Рішення

від 17.02.2014 по справі 924/1469/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" лютого 2014 р.Справа № 924/1469/13

Господарський суд Хмельницької області у складі: головуючий суддя

Димбовський В.В., судді Олійник Ю.П., Смаровоз М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства „Шепетівський цукровий комбінат", м. Шепетівка

до Шепетівської міської ради, м. Шепетівка

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Держземагенства у Шепетівському районі

про визнання недійсним договору оренди землі від 28.04.2012р., укладеного між публічним акціонерним товариством „Шепетівський цукровий комбінат" та Шепетівською міською радою та зареєстрований в управлінні Держкомзему в м. Шепетівці 24.05.2012р. за №681070004000108

Представники сторін:

від позивача: Борисова Л.В. - за довіреністю від 31.01.2014р.

від відповідача: Піголь О.А. - за довіреністю від 09.01.2014р.;

від третьої особи: не з'явився

У судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про визнання недійсним договору оренди землі від 28.04.2012р., укладеного з відповідачем, з посиланням на ст. 215 Цивільного кодексу України, ст. 15 Закону України „Про оренду землі". Обгрунтовуючи вимоги, посилається на те, що спірний договір не містить істотної умови договору оренди землі - об'єкт оренди, а саме кадастрового номеру земельної ділянки.

У додаткових поясненнях зауважив, що кадастровий номер земельної ділянки є єдиною ознакою земельної ділянки, що дає змогу її ідентифікувати в системі державного земельного кадастру, надає змогу вільного доступу до інформації про земельну ділянку, що становить відомості Державного земельного кадастру (в тому числі, але не виключно про розмір земельної ділянки, її нормативно-грошову оцінку, межі земельної ділянки в системі координат, існуючі обмеження у користуванні земельними ділянками). Тому, на думку позивача, непогодження сторонами кадастрового номеру земельної ділянки у договорі оренди землі не дає змогу ідентифікувати предмет оренди, що порушує законодавчо встановлений порядок ведення державного земельного кадастру обмежує право позивача на отримання повної та достовірної інформації з державного земельного кадастру та не дає можливість здійснювати захист права користування земельною ділянкою від посягань інших осіб. Вважає, що сам факт вчинення договору оренди землі з порушенням вимог чинного законодавства не може створювати правових наслідків для АТ „Шепетівський цукровий комбінат". Виконання правочину, що не відповідає вимогам чинного законодавства прямо порушує права АТ „Шепетівський цукровий комбінат", а єдиним способом захисту порушеного права, як це визначено у ч. 2 ст. 15 Закону України „Про оренду землі" є визнання договору недійсним.

Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач у відзиві на позов просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність. Вважає, що істостною умовою договору оренди землі є саме зазначення об'єкта оренди, при цьому, кадастровий номер земельної ділянки являє собою лише складову частину такого об'єкта. Вказує, що за спірним договором земельна ділянка передавалась в оренду за рішенням уповноваженого на це органу та в межах його повноважень; передача була здійснена на підставі проекту відведення земельної ділянки, на вказану земельну ділянку було розроблено відповідну документацію, невід'ємною частиною договору є кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, а спірний договір у встановленому законом порядку було зареєстровано у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (із зазначенням кадастрового номеру земельної ділянки). Тому, на думку відповідача, відсутність у самому тексті договору зазначення кадастрового номеру земельної ділянки являється лише технічною помилкою, допущеною при виготовленні тексту договору. Крім цього, зауважує, що земельна ділянка надавалась в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд (відстійник). Чинним законодавством України встановлено, що особа, яка фактично користується земельною ділянкою, зобов'язана здійснювати таке користування у відповідності до вимог закону, та сплачувати належні платежі за користування такою ділянкою. Позивач фактично користується земельною ділянкою, переданою в оренду, та не збирається припиняти таке користування, тому він зобов'язаний сплачувати саме орендну плату, оскільки на даний час не може бути ні власником, ні постійним користувачем земельної ділянки.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача підтримав подані заперечення та наполягав на відмові в позові.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача представника у судове засідання не направила, письмову позицію з приводу заявлених позовних вимог не надала.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

Між ПАТ „Шепетівський цукровий комбінат" (орендар) та Шепетівською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди землі від 28.04.2012р., зареєстрований в управлінні Держкомзему в м. Шепетівці Хмельницької області 24.05.2012р. за №681070004000108.

Відповідно до п. 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд (відстійник), яка знаходиться в м. Шепетівка по Староконстантинівському шосе, 31. Земельна ділянка надана на підставі рішення XXII сесії міської ради VI скликання від 29 березня 2012 року №28.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 8153 кв.м. На земельній ділянці знаходяться споруди. Жилі приміщення на земельній ділянці відсутні. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки: 952386,03 грн. (п.п. 2-5 договору).

Договір укладений на 5 років (до 27.04.2017р.). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за місяць до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору).

По акту приймання - передачі вказану земельну ділянку було передано орендарю - ПАТ „Шепетівський цукровий комбінат".

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

При вирішенні спору про визнання договору недійсним, згідно ст.215 ЦК України, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, саме на момент вчинення правочину.

За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України ст. 20 ГК України та ст. 1 ГПК України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 ГПК України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Відповідно п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.20123р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно ст. 15 Закону України „Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки). Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір оренди землі від 28.04.2012р., в порушення вимог ст. 15 Закону України „Про оренду землі" не містить такої істотної умови, як кадастровий номер земельної ділянки.

В п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність (якщо інше прямо не передбачено законом, як-от частиною другою статті 15 Закону України „Про оренду землі").

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

В п. 5.2 зазначеної Постави Пленуму зазначено, що необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).

За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ПАТ „Шепетівський цукровий комбінат" про визнання недійсним договору оренди землі від 28.04.2012р., зареєстрованого в управлінні Держкомзему в м. Шепетівці 24.05.2012р. за №681070004000108 є обгрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню. Доводи відповідача є необгрунтованими та судом до уваги не приймаються.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. вказано - якщо за правочином, визнаним недійсним, права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, то наслідки у вигляді реституції застосовані бути не можуть, але згідно з частиною другою статті 236 ЦК України можливість настання таких прав та обов'язків у майбутньому припиняються.

Тому, спірний договір оренди землі від 28.04.2012р. слід визнати недійсним та припинити зобов'язання на майбутнє.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 06.02.2014р. у справі №924/1473/13.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов публічного акціонерного товариства "Шепетівський цукровий комбінат", м.Шепетівка до Шепетівської міської ради, м. Шепетівка, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Держземагенства у Шепетівському районі, про визнання недійсним договору оренди землі від 28.04.2012р., укладеного між публічним акціонерним товариством "Шепетівський цукровий комбінат" та Шепетівською міською радою та зареєстрований в управлінні Держкомзему в м. Шепетівці 24.05.2012р. за № 681070004000108 задоволити.

Визнати недійсним договір оренди землі від 28.04.2012р., укладений між публічним акціонерним товариством "Шепетівський цукровий комбінат" та Шепетівською міською радою, зареєстрований в управлінні Держкомзему в м. Шепетівці 24.05.2012р. за № 681070004000108 та припинити зобов'язання на майбутнє.

Стягнути з Шепетівської міської ради м. Шепетівка Хмельницької області, вул. Островського, 4 (код ЄДРПОУ 34175421) на користь Публічного акціонерного товариства "Шепетівський цукровий комбінат" м. Шепетівка Хмельницькох області, вул. Старокостянтинівське шосе, 31 (код ЄДРПОУ 00373391) - 1147,00грн. (одну тисячу сто сорок сім гривень 00) судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 20 лютого 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Димбовський

Суддя Ю.П. Олійник

Суддя М.В. Смаровоз

Віддруковано 4 примірника:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу,

4 - третій особі - управлінню Держземагенства у Шепетівському районі (м. Шепетівка, вул. Карла Маркса, 47).