Постанова

від 18.02.2014 по справі 910/14378/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2014 р. Справа№ 910/14378/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Шмиговська А.М.

за участю

представників сторін : від позивача - Азорська Г.А.

від відповідача - Скорик В.М., Жуковська В.А.

від третьої особи - не з'явився.

розглянувши Державної установи "Український медичний центр

апеляційну скаргу спортивної медицини Міністерства охорони

здоров'я України

на рішення

господарського суду міста Києва

від 05.11.2013 року

у справі № 910/14378/13 (суддя Прокопенко Л.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства

"Страхова компанія "Перша"

до Державної установи "Український медичний центр

спортивної медицини Міністерства охорони

здоров'я України

третя особа, яка

не заявляє самостійних ОСОБА_5

вимог на предмет спору

на стороні відповідача:

про стягнення 3051, 31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року позов приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" задоволено повністю.

Стягнуто з Державної установи "Український медичний центр спортивної медицини Міністерства охорони здоров'я України" (01033, м. Київ, Голосіївський район, вул. Тарасівська, 6-6А, ідентифікаційний код 05309392 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" (03118, м. Київ, пр.-т Червонозоряний, 150, ідентифікайний код 31681672) 3051 (три тисячі п'ятдесят одна) грн. 31 коп. страхового відшкодування, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять ) грн. 50 коп. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна установа "Український медичний центр спортивної медицини Міністерства охорони здоров'я України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

В судове засідання 18.02.2014 року третя особа в судове засідання не з'явилась, проте належним чином повідомлений про дату, місце та час судового засідання.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі третьої особи, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 09.11.2009 між позивачем та відповідачем укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом ВЕ/0206676(надалі - Договір), відповідно до якого застрахована відповідальність при керуванні автомобілем "УАЗ 3962" реєстраційний номерний знак - АА8494 КВ.

Згідно довідки про дорожньо-транспортну пригоду, 08.02.2010 року відбулося зіткнення "УАЗ 3962" реєстраційний номерний знак - НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 та "Форд" реєстраційний номерний знак - НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6,

Як вбачається з постанови Печерського районного суду міста Києва від 04.03.2010 року у справі №3-1086/10, гр.. ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КупАП та притягнуто до адміністративної відповідальності, призначено стягнення у вигляді штрафу. Крім того як вбачається із вище зазначеної постанови гр. .ОСОБА_5 станом на час притягнення його до адміністративної відповідальності був працівником відповідача.

Згідно із Звітом № 67 про оцінку автомобіля Форд, д.р.н. НОМЕР_2 матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП складає 5 766,40 грн

Відповідно до страхового акту № 53906 від 08.09.2010 року, вартість матеріального збитку завданого власнику Форд, д.р.н. НОМЕР_2 після пошкодження в ДТП, складає 3 051,31 грн.

Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформленого полісом ВЕ/0206676 було передбачено франшизу у розмірі 0 грн

На виконання умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформленого полісом ВЕ/0206676, ПАТ АСК «Інго Україна» виплатило страхове відшкодування в сумі 3051,31 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 9123 від 20.09.2010.

За твердженням позивача, відповідач не повідомив його про настання страхового випадку в порядку п.п. 33.1.2. ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів", що підтверджується листом Асистуючої компанії ПрАТ "КОРІС Україна" № 454 від 08.09.2011.

Отже, відповідно до п.п. 38.1.1. (г) ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів" у позивача виникло право подати регресний позов до страхувальника - відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 38.1.1 (г) ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції від 19.09.2011 року, що діяла на момент винекнення спірних правовідносин) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1. статті 33 зазначеного закону.

Відповідно до п. 33.1.2. пункту 33.1. статті 33 зазначеного закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що страхувальник або водій транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду не повідомив про настання ДТП, відповідно п.п.33.1.2. ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а тому відповідно п.п. 38.1.1 (Г) ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач має право на регресний позов на відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до вимог ст. 1172 Цивільного кодексу України , юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

В Матеріалах справи є копія полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВЕ/0206676, відповідно до якого відбулося страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів власника (особи, що на законних підставах володіє) на транспортний засіб марки УАЗ 3962, реєстраційний номерний знак - НОМЕР_1.

Належні докази виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за полісом ВЕ/0206676, наявні в матеріалах справи, якими є виписка по особовому рахунку за 14.12.2010 року, що є належним та допустимим доказом проведення розрахунків.

Не знаходять свого фактичного підтвердження і доводи відповідача в частині того, що гр. ОСОБА_5, який на дату ДТП від 08.02.2010 р. був працівником відповідача, керував транспортним засобом не на законних підставах, оскільки такого не було притягнено до відповідальності за це, а відповідач під час розгляду справи зворотного не довів. Згідно загальних принципів господарського судочинства вбачається, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні суду першої інстанції гр. ОСОБА_5 зазначив, що 18:50 год. 08.02.2010 року виконував свої службові обов'язки.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню повністю у розмірі 3051,21 грн.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 05.11.2013 року у справі № 910/14378/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/14378/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 24.02.2014 року.