за умовами договору відповідального зберігання від 01.09.2008 року, не підпадають під визначення поняття «відповідальне зберігання» в розумінні п. 1.24 п.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки касовими чеками та іншими розрахунковими документами було підтверджено факт продажу підприємством паливно-мастильних матеріалів.

Разом з тим, відповідно до пп. 7.3.1, п. 7.3, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення .документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання доручення Державної податкової адміністрації в Київській області, оформленого листом від 05.12.11 №11819/7/25-17/374-1594, Фастівська ОДПІ Київської області ДПС зобов'язувалася згідно вимог п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України направити на адресу ПП «Самсон-К» запит про надання документального підтвердження включення реалізованих через TOB «Паливо-ТНК» паливо-мастильних матеріалів до валових доходів та податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р. та провести у разі ненадання ПП «Самсон-К» пояснень та їх документального підтвердження, документальну позапланову перевірку.

Крім того, листом ДПА в Київській області від 05.12.11 №11819/7/25-17/374-1594 відповідача було зобов'язано провести в порядку п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України позапланову перевірку TOB «Паливо-ТНК» з урахуванням результатів позапланової перевірки ПП «Самсон-К».

У відповідь на запит від 05.12.11 № 6720/10/23-1 про надання документального підтвердження включення до валових доходів з податку на прибуток та податкових зобов'язань з ПДВ паливно-мастильних матеріалів, реалізованих через позивача, ПП «Самсон-К» на адресу податкового органу надіслало лист від 16.12.11 №8/12, зі змісту якого вбачається, що облік талонів на бухгалтерських рахунках в ПП «Самсон-К» не ведеться. Крім того, ПП «Самсон-К» не надало доказів документального підтвердження включення до власних валових доходів з податку на прибуток та податкових зобов'язань з ПДВ виручки від реалізованих через TOB «Паливо-ТНК» паливно-мастильних матеріалів.

На виконання доручення ДПА в Київській області від 05.12.11 № 11819/7/25-17/374-1594, Фастівською ОДПІ Київської області ДПС були виписані накази на проведення позапланових виїзних перевірок TOB «Паливо-ТНК» та ПП «Самсон-К» № 3 та №4 від 04.01.12 відповідно. При виїзді працівників Фастівської ОДПІ Київської області ДПС було виявлено відсутність вказаних підприємств за юридичними адресами, про що складено відповідні акти №42/23-1 та №44/23-1 від 04.01.12 та довідки про неможливість вручення документа платнику податків №41/23-1 та №43/23-1 від 04.01.12 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження включення ПП «Самсон-К» паливно-мастильних матеріалів до валових доходів з податку на прибуток та податкових зобов'язань з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів не вбачає.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливо-ТНК" - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович

Повний текст ухвали виготовлено - 12.02.14р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.