Постанова

від 17.02.2014 по справі 910/13017/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2014 р. Справа№ 910/13017/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

за участю представників:

Від позивача: представник Гураль Д.В. - за довіреністю.

Від відповідача: представник Ситниченко О.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар",

на рішення Господарського суду м. Києва від 19.11.2013 року

у справі № 910/13017/13 (суддя: Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім

"Родоніт"

про стягнення 1 017 838,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Товариство з обмежено відповідальністю "Яблуневий дар" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Родоніт" про стягнення 1 017 838,08 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 14/10-01 від 14.10.2011 року щодо оплати за поставлений позивачем товар.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.11.2013 року у справі № 910/13017/13 позов задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "РОДОНІТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" заборгованість у розмірі 737 422 (сімсот тридцять сім тисяч чотириста двадцять дві) грн. 84 коп. трьох відсотків річних та витрати по сплаті судового збору в розмірі - 14 748 (чотирнадцять тисяч сімсот сорок вісім) грн. 46 коп. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на ті самі підстави, що й у позовній заяві.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її вимог заперечує, однак просить суд оскаржуване рішення скасувати, а справу відправити на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.10.2011 року між Товариством з обмежено відповідальністю "Яблуневий дар" (постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Родоніт" (покупець) укладено договір № 14/10-01 (далі - Договір) , у редакції, викладеній у протоколі узгодження розбіжностей до Договору від 14.10., за умовами якого позивач, як постачальник, зобов'язався поставляти відповідачу, як покупцеві, товар в об'ємі, за цінами та на умовах, визначених Договором, а покупець зобов'язався своєчасно оплачувати поставлений товар.

Пунктом 2.3. Договору, у редакції, викладеній сторонами у протоколі узгодження розбіжностей до Договору, передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити повну вартість реалізованого товару із складу покупця, в строк, що не перевищує 50 (п'ятдесяти) календарних днів від дати надання звіту, у відповідності з п. 4.2.2 цього Договору, але не пізніше 55 (п'ятдесяти п'яти) календарних днів від дати реалізації товару.

Відповідно до Додаткової угоди від грудня 2012 року до Договору № 14/10-01 від 14.10.2011р. пункт 6.1. розділу 6 Договору викладено в такі редакції: "Даний Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 28 лютого 2013 року, а в частині невиконаних зобов'язань (недопоставка частини товару або неоплата поставленого товару) - до повного виконання.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч 1. ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товару на загальну суму - 1 427 838,08 грн., що підтверджується такими видатковими накладними: № 2002 від 26.10.2012р. на суму 276 907,44 грн.; № 2003 від 26.10.2012р. на суму 10 032,72 грн.; № 2004 від 26.10.2012р. на суму 16 311,42 грн.; № 2041 від 01.11.2012р. на суму 53 665,92 грн.; № 2118 від 15.11.2012р. на суму 174 045,60 грн.; №2126 від 16.11.2012р. на суму 5 929,20 грн.; № 2266 від 17.12.2012р. на суму 176 672,16 грн.; № 1 від 02.01.2013р. на суму 175 788 грн.; №100 від 28.01.2013р. на суму 177 936,48 грн.; № 228 від 21.02.2013р. на суму 23 263,92 грн.; № 262 від 27.02.2013р. на суму 68 817,60 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками без зауважень (а.с. 10-20).

З матеріалів справи вбачається, що 19.03.2013 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 193 від 18.03.2013 року з вимогою щодо оплати заборгованості в сумі 1 427 838,08 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 19.03.2013 року (а.с. 21-22).

Однак, матеріали справи свідчать про те, що відповідач за отриманий товар розрахувався частково, перерахувавши на поточний рахунок позивача грошові кошти на загальну суму - 141 532,38 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 19.03.2013 року - 10 000 грн., від 27.03.2013 року - 50 000 грн., від 03.04.2013 року - 40 000 грн., від 05.04.2013 року - 10 000 грн., від 08.04.2013 року - 30 000 грн., від 09.04.2013 року - 30 000 грн., від 10.04.2013 року - 30 000 грн., від 11.04.2013 року - 30 000 грн., від 12.04.2013 року - 10 000 грн., від 15.04.2013 року - 25 000 грн., від 17.04.2013 року - 20 000 грн., від 18.04.2013 року - 25 000 грн., від 24.04.2013 року - 40 000 грн. (а.с. 44-60).

Судовою колегією встановлено, що 27.05.2013 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № б/н до Договору № 14/10-01 від 14.10.2011 року, відповідно до якої покупець зобов'язався погасити заборгованість в сумі 1 077 838,08 грн. перед постачальником, яка виникла внаслідок невиконання умов Договору поставки № 14/10-01 від 14.10.2011р. по оплаті поставленого йому товару, відповідно до наступного графіку: 1) 21 тиждень 2013 року - 50 000 грн.; 2) 22 тиждень 2013 року - 130 000 грн.; 3) 23 тиждень 2013 року - 100 000 грн.; 4) 24 тиждень 2013 року - 130 000; 5) 25 тиждень 2013 року - 130 000 грн.; 6) 26 тиждень 2013 року - 130 000 грн.; 7) 27 тиждень 2013 року - 124 422,84 грн.; 8) 28 тиждень 2013 року - взаємозалік по маркетингу 280 415,24 грн. (а.с. 9).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач на виконання умов Додаткової угоди б/н від 27.05.2013р., перерахував лише 60 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 27.05.2013р. - 30 000,00 грн., від 28.05.2013р. - 10 000,00грн., від 14.06.2013р.-20 000,00 грн. (а.с. 127-129).

Отже, заборгованість відповідача за отриманий товар складає - 1 017 838, 08 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суд першої інстанції стосовно того, що доводи відповідача щодо ненастання строку виконання зобов'язання з оплати товару не заслуговують на увагу, оскільки, останнім не надано жодного доказу, який би підтверджував не реалізацію вказаного товару відповідачем та/ або його повернення, а також спростування графіку погашення заборгованості.

Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи відповідача щодо підписання Додаткової угоди № б/н від 27.05.2013 року зі сторони відповідача неповноважною особою спростовуються наступним.

Встановлено, що Додаткова угода № б/н від 27.05.2013р. підписана від імені позивача Виконавчим директором Макушевим Д.М., який діяв на підставі Статуту, та від імені відповідача Виконавчим директором Левицьким А.Ю., який діяв на підставі Довіреності 08/10/12 від 08.10.2012р., скріплено печатками юридичних осіб сторін.

Відповідачем надано копію довіреності 08/10/12 від 08.10.2012р., з якої вбачається, що Виконавчий директор Левицький А.Ю. представляє інтереси відповідача у відносинах, в яких останній виступає продавцем (постачальником).

Проте, вказаний документ виконано не на бланку суворої звітності, що давало б можливість виключити наявність ще однієї довіреності під тим же номером, з тією ж датою, але з іншим змістом.

Крім того, після підписання вказаної вище Додаткової угоди відповідач здійснив дії щодо ухвалення її змісту, а саме, перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 60 000 грн., виконавши п. 2 (сплата 50 000 грн. протягом 21 тижня 2013 року).

З позовної заяви вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі - 1 017 838,08 грн.

Однак, п. 8 п. 2 Додаткової угоди № б/н від 27.05.2013р. сторони узгодили, що грошові кошти у розмірі - 280 415,24 грн. мають бути проведені як взаємозалік по маркетингу на 28 тижні 2013 року.

Таким чином, сума боргу має бути зменшена на 280 415,24 грн.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 017 838,08 грн. заборгованості у розмірі 1 017 838,08 грн. підлягають стягненню частково у сумі 737 422,84,00 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено частково, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Місцевим господарським судом вірно дотримано положення статті 49 ГПК України щодо покладення судового збору на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" на рішення Господарського суду м. Києва від 19.11.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 19.11.2013 року у справі № 910/13017/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/13017/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна