Рішення

від 25.01.2007 по справі 10/211-4063

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/211-4063

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2007 р.Справа № 10/211-4063

Господарський суд Тернопільської області у складі

судді Півторака М.Є.             

розглянув справу

За позовом: Тернопільського обласного державно-комунального підприємства по заготівлі і поставці палива населенню , побутовим споживачам “ Облпаливо “ м. Тернопіль вул. Бродівська 59а

До відповідача 1: Державної виконавчої служби у місті Тернополі № 1 м. Тернопіль вул. Київська 3а ;

до відповідача 2: Головного Управління Державного казначейства України у Тернопільській області , м. Тернопіль бульвар Шевченка 3 .

   За участю представників  :

Позивача : Прудивуса В.І. –юрисконсульта , доручення № 1 від 03.01.2006 року ;

Відповідача 1: Єрохіна О.В. –головного державного виконавця ДВС у м. Тернополі № 1 , доручення № 23634 від 23.10.2006 року

Відповідача 2 : Вуїв С.В. –провідного спеціаліста-юрисконсульта юридичного сектору ГУ ДКУ у Тернопільській області , довіреність № 16 від 11.12.2006 року

     Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснено їх процесуальні права згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України .

     Суть справи: Тернопільське обласне державно-комунальне підприємство по заготівлі і поставці палива населенню , побутовим споживачам “ Облпаливо “ м. Тернопіль звернулося до господарського  суду Тернопільської області  з позовом до Відділу Державної виконавчої служби у м. Тернополі № 1 м. Тернопіль  про  стягнення на його користь 12594 грн. 42 коп. індексу інфляції за час прострочення сплати суми заборгованості та 4031 грн. 67 коп. три проценти річних за весь період прострочки , всього 16626 грн. 09 коп. ; відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу просить покласти на відповідача .

      В обґрунтування заявлених вимог ТОДКП “ Облпаливо “ посилається на рішення господарського суду Тернопільської області від 02 червня 2006 року у справі № 13/36-460 та вимоги статті 625 п.2 Цивільного Кодексу України .

     Відповідач по справі Державна виконавча служба у місті Тернополі № 1 заперечує позовні вимоги і вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, а дії державних виконавців такими , що здійснювалися у відповідності до вимог чинного законодавства України . В позові просить відмовити .

     Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 14.11.2006р. залучено до участі у справі №10/211-4063 в якості другого відповідача Управління Державного Казначейства у місті Тернополі та відкладено розгляд справи в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України на 15 годин 28 листопада 2006 року.

    Згідно поданого  клопотання Головного управління державного Казначейства у Тернопільській області №13-08-09/16  справу слуханням  ( за погодженням сторін ) було відкладено , у зв'язку з здійсненням процедури реорганізації відділення Головного управління Державного казначейства у Тернопільській області,  а  ухвалою суду від 26 грудня 2006 року проведено заміну відповідача –Управління Державного казначейства у місті Тернополі його правонаступником –Головним управлінням Державного казначейства України в Тернопільській області  м. Тернопіль бульвар Шевченка 39 .

     У відзиві на позов за № 13-08-09/287 від 19.12.2006 року ( вх. № 23831 від 26.12.2006 року ) Головне управління Державного казначейства України в Тернопільській області заперечує заявлені вимоги повністю , вважає їх безпідставними та такими , що не підлягають до задоволення . Зокрема , зазначає,  що виключно Законом України “ Про державний бюджет України “ визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби , розмір і цільове спрямування цих видатків . В Законі України “ Про державний бюджет на 2006 рік “ не передбачені видатки для відшкодування майнової шкоди завданої працівниками виконавчої служби . Просить в позові відмовити .

     Позивач по справі у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги повністю .

    В судовому засіданні 16.01.2007 року оголошувалася перерва до 16 годин 30 хвилин 25 січня 2007 року в порядку статті 77 Господарського процесуального Кодексу України .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів  суд встановив наступне :

    Згідно статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом свої порушених або оспорюваних і охоронюваних законом інтересів .

   Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема,  шляхом відшкодування збитків,

   Позивач по справі:  Тернопільське обласне державно-комунальне підприємство по заготівлях  і постачанню палива населенню , побутовим споживачам “ Облпаливо “ , місцезнаходження якого м. Тернопіль вул. Бродівська , 59-а ,  є юридичною особою , що зареєстрована у встановленому законом порядку і включена до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 01885331, , що підтверджується Довідкою Тернопільського обласного управління статистики № 22-155 , а тому наділена правом на звернення до суду з позовом за захистом свої прав.

   Як вбачається із представлених позивачем документів Господарським судом Тернопільської області у справі № 13/36-460 від 02 червня 2006 року позов  задоволено  та стягнуто з Державного бюджету України на користь Тернопільського обласного державно-комунального підприємства по заготівлях і постачанню палива населенню , побутовим споживачам “ Облпаливо “ вул. Бродівська, 59а, м. Тернопіль 44 820 грн. завданої шкоди; 448,20 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  та видано наказ на його виконання .

   У мотивувальній частині рішення , зокрема , зазначено , що матеріалами справи ( №13/36-460 ) доведено , що  ТО ДКП “ Облпаливо “  нанесено шкоду в результаті неправомірних дій Державної виконавчої служби у м. Тернополі № 1 ( м. Тернопіль вул. Київська 3а ) , яка відповідно до вимог ст. ст. 1173, 1174 Цивільного Кодексу України , ст. 11 Закону України “ Про державну виконавчу службу “ підлягає відшкодуванню за рахунок держави .

   На час розгляду справи в суді , рішення у справі № 13/36-460 від 02.06.2006 року  вступило в законну силу .

  Частиною четвертою статті 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

  За змістом частини 3 статті 11 Закону України від 24.03.1998 року № 202/98-ВР “ Про державну виконавчу службу “, яка набула чинності з 01.01.2004 року, шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом за рахунок держави.

   Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

     Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України в пункті 2 постанови від 27.03.1992 року № 6 “ Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди “ розглядаючи такі позові, суди повинні мати на увазі , що відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України шкода підлягає відшкодуванню за умови, що дії особи, яка її заподіяла, були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи .

            Отже , рішенням господарського суду Тернопільської області у справі № 13/36-460 підтверджено вину Державної виконавчої служби у м. Тернополі № 1 у нанесенні шкоди позивачу .

            Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти , встановлені рішенням господарського суду( іншого органу , який вирішує господарські спори ) під час розгляду однієї справи , не доводяться знову при вирішенні інших спорів , в яких беруть участь ті самі сторони .

Пунктом 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 2 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, що кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребовування. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.

Відповідно до матеріалів справи позивачем на адресу ДВС у місті Тернополі № 1 направлялася претензія № 72 від 01.08.2006 року з вимогою сплатити 12594,42 грн. індексу інфляції за час прострочення суми заборгованості та 4031,67 грн. –три проценти річних за весь період прострочення .

На час звернення до суду позивачем відповіді не отримано та вказана сума на його рахунок не поступала .

Згідно представленого позивачем розрахунку сума інфляційних нарахувань  з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення становить ( в період з 01.08.2003р. по 01.07.2006р.) -  12 594, 42 грн.  та  три проценти річних від простроченої суми ( в період 01.08.2003р. по 01.08.2006р.) –4 031, 67 грн.

При даних обставинах справи судом приймається посилання позивача на те , що у нього є правові  підстави для стягнення  інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, а тому позовні вимоги в частині стягнення 12 594, 42 грн. –інфляційних нарахувань та 4 031, 67 грн. –трьох процентів річних підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально .

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідача 12 594, 42 грн. –інфляційних нарахувань за час прострочення сплати суми заборгованості та 4 031, 67 грн. –річних.

       Державне мито, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на  відповідача 1 .

       На підставі наведеного, керуючись статтями 22, 43, 49, 82, 84 85 121 Господарського процесуального кодексу  України, ст. ст. 530, 625, 1166 Цивільного Кодексу України, Законом України “ Про виконавче провадження “, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити .

2.Стягнути з Державного бюджету України на користь Тернопільського обласного державно-комунального підприємства по заготівлі і постачанню  палива населенню, побутовим споживачам «Облпаливо», вул. Бродівська, 59а, м. Тернопіль, код 01885331 - 12 594, 42 грн. –інфляційних нарахувань ; 4031,67 грн. річних . Видати наказ.

3.Стягнути з Державної виконавчої служби у м. Тернополі №1, вул. Київська, 3а, м. Тернопіль, код 33866471, на користь Тернопільського обласного державно-комунального підприємства по заготівлі і постачанню  палива населенню, побутовим споживачам «Облпаливо», вул. Бродівська, 59а, м. Тернопіль  - 166 (сто шістдесят шість) грн. 26 коп. в повернення сплаченого державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .  Видати наказ .

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили сторонами може бути подано апеляційну скаргу, а прокурором внесено подання протягом десяти днів з дня його прийняття через Господарський суд Тернопільської області .

Суддя                                                                                          М.Є. Півторак