Постанова

від 17.02.2014 по справі 5011-66/13159-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року Справа № 5011-66/13159-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: Кренця О.С., дов. № 13-11-15055 від 28.11.2013 року;

Відповідача -1: не з'явився;

Відповідача -2: не з'явився;

Третьої особи: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРТА КАПІТАЛ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 року

у справі № 5011-66/13159-2012 господарського суду міста Києва

за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

до відповідача -1 товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРТА КАПІТАЛ"

відповідача -2 приватного акціонерного товариства "Компанія з управління активами - адміністратор пенсійних фондів "Укрсиб Ессет Менеджмент"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -2 - товариства з обмеженою відповідальністю "СТІФФ КОМПАНІ"

про визнання недійсним договору № 16/07 відступлення права вимоги від 16.07.2012 року

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2012 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю " СПАРТА КАПІТАЛ ", приватного акціонерного товариства "Компанія з управління активами - адміністратор пенсійних фондів "Укрсиб Ессет Менеджмент", просило визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 16/07 від 16.07.2012, укладений між відповідачами (т. 1, а.с. 2-3).

Позовні вимоги мотивовано тим, що оспорюваний договір суперечить загальним положенням законодавства про гарантію.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -2 товариство з обмеженою відповідальністю "СТІФФ КОМПАНІ" (т. 1, а.с. 130-132).

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року (суддя Спичак О.М.) у задоволенні позову відмовлено (т. 1, а.с. 157-162).

Судовий акт мотивовано недоведеністю позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 року (головуючий Шевченко Е.О., судді Алданова С.О., Зеленін В.О.) рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 1, а.с. 232-238).

Оскаржений судовий акт мотивовано тим, що оспорюваний договір укладено всупереч приписам ч. 5 ст. 563 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "СПАРТА КАПІТАЛ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 року, рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року залишити в силі (т. 2, а.с. 3-4).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.11.2013 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРТА КАПІТАЛ" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.11.2013 року (т. 2, а.с. 1-2).

У відзиві на касаційну скаргу публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" вважає оскаржений судовий акт таким, що прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.11.2013 року розгляд касаційної скарги відкладено на 09.12.2013 року (т. 2, а.с. 18-20).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.12.2013 року продовжено строк розгляду касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРТА КАПІТАЛ", розгляд справи відкладено на 23.12.2013 року (т. 2, а.с. 34-36).

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України № 02-05/972 від 17.12.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Алєєва І.В., Владимиренко С.В. (т. 2, а.с. 37-38).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.12.2013 року розгляд касаційної скарги відкладено на 13.01.2014 року (т. 2, а.с. 41-43).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.01.2014 року продовжено строк розгляду касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРТА КАПІТАЛ", розгляд справи відкладено на 22.01.2014 року (т. 2, а.с. 56-58).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/24 від 20.01.2014 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Алєєва І.В., Євсіков О.О. (т. 2, а.с. 59).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.01.2014 року розгляд касаційної скарги відкладено на 05.02.2014 року (т. 2, а.с. 61-63).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.02.2014 року розгляд касаційної скарги відкладено на 17.02.2014 року (т. 2, а.с. 65-67).

У судове засідання 17.02.2014 року представники відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРТА КАПІТАЛ", приватного акціонерного товариства "Компанія з управління активами - адміністратор пенсійних фондів "Укрсиб Ессет Менеджмент", третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "СТІФФ КОМПАНІ" не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРТА КАПІТАЛ", приватного акціонерного товариства "Компанія з управління активами - адміністратор пенсійних фондів "Укрсиб Ессет Менеджмент", третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "СТІФФ КОМПАНІ".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача - публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно протоколу № 30/11 від 30.11.2007 року загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Надра-Альянс" було прийнято рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій з наступними параметрами: характеристика облігацій - іменні, відсоткові, забезпечені; кількість - 300 000 шт.; номінальна вартість - 1 000,00 грн.; загальна номінальна вартість викупу - 300 000 000,00 грн.; форма існування - в бездокументарній формі; номери - серії А.

Згідно п. 3.3 рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій випуск облігацій здійснюється товариством з обмеженою відповідальністю "Надра-Альянс" з забезпеченням: "Видом забезпечення гарантія відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" щодо виконання емітентом своїх зобов'язань перед інвесторами щодо викупу облігацій та/або погашеня облігацій та/або виплати відсоткового доходу за облігаціями. Розмір забезпечення дорівнює номінальній вартості випуску облігацій у сумі 300 000 000,00 грн. та сумарний відсотковий за період обігу облігацій".

30.11.2007 року публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" для бенефіціарів - власників відсоткових облігацій серії А, емітованих товариством з обмеженою відповідальністю "Надра-Альянс" у бездокументарній формі існування було видано публічну гарантію № І/071130/GTY/838.

За умовами публічної гарантії № І/071130/GTY/838 від 30.11.2007 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" підтвердило, що у разі невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "Надра-Альянс" своїх зобов'язань з викупу облігацій та/або погашення облігацій та/або виплати відсоткового доходу по облігаціям в порядку, встановленому умовами зареєстрованого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку в установленому законодавством порядку випуску облігацій воно приймає на себе зобов'язання здійснити вказані виплати легітимному власнику облігацій (бенефіціару) у розмірі, що дорівнює сумі заборгованості боржника, за першою письмовою вимогою з додаванням наступних документів: а) виписки з рахунку в цінних паперах, яка видана зберігачем та підтверджує, що бенефіціар є легітимним власником облігацій на дату порушення боржником зобов'язання та на дату пред'явлення вимоги гаранту; б) копії вимоги бенефіціара до боржника здійснити викуп та/або погашення облігацій та/або виплату відсоткового доходу по облігаціям з підтвердженням про вручення, оформленим належним чином (т. 1, а.с. 13).

Також умовами публічної гарантії № І/071130/GTY/838 від 30.11.2007 року передбачено, що гарантія вступає в силу для кожного з бенефіціарів з моменту надходження коштів за придбання облігацій на рахунок емітента і в обсязі номінальної вартості облігацій та нарахованого в установленому порядку відсотковому доходу. Гарантія втрачає силу у зв'язку з припиненням зобов'язань боржника, які є предметом цієї гарантії, але в будь-якому випадку останім днем дії цієї гарантії встановлюється 30.12.2011 року. Після вказаної дати зобов'язання за цією гарантією припиняються без будь-яких попереджень чи інших процедур. Усі вимоги, які будуть надходити після вказаної дати, вважають недійсними.

16.11.2012 року між Пайовим недиверсифікованим венчурним інвестиційним фондом закритого типу "Венчурний капітал" як первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю "Спарта Капітал" як новим кредитором було укладено договір № 16/07 відступлення права вимоги, предметом якого стало відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "Надра-Альянс" та публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", що виникли та існують на підставі рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій товариства з обмеженою відповідальністю "Надра-Альянс", затвердженого протоколом № 30/11 від 30.11.2007 року, зареєстрованого ДКЦПФР 06.12.2007 року публічної гарантії публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" № І/071130/GTY/838, а саме права вимоги щодо сплати відсоткового доходу по облігаціям серії А з 10 по 16 відсотковий період (т. 1, а.с. 10-12).

Також договором відступлення права вимоги визначено, що первісним кредитором новому кредитору передається право нарахування та вимоги від боржників сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов"язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управленої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов"язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов"язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов"язання.

Відповідно до ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов"язку.

Статтею 561 Цивільного кодексу України передбачено, що гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 563 Цивільного кодексу України кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Місцевий господарський суд встановив, що у п. 1 публічної гарантії № 1/071130/GTY/838 від 30.11.2007 року зазначено, що відкрите акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" прийняло на себе зобов'язання у разі невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "Надра-Альянс" своїх зобов'язань з викупу та/або погашення облігацій, та/або відсоткового доходу по облігаціям здійснити виплати легітниму власнику облігацій в розмірі, що дорівнює сумі заборгованості боржника за першою письмовою вимогою.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що зазначеним пунктом гарантії відкрите акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" погодило та фактично надало згоду на можливість передання кредиторами права вимоги третім особам до себе.

Також, умови гарантії не містять прямої заборони на зазначені дії.

Крім того, з тексу абзацу 5 публічної гарантії № 1/071130/GTY/838 від 30.11.2007 року вбачається, що гарант має право відмовити у виконанні платежу, гарантованого гарантією у наступних випадках: у разі надання неповного пакету документів, які вказані в цій гарантії; у разі, якщо надані документи, в тому числі вимога про виплату грошових коштів, оформлені неналежним чином; у разі надання документів з порушенням строків цієї гарантії, що опосередковано свідчить про згоду гаранта на можливість зміни кредитора.

Суд першої інстанції відмовив у позові в зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційна інстанція встановила, що умовами публічної гарантії від 30.11.2007 року не передбачене право на передачу вимоги іншій особі до гаранта, з огляду на що суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про невідповідність договору відступлення права вимоги нормам ч. 5 ст. 563 Цивільного кодексу України.

Також апеляційна інстанція встановила, що пункт 1 публічної гарантії, яким зазначено про те, що позивач як гарант прийняв на себе зобов'язання у разі невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "Надра-Альянс" своїх зобов'язань з викупу та/або погашення облігацій, та/або відсоткового доходу по облігаціям здійснити виплати легітимному власнику облігацій у розмірі, що дорівнює сумі заборгованості боржника за першою письмовою вимогою не є погодженням гаранта та не є його згодою на можливість передання кредиторам третім особам права вимоги до себе.

Даним пунктом визначено зобов'язання гаранта у разі невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "Надра-Альянс" своїх зобов'язань, які забезпечені гарантією.

Суд апеляційної інстанції зазначив про неправильність висновку місцевого господарського суду про те, що відсутність прямої заборони на відступлення права вимоги в публічній гарантії є підтвердженням наявності згоди на таке відступлення, оскільки ч. 5 ст. 563 Цивільного кодексу України передбачено, що саме умовами гарантії має бути письмово зафіксована та встановлена така згода гаранта на відступлення.

Враховуючи те, що публічною гарантією від 30.11.2007 року не передбачене право на передачу вимоги іншій особі до гаранта та встановленням невідповідності договору № 16/07 відступлення права вимоги від 16.07.2012 року ч. 5 ст. 563 Цивільного кодексу України, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Частиною 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРТА КАПІТАЛ" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 року у справі № 5011-66/13159-2012 залишити в силі.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков