Рішення

від 13.02.2014 по справі 372/2958/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/2958/13-ц Головуючий у І інстанції Степанова О.С. Провадження № 22-ц/780/1234/14 Доповідач у 2 інстанції Мельник Категорія 21 13.02.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

13 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Микитенко Д.А.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТОС» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 грудня 2013 року у справі за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави до Козинської селищної ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТОС», про скасування рішень виконавчого комітету, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та зобов'язання вчинити дії та,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2013 року заступник прокурора Київської області звернувся до суду в інтересах держави з зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що під час проведення прокуратурою перевірки щодо законності відведення у власність громадян земельних ділянок на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, було встановлено, що рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29.08.01 №5/1 було передано у власність громадянам, в тому числі і відповідачам, земельні ділянки площею 6,00 га, для будівництва і обслуговування індивідуальних житлових будинків та ведення особистого підсобного господарства в житловому мікрорайоні «Краєвид» смт. Козин. Позивач вважає, що виконавчий комітет Козинської селищної ради не мав повноважень на розпорядження спірними земельними ділянками, а спірні земельні ділянки знаходяться в прибережній захисній смузі Канівського водосховища, тому державні акти на право власності на дані земельні ділянки було видано відповідачам незаконно і вони підлягають визнанню недійсними. Також позивач зазначає, що оскільки спірні земельні ділянки вибули з державної власності незаконно, то їх подальший продаж є неправомірним, договори купівлі-продажу земельних ділянок є нікчемними, а самі земельні ділянки підлягають витребуванню з незаконного володіння відповідачів.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 24 грудня 2013 року позов задоволено.

Визнано незаконними та скасовано рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29.08.2001 року №5/1 «Про надання та передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків та ведення особистого селянського господарства» в частині передачі у приватну власність ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 земельних ділянок загальною площею 6,00 га для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків та ведення особистого підсобного господарства в житловому мікрорайоні «Краєвид» смт. Козин.

Визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради від 26.12.02 за № 204/168, яким ОСОБА_15 змінено цільове призначення земельної ділянки площею 0,75 га на будівництво та обслуговування житлового будинку в житловому ЖМ«Краєвид».

Визнано недійсними державні акти на право приватної власності на землю видані 18.09.01 року громадянам: ОСОБА_3 серії І-КВ в„– 030549 , ОСОБА_14 серії І-КВ в„– 030561 , ОСОБА_6 серії І-КВ в„– 030530 ,ОСОБА_7 серії І-КВ в„– 030528 , ОСОБА_8 серії І-КВ в„– 030530 , ОСОБА_9 серії І-КВ в„– 030557 , ОСОБА_1 серії І-КВ в„– 030555 , ОСОБА_2 серії І-КВ в„– 030553 з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, площами 0,75 га кожна.

Визнано недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку: серії ЯД № 683969 площею 1,6567, серії ЯМ № 417756 площею 1,2120 , ЯМ № 417759 площею 0,2171 га, ЯМ № 417758 видані TOB «Лотос» та скасовано їх державну реєстрацію.

Визнано недійсними державні акти серії ЯЖ № 239382 та ЯЖ № 239383 на право власності на земельні ділянки площами 0,2000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, видані ОСОБА_12 скасовано їх державну реєстрацію.

Визнано недійсним державний акт серії ЯМ № 417757 на право власності на земельну ділянку площею 0,2112 га виданий TOB «Лотос» та скасовано їх державну реєстрацію.

Витребувано на користь держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_11, ТОВ «Лотос» , ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_12 спірні земельні ділянки.

Визнано за державою в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області право власності на спірні земельні ділянки.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ТОВ «Лотос» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Згідно з ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Однак рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 29.08.2001 року № 5/1 було передано у власність відповідачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_2, ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 6,00 га, для будівництва і обслуговування індивідуальних житлових будинків та ведення особистого підсобного господарства в житловому мікрорайоні «Краєвид» в смт. Козин, Обухівського району, Київської області та видано державні акти на право приватної власності на землю серії І-КВ в„– 030557 ,1-КВ № 030553,1-КВ № 030555, І-КВ в„– 030555 ,1-КВ № 030553,1-КВ № 030549, І-КВ в„– 030561 ,1-КВ № 030530,1-КВ № 030528,1-КВ № 030530,1-КВ № 030557 для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, площею 0,75 га кожна.

12.03.2002 року ОСОБА_3 продала ОСОБА_16 частину своєї земельної ділянки площею 0,25 га, розташовану на території Козинської селищної ради в смт. Козин, Обухівського району в житловому мікрорайоні «Краєвид», що підтверджується копією договору купівлі-продажу земельної ділянки за № 1141.

29.03.2002 року ОСОБА_16 отримав державний акт на право власності на землю серії ПІ-КВ № 065673 (Т. 1, а.с. 27),а 29.12.2003 року він відчужив дану земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛОТОС», згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого за №3744. (Т. 1, а.с. 28)

18.12.2002 року ОСОБА_14 продав ОСОБА_15 свою земельну ділянку площею 0,75 га, а рішенням ВК Козинської селищної ради від 26.12.2002 року №204/168 було змінено цільове призначення вказаної земельної ділянки з «для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства» на «для будівництва та обслуговування житлового будинку» та 14.01.2003 року видано новий державний акт на право приватної власності на землю серії IV-KB №019456 (Т.1, а.с. 29-30)

06.12.2003 року ОСОБА_15, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого за № 5011, відчужив свою земельну ділянку ОСОБА_17, якому 23.12.2003 року було видано державний акт на право приватної власності на землю серії РЗ № 313677 для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,1500 га та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,600 га.

29.12.2003 року ОСОБА_17 відчужив дану земельну ділянку ТОВ «ЛОТОС» згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого за №3732 (Т.1, а.с. 31-34)

15.02.2003 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 згідно договорів купівлі-продажу земельних ділянок, відчужили ОСОБА_18 земельні ділянки площею 0,75 га кожна, яким було отримано державний акт на право приватної власності на землю серії IV-KB № 027229. (Т.1, а.с. 35, 38, 41).

24.12.2003 року ОСОБА_18 відчужив частину земельної ділянки, площею 0,1563 га ОСОБА_19, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого за №5377 (Т.1, а.с. 35), яким 26.12.2003 року було отримано державний акт на право власності на землю серії РЗ № 313693 цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,1500 га та - для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0063 га (Т.1, а.с. 36).

29.12.2003 року ОСОБА_19 відчужив земельну ділянку ТОВ «ЛОТОС», згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки за №3752 (Т.1, а.с. 36-37).

12.03.2002 року ОСОБА_3 відчужила ОСОБА_20 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки,зареєстрованого за № 1144, а в подальшому 11.03.2003 року, згідно договору дарування земельної ділянки, зареєстрованого за № 1677, ОСОБА_20 відчужив вищевказану земельну ділянку на користь ОСОБА_19 (Т. 1, а.с. 44).

28.11.2001 року ОСОБА_3 відчужила ОСОБА_21 частину належної їй на праві власності земельної ділянки площею 0,25 га, яка отримала 29.03.2002 року державний акт на право приватної власності на землю серії ПІ-КВ № 065672, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого за № 5323, а в подальшому 24.06.2003 року, згідно договору дарування земельної ділянки, зареєстрованого за № 2572, ОСОБА_21 відчужила вищевказану земельну ділянку на користь ОСОБА_19 (Т.1, а.с. 47).

23.12.2003 року на підставі вищевказаних договорів дарування земельних ділянок від 11.03.2003 року № 1677 та від 24.06.2003 року № 2572 ОСОБА_19 отримав державний акт на право власності на землю серії РЗ № 313676 для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,1500 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,3500 га в смт. Козин, житловому масиві «Краєвид» (Т.1 а.с. 48).

29.12.2003 року ОСОБА_19 відчужив вищевказану земельну ділянку загальною площею 0,50 га на користь ТОВ «ЛОТОС», згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого за №3748, а останнім 05.04.2007 року на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 29.12.03 № 3744, № 3732, № 3752, № 3748, отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 683969 з цільовим призначенням для житлового будівництва, загальною площею 1,6567 га в смт. Козин, з кадастровим номером 3223155400:03:043:0036, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на прав власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № С0733100023. (Т. 1, а.с. 50).

08.12.2011 року, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі за № 5057, ТОВ«ЛОТОС» відчужило на користь ОСОБА_11 вищевказану земельну ділянку , а у вищевказаному держаному акті проставлено відмітки про перехід права власності до неї (Т.1, а.с. 51).

18.12.2002 року ОСОБА_9 відчужив ОСОБА_22 земельну ділянку площею 0,75 га, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого за № 5432, який 14.01.2003 року отримав державний акт на право приватної власності на землю серії IV-KB № 019456, та 27.01.2003 року, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого за № 167 відчужив вищевказану земельну ділянку на користь ТОВ«ЛОТОС» (Т.1, а.с. 53).

15.02.2002 року ОСОБА_1 відчужила ОСОБА_23 придбала земельну ділянку площею 0,75 га, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого за № 674, яка 25.02.2002 року отримала державний акт на право приватної власності на землю серії IV-KB № 027231, та 22.11.2002 року, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого за № 4873, ОСОБА_23 відчужила вищевказану земельну ділянку на користь ОСОБА_24

10.09.2002 року ОСОБА_2 відчужив, а ОСОБА_25 придбала земельну ділянку площею 0,75 га, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого за № 3703, на яку остання 14.10.2002 року отримала державний акт на право приватної власності на землю серії РН № 391768, та 29.11.2002 року, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого за № 5012, ОСОБА_25 відчужила вищевказану земельну ділянку на користь ОСОБА_24

14.01.03 року ОСОБА_24 отримав державний акт на право приватної власності на землю серії IV № 019464 для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 1,5 га, на підставі вищевказаних договорів купівлі-продажу земельної ділянки, а в подальшому за договором купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого за № 171 відчужив вищевказану земельну ділянку площею 1,5 га на користь TOB «ЛОТОС».

Таким чином, 05.04.07 року TOB «ЛОТОС» отримало державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 683998 для житлового будівництва площею 2,2504 га, з кадастровим номером 3223155400:03:043:0037 в смт. Козин, на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 27.01.03 № 167 та від 27.01.03 року № 171.

В подальшому TOB «ЛОТОС» розпорядилося своєю площею 2,2504 га наступним чином:

на земельну ділянку площею 1,2120 га отримало новий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 417756, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

частину земельної ділянки площею 0,2112 га, з кадастровим номером 3223155400:03:043:0261 продано ОСОБА_10 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.04.12р. ;

частину земельної ділянки площею 0,2000 га, з кадастровим номером 3223155400:03:043:0262 продано ОСОБА_26 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.02.12р. ;

на земельну ділянку площею 0,2271 га TOB «ЛОТОС» отримало новий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 417756, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, з кадастровим номером 3223155400:03:043:0263;

частину земельної ділянки, з кадастровим номером 3223155400:03:043:0175 площею 0,2000 га продано ОСОБА_12, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.05.07 за реєстровим № 5177.

частину земельної ділянки, з кадастровим номером 3223155400:03:043:0176 площею 0,2000 га продано ОСОБА_12, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.05.07 за реєстровим № 5184.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у виконавчого комітету Козинської сільради були відсутні повноваження на розпоряджання спірними земельними ділянками, а самі земельні ділянки, на які видані оскаржувані державні акти відносяться до земель водного фонду і знаходяться в прибережній смузі Канівського водосховища. Також суд першої інстанції вважав договори купівлі-продажу цих земельних ділянок нікчемними через невідповідність їх вимогам закону.

Однак колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 9, 17, 19 ЗК України (1990 року) передача земельних ділянок у приватну власність проводилася Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки, ч. 3 ст. 3 цього Кодексу передбачала, що повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів могли передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Таким чином, Земельним кодексом України, який діяв на час прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету, надавалося право Радам народних депутатів делегувати свої повноваження в галузі земельних відносин відповідним виконавчим комітетам.

28 квітня 1998 року на першій сесії XXIII скликання Козинської селищної ради було прийнято рішення про передачу виконкому Козинської селищної ради повноважень по виділенню та приватизації земельних ділянок згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельного кодексу України в редакції 1990 року і зазначене рішення на час розгляду справи не скасоване та у встановленому законом порядку недійсним не визнано (а.с. 212-213).

Оскільки спірне рішення було прийнято виконавчим комітетом Козинської селищної ради у серпні 2011 року під час дії Земельного кодексу України в редакції 1990 року, то виконавчий комітет Козинської сільради, якому Козинською селищною радою були делеговані повноваження щодо виділення та приватизації земельних ділянок, мав право на надання та передачу спірних земельних ділянок у власність громадянам відповідно до ч. 3 ст. 3 ЗК України (у редакції 1990 року).

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення виконкому №5/1 від 29.08.2001 року прийнято в межах повноважень, передбачених законодавством, чинним на час прийняття цього рішення.

Оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, то вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відведення спірних ділянок відповідачам відбувалось з порушенням ст.ст. 78-79 ЗК України (в реакції 1990 року), ст.ст. 87-88 ВК України, оскільки земельні ділянки відповідачів на думку місцевого суду знаходяться в прибережній смузі на землях водного фонду Канівського водосховища, тобто є землями водного фонду, на яких забороняється будь-яка діяльність, що суперечить цільовому призначенню.

Однак колегія судів не може погодитись з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтями 87 та 88 ВК України визначено, що зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг розробляються в порядку, передбаченому законом.

Стаття 87 ВК України в редакції, що діяла до 08.07.2010 року визначала, що у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися. З матеріалів справи та наданих суду доказів вбачається, що прибережні захисні смуги біля спірних земельних ділянок не встановлювались.

Відповідно до наведених вимог законодавства водоохоронна зона із прибережною захисною смугою, як об'єкт права, існує з моменту її визначення як такого в порядку, передбаченому законом чи іншим нормативно-правовим актом, тому висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях наявності такої водоохоронної зони, прибережної захисної смуги та земель водного фонду, а підлягають дослідженню та встановленню.

Однак, всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження своїх вимог, а саме доказів розроблення проекту водоохоронної зони та встановлення меж прибережної захисної смуги Канівського водосховища в межах Козинської селищної ради на момент надання спірних земельних ділянок у власність громадян, відповідно до ст. 87 ВК України та постанови КМ України від 8.05.1996р. № 486, а також порушення зазначених меж на час виготовлення проекту відведення зазначених земельних ділянок у власність громадянам.

Крім того, вищезазначені обставини вже були встановлені рішенням Апеляційного суду Київської області від 11.06.2013р., що набрало законної сили та були підставою для відмови в задоволенні позову заступника прокурора Київської області (а.с.225-231).

За таких обставин висновки суду про відведення спірних земельних ділянок у власність громадян з порушеннями ст.ст. 88, 89 ВК України, ст. 60 ЗК України не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на досліджених судом доказах, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що спірні земельні ділянки на час прийняття рішення виконавчим комітетом Козинської сільради та видачі спірних державних актів, законодавством були віднесені до земель водного фонду.

Крім того, згідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати ( добросовісний набувач ), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Доказів незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння земельними ділянками відповідачами матеріали справи не містять.

Однак, суд першої інстанції вищевказаного не врахував та в порушення ст.ст. 3, 9, 17 ЗК України (в редакції 1990 року), ст. 87-88 Водного кодексу України, ст. 388 ЦК України, ст.ст.11,59,60,61,213,214 ЦПК України ухвалив помилкове рішення.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, та вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.п.2,3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, а саме через недоведеність обставин справи, які місцевий суд вважав доведеними та невідповідність висновків суду обставинам справи, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів Апеляційного суду Київської області,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТОС» задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову заступника прокурора Київської області про скасування рішень виконавчого комітету, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання права власності та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: