cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 лютого 2014 року Справа № 813/9591/13-а
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Мричко Н.І.
за участю секретаря судового засідання Щура В.Р.
представників позивача Басюк Г.Т., Співака Р.Л., Солтис Т.П., Девіц В.А., Заніка М.В.
представника відповідача Кельбас Р.А.
розглянувши у відкритому судовому адміністративну справу за позовом Колективного підприємства «Монтажне управління №6 «Електропівденьзахідмонтаж» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001032200 від 10.12.2013 року, -
встановив :
Колективне підприємство «Монтажне управління №6 «Електропівденьзахідмонтаж» (надалі - КП «Монтажне управління №6 «Електропівденьзахідмонтаж» ) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001032200 від 10 грудня 2013 року.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивачем правомірно на підставі первинних документів сформовано податковий кредит, а наявні у податкового органу відомості про ймовірні випадки порушення його контрагентами вимог податкового законодавства, та несплата ними податку на додану вартість, при фактичному здійсненні господарських операцій, не впливає на податковий кредит позивача та суму бюджетного відшкодування.
Представники позивача в судовому засіданні, позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача, в судовому засіданні проти позову заперечив, надав пояснення аналогічні до викладеного запереченнях, суть яких зводиться до наступного. За наслідками проведеної перевірки позивача, податковий орган дійшов висновку про безтоварність операцій по договорах, укладених між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Компанія «Промислове та цивільне будівництво». Стверджує, що перевіркою контрагента позивача встановлено, що у такого відсутні трудові ресурси, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, а тому податкова накладна виписана зазначеним підприємством вважається недійсною. Вважає, що позивачем за перевірений період безпідставно при формуванні податкового кредиту включено суми податку на додану вартість з безтоварних операцій, начебто спрямованих на виконання угод з вищенаведеним суб'єктом господарювання, на загальну суму 1604988,00 грн. Зазначає, що відповідачем правомірно та обґрунтовано винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, з урахуванням вимог п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.5, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України. Вказує на те, що аргументи позивача не спростовують наявних порушень, зафіксованих в Акті перевірки та відповідно не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши доводи представників позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
В період з 19.11.2013 року по 25.112013 року на підставі повідомлення № 39 від 14.11.2013 року та наказу від 14.11.2013 року за № 175, працівниками Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області проведена позапланова документальна невиїзна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Компанія «Промислове та цивільне будівництво» по податку за додану вартість за липень 2013 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 334/2210/00114005 від 25 листопада 2013 року.
Згідно з висновками Акта перевірки, відповідачем встановлено порушення зі сторони позивача вимог п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 267498,00 грн.
Відповідач на підтвердження обґрунтованості висновків перевірки та правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилається на те, що перевіркою встановлено наявність укладених між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Компанія «Промислове та цивільне будівництво» правочинів, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, тобто нікчемних. Так, згідно представлених для перевірки документів встановлено, що КП Електропівденьзахідмонтаж-6» отримувало будівельно-монтажні роботи від ТОВ «Компанія «Промислове та цивільне будівництво». Проте, проведеною Вінницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області перевіркою встановлено, що ТОВ «Компанія «Промислове та цивільне будівництво» не мало можливості власними силами виконати будівельно-монтажні роботи. Згідно наданих ТОВ «Компанія «Промислове та цивільне будівництво» документів, виконання будівельно-монтажних робіт здійснювалось з залученням субпідрядної організації ТОВ «Компанія Восток Інтернейшил», яка перебуває на обліку в ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області. Згідно інформації наявної в податкового органу встановлено, що ТОВ «Компанія «Промислове та цивільне будівництво» в липні 2013 р. в порушення п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України включено до складу податкового кредиту суму ПДВ на підставі податкової накладної, виписаних ТОВ «Компанія «Восток Інтернейшил» без фактичного здійснення господарських операцій, та які не засвідчують факт придбання платником податку виконаних робіт та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. На основі зазначеного, відповідач доходить до висновку про неможливість підтвердження здійснення господарських відносин ТОВ «Компанія «Промислове та цивільне будівництво» із позивачем за липень 2013 р., їх виду, обсягу та розрахунків. А відтак, вважає, що позивачем за перевірений період безпідставно при формуванні податкового кредиту включено суми податку на додану вартість з операцій, начебто спрямованих на виконання правочинів з вищенаведеним суб'єктом господарювання, на загальну суму 267498,00 грн.
На підставі вищезазначеного Акта перевірки відповідачем 10.12.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0001032200, згідно з яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 401 247,00 грн., з яких 267498,00 грн. за основним платежем та 133 749,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Позивачем з метою доведення його позиції про здійснення господарських операцій згідно договору укладеного між ним та вищенаведеним контрагентом, представлено суду копії відповідного договору, податкових накладних, акту здачі-прийому монтажних та інших робіт, виписка вартості для виконаних послуг, акти звіряння взаємних розрахунків.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 186.1 ст.186 Податкового Кодексу передбачено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.
Пунктом п.198.1 ст.198 Податкового Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.2 ст.198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Таким чином, позивачу для формування податкового кредиту достатньо належним чином оформлених податкових накладних №6 від 21.12.2012 р. та №16 від 31.07.2013 р., оплата контрагентові грошових коштів за придбані товари (послуги), що підтверджується наявністю актів звіряння взаємних розрахунків станом на 20.08.2013 р. та станом на 07.11.2013 р. та фактичне здійснення господарської операції, що підтверджується актом здачі-прийому монтажних та інших робіт №6 від 31.07.2013 р. та листом відокремленого підрозділу «Південно-західна електроенергетична система» державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» Міненерговугілля України №14-01/6453 від 12.12.2013 р.
Пунктом 198.3 ст.198 вказаного Кодексу передбачено, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Пунктом 201.6 статті 201 Податкового Кодексу України, встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).
Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.
В матеріалах справи наявні первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між, а саме: договір субпідряду №16/08/11 від 16.08.2011 р. , акт здачі-прийому монтажних і інших послуг №6 від 31.07.2013 р., податкова накладна №16 від 31.07.2013 р., виписку вартості для виконаних робіт №6, лист відокремленого підрозділу «Південно-західна електроенергетична система» державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» Міненерговугілля України №14-01/6453 від 12.12.2013 р., акти звіряння взаєморозрахунків станом на 20.08.2013 р. та станом на 07.11.2013 р.
Оплата робіт проведена 21.12.2012 р. та 07.08.2013 р., що відображено у акті ДПІ У Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області.
Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», мають всі необхідні реквізити, а тому є первинними документами, що підтверджують факт здійснення операцій по виконанню підрядних робіт.
Також, видані ТОВ «Компанія «Промислове та цивільне будівництво» позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.
Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ТОВ «Компанія «Промислове та цивільне будівництво» .
Податковий орган в Акті перевірки вказує, що ТзОВ "Компанія "Промислове та цивільне будівництво" в реєстр виданих та отриманих податкових накладних за липень 2013р. включило податкову накладну № 16 від 31.07.2013р., яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим, на думку Відповідача, порушено п. 201.10 ст. 201 ПКУ. Вказане твердження є необгрунтованим, оскільки Позивачем надано суду сформований на його запит витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 14144612 від 14.08.2013р., який підтверджує факт реєстрації податкової накладної № 16 від 31.07.2013р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Неправомірно у акті Відповідач зазначає про відсутність в актах здачі-приймання монтажних та інших послуг деталізованих витрати по найменуванню робіт та витрат. Форма акту приймання виконаних підрядних робіт, затверджена наказом Державного комітету статистики України, Державного комітету України з будівництва та архітектури "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" від 21.06.2002р. № 237/5, що втратив чинність. Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005р. № 668, із змінами та доповненнями, не містять вимог щодо реквізитів акту про виконані роботи. Отже, чинним законодавством на встановлено обов'язкових реквізитів акту здачі-приймання монтажних та інших послуг; при цьому, акт складено із дотриманням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-XIV, із змінами та доповненнями, в частині оформлення акту як первинного документу. Складання акту здачі-приймання монтажних та інших послуг, виписки вартості для виконаних послуг російською мовою не є підставою для коригування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Крім того, податковий орган, роблячи висновки про відсутність між зазначеними підприємствами господарських відносин, вказує на нікчемність укладених між ними договорів, оскільки такі вчинено без мети настання реальних наслідків з чим суд не може погодитись.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, дотримання яких є необхідним для дійсності правочину, а саме, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Із набуттям чинності з 01.01.2011 р. змін до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою, податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття «незаконне заволодіння майном держави», що міститься у диспозиції частини першої статті 228 Цивільного кодексу України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України.
Податкові органи, на підставі частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України чи статті 207 Господарського кодексу України, можуть у судовому порядку доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань), що, на їх думку, укладені платниками податку з метою, яка завідомо суперечна інтересам держави та суспільства і полягає в ухиленні від оподаткування.
Отже, з огляду на викладене, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку з податку на додану вартість без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом за позовом податкового органу на підставі частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України чи статей 207 та 208 Господарського кодексу України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений Податковим кодексом України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.
Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.
Відповідач не надав суду достатніх та належних доказів на підтвердження обставин, які б слугувати підставою для розцінення нікчемними договорів укладених між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Компанія «Промислове та цивільне будівництво».
Судом також береться до уваги той факт, що договір, який на думку відповідача є нікчемним, в судовому порядку недійсним не визнавався.
Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за перевірений період, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.
На підставі ст.94 вищенаведеного Кодексу із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 94, 98, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0001032200 від 10.12.2013 року.
Стягнути з Державного бюджету на користь Колективного підприємста "Монтажне управління № 6 «Електропівденьзахідмонтаж» судовий збір в розмірі 4656 грн (чотири тисячі шістсот п'ятдесят шість) грн. 82 коп.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 24.02.2014 року.
Суддя Мричко Н.І.
Суд | Львівський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 18.02.2014 |
Оприлюднено | 26.02.2014 |
Номер документу | 37315312 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Мричко Наталія Іванівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні