Постанова

від 25.05.2009 по справі 21/109-08

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/109-08

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

25.05.09 р.                                                                                          № 21/109-08          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                     (доповідач по справі),

суддів:

судді-доповідача

при секретарі судового засідання: Єрмак Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача:           Гриненко Т.В. –представник за дов. № 1/1-6 від 05.01.2009 р.;

від відповідача:           Брін С.О. –представник за дов. № 343 від 21.05.2009 р.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства «Київський м'ясопереробний завод»на рішення господарського суду Київської області від 12.02.2009р.

у справі № 21/109-08 (суддя Ярема В.А.)

за позовом          Комунального підприємства «Вишнівськводоканал», м.Вишневе, Києво-Святошинського району, Київської області;

до                      Закритого акціонерного товариства «Київський м'ясопереробний завод», м.Вишневе, Києво-Святошинського району, Київської області;

про                        стягнення 511 180,48 грн.

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство «Вишнівськводоканал»звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Київський м'ясопереробний завод»про стягнення 412 226,76 грн., що становить 394 712,25 грн. основного боргу, 12 042,76 грн. пені, 1 505,34 грн. –відсотки за користування грошовими коштами, 3 966,41 грн. інфляційних втрат (а.с.2-4).

Під час розгляду справи позивач звернувся до місцевого господарського суду з заявою про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 416 446,89 грн. основного боргу, 27 973,30 грн. пені,  3 267,07 грн. –відсотків за користування чужими грошовими коштами, 18 493,22 грн. –інфляційних втрат (а.с. 62-63).

Рішенням господарського суду Київської області від 12.02.2009р. у справі  № 21/109-08 позов задоволено повністю. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Київський м'ясопереробний завод»на користь Комунального підприємства «Вишнівськводоканал»461 446,89 грн. заборгованості, 27 973,30 грн. пені, 3 267,07 грн. –3% річних та 18 493,22 грн. інфляційних втрат (а.с.102-106).

Суд першої інстанції, посилаючись на ст. ст. 525, 526, 625, 901, 903 ЦК України та ст. 232 ГК України, дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Закрите акціонерне товариство «Київський м'ясопереробний завод», через місцевий господарський суд подав апеляційну скаргу № 167 від 18.02.2009 року (вх. № 2-04/1/204/574 від 05.03.2009р.) в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що вказане рішення прийнято внаслідок порушення судом норм матеріального та процесуального права та з неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду (колегія суддів: Жук Г.А. –головуючий по справі, судді –Андрейцева Г.М., Мазур Л.М.) від 10.03.2009 року вказана апеляційна скарга була прийнята до провадження.

Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.05.2009 року склад судової колегії змінено.

Під час апеляційного провадження представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги. В судовому засіданні 25.05.2009 року звернувся до суду з клопотанням про доручення до матеріалів справи додаткових доказів, як додаткове обґрунтування апеляційної скарги, а саме: договір №79 від 01.02.2006 року укладений між ЗАТ «Київський МПЗ»та КП «Вишневськтеплоенерго»; акт наданих послуг № 806079 за червень; СНиП 2.04.01-85 (витяг).

Колегія суддів апеляційного господарського суду, керуючись вимогами ст.. 101 ГПК України,визнав за неможливе долучити надані документи, як нові (додаткові) докази у справі, оскільки відповідач не надав обґрунтування неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин незалежних від нього.

Представник Комунального підприємства «Вишнівськводоканал»(позивач у справі) проти задоволення апеляційної скарги заперечував, рішення господарського суду Київської області від 12.02.2009р. у справі № 21/109-08 вважає законним та обґрунтованим

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

31.07.2008 року Комунальне підприємство «Вишнівськводоканал»(постачальник) та Закритого акціонерного товариства «Київський м'ясопереробний завод»(абонент) уклали договір № 66 на поставку питної води та приймання стічних вод відповідно до умов якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватись порядку користування питною вдою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені  правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 22.07.1994 року за № 165/374, правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 року, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 26.04.2002 року за № 403/6691, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.   (а.с.21-24)

За умовами п. 2.2.1 договору постачальник щомісячно направляє абоненту платіжні документи для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом факт надання позивачем та прийняття відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення підтверджено представленими в матеріалах справи актом про використання води та водовідведення стоків від 18.09.2008 року (а.с.30), актом від 20.10.2008 року (а.с.33), актом від 21.11.2008 року (а.с.36), актом від 18.12.2008 року (а.с.74). Отримання абонентом послуг за вищезазначеними актами не заперечене відповідачем.

На виконання  п. 2.2.1 договору позивачем направлені відповідачу платіжні документи для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води –акти наданих послуг № 808066 за серпень 2008 року на суму 99 034,81 грн. (а.с.26), № 809066 за вересень 2008 року на суму 106 388,64 грн. (а.с.29), № 810066 за жовтень 2008 року на суму 104 506,92 грн. (а.с.32), № 811066 за листопад 2008 року на суму 100 800,24 грн. (а.с.35), № 812066 за грудень 2008 року на суму 111 734,64 грн. (а.с.64).

Позивач стверджує, що відповідачем послуги було оплачено лише частково в зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість в розмірі 461 446,89 грн., які просить стягнути з відповідача, а також 27973,30 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 3267,07 грн. річних та 18493,22 грн. інфляційних втрат, нарахованих в порядку ст.. 625 ЦК України.

Скаржник стверджує, що судом першої інстанції не з'ясовано фактичну суму заборгованості і штрафних санкцій, оскільки до суми основного боргу включено показники споживання води по гуртожитку по вул. Вітянській,6 ГВП за період з серпня 2008 року по листопад 2008 року, проте в період з 08.07.52008 року по 21.11.2008 року гаряче постачання в гуртожитку по вул. Вітянській,6 було відсутнє.

На думку відповідача місцевий господарський суд неправомірно залучив до матеріалів справи заяву позивача про збільшення позовних вимог, оскільки позовна заява не містила вимогу про стягнення заборгованості за грудень 2008 року, а під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі  виникли зобов'язання які  мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 903 ЦК України встановлює, що якщо договір передбачає надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач стверджує, що ним на виконання умов договору № 66 від 30.07.2008 року надано абоненту послуги по поставці питної води та приймання стічних вод на суму 522 465,25 грн.

Факт надання послуг позивачем (постачальником за договором) підтверджується, актами про використання води та водовідведення стоків від 18.09.2008 року, від 20.10.2008 року, від 21.11.2008 року, від 18.12.2008 року, які є підставою проведення розрахунків по оплаті вартості послуг (копії представлено в матеріалах справи). Відповідач не спростував наведеного належними та допустимими доказами, не надано доказів оплати послуг за договором №66.

За даних обставин колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з Закритого акціонерного товариства «Київський м'ясопереробний завод»заборгованості в сумі 461 446,89 грн. обґрунтовані та правомірні.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Позивачем до позовної заяви та до заяви про збільшення позовних вимог додано розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, які нараховано за період із вересня 2008 року по грудень 2008 року і становлять 18 493,22 грн., 3% річних –3 267,07 грн.

Враховуючи вище наведене, судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість даних позовних вимог, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з Закритого акціонерного товариства «Київський м'ясопереробний завод»на користь Комунального підприємства «Вишнівськводоканал» 18 493,22 грн. –інфляційних втрат та 3 267,07 грн. –3 % річних.

В силу статей 546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання  (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі  порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 230  ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи, що сторони, договором № 66 від 30.07.2008 року, передбачили майнову відповідальність абонента у вигляді сплати пені (п. 4.2 договору), колегія суддів визнає правомірними позовні вимоги позивача, щодо  нарахування пені в сумі 27 973,30 грн., які нараховано ним у відповідності до вимог ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та в межах строку позовної давності, передбаченого ст. 258 Цивільного кодексу України із дотриманням вимог ст. ст. 230, 232, 250 Господарського кодексу України (за період з 26.08.2008 року по 22.12.2008 року).

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на неправомірність залучення до матеріалів справи заяви позивача про збільшення позовних вимог, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 ГПК України в цій частині, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Скаржник в апеляційній скарзі вірно зазначає, що під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Таким чином, оскільки позовними вимогами позивача, викладеними в заяві про збільшення позовних вимог у даній справі є стягнення боргу, 3% річних, інфляційних втрат та пені, і при зверненні до суду з позовом позивач ставив позовною вимогою стягнення з відповідача боргу, 3% річних, інфляційних втрат та пені, то це підпадає під визначення збільшення розміру позовних вимог у розумінні ст. 22 ГПК України, позивачем лише збільшено (змінено) період за який нараховано заборгованість, інфляційні втрати, річні,пеня, які було заявлено первісним позовом.

В апеляційній скарзі Закрите акціонерне товариство «Київський м'ясопереробний завод» посилається на те, що на момент винесення оскаржуваного рішення судом першої інстанції, ним платіжними дорученнями № 0000000177 від 29.01.2009 року на суму 10 000,00 грн., № 0000000179 від 29.01.2009 року на суму 50 000,00 грн., № 0000000180 від 29.01.2009 року на суму 50 000,00 грн., № 0000000178 від 10.02.2009 року на суму 10 000,00 грн., було частково повернуто позивачу  борг за договором на поставку питної води та приймання стічних вод.

З матеріалів справи вбачається, що дані платіжні доручення не були долучені до матеріалів справи під час розгляду справи  господарським судом, скаржник не обґрунтував поважності причин неподання належних доказів оплати місцевому господарському суду.  

Таким чином, колегія судів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідач не скористався своїм правом на захист не надав суду належних доказів оплати на час прийняття рішення, тому докази оплати боргу, які представлені ним в апеляційній інстанції не можуть бути  підставою скасування рішення суду, однак, погашення скаржником  заборгованості в сумі 120 000,00 грн. зараховується, як добровільне виконання рішення суду та має бути враховано при виконавчому провадженні.

 Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи  та  надано цим обставинам  відповідну правову оцінку,  рішення господарського суду Київської області від 12.02.2009р. у справі № 21/109-08 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Київський м'ясопереробний завод»на рішення господарського суду Київської області від 12.02.2009р. у справі № 21/109-08 - залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 12.02.2009р. у справі № 21/109-08 - залишити без змін.

3.          Справу № 21/109-08 повернути до господарського суду Київської області.

4.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя:                                                                      

Судді:

Дата відправки  02.06.09