Ухвала

від 18.02.2014 по справі 822/4268/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/4268/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

представника позивача: Заболотної Г.К.

представника позивача: Львовської Є.М.

представника відповідача: Юрчук Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кабельний завод" до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кабельний завод" (Позивач) звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник Позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що працівниками Відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Кабельний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 16.07.2013 року №79/221/30686638, на підставі висновків якого Відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0001312201, №0001322201, №0007501702 та №0001332201 від 29.07.2013 року. Крім того, за наслідками адміноскарження Позивачем зазначених повідомлень-рішень, Відповідачем податкове повідомлення-рішення №0007501702 частково скасовано та прийнято податкове повідомлення-рішення №0013561702 від 21.10.2013 року.

Судом встановлено, що 05 лютого 2008 року між ТОВ „Кабельний завод" з ВАТ СКБ "Дністер" укладено Договір №23901/8 про відкриття кредитної лінії, предметом якого було надання відновлювальної мультивалютної кредитної лінії в розмірі 24 млн.грн. Погашення позики ВАТ СКБ" Дністер" проводилось до квітня 2009 року.

В квітні 2009 року листом від 14.04.2009 року №410-2237 ВАТ СКБ "Дністер" повідомило ТОВ "Кабельний завод" про те, що згідно договорів про відступлення права вимоги, укладеними між ВАТ СКБ «Дністер» та ТОВ «Перша факторингова компанія» 19.03.2009 року та 09.04.2009 року ВАТ СКБ "Дністер" відступило ТОВ «Перша факторингова компанія» права вимоги відповідно до укладених між ВАТ СКБ "Дністер" та ТОВ „Кабельний завод" договорах. В подальшому, ТОВ „Перша факторингова компанія" згідно договору від 16.02.10 про відступлення права вимоги передано право вимоги за згаданими вище договорами фізичній особі ОСОБА_5 та з цього моменту погашення кредиту ТОВ „Кабельний завод" здійснював зазначеній фізичній особі.

Так, між фізичною особою ОСОБА_5 та ТОВ "Кабельний завод" 22.06.2010 року укладено договір за №0109-02-10/К від 16.02.10 про порядок виконання зобов'язань за договором про відступлення права вимоги. За умовами даного договору передбачено, що до кредитора ОСОБА_5 переходить право вимоги повної суми заборгованості в розмірі 23112950,51 грн. Боржник - ТОВ "Кабельний завод" зобов`язується повернути суму заборгованості в розмірі 23112970,51 грн. у строк до 01.07.2013 року включно. Оплата процентів не сплачується.

На виконання умов зазначеного договору з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року Позивачем перераховано фізичній особі ОСОБА_5 кошти в розмірі 2400000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, наданими Позивачем.

Колегія суддів вважає, що Відповідач неправомірно збільшив Позивачу суму податку з доходів фізичних осіб, врахувавши виплачені ОСОБА_5 кошти по кредитній заборгованості, з огляду на таке.

Згідно п.1.ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги).

Відповідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором, або законом.

Згідно 14.1.180. ст.14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Пунктом 164.2.2 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Враховуючи вищезазначене, в результаті відступлення права вимоги кредитором відбулась заміна первісного кредитора на нового - ОСОБА_5

Як зазначалось, виплата коштів по кредитній заборгованості здійснювалась без сплати відсотків, а відтак, на думку колегії суддів, немає підстав вважати, що виплачені Позивачем кошти ОСОБА_5 є винагородою за надані послуги чи виконані роботи. Тому, як правильно зазначено судом першої інстанції, Позивач не набув статусу податкового агента та не повинен сплачувати податок на доходи фізичних осіб.

Що стосується тверджень апелянта про заниження Позивачем податку на прибуток у періоді, що перевірявся в зв'язку із завищенням ним витрат по господарських операціях з МП «Ефес», ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Енергообладнання» та ТОВ «Альфа-Вест ЛТД», колегією суддів встановлено наступні обставини.

Позивач в серпні 2012 року придбав у ТОВ"МП Ефес" катанку мідну та відніс до собівартості виготовлених та реалізованих товарів в IV кварталі 2012 року її вартість в загальній сумі 622075,00 грн.

Здійснення зазначеної господарської операції підтверджується наданим Позивачем договором №8 від 02.07.2012 року, видатковою накладною №РН-080201 від 02.08.2012 року, податковою накладною №86 від 02.08.2012 року, платіжними дорученнями на підтвердження перерахування коштів вказаному постачальнику, товарно-транспортною накладною від 01.08.2012 року, що підтверджує транспортування товару.

Крім того, на підтвердження оприбуткування та використання у власній господарській діяльності придбаної у ТОВ"МП Ефес" катанки мідної, Позивачем надано суду прибуткову накладну №ПН-0001099 від 03.08.2012 року, оборотно-сальдові відомості по рахунках 2023 та 201 за серпень 2012 року, карту рахунку 2023 за серпень-вересень 2012 року, лімітну карту №ПЛ-0000446 за серпень 2012 року, накладні на здачу готової продукції за вересень 2012 року, лист ТОВ"МП Ефес" за вих.№332 від 13.08.2013 року на підтвердження поставки катанки мідної Позивачу.

Також, з обставин справи встановлено, що Позивач відніс до собівартості виготовлених та реалізованих товарів в IV кварталі 2012 року вартість пластикату, придбаного у ФОП ОСОБА_6 в серпні 2012 року, в загальній сумі 99600,00 грн.

На підтвердження здійснення зазначеної господарської операції Позивачем надано суду договір поставки №1/12 від 01.12.2011 року, накладні №3 від 09.08.2012 року, №4 від 13.08.2012 року, податкові накладні №3 від 09.08.2012 року, №4 від 13.08.2012 року, платіжні доручення на підтвердження перерахування коштів вказаному постачальнику.

На підтвердження транспортування пластикату від постачальника до ТОВ"Кабельний завод" на орендований Позивачем склад в м. Харкові та зі складу до м.Кам`янець-Подільський на ТОВ"Кабельний завод" Позивачем надано суду товарно-транспортні накладні від 09.08.2012 року від 13.08.2012 року, від 20.08.2012 року, договір оренди №01/03/12 від 01.03.2012 року, акт передачі в оренду нежитлового приміщення від 01.03.2012 року, платіжне доручення на підтвердження оплати за оренду, накладні №НТ-0000002 від 20.08.2012 року, №НТ-0000003 від 20.08.2012 року, заявка на перевезення вантажу від 20.08.2012 року, акт №ОУ-000583 від 22.08.2012 року, платіжне доручення на підтвердження оплати за перевезення ТОВ"Авторейс" .

На підтвердження оприбуткування та використання у власній господарській діяльності придбаної у ФОП ОСОБА_6 пластикату Позивачем надано суду прибуткові накладні : №ПН-0001146 від 09.08.2012 року, №ПН-0001147 від 13.08.2012 року, лімітні карти за жовтень 2012 року №ПЛ-0000579 та №ПЛ-0000580, накладні на здачу готової продукції за жовтень 2012 року.

У травні 2012 року Позивач придбав у ТОВ" Енергообладнання" тен 368А13/4,8 с220 та відніс до собівартості виготовлених та реалізованих товарів в II кварталі 2012 року його вартість в сумі 7752,00 грн.

На підтвердження здійснення вказаної господарської операції Позивачем надано суду видаткову накладну №633 від 09.05.2012 року, податкову накладну №155 від 23.04.2012 року, платіжне доручення на підтвердження перерахування коштів вказаному постачальнику.

В підтвердження здійснення транспортування товару надано акт №Д-00024142 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.05.2012 року з ТОВ "Делівері", заявка на перевезення вантажу від 20.08.2012 року, акт №ОУ-000583 від 22.08.2012 року, платіжне доручення на підтвердження оплати за перевезення ТОВ"Делівері" .

Підтвердженням оприбуткування та використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ "Енергообладнання" тену є прибуткова накладна №ПН-0000598 від 15.05.2012 року, вимога №ПМ-0000435 від 29.05.2012 року, наряд замовлення, оборотно-сальдова відомість по рахунку № 207 за травень 2012 року.

Також Позивач відніс до собівартості виготовлених та реалізованих товарів в II кварталі 2012 року вартість насосу придбаного в червні 2012 у ТОВ"Альфа-Вест ЛТД" на суму 1100,00 грн.

На підтвердження здійснення господарської операції між ТОВ"Кабельний завод" та ТОВ"Альфа-Вест ЛТД", Позивачем надано суду видаткову накладну №116 від 07.06.2012 року, податкову накладну №131 від 06.06.2012 року, платіжне доручення на підтвердження перерахування коштів вказаному постачальнику.

На підтвердження транспортування насосу від постачальника до ТОВ"Кабельний завод" Позивачем надана суду товарно-транспортна накладна від 07.06.2012 року.

Крім того, на підтвердження оприбуткування та використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ" Альфа-Вест ЛТД" насосу Позивачем надано суду прибуткову накладну №ПН-0000762 від 13.06.2012 року, вимогу №ПМ-0000510 від 25.06.2012 року, наряд замовлення №120.

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агенськими договорами.

Відповідно до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування,

визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку

витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг .

Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; - прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних фондів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Таким чином, витрати операційної діяльності, до яких відноситься собівартість придбаних (виготовлених) реалізованих товарів, робіт, послуг визнаються такими та враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, якщо вони здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Усі надані первинні документи були досліджені судом першої інстанції, на підставі чого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність операцій Позивача щодо придбання матеріальних цінностей, оскільки ці операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою їх придбання було подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Твердження апелянта про відсутність сертифікатів якості та паспортів на товар, а також відсутність певних реквізитів у наданих документах не дають підстав для висновку про відсутність господарської операції, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що товарно-транспортна накладна - це документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а тому недоліки заповнення товарно-транспортної накладної чи її відсутність не мають значення для вирішення спору щодо наявності у Позивача права на формування податкового кредиту чи витрат за наявності належним чином виданої податкової накладної та інших первинних документів, які підтверджують реальність виконання господарської операції.

Також, колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на акти про неможливість проведення зустрічної звірки Ірпінської ОДПІ та Індустріальної ОДПІ м.Харкова, оскільки чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Що стосується тверджень апелянта про заниження Позивачем податку на додану вартість у періоді, що перевірявся в зв'язку із неправомірним віднесенням до податкового кредиту податку на додану вартість по господарських операціях з МП «Ефес», ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Енергообладнання» та ТОВ «Альфа-Вест ЛТД», та внаслідок не проведення його зменшення на суму 167871,00 грн. податку з вартості матеріалів, та вартості (робіт, послуг) використаних не в межах господарської діяльності підприємства, суд апеляційної дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну

територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу витрат виробництва (обігу) за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару або надання послуги.

Суд вважає, що Позивачем було доведено реальність здійснення господарських операцій з придбання ТМЦ із контрагентами МП «Ефес», ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Енергообладнання» та ТОВ «Альфа-Вест ЛТД», що в подальшому були використані Позивачем у своїй господарській діяльності, та рух активів у процесі здійснення зазначених господарських операціях підтверджується наявними матеріалами справи, а відповідно зазначені суми ПДВ були правомірно віднесені Позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ у перевіряємому періоді на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Крім того, судом встановлено, що Позивачем правомірно включено до складу витрат, які враховуються при визначені об`єкта оподаткування, вартість придбання ТМЦ у МП "Ефес", у ФОП ОСОБА_6, у ТОВ "Енергообладнання", у ТОВ "Альфа-Вест ЛТД", а тому Позивач мав право на включення вказаних ним суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки зазначені в них відомості щодо придбання ТМЦ у вказаних продавців відповідають дійсності та підтвердженні первинними бухгалтерськими документами.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості висновків Відповідача про безпідставність включення Позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість за вказані періоди.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що доводи, викладені Відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 24 лютого 2014 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.