Постанова

від 21.05.2009 по справі 40/278-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

40/278-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 травня 2009 р.                                                                                    № 40/278-08  

                Вищий  господарський  суд  України  в складі колегії

суддів:Грейц К.В. –головуючого, Бакуліної С.В., Глос О.І.,

розглянувши  касаційну скаргу ФО підприємця Абу-Лух Джихад

на  постанову від 12.03.2009

Харківського апеляційного господарського суду

у справі господарського суду Харківської області № 40/278-08

за позовомПП "Екстра"

доФО підприємця Абу-Лух Джихад

пророзірвання договору і зобов'язання звільнити приміщення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.01.2009 (суддя Хотенець П.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2009 (колегія суддів у складі головуючого судді Токаря М.В., суддів Івакіної В.О., Фоміної В.О.), позовні вимоги ПП "Екстра", уточнені під час розгляду справи, до Фізичної особи-підприємця Абу-Лух Джихад про зобов'язання звільнити приміщення кіосків та не чинити перешкоди у користуванні ними задоволені. Зобов'язано Фізичну особу-підприємця Абу-Лух Джихад звільнити кіоски для торгівлі товарами народного споживання, які розташовані: за адресою м. Харків, пр. Машинобудівників, на земельній ділянці кадастровий номер 6310137200:01:010:0023 площею 0,0020 га; за адресою м. Харків, пр. Машинобудівників (Центральний ринок), на земельній ділянці кадастровий номер 6310137200:01:010:0022 площею 0,0013 га; за адресою м. Харків, площа Привокзальна (коло трамваю), на земельній ділянці кадастровий номер 6310137200:01:036:0009 площею 0,0020 га; та зобов'язано відповідача не чинити перешкоди ПП "Екстра" у користуванні цими кіосками.

Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду  першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм ст. ст. 4, 38, 43 ГПК України, безпідставне застосування судами до немайнового позову зобов'язального характеру норм ст. ст. 317, 320 Цивільного кодексу України про захист права власності, не повне з'ясування і встановлення всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у справі, безпідставне стягнення держмита у необґрунтованому розмірі.

Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 01.01.2008 між Приватним підприємством "Екстра" та Фізичною особою-підприємцем Абу-Лух Джихад укладені договори про спільну діяльність, за умовами п. 1.1 яких Приватне підприємство "Екстра" надає у тимчасове користування Фізичній особі-підприємцю Абу-Лух Джихад комерційні кіоски для торгівлі товарами народного споживання за адресами м. Харків, пр. Машинобудівників, м. Харків, пр. Машинобудівників (Центральний ринок), м. Харків, площа Привокзальна (коло трамваїв).

Згідно п. 4.1 договорів строк дії кожного з них встановлений з 01.01.2008 до 31.12.2008, після закінчення якого підприємець здає кіоски ПП "Екстра" в належному стані за актом (п. 4.3 договорів).

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами в частині сплати орендної плати за земельні ділянки, позивач заявив позов про дострокове розірвання договорів, зобов'язання відповідача повернути кіоски та не чинити перешкоди у користуванні ними, обґрунтовуючи такі вимоги нормами ст. ст. 16, 651, 1130, 1131 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України.

Під час розгляду справи позивач листами від 24.12.2008 та від 09.01.2009 попередив відповідача про сплив 31.12.2008 строку дії договорів про сумісну діяльність та запропонував повернути кіоски за актом в належному стані, в зв'язку з чим і, оскільки, відповідач після закінчення строку дії договорів не виконав свого обов'язку та на вимогу позивача не здав кіоски по акту, позивач уточнив свої позовні вимоги, вимагаючи зобов'язати відповідача повернути кіоски та не чинити перешкоди позивачеві у здійсненні права користування ними, посилаючись на норми ст. ст. 16, 631 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, керуючись умовами договорів про спільну діяльність, приписами ст. ст. 16, 317, 631, 1130, 1131 Цивільного кодексу України, дійшли висновку про їх підставність і ґрунтовність.

Втім, висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає суперечливими, передчасними і такими, що не ґрунтуються на повно встановлених обставинах, які мають значення для правильного вирішення спору.

Так, висновки судів про передачу відповідачеві кіосків, їх фактичне використання відповідачем і вчинення ним перешкод позивачеві у здійсненні права користування майном, існування майна за вказаним позивачем місцем розташування на момент вирішення спору, а, отже, наявності підстав для задоволення позову у обраний позивачем спосіб захисту, не є вичерпними з огляду на ненадання оцінки усім наявним у справі доказам та запереченням відповідача проти позову.  

Поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що предметом доказування у даній справі є захист права власності за допомогою зобов'язально-правових засобів, зокрема, повернення майна, наданого у користування за договором, втім, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України позивач не довів, а суди попередніх інстанцій в порушення приписів ст. ст. 38, 43 ГПК України не встановили за допомогою належних і допустимих доказів факту передачі позивачем спірного майна відповідачеві, адже, за умовами п. 2.1 договорів ПП "Екстра" після підписання договору передає майно згідно акту, однак, такі акти в матеріалах справи відсутні, як і будь-які інші докази фактичного прийняття відповідачем майна, його використання і утримання.

Визнаючи обґрунтованими вимоги позивача про зобов'язання не чинити перешкоди у здійсненні ним користування майном, суди попередніх інстанцій фактично застосували спосіб захисту права власності, передбачений ст. 391 ЦК України, тобто, задовольнили негатрону вимогу про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження майном. Разом з тим, умовою застосування цього способу захисту права має бути відсутність між сторонами договірних правовідносин, а, отже, і відсутність вимоги про захист порушеного права зобов'язально-правовими способами.

Крім того, колегія суддів зазначає, що умовою задоволення негаторного позову є також тривкий характер правопорушення і наявність його на момент подання позову, втім, позивач не довів такого вчинення відповідачем перешкод ні на момент подання позову –15.12.2008, адже, у цей час ще діяли договори, отже, неможливо вважати наявним правопорушення з боку відповідача і, відповідно, наявним у позивача права на звернення до суду, ані на момент ухвалення судом рішення про задоволення позову –23.01.2009, адже, як вбачається з наявних в матеріалах справи Технічних звітів з топографічних вишукувань земельних ділянок, за адресами: пл. Привокзальна (коло трамвая) та пр. Машинобудівників в Ленінському районі м. Харкова, здійснених ТОВ "Геокомплекс" на замовлення відповідача, територія земельних ділянок, на яких за твердженням позивача розташовані кіоски, станом на 15.01.2009 була вільна.

Разом з тим, цим обставинам суди не надали будь-якої оцінки.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин, викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Однак, в порушення цих приписів і вимог ст. 84 ГПК України судами попередніх інстанцій не встановлена наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування і з якими закон та договір, на які посилається позивач, пов'язує виникнення у нього права на позов у обраний спосіб захисту.

Оскільки відповідно до приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє повноту встановлення та юридичну оцінку обставин справи і не наділена повноваженнями щодо їх встановлення, колегія суддів на підставі п. 3 ст. 1119 ГПК України вважає за необхідне скасувати судові акти попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням всіх вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2009 у справі господарського суду Харківської області № 40/278-08 та рішення від 23.01.2009 у цій справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Касаційну скаргу ФО підприємця Абу-Лух Джихад задовольнити.

Головуючий суддя                                                           К.В.Грейц

           Судді                                                                                   С.В.Бакуліна

                                                                                                        О.І.Глос