Постанова

від 12.02.2014 по справі 826/777/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 лютого 2014 року № 826/777/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Аркус Консалтінг Київ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ГУ Міндоходів міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство «Аркус Консалтінг Київ» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ГУ Міндоходів міста Києва (надалі також - відповідач), в якому просить: визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві №0000342201 від 16.01.2014 року та №0000332201 від 16.01.2014 року.

05.02.2014р. в судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ДП «Аркус Консалтинг Київ» (код за ЄДРПОУ 24582509) щодо підтвердження господарських відносин платників податків з ТОВ «Альта-Ком» за період з 16.08.2012 року по 31.05.2013 року, з ТОВ «Центргаз» за період з 01.01.2011 року по 30.09.2013, з ТОВ «Італтекс-Груп» за період з 01.01.2011 року по 30.09.2013 року, з ТОВ «Сиситемактив-Буд» за період з 01.01.2011 року по 30.09.2013 року, з ТОВ «Мертенс» за період з 01.01.2011 року по 30.09.2013 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки №477/1-22-01/24582509 від 24.12.2013 року (надалі - акт перевірки).

В ході проведеної перевірки встановлено порушення п. 198.1., п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 353 733,00 грн., а також пп.139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток га суму 307 569,00 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000332201 від 16.01.2013 року та №0000342201 від 16.01.2013 року.

Позивач з викладеними в акті перевірки обставинами щодо наявності вказаних порушень не погоджується, вважає їх необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України, а саме податкові повідомлення рішення незаконними, у зв'язку з чим звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з даним позовом.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Згідно із статтею 6 і частиною 2 статті 19 Конституцією України органи державної влади зобов'язані діяти у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституціями і законами України.

Разом з тим, згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ДП «Аркус Консалтінг Київ» (код за ЄДРПОУ 24582509) зареєстроване у Голосіївській районній державній адміністрації м. Києва за №1068120000 від 05.12.1996 року та взяте на податковий облік в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Основними видами діяльності ДП «Аркус Консалтінг Київ» є: діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; діяльність у сфері фотографії; інша професійна, наукова та технічна діяльність; будівництво житлових і нежитлових будівель; діяльність у сфері архітектури.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201.1. ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Матеріалами справи підтверджено, що надані позивачем податковому органу податкові накладні виписані з дотриманням вимог п. 201.11 ст. 201 ПК України, проте незважаючи на це не були взяті до уваги під час перевірки.

У відповідності до статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

• назву документа (форми);

• дату і місце складання;

• назву підприємства, від імені якого складено документ;

• зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

• посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

• особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, лише відсутність вказаних реквізитів на податковій накладній дає підстави для висновку про його невідповідність вимогам законодавства і, як наслідок, неможливості його врахування для обчисленням сум податкового кредиту.

Оскільки подані позивачем та зазначені в акті перевірки податкові накладні містять як передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» так і статті 201 ПК України реквізити, а тому висновки, викладені в акті перевірки щодо неможливості їх врахування для визначення сум податкового кредиту є необґрунтованими.

При цьому, в ході судового розгляду справи встановлено, що на момент виписування всіх податкових накладних, на підставі яких «Аркус Консалтинг Київ» було сформовано податковий кредит ТОВ «Альта-Ком», ТОВ Цетргаз», ТОВ «Італтекс-Груп», ТОВ «Сиситемактив-Буд», ТОВ «Мертенс» його контрагенти були платниками податку на додану вартість, що підтверджується відповідними свідоцтвами платника ПДВ.

Матеріалами справи підтверджено, що вся господарська діяльність позивача базувалася на договорах укладених з вищевказаними підприємствами, згідно яких позивач замовляв роботи, а саме розробку робочих та монтажних креслень об'єктів у ТОВ «Італтекс-Груп», у ТОВ «Системактив-буд», у ТОВ «Мертенс», у ТОВ «Моноліт Юніон», у ТОВ «Центргаз» та передавав вказані роботи генеральному замовнику ТОВ «Мессер Групп» згідно №236/1-11 на виконання проектних робіт від 25.02.2011 року та ТОВ «ВЕТ Аутомотів України» згідно договорів на розробку проектної документації №270/1-11 від 13.12.2011 року, №201/1-11 від 13.12.2011 року.

На виконання зобов'язань за вказаними договорами, між сторонами укладалися акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), виставлялися рахунки-фактури, проводилися оплати, виписувалися податкові накладні (копії договорів, актів, податкових накладних містяться у матеріалах справи).

Із матеріалів справи слідує, що в листопаді 2013 року позивачем до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подано уточнюючі розрахунки та Додатку №5 до них, якими відкореговано суми податкового кредиту ТОВ «Альта-Ком» у сторону зменшення за грудень 2012 року, лютий 2013 року, березень 2013 року (копії уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань містяться у матеріалах справи).

Відповідач в акті перевірки серед іншого на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Мертенс» оскільки не встановлено факти надання останнім послуг до контрагентів-покупців, серед яких значиться позивач.

Проте суд звертає увагу на те, що на момент проведення перевірки ТОВ «Мертенс» було припинено та не вело господарської діяльності, а тому і будь-які санкції, щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Мертенс» застосовуватися не можуть.

Разом з тим, безпідставним також є твердження відповідача, про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Центргаз», адже згідно актів неможливості проведення зустрічної перевірки наданих ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів не встановлено факти надання останнім послуг до контрагентів-покупців, серед яких значиться позивач.

Відповідач не врахував той факт, що на момент проведення перевірки ТОВ «Центргаз» було припинено та не вело ніякої господарської діяльності, а тому і будь-які санкції, щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Центргаз» застосовуватися не можуть.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що свідчення про відсутність у ТОВ «Альта-Ком», ТОВ «Центргаз», ТОВ «Італтекс-Груп», ТОВ «Сиситемактив-Буд», ТОВ «Мертенс» необхідних умов для здійснення господарських операцій, а саме: відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспорті засоби, що дає ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності спрямованого на виконання взятих на себе зобов'язань, є підставою для застосування до такої юридичної особи відповідних форм та засобів правового реагування, проте зазначене не може бути підставою для застосування санкцій до ДП «Аркус Консалтинг Київ», а також не може ставити під сумнів реальність настання правових наслідків за укладеними правочинами.

Законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару, яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товару (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосування незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві, дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджет, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що платник податків не несе і не може нести відповідальності за фінансово-господарську діяльність своїх контрагентів. А тому до нього не можуть бути застосовані санкції за порушення останніми податкового чи іншого законодавства України.

Крім того, суд не погоджується з доводами відповідача про «нікчемність угод», укладених позивачем з контрагентами - ТОВ «Альта-Ком», ТОВ «Центргаз», ТОВ «Італтекс-Груп», ТОВ «Сиситемактив-Буд», ТОВ «Мертенс», з огляду про наступне.

Підставою недійсності правочину, згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечати Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідачем не доведено невиконання позивачем вказаних вимог цивільного законодавства при вчиненні правочинів.

Приписами ст. 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» до нікчемних правочинів відносяться правочини, недійсність яких встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

При цьому, відповідач як під час проведення перевірки, так і в ході судового розгляду справи не вказав та не надав доказів визнання договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, недійсними в судовому порядку, або доказів наявності умислу при їх укладенні, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства.

Також відповідачем не зазначено в акті перевірки обставин, які б вказували на невідповідність змісту договорів, укладених позивачем актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; на вчинення правочинів особам, за межами їх цивільної дієздатності; на вчинення правочину з дефектами волі або недодержання вимог щодо форми правочину.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, про що йдеться в акті перевірки, визначений законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визначається тільки судом. При цьому судові рішення про визнання договорів, укладених позивачем з контрагентами недійсними, відсутні.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, зазначено, що сфера дії Закону, що поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно, від їх організаційно - правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту пункту 2 статті 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерської обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, і регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від і 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання: назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про те, що позивач перерахувавши грошові кошти на поточні рахунки контрагентів та отримавши від них оформлені належним чином податкові накладні, правомірно відобразив вказані податкові накладні у своєму податковому обліку та включив суму податку у вартість, яку вказано в цих податкових накладних до додатку №5 та до податкової декларації з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ на податковий кредит та бюджетне відшкодування від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Доводи відповідача, викладені у письмових запереченнях спростовані матеріалами справи та імперативними приписами чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність спірних рішень.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві №0000342201 від 16.01.2014 року.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві та №0000332201 від 16.01.2014 року.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 1827, 00 грн. на користь Дочірнього підприємства «Аркус Консалтінг Київ» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ГУ Міндоходів міста Києва.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур