Ухвала

від 24.11.2015 по справі 826/777/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2015 року м. Київ К/800/56230/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Вербицької О.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2014

у справі № 826/777/14

за позовом Дочірнього підприємства «Аркус Консалтінг Київ»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Аркус Консалтінг Київ» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16.01.2014 № 0000332201 та № 0000342201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної невиїзної позапланової перевірки Дочірнього підприємства «Аркус Консалтінг Київ» щодо підтвердження господарських відносин платників податків з ТОВ «Альта-Ком» за період з 16.08.2012 по 31.05.2013, з ТОВ «Центргаз» за період з 01.01.2011 по 30.09.2013, з ТОВ «Моноліт Юніон», ТОВ «Італтекс-Груп», ТОВ «Системактив-Буд», ТОВ «Мертенс», складено акт № 477/1-22-01/24582509 від 24.12.2013, в якому зафіксовані порушення: п. п. 198.1 , 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 353 733 грн.; пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 307 569 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 16.01.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000332201 про нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 530 600 грн., в т.ч.: 353 733 грн. основного платежу та 176 867 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000342201 про нарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 357 680 грн., в т.ч.: 307 569 грн. основного платежу та 50 111 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що основними видами діяльності позивача є: діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; діяльність у сфері фотографії; інша професійна, наукова та технічна діяльність; будівництво житлових і нежитлових будівель; діяльність у сфері архітектури.

В перевіряємому періоді в межах своєї діяльності позивач мав господарські відносини на підставі наступних правочинів:

- з ТОВ «Італтекс-Груп» за договорами № 260/1-11 від 05 07 2011, № 261/1-11 від 22.08.2011, № 263/1-11 від 20.10.2011, предметом яких було розроблення робочих креслень металевих та залізобетонних конструкцій для будівництва Кисневого блоку електросталеплавильного комплексу з виробництва безперервно литої заготовки по вул. Винокурова, 22 в м. Дніпропетровську;

- з ТОВ «Системактив-Буд» за договорами № 241/1-11 від 28.02.2011, № 246/1-11 від 14.03.2011, № 249/1-11 від 28.03.2011, № 251/1-11 від 06.04.2011, № 153/1-11 від 13.04.2011, та № 255/1-11 від 08.08.2011 на створення (передачу) науково-технічної продукції, предметом яких є виконання проектної документації для будівель та споруд будівництва ПРУ за адресою: вул. Винокурова, 22, м. Дніпропетровськ;

- з ТОВ «Мертенс» за договорами № 254/1-11 від 04.04.2011 № 250/1-11 від 30.03.2011, № 247/1-11 від 15.03.2011, № 240/1-11 від 01.03.2011 на виконання проектно-кошторисної документації, предметом яких є виконання власними або залученими силами проектної документації для будівель та споруд об'єкту за адресою вул. Винокурова, 22, м. Дніпропетровськ.

- з ТОВ «Моноліт Юніон» за договорами № 274/1-12 від 06.02.2012, № 262/1-11 від 25.10.2011, № 271/1-2011 від 12.12.2011, № 283/1-12 від 24.05.2012, № 269/1-12 від 07.02.2012, № 267/1-11 від 21.12.2011, предметом яких є виконання проектних робіт об'єкта - будівництво складського комплексу по збереженню комплектуючих деталей автомобілів ТОВ «ВЕТ Аутомотив Україна» за адресою: вул. Вакарова, м. Виноградів, Закарпатська область.

- з ТОВ «Центргаз» за договорами № 273/1-12 від 03.02.2012, № 266/1-11 від 20.10.2011, предметом яких є виконання проектних робіт по об'єкту: будівництво торгово-комерційного комплексу в м. Ялта, вул. Московська, 6.

На підтвердження виконання вищевказаних правочинів, позивачем надано акти здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), податкові накладні та платіжні доручення.

На момент виписування всіх податкових накладних, на підставі яких ДП «Аркус Консалтінг Київ» було сформовано податковий кредит, ТОВ «Альта-Ком», ТОВ «Центргаз», ТОВ «Італтекс-Груп», ТОВ «Системактив-Буд», ТОВ «Мертенс», ТОВ «Моноліт Юніон» - всі контрагенти були платниками податку на додану вартість.

Отримані послуги (роботи) за вищевказаними правочинами позивач передав генеральному замовнику - ТОВ «Мессер Групп», згідно договору №236/1-11 на виконання проектних робіт від 25.02.2011 та ТОВ «ВЕТ Аутомотив Україна», згідно договорів на розробку проектної документації № 270/1-11 від 13.12.2011, № 201/1-11 від 13.12.2011.

На виконання зобов'язань за вищевказаними договорами, позивачем до суду надано: акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), рахунки-фактури, податкові накладні та докази здійснення оплати.

Стосовно відносин позивача з ТОВ «Альта-Ком», в судовому порядку встановлено, що в листопаді 2013 року позивачем подано до податкового органу уточнюючі розрахунки та Додаток № 5 до них, якими відкореговано суми податкового кредиту ТОВ «Альта-Ком» у сторону зменшення за грудень 2012 року, лютий 2013 року, березень 2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 . ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на наведені норми права, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, що в даному випадку встановлено судами обох інстанцій з підтвердженням матеріалів справи.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 . ст. 198 Податкового кодексу України ).

Відповідно до положень п. п. 201.1 , 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам в сумі, визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.В. Вербицька О.А. Моторний