Постанова

від 19.02.2014 по справі 919/897/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 року Справа № 919/897/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Плута В.М.,

суддів Голика В.С.,

Видашенко Т.С.,

за участю представників сторін:

позивача - Горяінова Юлія Вячеславівна, довіреність №317/11.5.2 від 09 липня 2012 року (Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" в особі Відділення "Кримська регіональна дирекція" публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк");

відповідача - не з'явився (Товариство з обмеженою відповідальністю "Тонус Плюс Здоров'я");

третьої особи - не з'явився (Товариство з обмеженою відповідальністю "Тонус Плюс");

розглянувши апеляційну скаргу Відділення "Кримської регіональної дирекції" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на рішення господарського суду міста Севастополя (колегії суддів головуючий - Архипенко О.М., Альошина С.М., Плієва Н.Г.) від 28 листопада 2013 року у справі № 919/897/13

за позовом публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (бул.Т.Шевченка/ вул.Пушкінська, 8/26, м. Київ, 01004)

в особі Відділення "Кримська регіональна дирекція" публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (пр. Перемоги, 26, м. Сімферополь, АР Крим, 95034)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Тонус Плюс Здоров'я" (пр. Ген. Острякова, 89, кв.19, м. Севастополь, 99040; аптека №10, пр. Жовтневої революції, 44, м. Севастополь, 99038)

третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Тонус Плюс" (вул. Очаківців, 26, кв.1, м. Севастополь,99011)

про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки у розмірі 181545397,65 грн.

ВСТАНОВИВ :

31 липня 2013 року публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс Здоров'я» про стягнення заборгованості у розмірі 181545397,65 грн., у тому числі: 109591259,21 грн. - борг за простроченим кредитом; 278011,22 грн. - борг за поточними процентами; 55567661,42 грн. - борг за простроченими процентами; 7292499,51 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту; 2745416,17 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 4061393,94 грн. - річні, нараховані у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо сплати кредиту; 1984091,58 грн. - річні, нараховані у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо сплати процентів; 25064,59 грн. - інфляційні втрати (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) (а.с. 3-7, 239, 243, т. 1).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поруки від 27 червня 2008 року № 20.07.05/08-МНЛ, як солідарним боржником в зобов'язанні по кредитному договору від 27 червня 2008 року №20.07/08-МНЛ, укладеному між публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс», щодо своєчасного та повного повернення кредиту і сплати процентів за його користування.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 28 листопада 2013 року у справі № 919/897/13 у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 70-75, т. 2).

Рішення обґрунтовано тим, що публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» звернулось до суду з даним позовом поза межами встановленого шестимісячного строку, а тому порука припинилась відповідно до частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 94-96, т. 2).

Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийняті оскаржуваного рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального права. Так, заявник апеляційної скарги вказує, що ним вимоги частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України не були порушені, оскільки підставою для звернення до суду стало саме невиконання відповідачем-поручителем вимоги банку про дострокове виконання зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, у встановлений банком строк, а не вимога про погашення поручителем простроченої заборгованості за кредитним договором, як зазначив суд у своєму рішенні.

Крім того, заявник апеляційної скарги (позивач) вказує на дотримання ним вимог статті 257 Цивільного кодексу України щодо дотримання загальних строків позовної давності, встановленої тривалістю три роки для спорів даної категорії.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів: головуючий суддя: Видашенко Т.С., судді: Балюкова К.Г., Плут В.М.) від 20 грудня 2013 року у справі № 919/897/13 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

За розпорядженням в.о. секретаря судової палати від 10 лютого 2014 року у зв'язку з відпусткою судді Видашенко Т.С., відповідно до пунктів 3.1.6, 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та рішення зборів суддів Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2010 року та на підставі статті 21 Господарського процесуального кодексу України склад колегії з розгляду апеляційної скарги змінений: головуючий суддя - Плут В.М., судді: Балюкова К.Г., Голик В.С.

За розпорядженням секретаря судової палати від 19 лютого 2014 року у зв'язку з відпусткою судді Балюкової К.Г., відповідно до пунктів 3.1.6, 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та рішення зборів суддів Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2010 року та на підставі статті 21 Господарського процесуального кодексу України склад колегії з розгляду апеляційної скарги змінений: головуючий суддя - Плут В.М., судді: Голик В.С., Видашенко Т.С.

19 лютого 2014 року від товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс Здоров'я» надійшов відзив, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Крім того, 19 лютого 2014 року від товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс Здоров'я» надійшло клопотання про відкладення слухання справи, у зв'язку з находженням їх представника - Феценко О.М. на лікарняному.

Судова колегія розглянувши вказане клопотання вирішила відмовити у його задоволенні, оскільки чинний Господарський процесуальний кодекс України не обмежує сторін по справі колом представників. Крім того, явка відповідача у судове засідання не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи у повному обсязі характеризують правовідносини, які склались між сторонами. Також, судова колегія зазначає про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами, оскільки відзив, письмові пояснення та клопотання про відкладення слухання справи подані представником - Феценко О.М. безпосередньо до канцелярії суду 19 лютого 2014 року, про що свідчить штамп суду (здано нарочно).

У судовому засіданні, яке призначено на 19 лютого 2014 року, представник публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити у повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс» явку уповноваженого представника не забезпечило, про час та місце судового засідання повідомлено своєчасно та належним чином, про причини неявки не повідомило.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26 грудня 2011 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа, може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки явка третьої особи в судове засідання не визнавалась обов'язковою, а її не явка не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», найменування якого змінено на публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі -

Банк), та товариством з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс» (далі - Позичальник) укладено кредитний договір від 27 червня 2008 року №20.07/08-МНЛ (далі - Кредитний договір) (а.с. 11-18, т. 1).

До зазначеного Кредитного договору були укладенні додаткові угоди про внесення змін та доповнень: від 01 жовтня 2008 року № 1, від 26 грудня 2008 року № 2, від 24 липня 2008 року № 3, від 21 грудня 2009 року № 4, від 19 квітня 2010 року № 5, від 25 травня 2010 року № 6, від 30 червня 2010 року № 7, від 30 вересня 2010 № 8 та від 25 серпня 2011 року № 9 (далі - додаткові угоди), які є його невід'ємними частинами (а.с. 19-42, т. 1).

Згідно з пунктом 1.1 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 6 від 25 травня 2010), Банк на умовах цього договору зобов'язується надати Позичальнику кредит в сумі 13371015,00 доларів США та 7539904,00 грн., а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути Банку кредит не пізніше 26 червня 2013 року, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені даним договором.

Кредитний договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (пункт 9.4 Кредитного договору в редакції додаткової угоди № 6 від 25 травня 2010 року).

27 червня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» (далі - Банк), товариством з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс» (далі - Боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс Здоров'я» (далі - Поручитель) укладено договір поруки № 20.07.05/08-МНЛ/01/3/06 (а.с.43-44, т. 1).

Договором № 3 від 25 травня 2010 року сторони домовились про внесення змін до договору поруки № 20.07.05/08-МНЛ/01/3/06 від 27 червня 2008 року, виклавши його в новій редакції (далі - Договір поруки) (а.с. 47-52, т. 1).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору поруки Поручитель поручається перед Банком за виконання Позичальником зобов'язань, що виникли на підставі Кредитного договору, за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом кредитування в сумі 13371015,00 доларів США та 7539904,00 грн. на строк до 26 червня 2013 року включно, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,0% річних у доларах США та 20,0% річних у гривні або в іншому розмірі, передбаченому Кредитним договором.

Згідно з пунктом 2.1 Договору поруки, у випадку порушення Позичальником взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, Поручитель і Позичальник несуть солідарну відповідальність перед Банком у повному обсязі зобов'язань Позичальника за Кредитним договором, включаючи повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, неустойки (пені, штрафу) та відшкодування збитків, пов'язаних з порушенням виконання зобов'язань Позичальником.

Пунктами 2.5, 2.6 Договору поруки встановлено, що у випадку порушення Позичальником зобов'язань (будь-якого із зобов'язань) за Кредитним договором Банк має право звернутися до Поручителя з письмовою вимогою про виконання зобов'язань за Кредитним договором у повному обсязі чи частково, а Поручитель, у свою чергу, зобов'язується виконувати їх у строк/термін, зазначений у письмовій вимозі Банку, шляхом перерахування коштів на рахунок Банку.

Договір поруки набирає чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення печатками Банку та Поручителя і діє до повного виконання зобов'язання за Кредитним договором (пункт 5.1 Договору поруки).

Листом від 27 травня 2011 року за вих.№797/200-08-2 позивач повідомив товариство з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс Здоров'я» про наявність заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс» за Кредитним договором у розмірі 14790985,87 доларів США та 8123543,64 грн. (станом на 18 травня 2011 року), та вимагав від відповідача здійснити погашення цієї суми боргу у строк не пізніше 5 банківських днів з дня направлення даної вимоги (а.с.125, т. 1).

Утворення простроченої заборгованості за Кредитним договором, і непогашення цієї суми боргу поручителем - товариством з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс Здоров'я» у встановлений позивачем у вимозі від 27 травня 2011 року строк, і стало причиною звернення публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до господарського суду з даним позовом.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника позивача, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому, за приписами частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Пунктом 1.2 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 6 від 25 травня 2010 року) встановлений графік повернення товариством з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс» кредиту, з розстроченням платежів до 26 червня 2013 року.

Відповідно до пунктів 4.3.5 та 4.3.6 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди №6 від 25 травня 2010 року) Позичальник зобов'язався повернути кредит в повному обсязі в строк, визначений договором, або достроково сплатити боргові зобов'язання за кредитом у повному обсязі у разі надходження заявленої вимоги Банку щодо дострокового виконання боргових зобов'язань у випадках, передбачених пунктами 3.1.7, 5.2, 6.12 цього договору.

Зі змісту пунктів 5.1, 5.2 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди №6 від 25 травня 2010 року) вбачається, що у разі невиконання та/або неналежного виконання Позичальником зобов'язань за цим договором, у тому числі несплати ним будь-якої суми, що належить до сплати на користь Банку згідно цього договору, у передбачений ним строк, Банк набуває право відкликати власні зобов'язання з кредитування за цим договором та/або вимагати від Позичальника дострокового повернути виданий Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язаний, незважаючи на положення п. 1.1.2 цього договору, виконати таку вимогу Банку і повернути отриманий Кредит в повному обсязі разом із Платою за Кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку згідно умов цього договору, в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги.

Як зазначалось вище, позивач 27 травня 2011 року звернувся з листом товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс» з вимогою про дострокове повернення кредиту в повному обсязі разом з процентами і штрафними санкціями. Зазначена вимога була отримана третьою особою 10 червня 2011 року (а.с. 121-122, т. 1).

Таким чином, граничним строком виконання позичальником - товариством з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс» основного зобов'язання за Кредитним договором, встановленим позивачем відповідно до пункту 5.2 цього договору, є 15 червня 2011 року.

Про виникнення основного зобов'язання за Кредитним договором саме в цей період, тобто без врахування графіку повернення кредиту згідно з пунктом 1.1.2 цього договору, свідчать також наступні обставини.

Згідно з пунктом 1.3 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 9 від 25 серпня 2010 року) виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором забезпечується, зокрема, іпотекою нерухомого майна, що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс»: приміщень спортивно-оздоровчого центру, загальною площею 901,5 кв.м., що знаходяться у будинку №38/12 по проспекту Октябрьської революції у м. Севастополі; комплексу гостьових номерів з приміщеннями обслуговування, загальною площею 923,4 кв.м., що знаходиться у будинку №44 по проспекту Октябрьської революції у м. Севастополі; кафе-бара (з літнім майданчиком) загальною площею 130,8 кв.м., що знаходиться у будинку №44 по проспекту Октябрьської революції у м. Севастополі; діагностико-оздоровчо-консультаційого центру соціального обслуговування, загальною площею 2739,1 кв.м., що знаходиться у будинку №33/А-1 по вул. Вакуленчука у м. Севастополі; нежитлових приміщень 2-го поверху ХІ-1, ХІ-2 загальною площею 43,4 кв.м., що знаходяться у будинку №44/1 по проспекту Октябрьської революції у м. Севастополі.

Пунктом 4.2.3 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 6 від 25 травня 2010 року) встановлено право позивача, у випадку невиконання Позичальником зобов'язання щодо дострокової сплати боргових зобов'язань за кредитом у повному обсязі на підставі заявленої вимоги Банку щодо дострокового виконання боргових зобов'язань, - звернути стягнення на заставлене майно.

Листом від 17 червня 2011 року №908/200-08-2, у зв'язку з невиконанням у встановлений строк листа-вимоги від 27 травня 2011 року №797/200-08-2, позивач повідомив товариство з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс» про збільшення станом на 17 червня 2011 року заборгованості за Кредитним договором до 14988123,44 доларів США та 8269722,25 грн., а також попередив про можливість примусового звернення стягнення на заставлене майно, у разі непогашення наявної заборгованості по кредиту у повному обсязі (а.с.123-124, т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи, 12 серпня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 видані виконавчі написи №№2968, 2969, 2970, 2971, 2974 про звернення стягнення на іпотечне майно, що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс», і яким забезпечені зобов'язання останнього за Кредитним договором.

30 серпня 2011 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Вовченком О.В. винесені постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання згаданих виконавчих документів.

Розмір вимог публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», які підлягають задоволенню за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна, дорівнює 14988123,00 доларам США та 8269722,25 грн., тобто сумі, дострокове повернення якої вимагав позивач у своїх листах-вимогах від 27 травня 2011 року №797/200-08-2 та від 17 червня 2011 року №908/200-08-2 (а.с.5-19, т. 2).

Таким чином, факт використання позивачем свого права на звернення стягнення на заставлене майно товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс» згідно з умовами Кредитного договору підтверджує виникнення основного зобов'язання за цим договором саме у червні 2011 року, а не після закінчення періоду розстрочення повернення кредиту (23 червня 2013 року), графік якого наведений у пункті 1.1.2 Кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Згідно з нормами статей 553, 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права дострокового повернення кредиту. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (абзаци другий та третій пункту 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).

За умовами Договору поруки строк його дії - до повного виконання зобов'язання за Кредитним договором.

Відповідно до висновків Верховного Суду України викладених у постанові від 23 травня 2012 року у справі №6-33цс12, умови договору поруки про його дію до повного виконання забезпеченого ним зобов'язання за кредитним договором не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до норм статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши відносини сторін по справі, судова колегія дійшла висновку про те, що публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» звернулось до суду (30 липня 2013 року) по за межами встановленого частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України шестимісячного строку, у зв'язку з чим припинилась порука за договором від 27 червня 2008 року №20.07.05/08-МНЛ.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки він ґрунтується на нормах чинного законодавства України.

Стосовно доводів апеляційної скарги, слід зазначити наступне.

Так, заявник апеляційної скарги вказує, що ним вимоги частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України не були порушені.

Проте, вказаний довід є необґрунтованим, оскільки як зазначалось вище строк повернення кредитних коштів, відповідно до пункту 1.1.2 Кредитного договору, був встановлений до 26 червня 2013 року. Проте, після отримання 10 червня 2011 року товариством з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс» листа-вимоги від публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про дострокове повернення кредиту, строк виконання зобов'язання змінився на новий - з 15 червня 2011 року, оскільки Банк просив повернути кредит не пізніше 5-ти днів з дня направлення вказаної вимоги.

Крім того, є безпідставними та хибними доводи апеляційної скарги, що вимога про дострокове (15 червня 2011 року) виконання боргового зобов'язання діє одночасно та нарівні з початковим строком (26 червня 2013 року) виконання боргового зобов'язання, оскільки позивач вважає, що відсутність дій з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс» та поручителя «Тонус Плюс Здоров'я» щодо задоволення дострокової вимоги, дозволяють застосувати початковий строк, встановлений пунктом 1.1.2 Кредитного договору.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 22, 32, 33, 34, 43, 101, 103 (пункт 1, частини 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 28 листопада 2013 року у справі № 919/897/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.М. Плут

Судді В.С. Голик

Т.С. Видашенко

Розсилка:

1. Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (бул.Т.Шевченка/вул.Пушкінська, 8/26, м. Київ, 01004)

Відділення "Кримська регіональна дирекція" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (пр. Перемоги, 26, м. Сімферополь, АР Крим, 95034)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Тонус Плюс Здоров'я" (пр. Ген. Острякова, 89, кв.19, м. Севастополь, 99040; аптека №10, пр. Жовтневої Революції, 44, м. Севастополь, 99038)

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Тонус Плюс" (вул. Очаківців, 26, кв. 1, м. Севастополь, 99011)