Ухвала

від 27.05.2014 по справі 2а-1043/12/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2014 р. м. Київ К/800/10777/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря : Горголь І.С.

представників:

позивача: Грабовецької Ф.Ф.

відповідача : Ступака Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливо-ТНК»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року

у справі № 2а-1043/12/1070

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Паливо-ТНК» доФастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Паливо-ТНК» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Паливо-ТНК») звернулось до суду з позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2012 року в задоволенні позову ТОВ «Паливо-ТНК» відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року апеляційну скаргу ТОВ «Паливо-ТНК» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ТОВ «Паливо-ТНК» залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Паливо-ТНК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 18.10.2011року № 374/61/2301-33171171.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 4.1.1, п. 4.1 ст. 4 , п. 5.1 ст. 5 , пп. 11.3.1, п. 11.3, ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , в результаті чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 3019041,98 грн.; п. 135.1 , пп. 135.4.1 , п. 135.4 ст. 135 , п. 137.1 , ст. 13.7, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України , в результаті чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 752551,36 грн.; пп. 7.3.1, п. 7.3 та пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 , п. 4.1, ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» , в результаті чого було занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1948740,11 грн.; п. 185.1 ст. 185 , п. 187.1 . ст. 187 , п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України , в результаті чого було занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 983854,68 грн.; п. 7.3.1, п. 7.3 та пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 , п. 4.1, ст. 4 , пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , в результаті чого було встановлено завищення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів в періоді, що перевірявся, на загальну суму 57806 грн., в тому числі за червень 2010 року в сумі 57806 грн.; п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 . ст. 187 , п. 198.3 ст. 198 , п. 200.3 , п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України , в результаті чого було встановлено завищення залишку від'ємного значення на загальну суму 61980 грн., та встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, яка включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 17245 грн., пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» , в частині неподання у встановлений законом строк розрахунку комунального податку за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року; пп. «а» та пп. «б» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» , внаслідок чого не було утримано та перераховано до бюджету в періоді, що перевірявся, податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 977,91 грн. та не подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ за III - й квартал 2010 року.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.11.2011 року

- №0000762301 про збільшення ТОВ «Паливо-ТНК» грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 4421654,05 грн.,(3771593,34 грн. - основного платежу та 650060,71 грн. штрафних (фінансових) санкцій);

- №0000772301 про збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 3419780,82 грн., (2932594,79 грн. - основного платежу та 487186,03 грн. штрафних (фінансових) санкцій);

- №0000782301 про зменшення ТОВ «Паливо-ТНК» суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 57806 грн. за червень 2010 року;

- №0000792301 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 61980 грн. за червень 2011 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 гривні;

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суду вважає такі висновки судів передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.1, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з доходу від операційної діяльності (п. 135.4 цієї статті) та інших доходів (п. 135.5 цієї статті), за винятком доходів, визначених у п. 135.3 цієї статті та доходів, що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування (ст. 136 ПКУ ).

Підпунктом 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПК України передбачено, що винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо) включаються в дохід від операційної діяльності, який згідно з п. 135.4 цієї статті визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше суми отриманої в будь-якій формі компенсації.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Частиною 5 ст. 11 КАС України передбачено, що суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Проте, судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи не було досліджено господарських операцій в розрізі отриманих товарів від вищевказаних контрагентів із застосуванням їх в подальшій господарській діяльності ТОВ «Паливо-ТНК».

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції не було досліджено питання щодо правомірності формування валових витрат ТОВ «Паливо-ТНК» в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вищевказаними контрагентами та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Також, судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи не було досліджено, та не дано належної правової оцінки наявним в матеріалах справи первинним документам: договору відповідального зберігання від 01.09.2008 року укладеного між ТОВ «Паливо-ТНК» та ПП «Самсон-К», звіт про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), акт прийому - передачі, тощо.

Отже, колегія суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи, порушили та невірно застосували норми матеріального права, та, як наслідок, прийняли незаконні рішення.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливо-ТНК» задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов