Постанова

від 23.04.2014 по справі 910/14378/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року Справа № 910/14378/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач), суддівПолянського А.Г., Швеця В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної установи "Український медичний центр спортивної медицини Міністерства охорони здоров'я України" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.02.2014р. у справі№910/14378/13 Господарського судуміста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" доДержавної установи "Український медичний центр спортивної медицини Міністерства охорони здоров'я України" третя особаОСОБА_4 простягнення суми за участю

- відповідача: 1) Скорик В.М. (договір-доручення від 17.04.14р.) 2) Жуковська В.А. (довіреність від 22.04.14р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша" (далі - позивач) просило стягнути в порядку регресу з Державної установи "Український медичний центр спортивної медицини Міністерства охорони здоров'я України" (далі - відповідач) 3051,31 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до приписів ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у позивача в разі неповідомлення його як страховика у встановлені законом строки про страховий випадок передбачене право звернутись з регресним позовом після виплати страхового відшкодування до страхувальника, яким є відповідач.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2013р. (суддя Прокопенко Л.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Баранець О.М., судді Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.) позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 09.11.2009р. між позивачем та відповідачем укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом ВЕ/0206676, відповідно до якого застрахована відповідальність при керуванні автомобілем "УАЗ 3962" реєстраційний номерний знак - НОМЕР_1 з франшизою у розмірі 0 грн.

З вини водія вказаного транспортного засобу ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю вказаного автомобіля та транспортного засобу "Форд" реєстраційний номерний знак - НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7

Згідно із Звітом №67 про оцінку автомобіля Форд, д.р.н. НОМЕР_2 матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП складає 5766,40 грн.

Відповідно до страхового акту №53906 від 08.09.2010р. вартість матеріального збитку, завданого власнику Форд д.р.н. НОМЕР_2 після пошкодження в ДТП, складає 3051,31 грн.

На виконання умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформленого полісом ВЕ/0206676, позивач виплатив страхове відшкодування в сумі 3051,31 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9123 від 20.09.2010р., та посилаючись на те, що відповідач не повідомив його про настання страхового випадку в порядку п.п. 33.1.2. ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів", звернувсь у суд з даним позовом.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що матеріалами справи не спростовано, що відповідач не повідомив позивача про страховий випадок, тому у позивача є право подати регресний позов до відповідача в сумі виплаченого відшкодування шкоди, завданої працівником відповідача, чия відповідальність була застрахована позивачем.

Між тим, такі висновки не ґрунтуються на нормах матеріального права виходячи з наступного.

Із внесенням Законом України від 17 лютого 2011 року N 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" змін у статтю 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було розширено перелік обов'язків учасників дорожньо-транспортної пригоди, у зв'язку з чим обов'язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП був викладений уже в підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону N 1961-IV України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Проте, відповідні зміни до абзацу "ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів статті 33 зазначеного Закону щодо строків та умов обов'язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були.

Неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року N 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову.

Разом з тим п. 33.1.4. статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка кореспондується з визначеним статтею 38 цього Закону правом страховика подати регресний позов, обов'язок письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, покладено на водія транспортного засобу, причетного до такої пригоди, а не на страхувальника.

Отже, висновок судів про те, що на відповідача як страхувальника покладено обов'язок невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, не ґрунтується на положеннях п. 33.1.4. статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а відтак і відповідати за даним позовом, він не повинен.

При цьому судами не враховано, що правове визначення регресного позову у Законі України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не наведено, разом з тим, за приписами статті 1191 Цивільного кодексу України регресом визнається право зворотної вимоги до винної особи.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що винною у заподіянні майнової шкоди особою є не відповідач, а водій транспортного засобу "УАЗ 3962" реєстраційний номерний знак - НОМЕР_1 ОСОБА_4

Крім того, за положеннями частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Між тим, положення цієї норми не змінюють прав та обов'язків із регресних зобов'язань.

Отже право зворотної вимоги (регресу) до відповідача, який у даних правовідносинах не є винною особою, за приписами статті 1191 Цивільного кодексу України не виникає.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для направлення справи на новий розгляд, а вважає за можливе скасувавши судові рішення прийняти нове.

Відповідно до приписів статті 111 11 ч.2 п.11 Господарського процесуального кодексу України належить здійснити новий розподіл судових витрат на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.2, 111 10 ч.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної установи "Український медичний центр спортивної медицини Міністерства охорони здоров'я України" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014р. та рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2013р. у справі №910/14378/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у позові Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Перша" до Державної установи "Український медичний центр спортивної медицини Міністерства охорони здоров'я України" відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" на користь Державної установи "Український медичний центр спортивної медицини Міністерства охорони здоров'я України" 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді А.Г. Полянський

В.О. Швець