Постанова

від 20.02.2014 по справі 5006/32/204пн/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.02.2014р. справа №5006/32/204пн/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Склярук О.І. Богатиря К.В., Дучал Н.М. за участю: прокурора-не з'явилися представників: від позивача:Личман В.Г., довіреність №б/н від 20.01.2014р. від відповідача:Васильєв В.О., довіреність №031-03 від 08.01.2014р. від Інспекції ДАБК у Донецькій області:не з'явилися розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПрокурора міста Маріуполя, м.Маріуполь Донецької області в інтересах держави в особі Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 28.12.2012р. по справі№5006/32/204пн/2012 (суддя: Сковородіна О.М.) за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Каліфорнія», м.Маріуполь Донецької області до відповідача:Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області провизнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю. «Каліфорнія» м. Маріуполь звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м.Маріуполь про визнання права власності на об'єкт нерухомості.

Господарським судом Донецької області 28.12.2012р. прийнято рішення по справі №5006/32/204пн/2012, повний текст якого складено та підписано 28.12.2012р., (суддя: Сковородіна О.М.) про задоволення позовних вимог. Зазначеним рішенням визнано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Каліфорнія», м. Маріуполь, на самочинно збудоване нерухоме майно, яке розташоване по вул. Карла Лібнехта, 99 в Жовтневому районі м. Маріуполь та складається з: основної будівлі літ. Є-1, загальною площею151,7 кв.м., що складається з приміщень: магазину №8 площею 23.9 кв.м., магазину №9 площею 23,8 кв.м., магазину №10 площею 104 кв.м., та основної будівлі літ. Ж-1 загальною площею 654, 4 кв.м., що складається з приміщень: магазину №11 площею 20 кв.м., магазину №12 площею 20,5 кв.м., магазину №13 площею 20 кв.м., магазину №14 площею 20,6 кв.м., магазину №15 площею 20 кв.м., магазину №16 площею 20.2 кв.м., магазину №17 площею 40,1 кв.м., магазину №18 площею 19,9 кв.м., магазину №19 площею 20,5 кв.м., магазину №20 площею 39,9 кв.м., магазину № 21 площею 21,5 кв.м., магазину №22 площею 23,3 кв.м., магазину № 23 площею 25,6 кв.м., магазину №24 площею 28,2 кв.м. ( приміщення 1 площею 8,2 кв.м. та приміщення 2 площею 20, 0 кв.м.) магазину №25 площею 30,2 кв.м., магазину №26 площею 25, 2 кв.м., магазину №27 площею 37,6 кв.м., магазину № 28 площею 19,9 кв.м., магазину № 29 площею 20,2 кв.м., магазину № 30 площею 20,1 кв.м., магазину №31площею 20 кв.м., магазину №32 площею 20,2 кв.м., магазину №33 площею 20,4 кв.м., магазину № 34 площею 20,0 кв.м., магазину № 35 площею 20.1 кв.м., магазину №36 площею 20,2 кв.м., магазину №37 площею 20,0 кв.м., магазину №38 площею 20 кв.м. Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог.

Прокурор міста Маріуполь в інтересах держави в особі Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області по справі №5006/32/204пн/2012 від 14.01.2014р. та з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування усіх обставин справи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.01.2014р. відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження по справі №5006/32/204пн/2012.

Розпорядженням Голови Донецького апеляційного господарського суду від 04.02.2014р. у зв'язку з відпусткою судді Богатиря К.В. було змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: головуючий суддя: Склярук О.І., судді: Дучал Н.М., Ломовцева Н.В.

Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 17.02.2014р. у зв'язку з виходом з відпустки члена постійно діючої колегії суддів - судді Богатиря К.В., змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: головуючий суддя: Склярук О.І., судді: Богатир К.В., Дучал Н.М.

16.01.2014р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшла заява від Прокурора міста Маріуполя в якій він просить повернути на адресу прокуратури міста Маріуполя апеляційну скаргу без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.97 ГПК України.

Як зазначалося вище, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.01.2014р. вже було порушено апеляційне провадження по справі №5006/32/204пн/2012, що унеможливлює застосування п.5 ч.1 ст.97 ГПК України, заява про відкликання апеляційної скарги не підлягає задоволенню.

21.01.2014р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від Прокурора міста Маріуполя надійшла заява про відмову від апеляційної скарги на підставі ч.1 ст.100 ГПК України.

Відповідно до приписів ч.1 ст.100 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до винесення постанови.

Апеляційний господарський суд має право не приймати відмову від скарги з підстав, визначених у частині шостій ст.22 ГПК України.

В судове засідання (19.02.2014р.) прокурор та представники Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецький області не з'явилися. Про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

31.01.2014р. Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецький області надіслала на адресу Донецького апеляційного господарського суду пояснення щодо апеляційної скарги, в яких просила прийняти рішення на розсуд суду відповідно до приписів чинного законодавства, а також розглянути справу за відсутності їх представників.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія не приймає відмову від апеляційної скарги і вважає за доцільно розглянути її по суті.

В судовому засіданні (19.02.2014р.) представник позивача проти задоволення апеляційної карги заперечував та просив рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Надав письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судовому засіданні (19.02.2014р.) надав пояснення по справі.

Дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, вислухав пояснення представників сторін судова колегія зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом 12.10.2005р. між Маріупольською міською радо та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каліфорнія» підписано договір оренди земельної ділянки за №3397. Згідно зазначеного договору в оренду передавалася земельна ділянка площею 0,8796га строком на 10 років (до 16.09.2012р.), яка розташована за адресою: м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 99 для розміщення торговельних рядів та інших об'єктів інфраструктури ринку.

На підставі рішення Маріупольської міської ради за №6/16-1625 від 21.02.2012р. ТОВ «Каліфорнія» було припинено право оренди вищезазначеної земельної ділянки та розірвано договір оренди. Цим же рішенням затверджено проект землеустрою по відводу та надання в оренду позивачу строком на 10 років земельної ділянки за адресою: м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 99 площею 0,0460 га для роздрібної торгівлі з лотків на ринках (будівництво та подальша експлуатація торговельних рядів), площею 0,3596га для функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту (будівництво та подальша експлуатація стоянки тимчасового зберігання автотранспорту), площею 0,4540 га для роздрібної торгівлі з лотків на ринках (будівництво та подальша експлуатація торгівельних рядів).

На виконання вищезазначеного рішення, 01.08.2012р. між Маріупольською міською радою та позивачем по цій справі підписано договір оренди земельної ділянки за №92, розташованої за адресою: м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 99 площею 0,8596 га строком на 10 років (до 21.02.2022р.) для розміщення торгівельних рядів та інших об'єктів інфраструктури ринку.

Відповідно до умов договору, орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки, що розташовані по вул. Карла Лібкнехта, 99 у Жовтневому районі м. Маріуполь, кадастровий номер 1412336300:01:012:0636; 1412336300:01:012:0637, 1412336300:01:012:0638 площею 0,0460га, 0,3596 га та 0,4540га відповідно. На земельних ділянках розташовані об'єкти нерухомого майна: нежитлова будівля, а також інші об'єкти інфраструктури, згідно проекту землеустрою щодо відведення.

В подальшому позивач на земельних ділянках побудував спірні об'єкти нерухомості, які було проінвентаризовано фахівцями КП БТІ у м. Маріуполь, та отримав довідку, що об'єкти нерухомості, які розташовані по вул. Карла Лібнехта, 99 у м. Маріуполь та складаються з основних будівель: літ. Є-1 та літ. Ж-1 є самочинним будівництвом.

В підтвердження, що спірні будівлі були побудовані саме за кошти позивача до матеріалів справи додана бухгалтерська довідка №12/12-10/1 від 12.10.2012.

Позивач звернувся до відповідача з проханням здійснити реєстрацію права власності на спірні об'єкти.

У зв'язку з відмовою відповідача (лист № 05-3714-02) від 10.12.2012р. позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Як зазначалося вище, позовні вимоги задоволено повністю. Рішення обгрунтовано доведеністю позовних вимог.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права власності. ( ст. 16 ЦК України)

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документів. (ст. 392 ЦК України)

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. (ст. 328 ЦК України)

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо воно збудовано або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документу, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. (ч. 1 ст. 376 ЦК України)

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.( ч.3 ст.376 ЦК України)

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб відповідно до ч.5 ст. 376 ЦК України.

Таким чином, як правильно зазначив місцевий господарський суд, визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно є виключною компетенцією судових органів.

Доказів, що визнання за позивачем права власності на спірне майно порушує чиї-небудь права, матеріали справи не містять.

Відповідно до п.2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених постановою КМУ від 13.04.2011р. №461) прийняття в експлуатацію об'єктів проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Пункт 10 вищезазначеного Порядку встановлює, що у разі, коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком. Датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видача сертифіката.

З огляду на наведене, судова колегія погоджується зі ствердженням позивача по справі, що Порядок прийняття в експлуатацію, який регламентує дії Державної архітектурно- будівельної інспекції, передбачає звернення особи, що здійснила самочинне будівництво нерухомості спочатку до суду, а в подальшому вже до Державної архітектурно-будівельної інспекції для здачі такої нерухомості в експлуатацію.

Крім того, під час апеляційного провадження позивач надав до суду копію Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка затверджена Державною архітектурно- будівельною інспекцією в Донецький області.

З огляду на наведене, посилання заявника апеляційної скарги на порушення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження у зв'язку з чим, відсутні підстави для скасування рішення по справі.

Результати апеляційного провадження у справі оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Прокурора міста Маріуполя, м.Маріуполь Донецької області в інтересах держави в особі Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 28.12.2012р. у справі №5006/32/204пн/2012 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 28.12.2012р. у справі №5006/32/204пн/2012- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: О.І. Склярук

Судді: К.В. Богатир

Н.М. Дучал

Надруковано 8 примірників: 2-прокурору; 1- позивачу; 1- відповідачу; 1-ДАБК у Дон.обл.;1-до справи; 1- ГСДО; 1 - ДАГС