Ухвала

від 24.02.2015 по справі 822/4268/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 року м. Київ К/800/14646/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Заболотної Г.К., Лотоцької В.І., Львовської Е.М.

відповідача - Приліпка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014

та постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.12.2013

у справі № 822/4268/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабельний завод»

до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідністю «Кабельний завод» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області № 0001312201, № 0001322201, № 0001332201 від 29.07.2013, № 0013561702 від 21.10.2013.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Кабельний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04 по 31.12.2012, складено акт № 79/221/30686638 від 16.07.2013, в якому зафіксовані порушення: пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8, пп. 138.10.2, п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 193 913 грн., в т.ч. по періодах: 3 квартали 2012 року - 831 грн., 2012 рік - 193 913 грн.; п. п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 308 733 грн., в т.ч. по періодах: квітень 2012 року - 54 162 грн., травень 2012 року - 19 456 грн., червень 2012 року - 4 603 грн., серпень 2012 року - 14 989 грн., жовтень 2012 року - 214 668 грн., листопад 2012 року - 855 грн., та завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 Декларації) за грудень 2012 року всього в сумі 5 243 грн.; пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в розмірі 408 000 грн. з сум доходів, виплачених фізичній особі ОСОБА_6 в розмірі 2 400 000 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки та процедури адміністративного оскарження, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення, відповідно:

- № 0001312201 від 29.07.2013 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 290 869,50 грн., в т.ч.: 193 913 грн. основного платежу та 96 956,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001322201 від 29.07.2013 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 463 990,50 грн., в т.ч.: 308 733 грн. основного платежу та 154 366,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001332201 від 29.07.2013 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 5 243 грн.

- № 0013561702 від 21.10.2013 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у розмірі 611 732,40 грн., в т.ч.: 407 141,60 грн. основного платежу та 204 590,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що 05.02.2008 між ТОВ «Кабельний завод» та ВАТ СКБ «Дністер» укладено договір № 23901/8 про відкриття кредитної лінії, предметом якого було надання відновлювальної мультивалютної кредитної лінії в розмірі 24 млн. грн. Погашення позики ВАТ СКБ «Дністер» проводилось до квітня 2009 року.

В квітні 2009 року листом від 14.04.2009 № 410-2237 ВАТ СКБ «Дністер» повідомило ТОВ «Кабельний завод» про те, що згідно договорів про відступлення права вимоги, укладеними між ВАТ СКБ «Дністер» та ТОВ «Перша факторингова компанія» 19.03.2009 року та 09.04.2009 ВАТ СКБ «Дністер» відступило ТОВ «Перша факторингова компанія» права вимоги відповідно до укладених між ВАТ СКБ «Дністер» та ТОВ «Кабельний завод» договорах. В подальшому, ТОВ «Перша факторингова компанія» згідно договору від 16.02.2010 про відступлення права вимоги передано право вимоги за згаданими вище договорами фізичній особі ОСОБА_6 та з цього моменту погашення кредиту ТОВ «Кабельний завод» здійснювало зазначеній фізичній особі.

Так, 22.06.2010 між фізичною особою ОСОБА_6 та ТОВ «Кабельний завод» укладено договір за № 0109-02-10/К від 16.02.2010 про порядок виконання зобов'язань за договором про відступлення права вимоги, за умовами якого передбачено, що до кредитора ОСОБА_6 переходить право вимоги повної суми заборгованості в розмірі 23 112 950,51 грн. Боржник - ТОВ «Кабельний завод» зобов`язується повернути суму заборгованості у розмірі 23 112 970,51 грн. у строк до 01.07.2013 включно. Оплата процентів не сплачується.

На виконання умов зазначеного договору з 01.04 по 31.12.2012 позивачем перераховано фізичній особі ОСОБА_6 кошти в розмірі 2 400 000 грн., що підтверджено платіжними дорученнями.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору (пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

Як встановлено в судовому порядку, в результаті відступлення права вимоги кредитором відбулась заміна первісного кредитора на нового - ОСОБА_6

Виплата коштів по кредитній заборгованості здійснювалась без сплати відсотків, а відтак, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що виплачені позивачем кошти ОСОБА_6 не є винагородою за надані послуги чи виконані роботи, в результаті чого позивач не набув статусу податкового агента та не повинен був сплачувати податок на доходи фізичних осіб.

Щодо висновків податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток у періоді, що перевірявся в зв'язку із завищенням ним витрат по господарських операціях з ТОВ «МП Ефес», ФОП ОСОБА_7, ТОВ «Енергообладнання» та ТОВ «Альфа-Вест ЛТД», матеріалами справи встановлено наступне.

Позивач в серпні 2012 року придбав у ТОВ «МП Ефес» катанку мідну та відніс до собівартості виготовлених та реалізованих товарів в IV кварталі 2012 року її вартість в загальній сумі 622 075 грн.

Факт здійснення зазначеної господарської операції судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: договором № 8 від 02.07.2012, видатковою та податковою накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортною накладною.

Також в судовому порядку було встановлено оприбуткування та використання у власній господарській діяльності придбаної у ТОВ «МП Ефес» катанки мідної згідно прибуткової накладної, оборотно-сальдової відомості по рахунках 2023 та 201 за серпень 2012 року, карти рахунку 2023 за серпень-вересень 2012 року, лімітної карти № ПЛ-0000446 за серпень 2012 року, накладних на здачу готової продукції за вересень 2012 року, листом ТОВ «МП Ефес» за вих. № 332 від 13.08.2013.

Також, матеріалами справи встановлено, що позивач відніс до собівартості виготовлених та реалізованих товарів в IV кварталі 2012 року вартість пластикату, придбаного у ФОП ОСОБА_7 в серпні 2012 року, в загальній сумі 99 600 грн.

Факт здійснення зазначеної господарської операції судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: договором поставки № 1/12 від 01.12.2011, накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, договором оренди № 01/03/12 від 01.03.2012, актом передачі в оренду нежитлового приміщення, платіжним дорученням на підтвердження оплати за оренду, накладними, заявкою на перевезення вантажу, актом, платіжним дорученням на підтвердження оплати за перевезення ТОВ «Авто рейс» .

Оприбуткування та використання у власній господарській діяльності придбаного у ФОП ОСОБА_7 пластикату підтверджено прибутковими накладними, лімітними картами за жовтень 2012 року, накладними на здачу готової продукції за жовтень 2012 року.

У травні 2012 року позивач придбав у ТОВ «Енергообладнання» тен та відніс до собівартості виготовлених та реалізованих товарів в II кварталі 2012 року його вартість в сумі 7 752 грн.

Факт здійснення вказаної господарської операції судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: видатковими та податковими накладними, платіжним дорученням, актом здачі-приймання робіт (надання послуг), заявкою на перевезення вантажу, актом, платіжним дорученням, прибутковою накладною, вимогою, нарядом замовлення, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку № 207 за травень 2012 року.

Також, позивач відніс до собівартості виготовлених та реалізованих товарів в II кварталі 2012 року вартість насосу придбаного в червні 2012 у ТОВ «Альфа-Вест ЛТД» на суму 1 100 грн.

Факт здійснення господарської операції між ТОВ «Кабельний завод» та ТОВ «Альфа-Вест ЛТД», судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: видатковою та податковою накладними, платіжним дорученням, товарно-транспортною накладною.

Оприбуткування та використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ «Альфа-Вест ЛТД» насосу підтверджено прибутковою накладною, вимогою, нарядом замовлення.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу (п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Відповідно до п. п. 138.4, 138.8 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Таким чином, витрати операційної діяльності, до яких відноситься собівартість придбаних (виготовлених) реалізованих товарів, робіт, послуг визнаються такими та враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, якщо вони здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції, що в даному випадку встановлено судами з підтвердженням матеріалів справи.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Щодо заниження позивачем податку на додану вартість у періоді, що перевірявся в зв'язку із неправомірним віднесенням до податкового кредиту податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «МП Ефес», ФОП ОСОБА_7, ТОВ «Енергообладнання» та ТОВ «Альфа-Вест ЛТД», та внаслідок не проведення його зменшення на суму 167 871 грн. податку з вартості матеріалів, та вартості (робіт, послуг) використаних не в межах господарської діяльності підприємства, слід зазначити наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно положень п. п. 201.1, 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «МП Ефес», ФОП ОСОБА_7, ТОВ «Енергообладнання» та ТОВ «Альфа-Вест ЛТД», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат спірного періоду за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 та постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.12.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний