Постанова

від 18.02.2014 по справі 919/737/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року Справа № 919/737/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Шевчук С.Р., суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. -доповідач, розглянув касаційну скаргу Заступника прокурора міста Севастополя на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 12.11.2013р. та рішеннягосподарського суду міста Севастополя від 16.09.2013р. у справі№919/737/13 господарського суду міста Севастополя за позовомПрокурора Ленінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції доТовариства з обмеженою відповідальністю "Культурний центр "Мис "Хрустальний" простягнення 1196167грн.,

За участю прокуратури: Боднарчук В.М., посв. №023013 від 22.11.2013р.;

представників:

- позивача: не з'явилися;

- відповідача: Осколков І.Л., дов. б/н від 14.02.2014р.;

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ленінського району міста Севастополя звернувся в інтересах держави в особі Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурний центр "Мис "Хрустальний" про стягнення 1196167грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок засмічення земельної ділянки.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 16.09.2013р. у справі №919/737/13 (суддя Харченко І.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.11.2013р. (колегія суддів у складі головуючого судді Заплава Л.М., суддів Антонової І.В., Євдокімова І.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, Заступник прокурора м.Севастополя звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду міста Севастополя від 16.09.2013р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.11.2013р. у справі №919/737/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов прокурора Ленінського району міста Севастополя.

Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу з проханням оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши прокурора, представника відповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, на підставі рішення Севастопольської міської ради №2307 від 10.07.2007р. відповідачу за договором від 12.12.2007р. передано в оренду земельну ділянку площею 1,2га, розташовану в місті Севастополі, набережна Клокачова, 29. На підставі постанови заступника прокурора Ленінського району міста Севастополя від 12.03.2013р., Державною Азово-Черноморською екологічною інспекцією (далі - Державна інспекція) проведено перевірку стану дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем, про що складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 20-29.03.2013р. (далі - акт перевірки №1). На вимогу прокурора Ленінського району міста Севастополя від 13.05.2013р. Державною інспекцією проведено перевірку стану дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем, про що складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 15-21.05.2013р. (далі - акт перевірки №2) а також надіслано претензії та припис відповідачу, та притягнуто посадову особу до адміністративної відповідальності.

З актів перевірки, суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідачем допущено несанкціоноване розміщення на орендованій земельній ділянці відходів, у вигляді твердих побутових відходів, відходів скла та будівельних відходів загальним об'ємом 63,2м.куб. Зазначене та надані розрахунки завданої довкіллю шкоди, стали підставою для звернення прокурором з позовом в інтересах держави про стягнення з відповідача 1196167грн.

Оцінив наявні у справі акти перевірок, протокол про адміністративне правопорушення, подані в обґрунтування заявлених позовних вимог, суди зазначили про ненадання ні прокурором, ні позивачем належних доказів на підтвердження факту заподіяння відповідачем шкоди та не надано правильного розрахунку розміру такої шкоди, внаслідок чого відмовили у задоволенні позовних вимог повністю.

Однак вказані висновки судів попередніх інстанцій є передчасними з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.68 та ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначене статтею 1166 Цивільного майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою,кодексу України, відповідно до якої яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Розглядаючи спір про відшкодування заподіяної шкоди, суд повинен з'ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв'язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками; наявність вини завдавача шкоди, відповідно до статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, вказані обставини підлягають встановленню на підставі належних та допустимих доказів, які оцінюються самостійно судом в їх сукупності.

Проте з'ясування вказаних обставин залишено судами попередніх інстанцій поза увагою всупереч приписів ст.43 Господарського процесуального кодексу України.

Неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст.4 7 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст.43 Господарського процесуального кодексу України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вищевикладене свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо заявлених позовних вимог.

Оскільки передбачені ст.ст. 111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, прийняті у даній справі рішення та постанова підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати вищезазначені обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають правове значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у відповідності до норм процесуального права.

Згідно зі ст. 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Севастополя задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.11.2013р. та рішення господарського суду міста Севастополя від 16.09.2013р. у справі №919/737/13 скасувати.

Справу №919/737/13 передати на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя в іншому складі суду.

Головуючий суддя:С. Шевчук Судді: Н. Акулова С. Владимиренко