Ухвала

від 11.02.2014 по справі 825/3485/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3485/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника відповідача - Молодцової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КБГ ФУДС Ніжин» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «КБГ ФУДС Ніжин» звернулося у суд з позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, у якому просило, з урахуванням уточнень, скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.02.2013 року №0000152200 та №0000142200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таку та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність визнання протиправними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на недоведеність відповідачем законності та обґрунтованості їх прийняття.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення сум ПДВ по податкових деклараціях з цього податку за період з 01.01.2010 року по 30.11.2012 року, за підсумками якої складено акт від 24.01.2013 року №79/22/33965527 та виявлено порушення п. 102.5 ст. 102 ПК України, а саме віднесення до податкового кредиту звітних періодів в деклараціях з ПДВ з 01.01.2010 року по 30.11.2012 року залишку від'ємного значення за 2006-2009 роки, тобто показників, по яким минув граничний строк для подання заяви на відшкодування ПДВ, в результаті чого збільшено від'ємне значення попередніх періодів на суму 799952,00 грн., в тому числі 692945,00 грн. - за січень 2011 року, 61717,00 грн. - за квітень 2012 року, 45290,00 грн. - за липень 2012 року та занижено суму податку, що підлягає до сплати в бюджет в загальному розмірі 5828,00 грн., з них 1125,00 грн. у вересні 2012 року та 4703,00 грн. у жовтні 2012 року.

На підставі вищевказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.02.2013 року №0000152200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі на 799952,00 грн., №0000142200, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача в загальному розмірі на 7282,00 грн., в тому числі 5828,00 грн. - за основним платежем, 1457,00 грн. - за штрафними санкціями.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що викладені в них висновки ґрунтуються на тому, що позивачем неправомірно віднесено до складу залишку від'ємного значення об'єкта оподаткування суми, які були сформовані у відповідні податкові (звітні) періоди за 2006-2009 роки. Неправомірність такого віднесення, на думку відповідача, полягає у пропущенні позивачем 1095-денного строку, встановленого для подання заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених Податковим кодексом України, що закріплено п. 102.5 ст. 102 цього Кодексу.

Аналізуючи наведені доводи податкового органу, колегія суддів виходить із наступного.

Згідно п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Грошовим зобов'язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п. 14.1.39. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені статтею 200 зазначеного Кодексу. Згідно з пунктами 200.1, 200.3 та 200.4 вказаної статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на приведені положення, колегія суддів погоджується, що застосовуючи до спірних правовідносин приписи п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, відповідач не врахував, що його положення регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та їх відшкодування. Саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін. Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, Податковий кодекс України не містить.

Колегією суддів установлено, що в акті перевірки судження з приводу порушень у формуванні податкового кредиту з ПДВ або від'ємного значення з ПДВ відповідачем не викладені. З наявних в матеріалах справи документів не вбачається жодних заперечень податкового органу стосовно фактичної наявності суми від'ємного значення об'єкта оподаткування позивача, сформованої в період за 2006-2009 роки.

У зв'язку із вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що приписи п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України не можуть бути застосовані до сум від'ємного значення, задекларованих позивачем в податкових деклараціях за період з січня 2010 року по листопад 2012 року.

Таким чином, колегія суддів не вбачає законних підстав для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому останні підлягають скасуванню, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Отже, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 206, 212, 254, КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення .

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складений 17 лютого 2014 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М