Ухвала

від 19.02.2014 по справі 820/9598/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 р.Справа № 820/9598/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Жигилія С.П. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

представника відповідача Грубської В.В.

представника позивача Рись В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2014р. по справі № 820/9598/13-а

за позовом Комунального підприємства "Харківське ремонтно-будівельне підприємство"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень -рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 року позовні вимоги комунального підприємства «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів України у Харківській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомленнь-рішеннь - задоволено в повному обсязі.

Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000442210 від 25.09.2013 року.

Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000452210 від 25.09.2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" (61068, м. Харків, вул. Металіста, буд. №10, код ЄДРПОУ 37763844, п/р 26009010074657 в ПАТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 2328,41грн. (дві тисячі триста двадцять вісім гри. 41 коп.).

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з»ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги ст.ст.138,187,198 Податкового Кодексу України та норми ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представника позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Комунальне підприємство "Харківське ремонтно-будівельне підприємство", зареєстрований 03.08.2011 р. Управлінням Державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ХМР від 03.08.2011 р. № 14801020000050978, ідентифікаційний код юридичної особи - 37763844.

КП "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" перебуває на обліку як платник податків у відповідача, взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 04.08.2011 року за № 47972, є платником ПДВ, податку на прибуток, індивідуальний податковий номер - 377638420347, що не заперечується сторонами по справі.

На підставі направлень від 10.06.2013 р. № 934, 935, 936, 937, згідно із ст. 20, ст. 77 Податкового кодексу України, фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку КП "ХРБП", (податковий номер 37763844) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.08.2011 р. по 31.12.2012 р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт № 97/20-34-22-01-05/37763844 від 30.07.2013 р.

Відповідно до висновків акту перевірки податковим органом встановлено:

- неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій КП "ХРБП" та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому діючим законодавством України по зазначеним операціям між КП "ХРБП" та ТОВ "Галард сервіс груп", ТОВ "НПП Укренергострой", ТОВ "Харківбудмонтаж", ТОВ "Українська будівельна компанія РВ Груп", ТОВ "Меркурій Плюс", ДП "Технобуд" відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;

- згідно п. 187.7 ст. 187 Податкового кодексу України завищено податкові зобов'язання на загальну суму 495733 грн., у т.ч. за квітень 2012 р. на суму 41729 грн., за серпень 2012 р. на суму 4667 грн., за листопад 2012 р. на суму 86923 грн., за грудень 2012 р. на суму 248699 грн., за липень 2013 р. на суму 113715 грн.;

- ст. 135, п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України завищено валові витрати на загальну суму 7850010 грн., у т.ч. за 2 квартал 2012 р. на суму 2345845 грн., за 3 квартал 2012 р. на суму 3435150 грн., за 4 квартал 2012 р. на суму 2069015 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1241483 грн., в т.ч. за 2 квартал 2012 р. у сумі 525002 грн., за 3 квартал 2012 р. у сумі 716481 грн.;

- порушення п.п. 198.4, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 1 661 303 грн., у т.ч. за квітень 2012 р. на суму 49 239 грн., за травень 2012 р. на суму 233 664 грн., за червень 2012 р. на суму 275 766 грн., за липень 2012 р. на суму 277 046 грн., за серпень 2012 р. на суму 308 057 грн., за вересень 2012 р. на суму 101 927 грн., за жовтень 2012 р. па суму 1801 грн., за листопад 2012 р. на суму 111356 грн., за грудень 2012 р. на суму 302 447 грн., та підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 232 833 грн., в т.ч. за квітень 2012 р. у сумі 39 239 грн., за травень 2012 р. у сумі 233 664 грн., за червень 2012 р. у сумі 275 766 грн., за липень 2012 р. у сумі 277 046 грн., за серпень 2012 р. у сумі 303 390 грн., за вересень 2012 р. у сумі 101 927 грн., за жовтень 2012 р. у сумі 1801 грн.;

- п.п. 169.2.2 п. 169.2, п.п. 169.4.2 п. 169.4. ст. 169 Податкового кодексу України, а саме: не утримання, не перерахування до бюджету у травні, червні, грудні 2012 р. податку на доходи фізичних осіб у сумі 240,84 грн. через безпідставне надання податкової соціальної пільги робітнику підприємства у зв'язку з відсутністю заяви на застосування податкової соціальної пільги;

- п.п. 169.4.1 п. 169.4, п.п. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу України, а саме: не утримання, не перерахування до бюджету у грудні 2012 р. податку на доходи фізичних осіб у сумі 160, 95 грн., через безпідставне надання податкової соціальної пільги робітникам підприємства у підвищеному розмірі, але заява на застосування податкової соціальної пільги надана з урахуванням вимог п. 169.1.1 п. 169.1. ст. 169 Податкового кодексу України та документи, які підтверджують застосування податкової пільги у підвищеному розмірі не надавались,

- п. 176.2 (б) ст. 176, абз. 2 п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України та порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1020, а саме: надання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку ф. 1ДФ за 2012 р. не у повному обсязі та з недостовірними відомостями.

На підставі зазначеного акту перевірки № 97/20-34-22-01-05/37763844 від 30.07.2013 р. відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення форми "Р" № 0000452210 від 25.09.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1541041,25 грн., з яких: за основним платежем 1232833 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 308208,25 грн.; № 0000442210 від 25.09.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1551853,75 грн., з яких: за основним платежем 1241483 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 310370,75 грн.

Не погодившись з цими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин. Висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки носять характер суб»єктивних припущень та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Галард сервіс груп", ТОВ "НПП Укренергострой", ТОВ "Будівельна компанія "Харківбудмонтаж", ТОВ "Українська будівельна компанія РВ Груп", ТОВ "Меркурій Плюс", ДП "Технобуд".

Так, між позивачем та ТОВ "Будівельна компанія "Харківбудмонтаж" (ПН 36625759) було укладено ряд договорів на виконання підрядних робіт з поточного та капітального ремонту.

ТОВ "Будівельна компанія "Харківбудмонтаж" має ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, видану Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області, дозвіл № 341.10.63 - 45.21.1 на початок виконання робіт з підвищеної небезпеки.

Матеріали справи містять кошториси на розробку технічного заключення.

За результатами виконання зазначених договорів на виконання підрядних робіт з поточного та капітального ремонту під'їздів та будинків сторонами складено та підписано акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг).

Технічні заключення, що були складені, також містяться в матеріалах справи.

В матеріалах справи наявні податкові накладні.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились в безготівковій формі, що підтверджується виписками банку.

В перевіряємому періоді позивач також мав взаємовідносини з ТОВ "Меркурій Плюс" за договорами, копії яких наявні в матеріалах справи.

Сторонами складено та підписано акти прийомки виконаних робіт (наданих послуг); податкові накладні.

В матеріалах справи наявні договірні ціни, відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт.

В перевіряємому періоді позивач також мав взаємовідносини з ТОВ "Українська будівельна компанія РВ Груп".

Матеріали справи містять договори, акти прийому - сдачі виконаних робіт (наданих послуг), договірні ціни, локальні кошториси, відомості ресурсів.

В матеріалах справи наявна довідка про вартість виконаних будівельних робіт, податкові накладні, виписки банку.

В перевіряємому періоді позивач також мав взаємовідносини з ТОВ "Галард сервіс груп".

В матеріалах справи наявний договір № Т1 від 02.04.2013 р. щодо надання послуг з інформаційно-консультаційної допомоги з питань, пов'язаних з проведенням процедури закупівлі за державні кошти.

Виконання вказаного договору підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт.

На адресу позивача ТОВ "Галард сервіс груп" виписано податкові накладні.

Підтвердженням розрахунків в безготівковій формі є виписки банку, наявні в матеріалах справи.

В перевіряємому періоді позивач також мав взаємовідносини з ДП "Технобуд". Матеріали справи містять рахунок-фактуру, накладну. На адресу позивача ДП "Технобуд" виписано податкову накладну.

Розрахунки проводились в безготівковій формі, про що свідчить виписка банку.

Між КП "ХРБП" та ТОВ "НПП Укренергострой" (ПН 33677118) було укладено договори на виконання підрядних робіт з поточного та капітального ремонту під'їздів та будинків. Матеріали справи містять договірні ціни за цими договорами, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти прийняття виконаних будівельних робіт, Розрахунки між сторонами підтверджуються виписками банку. В матеріалах справи наявні податкові накладні.

Оцінивши вказані правочини за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів відзначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, зазначені договори обґрунтовано визнано судом першої інстанції належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Таким чином первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

Податковим органом не заперечувалось, що копії долучених до матеріалів справи первинних документів позивача не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Досліджені в ході судового розгляду справи платіжні документи на перерахування коштів засвідчують факт виконання зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи.

Таким чином, позивачем та його контрагентами ТОВ "Галард сервіс груп", ТОВ "НПП Укренергострой", ТОВ "Будівельна компанія "Харківбудмонтаж", ТОВ "Українська будівельна компанія РВ Груп", ТОВ "Меркурій Плюс", ДП "Технобуд" було виконано умови договорів, що підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддід, також відмічає, що відповідач невірно ставить правомірність та реальність господарських правовідносин позивача в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності його контрагентів та висновки щодо перевірки таких контрагентів, оскільки вказане законом не передбачено, та є протиправним з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений ст. 61 Конституції України.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений ст. 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що господарські правовідносини позивача та контрагентів є реальними, направленими на досягнення економічного ефекту. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їх виконання. Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з абз.1 п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг і не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарі в/послуг та їх кількість, обсяг: є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Враховуючи викладене, формування КП "ХРБП" податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних контрагентами податкових накладних є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок відповідача про порушення КП "ХРБП" п.п. 198.4 п. 198.3 ст. 198 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0000452210 від 25.09.2013 р. є неправомірним та підлягає скасуванню.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналізуючи положення наведених норм закону, в кореспонденції з приписами ст. 44 Податкового кодексу України, ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України, суд доходить висновку, що платник податків має право на збільшення витрат з податку на прибуток у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента первинного документа без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов'язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб'єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на збільшення витрат (що, в залежності від виду понесених видатків, співпадає або з подією отримання доходу, або з подією понесення витрат).

З огляду на викладене, суд зауважує, що непроведення податковим органом детального та вичерпного дослідження структури понесених платником податків витрат, спричиняє необґрунтованість будь-яких висновків, зроблених таким органом з приводу сформованих платником податків витрат, адже згідно з законом однією з подій збільшення витрат є дата отримання доходу, а факт настання такої події в розрізі конкретної господарської операції суб'єктом владних повноважень за правилами ч.3 ст.2 КАС України у спірних правовідносинах не встановлений.

Даючи правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, суд першої інстанції вірно зазначив, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем первинні бухгалтерські документи. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій КП "ХРБП" при оподаткуванні господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагентів та контрагентами останніх.

Посилання контролюючого органу на акти перевірок контрагентів позивача не може бути підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень щодо позивача з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Відповідно до норм діючого податкового законодавства судження податкового органу, викладені в акті перевірки, не мають преюдиціального значення, не звільняють суб'єкта владних повноважень від виконання вимог ч.3 ст.2 КАС України відносно забезпечення обґрунтованості власних висновків, та в розумінні ст.70 КАС України не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків податкового правопорушення.

Аналізуючи положення ст.ст.54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Відповідач не надав доказів на підтвердження доводів про порушення КП "ХРБП" норм діючого законодавства, не навів фактів порушень згідно з вимогами Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті перевірки. Зібрані по справі докази підтверджують виконання позивачем КП "ХРБП" зобов'язань за договорами з ТОВ "Галард сервіс груп", ТОВ "НПП Укренергострой", ТОВ "Будівельна компанія "Харківбудмонтаж", ТОВ "Українська будівельна компанія РВ Груп", ПП "Меркурій Плюс", ДП "Технобуд".

Оскільки висновки відповідача щодо відсутності реального характеру угод, за якими позивачем сформовано витрати, передбачені вказаним пунктом ст.138 ПК України спростовано доказами, зібраними у справі, відсутніми є підстави вважати необґрунтованим формування позивачем вказаних витрат. Інших доводів, крім наведених, відповідач на обґрунтування своєї правової позиції стосовно порушення вимог ст.135, п.138.1 ст.138 ПК України не наводить.

Враховуючи викладене, викладений в Акті перевірки висновок відповідача про порушення КП "ХРБП" ст.135, п.138.1 ст.138 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0000442210 від 25.09.2013 р. є неправомірним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог ст.ст.138,187,198 Податкового Кодексу України та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з"ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2014р. по справі № 820/9598/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Зеленський В.В. Повний текст ухвали виготовлений 24.02.2014 р.