Постанова

від 19.05.2009 по справі 24/485

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

24/485

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.05.2009                                                                                           № 24/485

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:            Попікової  О.В.

          Поляк О.І.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Голуб І.М.- представник, дов.№ 1 від 02.03.2009;

 від відповідача - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Мяу-Гау"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 18.02.2009

 у справі № 24/485 (суддя Смілянець В.В.)

 за позовом                               Дочірнє підприємство "Конріл"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Мяу-Гау"

 про                                                   стягнення 5390,17 грн.

 Розпорядженнями В.о.голови Київського апеляційного  господарського суду від 30.04.2009 № 01-23/1/1 та від 18.05.2009 № 01-23/1/2 склад колегії суддів змінювався.

       На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 05.05.2009 розгляд апеляційної скарги відкладено на 19.05.2009.

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2009 у справі №24/485 позов задоволено, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 3 764,52 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу, 439,37 грн. пені, 56,93 грн. 3% річних, 1 129,35 грн.штрафу, 102,00 грн.державного мита та 118,00 грн.витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що, як встановлено судом, на день розгляду справи заборгованість по договору купівлі-продажу товару № 1755 від 02.08.2007 складає 3 764,52 грн. та підлягає стягненню з відповідача; факт порушення відповідачем обов'язку оплати отриманого товару судом встановлено та по суті не оспорено відповідачем; доводи відзиву на позовну заяву є необгрунтованими.

Відповідач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2009 у справі № 24/485 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Підстави апеляційної скарги обгрунтовані наступними доводами.

Заявник стверджує, що судом не враховано положення протоколу розбіжностей до договору № 1755 від 02.08.07, згідно із яким, зокрема, п.6.3 договору про застосування штрафу у розмірі 30% вважається недійсним.

На думку заявника, висновок суду щодо поставки товару на підставі лише видаткових накладних, враховуючи положення ст.207 ЦК України, ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Інструкції № П-6, Інструкції № П-7,  п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 № 99, зроблений з порушенням норм матеріального права.

Заявник вважає неправомірним нарахування пені та штрафних санкцій на не доведену позивачем суму видаткових накладних та  посилається на порушення строку розсилання рішення, встановленого ст.87 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається, зокрема, на те, що відповідач не заперечує проти того, що позивач поставляв товари по видаткових накладних, а відповідач товар приймав і видаткові накладні на поставлений товар оформляв відповідно до п.3.3 договору № 1755.

Позивачем надано письмове пояснення та документи відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 05.05.2009.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи відзиву на апнеляційну скарги, письмове пояснення, колегія суддів встановила наступне.

Згідно із п.1.1 договору № А 1755 купівлі-продажу по мірі реалізації від 02.08.2007 позивач, за договором продавець, продає товар, а відповідач, за договором покупець, замовляє, приймає та оплачує товар на умовах, передбачених даним договором.

Сторонами складено протокол розбіжностей до договору від 02.08.2007. Однак,  назва цього документу не повністю відповідає його змісту, у якому наведено як номери пунктів договору, по яких виникли розбіжності, так і погоджена сторонами редакція цих пунктів, а щодо пункту 6.3, то сторони погодились вважати його недійсним, що є елементом внесення зміни до договору.

Зазначений документ, названий протоколом розбіжностей, складений у день укладення договору № 1755, підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, отже договір № 1755 набув чиннсті у редакції згаданого протоколу.

Відповідно до п.3.3 договору № 1755 поставка товару оформляється накладними, які є невід'ємною частиною даного договору; в накладних вказується асортимент, кількість, ціна товару, загальна сума, що підлягає сплаті відповідачем за товар; накладні складаються позивачем на поставку кожної партії товару та від імені відповідача підписуються особою, яка приймає товар; підписана сторонами накладна є документом, який підтверджує факт приймання-передання товару.

Згідно із видатковими накладними від 29.08.2007 за №№ 01-0133435, 01-0133436, від 14.09.2007 № 01-0134031, від 15.10.2007 № 01—135214, від 23.10.2007 № 01-135561 позивач передав, а відповідач одержав товари на загальну суму 5 485,14 грн.

На зазначених видаткових накладних дані щодо передання та одержання товару засвідчено підписами посадових осіб позивача та відповідача, скріпленими, відповідно, відтисками печатки та штампу.

За прибутковими накладними (повернення) від 11.01.2008 №№ 01-90231, 01-90232, 01-90233, 01-90235, 01-90236 відповідач повернув позивачу товар, що був одержаний за видатковою накладною № 01-0133435 від 29.08.2007, всього на загальну суму 1 397,10 грн., та за прибутковою накладною (повернення) від 11.01.2008 № 01-90237 повернено позивачу товар на суму 23,52 грн., що був одержаний за прибутковою накладною № 01-0135214 від 15.10.2007.

Також 10.10.2007 відповідачем сплачено за товари 300,00 грн., із зазначенням підставою платежу - договір № 1755 від 02.08.07.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті одержаних за згаданими видатковими накладними товару склала загальну суму 3 764,52 грн.

Пунктами 4.1 та 4.5 договору № 1755 передбачено, що відповідач зобов'язаний оплачувати поставлений товар кожні 14 календарні  дні по мірі реалізації, а у випадку не реалізації товару протягом 60-ти календарних днів відповідач зобов'язаний протягом 5-ти календарних днів повернути нереалізований та неоплачений товар позивачу.

Оскільки після спливу встановленого  договором періоду реалізації товарів відповідачем повернуто лише частину товарів по згаданих двох накладних, то, відповідно до умов договору, решту товарів відповідач повинен був оплатити у строк до закінчення 5-ти денного терміну після спливу зазначених 60-ти днів по кожній видатковій накладній, тобто, за товари, одержані по видаткових накладних: № 01-0133435, № 01-0133436 строк оплати настав 05.11.07, та, відповідно: № 01-0134031 – 20.11.2007, №  01-0135214 – 21.12.2007, № 01-135561 – 31.12.2007.

Отже позовні вимоги  у частині стягнення 3 764,52 грн. основного боргу є такими, що відповідають нормам ч.1 ст.193 ГК України, ст.ст.526, 629 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, тобто, враховуючи зміст ст.549 ЦК України, - штрафу, пені.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено сплату боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зокрема, три проценти річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п.6.2 договору № 1755 сторони погодили умову про обов'язок відповідача сплачувати позивачу пеню у разі порушення строку оплати товару в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині стягнення пені без врахування вимог ч.6 ст.232 ГК України та штрафу без врахування умов  договору № 1755 у редакції, погодженій сторонами у протоколі  від 02.08.2007.

В ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, враховуючи початок прострочення оплати товарів по кожній накладній, відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування пені припиняється відповідно 05.05.2008, 20.05.2008, 21.06.2008, 31.06.2008.

Як вбачається із розрахунку позивача пені у позовній заяві, пред'явлена  позовна вимога про стягнення пені за прострочення платежу за 184 дні протягом періоду з   18.03.2008 по 22.09.2008.

Однак, враховуючи норму ч.6 ст.232 ГК України, є підстави для задоволення позовних вимог про стягнення пені частково, враховуючи, зазначені строки припинення нарахування, що становить суму 142,53 грн.

Із розрахунком пені позивача немає підстав погодитись, оскільки у ньому не враховано, що відлік шестимісячного строку, передбаченого ч.6 ст.232 ГК України, починається з часу, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вимоги про стягнення річних у розмірі 56,93 грн. правомірні.

Згідно із ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Оскільки сторонами погоджено, у вищезгаданому протоколі, вважати недійсною умову про те, що п.6.3 договору № 1755, яким було передбачено застосування штрафу в розмірі 30% за прострочення оплати товарів більше ніж на 180 календарних днів, та законодавством не встановлено таку відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання, то позовні вимоги у частині стягнення 1 129,35 грн. штрафу є неправомірними.

Із доводами апеляційної скарги частково немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та такі обставини.

Частиною першою статті 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму такі обов'язки сторін закріплені і в договорі № 1755, зокрема в п.1.1.

Таким чином, на  відповідача, як покупця, крім обов'язку оплатити товар також покладено обов'язок товар прийняти, у зв'язку з чим відповідно до ст.33 ГПК України на відповідача покладено тягар доказування того, який товар та у якій кількості був прийнятий по вищезгаданих видаткових накладних.

Заявник не зазначає у чому саме полягає порушення позивачем вимог законодавства та нормативних актів, наведених у апеляційній скарзі, тим самим не доводить того, що мало місце таке порушення матеріального права, яке звільняє відповідача від обов'язку виконання договірного зобов'язання стосовно оплати товарів.  

Ті обставини, що у видаткових накладних є підписи представника відповідача, скріплені відтисками штампу про одержання товарів; повернення відповідачем позивачу лише частини одержаних товарів; часткова оплата товарів, свідчать про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у вищезазначеному розмірі. Відповідач не надав будь-яких доказів на підтвердження ані того, що ним одержано товар у меншій кількості, ніж вказано у видаткових накладних, ані того, що товар був повернутий позивачу у більшій кількості, ніж про це стверджує останній. Також докази, витребувані ухвалою апеляційного господарського суду від 05.05.2009 – до 15.05.2009, відповідач не надав.

Посилаючись на п.13 згаданої Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, відповідач не повідомляє, що ним видавались такі довіреності на одержання товарів у позивача, також із матеріалів справи не вбачається наявності довіреностей, а  позивач у письмовому поясненні від 14.05.2009 стверджує, що довіреності на отримання товару відповідач не виписував і позивачу не надавав.

Недотримання вимог ст. 87 ГПК України не вплинуло на прийняття рішення, а згідно зі ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до  прийнятття неправильного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.Рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2009 у справі № 24/485 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мяу-Гау" (01032, м.Київ, вул.Комінтерну, 13/135, р/р 26000000476803, 26 003300476801 в АКБ "ТАС-Комерцбанк" МФО 300164, код ЄДРПОУ 34002461), а за відсутності коштів, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Дочірнього підприємства "Конріл" (01034, м.Київ, вул Володимирська, 48-А, кв.9; р/р 26 0070101827 в ЗАТ  "ПрокредитБанк" у м.Києві, МФО 320984, код ЄДРПОУ 23703164) - 3 764 грн. 52 коп. основного боргу, 142 грн. 53 коп. пені, 56 грн. 93 коп. 3% річних, 75 грн.08 коп. державного мита, 86 грн. 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити."

2.Стягнути з Дочірнього підприємства "Конріл" (01034, м.Київ, вул.Володимирська, 48-А, кв.9; р/р 260070101827 в ЗАТ "ПрокредитБанк" у м.Києві, МФО 320984, код ЄДРПОУ 23703164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мяу-Гау" (01032, м.Київ, вул. Комінтерну, 13/135, р/р 26000000476803, 26003300476801 в АКБ "ТАС-Комерцбанк", МФО 300164, код ЄДРПОУ 34002461)  13 грн. 49 коп державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3.Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4.Справу № 24/485 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Ропій  Л.М.

 Судді                                                                                          Попікова  О.В.

                                                                                          Поляк О.І.

 28.05.09 (відправлено)