Ухвала

від 17.02.2015 по справі 820/9598/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2015 року м. Київ К/800/13374/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представника позивача - Рись В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2014

у справі № 820/9598/13-а

за позовом Комунального підприємства «Харківське ремонтно-будівельне підприємство»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» звернулось до суду з позовом про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 25.09.2013 № 0000442210 та № 0000452210.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014, позов задоволено; визнано неправомірними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.08.2011 по 31.12.2012, складено акт № 97/20-34-22-01-05/37763844 від 30.07.2013, в якому зафіксовано, зокрема, неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому діючим законодавством України по зазначеним операціям між КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» та ТОВ «Галард сервіс груп», ТОВ «НПП Укренергострой», ТОВ «Будівельна компанія «Харківбудмонтаж», ТОВ «Українська будівельна компанія РВ Груп», ТОВ «Меркурій Плюс», ДП «Технобуд» відповідно до п. п. 1, 2 ст. 215, п. п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю; ст. 135, п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати на загальну суму 7 850 010 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 241 483 грн.; п. п. 198.3, 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 1 661 303 грн. та визначено зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 232 833 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 25.09.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000442210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 551 853,75 грн., в т.ч.: 1 241 483 грн. основного платежу та 310 370,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000452210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 541 041,25 грн., в т.ч.: 1 232 833 грн. основного платежу та 308 208,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Матеріалами справи встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Галард сервіс груп», ТОВ «НПП Укренергострой», ТОВ «Будівельна компанія «Харківбудмонтаж», ТОВ «Українська будівельна компанія РВ Груп», ТОВ «Меркурій Плюс», ДП «Технобуд».

Так, між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «Харківбудмонтаж» було укладено ряд договорів на виконання підрядних робіт з поточного та капітального ремонту, виконання яких підтверджено матеріалами справи, а саме: кошторисами на розробку технічного висновку, актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), технічними висновками, податковими накладними, виписками банку.

ТОВ «Будівельна компанія «Харківбудмонтаж» має ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, дозвіл № 341.10.63 - 45.21.1 на початок виконання робіт з підвищеної небезпеки.

В перевіряємому періоді позивач також мав взаємовідносини з ТОВ «Меркурій Плюс» за договорами, на виконання яких були складені акти прийому виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні, відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт.

В перевіряємому періоді позивач також мав договірні відносини з ТОВ «Українська будівельна компанія РВ Груп», виконання яких підтверджено актами прийому-здачі виконаних робіт (наданих послуг), договірними цінами, локальними кошторисами, відомостями ресурсів, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, податковими накладними, виписками банку.

В перевіряємому періоді позивач також мав взаємовідносини з ТОВ «Галард сервіс груп» згідно договору № Т1 від 02.04.2013 щодо надання послуг з інформаційно-консультаційної допомоги з питань, пов'язаних з проведенням процедури закупівлі за державні кошти.

Виконання вказаного договору підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт, податковими накладними, виписки банку.

В перевіряємому періоді позивач також мав взаємовідносини з ДП «Технобуд», на виконання яких були складені рахунок-фактура, накладна, податкова накладна, виписка банку.

Між КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» та ТОВ «НПП Укренергострой» було укладено договори на виконання підрядних робіт з поточного та капітального ремонту під'їздів та будинків, виконання яких судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: договірними цінами за цими договорами, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами прийняття виконаних будівельних робіт, виписками банку, податковими накладними.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що господарські правовідносини позивача та контрагентів є реальними, направленими на досягнення економічного ефекту; правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції, що в даному випадку встановлено судами з підтвердженням матеріалів справи.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4 ст. 198 зазначеного Кодексу якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Галард сервіс груп», ТОВ «НПП Укренергострой», ТОВ «Будівельна компанія «Харківбудмонтаж», ТОВ «Українська будівельна компанія РВ Груп», ТОВ «Меркурій Плюс», ДП «Технобуд», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат спірного періоду за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний