Постанова

від 20.02.2014 по справі 904/7728/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2014 року Справа № 904/7728/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А, Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання: Губенко Ю.Е

за участю представників сторін :

від позивача : Іванова Ж.Ю., юрисконсульт, довіреність №3 від 31.07.2013р.,

представник відповідача у судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "МІДАС КР ПЛЮС" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2013р. у справі № 904/7728/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "ХайдельбергЦемент Україна", м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

до Приватного підприємства "МІДАС КР ПЛЮС", м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

про стягнення збитків в розмірі 176 649,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ХайдельбергЦемент Україна" звернулось до господарського суду з позовом в якому просило суд стягнути з Приватного підприємства "МІДАС КР ПЛЮС" збитки у розмірі 176 649,85 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2013р. у справі № 904/7728/13 (суддя Красота О.І.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного підприємства "МІДАС КР ПЛЮС" на користь Публічного акціонерного товариства "ХайдельбергЦемент Україна" збитків на суму 176 649,85 грн., судового збору 3 533,00 грн.

Приймаючи рішення суд прийшов до висновку, що відповідачем були заподіяні позивачу збитки в наслідок неналежного виконання зобов'язань за Договором №293 від 18.05.2010р.

Не погодившись із зазначеним рішенням Приватне підприємство "МІДАС КР ПЛЮС" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2013р. у справі № 904/7728/13 скасувати та винести нове рішення яким в задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування скарги, відповідач посилається на ті підстави, що цемент викрадений в ніч з 20 на 21 жовтня 2010р. був повернутий позивачу органами досудового слідства на початку листопада 2010р., тобто через кільки днів після крадіжки, отже вважають, що у разі забезпечення позивачем належних умов зберігання не виникло б збитків. Вважають, що твердження позивача про отримання цементу лише після 25.01.2011р. спростовується матеріалами справи, але суд ці обставини не врахував. Крім того, вважають, що позивач не визначив, яка остаточна вартість цього цементу, та не надав доказів яким чином цей цемент був використаний. Посилаються на ті обставини, що позивач будучі обізнаним, що строк зберігання цементу 60 діб, не вжив будь яких дій щодо запобіганню виникнення збитків, а за таких підстав позбавляється права на відшкодування збитків, відповідно до пункту 3 статті 226

Господарського кодексу України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.12.2013р., апеляційна скарга була прийнята до розгляду колегією суду у складі: головуючий суддя Пархоменко Н.В. ( доповідач ), суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є., розгляд скарги було призначено на 30.01.2014р.

29.01.2014р. від ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№630/14), в якому позивач просив залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2013р. у справі № 904/7728/13 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вважають твердження скаржника, про отримання позивачем викраденого цементу з правом його подальшого розпорядження з 02.11.2010р. є хибними та такими, що не підтверджуються доказами. На думку позивача право розпорядження цементом виникло після складення Акту приймання - передачі від 25.01.2011р. але на цей час сплив строк гарантії якості цементу і товар втратив свої якісні показники, внаслідок чого позивач зазнав збитків.

У судове засідання 30.01.2014р. представник позивача не з'явився про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення (вх.№1141/14). Позивачем 30.01.2014р. факсом було надіслано клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з несприятливими погодними умовами.

Представники відповідача підтримали апеляційну скаргу та надали пояснення по справі.

Враховуючи неявку представника позивача, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд відклав розгляд скарги на 20.02.2014р.

20.02.2014р. в судовому засіданні представник позивача надала пояснення та заперечила проти скарги.

В судовому засіданні 20.02.2014р. оголошена вступна та резолютивна частина рішення. Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного.

18.05.2010р. між Публічним акціонерним товариством "ХайдельбергЦемент Україна" позивачем (далі-замовник) та ПП "ОА СІЧ" правонаступником якого є ПП "МІДАС КР ПЛЮС" відповідач у справі (далі-виконавець) був укладений Договір №293 від 18.05.2010р.

Відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки по цілодобовій охороні об'єкту, майна та товарно-матеріальних цінностей замовника, що знаходяться на об'єкті, забезпеченню на території об'єкту охорони, додержання пропускного та внутрішньо об'єктного режиму, а також прийняття необхідних заходів по припиненню та запобіганню злочинів та правопорушень на території об'єкту охорони.

Об'єктом охорони, який охороняється виконавцем (відповідачем) серед іншого є територія Криворізького заводу ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна" (пункт 1.2. Договору).

Умовами пункту 2.3 Договору на відповідача серед іншого були покладені обов'язки по забезпеченню цілодобової (без перерв та вихідних) охорони об'єкту, згідно умов Договору.

В ніч з 20 на 21 жовтня 2010р. була здійснена крадіжка майна позивача - цементу в кількості 209,773тон та вугілля в кількості 281,680 тон.

21.10.2010р. дії злочинців були припинені правоохоронними органами, а викрадене майно було вилучено у злочинців та долучено до матеріалів карної справи в якості речових доказів.

02.11.2010р. слідчим слідчого відділу УСБУ в Дніпропетровській області, цемент в кількості 209,773тон був переданий представнику позивача (начальнику цеху відправки готової продукції позивача Тутат В. М.) на відповідальне зберігання, що підтверджується Актом приймання-передачі майна на відповідальне зберігання від 02.11.2010 року в якому представник позивача був під підпис попереджений про кримінальну відповідальність за розтрату переданого на зберігання майна (а.с. 61).

Згідно Акту приймання-передачі предметів по карній справі від 25.01.2011р. позивачу був переданий цемент в кількості 209,773 тон та вугілля в кількості 281,680 тон, які передані позивачу після ознайомлення його з постановою від 20.01.2011р. про повернення речових доказів по карній справі №281. (а.с. 45).

Згідно з пунктом 3.7.1 ДСТУ Б В.27-46-96 "Цементи загальнобудівельного призначення" строк зберігання цементу із збереженням його властивостей складає 60 діб (а.с. 119-123), вказане також підтверджується Документом про якість 11730 Партія № 269 (а.с. 115).

25.01.2011р., після прийняття позивачем цементу в кількості 209,773 тони, його було передано до лабораторії з контролю виробництва позивача (свідоцтво про атестацію № ПЄ 0061/2008 видане 24.11.2008 року Державним підприємством "Криворізький науково-виробничій центр стандартизації, метрології та сертифікації", строком дії до 24.11.2011р. (а.с. 47, 48-50) для проведення випробувань, якими виявлено, що цемент скомковався внаслідок перевищення строку його зберігання, а саме більше 60 днів (а.с. 62).

Згідно Акту від 25.01.2011р. встановлено, що спірний цемент не підлягає реалізації, а може бути використаний лише в якості мінеральної добавки та підлягає переведенню в об'єднаний склад для подальшого використання (а.с. 46).

За Актом на оприбуткування матеріальних цінностей від 14.02.2011р., який складений комісією позивача у складі 3 осіб, викрадений та повернутий цемент у кількості 209,773 тон з підстав неможливості його реалізації та належної повторної переробки, був прийнятий позивачем в якості шлаку б/у за номенклатурним номером 60448824 за загальною вартістю в сумі 7 425, 96 грн. (а.с. 64, 128), так як відповідно до вказаного вище ДСТУ Б В.27-46-96 "Цементи загальнобудівельного призначення" до цементу марки, який був викрадений (Журнал про відгрузку цемента ПЦ ІІ/Б-Ш-400 партії №268 від 20-21.10.2010 року (а.с.116-118) у якості складової використовується шлак (а.с. 121).

Прийнятий позивачем за номенклатурним номером 60448824 шлак у кількості 209,773 тн., за ціною 35,40грн. на загальну суму 7 425,96 грн., був згідно звіту про рух сировини, незавершеного виробництва, півфабрикатів та виготовленої продукції за квітень місяць 2011 року позивача (а.с. 128-129) оприходуваний.

Згідно даних позивача (а.с. 51) вартість 1 тони цементу марки ПЦ ІІ/Б-Ш-400 станом на 18.06.2013р. становить 877,50 грн. без ПДВ, (а.с. 51), ціна була дійсною і на час розгляду справи.

З доповнень до позовної заяви позивача (а.с. 59) стосовно розрахунку заявлених позовних вимог вбачається, що розрахунок наданий позивачем складається з 209,773 т. - кількості пошкодженого цементу, 877,50 грн. - ціна 1 т. цементу марки ПЦ ІІ/Б-Ш-400 (насипом) без ПДВ на умовах самовивозу станом на день подання позову та 7 425, 96 грн. (209,773 т. х 35,40 грн.) - вартість поверненого майна, де 35,40 грн. - ціна оприбуткованого шлаку б/у за тн.209,773 т. х 877,50 грн. - 7 425,96 грн. - 176 649,85 грн.

Таким чином, позивач вважає, що діями відповідача йому завдані збитки у сумі збитки в розмірі 176 649,85 грн., які він і просив стягнути.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про задоволення вимог позивача виходячи з наступного.

Обставини здійснення крадіжки встановлені вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2012р., законність та обґрунтованість якого підтверджені ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.11.2012р. по справі №11/490/1989.12 (а.с. 25-44, 69-71).

Пунктом 5.10 Договору № 293 від 18.05.2010р. встановлена відповідальність відповідача у разі розкрадання, знищення або пошкодження майна позивача, яке знаходиться на території об'єкту, у вигляді відшкодування відповідачем позивачу шкоди, у випадку не належного виконання виконавцем обов'язків за Договором.

Розмір збитків, за наявності вини виконавця, встановлюється в порядку, визначеним Договором у відповідності з діючим законодавством (пункт 5.11 Договору).

Матеріалами справи встановлено, що крадіжка спірного цементу відбулась в ніч з 20 на 21 жовтня 2010р., 02.11.2010р. слідчим слідчого відділу УСБУ в Дніпропетровській області, цемент в кількості 209,773 тон був переданий представнику позивача на відповідальне зберігання, що підтверджується Актом приймання-передачі майна.

Позивач є виробником спірного цементу, викрадене майно було повернуто в короткій термін, на час якого не сплив гарантійний строк придатності цементу.

На час передачі майна на збереження відповідачу, останнім не було висловлено жодних претензій щодо його якості.

Апеляційний суд вважає, що збитки настали в наслідок недотримання вимог пункту 35 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, до судового слідства і суду (затверджена наказом від 27.08.2010р. №51/401/649/471/23/125 Генеральної прокуратури України, Державної податкової адміністрації України, Верховним Судом України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою Безпеки України, Державною судовою адміністрацією України). Відповідно до змісту п. 35 зазначеної Інструкції вилучені товари і продукція, а також майно, які можуть швидко псуватися, втратити свою вартість у зв'язку з моральним старінням, зберігання яких утруднено або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких прирівнюються до їх вартості і не можуть бути повернуті власнику, негайно після вилучення, огляду, проведення необхідних досліджень і перевірки їх якості органами Державної інспекції по якості товарів (або органами санітарного нагляду) передаються спеціально виділеним підприємствам для реалізації в порядку, передбаченому чинним законодавством України, зокрема з дотриманням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.98 №1340 "Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним".

Крім того, строки зберігання речових доказів визначені саттею 80 Кримінально-процесуального кодексу України (28.12.1960р., який був чинним на день виникнення збитків) речові докази, які можуть швидко зіпсуватися і які не можуть бути повернуті володільцеві, негайно здаються відповідним державним або кооперативним організаціям для реалізації. Коли потім виникне необхідність у поверненні речових доказів, то організації, які їх одержали, повертають взамін такі самі речі або сплачують їх вартість по державних цінах, що існують в момент повернення.

Вирішення питання про речові докази регулювалось статті 81 Кримінально-процесуального кодексу України, в якій визначено, що питання про речові докази вирішується вироком, ухвалою чи постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи, при цьому: 5) гроші, цінності та інші речі, які були об'єктом злочинних дій, повертаються їх законним володільцям, а якщо їх не встановлено, то ці гроші, цінності та речі переходять у власність держави.

Всупереч п. 35 Інструкції , статей 80-81 Кримінально-процесуального кодексу України враховуючи обмежений термін зберігання вилученого цементу, позивач проявив бездіяльність, не звернувся до правоохоронних органів з вимогою про реалізацію цементу у зв'язку з закінченням терміну його придатності.

Отже апеляційний суд вважає, що збитки настали внаслідок недотримання позивачем вимог пункту 35 Інструкції та в силу бездіяльності самого позивача, який є власником цього цементу, його виробником та не заявив слідчому про строки зберігання цементу , а не в зв'язку з незабезпеченням охорони з боку відповідача, як вважає позивач.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відшкодування збитків у сфері господарювання регулюється статтями 224-229 Господарського кодексу України, статтею 611 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані чим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння збитків є правопорушення, яке включає у якості складових елементів: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинний зв'язок між ними, а також вину особи, що заподіяла збитки.

Отже для настання відповідальності за заподіяння збитки мають бути наявні всі чотири складові.

Апеляційний суд, вважає, що за спірними вимогами відсутній причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою (незабезпеченням належної охорони) та понесеними позивачем збитками, а також вина відповідача в цих збитках, отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та стягнення з відповідача збитків.

Приймаючи до уваги викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "МІДАС КР ПЛЮС" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2013р. у справі № 904/7728/13 задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2013р. у справі № 904/7728/13 скасувати.

Прийняти нове рішення. В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ХайдельбергЦемент Україна",(50055, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Акціонерна,1,код ЄДРПОУ 00292923) , на користь Приватного підприємства "МІДАС КР ПЛЮС" ",(50007, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Іллічівська, б.41,оф.16,код ЄДРПОУ 35927750)- 1766,50грн. витрат по судовому збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Повна постанова складена

24.02.2014р.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко