Ухвала

від 14.05.2014 по справі 813/9591/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року Справа № 876/3201/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

з участю секретаря Рак Х.І.,

представників позивача Солтиса Т.П., Басюк Г.Т., Девіц В.А., Заніка М.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Колективного підприємства «Монтажне управління №6 «Електропівденьзахідмонтаж» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

в с т а н о в и в:

Колективне підприємство «Монтажне управління №6 «Електропівденьзахідмонтаж» звернулося в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення винесене Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0001032200 від 10.12.2013 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, оскільки за наслідками проведеної перевірки позивача, податковий орган дійшов висновку про безтоварність операцій по договорах, укладених між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Компанія «Промислове та цивільне будівництво». Стверджують, що перевіркою контрагента позивача встановлено, що у такого відсутні трудові ресурси, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, а тому податкова накладна виписана зазначеним підприємством вважається недійсною. Вважають, що позивачем за перевірений період безпідставно при формуванні податкового кредиту включено суми податку на додану вартість з безтоварних операцій, начебто спрямованих на виконання угод з вищенаведеним суб'єктом господарювання, на загальну суму 1604988,00 грн.

Представник Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про час і місце слухання справи і оскільки його явка в суді не є обов'язковою, апеляційний розгляд справи проведено у його відсутності.

Представники КП «Монтажне управління №6 «Електропівденьзахідмонтаж» в судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустимитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області заперечили, просять постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 19.11.2013 року по 25.11.2013 року на підставі повідомлення № 39 від 14.11.2013 року та наказу від 14.11.2013 року за № 175, працівниками Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області проведена позапланова документальна невиїзна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Компанія «Промислове та цивільне будівництво» по податку за додану вартість за липень 2013 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 334/2210/00114005 від 25 листопада 2013 року.

Згідно з висновками Акта перевірки, відповідачем встановлено порушення зі сторони позивача вимог п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 267498,00 грн.

На підставі вищезазначеного Акта перевірки відповідачем 10.12.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0001032200, згідно з яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 401 247,00 грн., з яких 267498,00 грн. за основним платежем та 133 749,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 названого Закону).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В матеріалах справи наявні первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а саме: договір субпідряду №16/08/11 від 16.08.2011 р. , акт здачі-прийому монтажних і інших послуг №6 від 31.07.2013 р., податкова накладна №16 від 31.07.2013 р., виписка вартості для виконаних робіт №6, лист відокремленого підрозділу «Південно-західна електроенергетична система» державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» Міненерговугілля України №14-01/6453 від 12.12.2013 р., акти звіряння взаєморозрахунків станом на 20.08.2013 р. та станом на 07.11.2013 р.

Оплата робіт проведена 21.12.2012 р. та 07.08.2013 р., що відображено у акті ДПІ У Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області.

Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», мають всі необхідні реквізити, а тому є первинними документами, що підтверджують факт здійснення операцій по виконанню підрядних робіт.

Також, видані ТОВ «Компанія «Промислове та цивільне будівництво» позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачу для формування податкового кредиту достатньо належним чином оформлених податкових накладних №6 від 21.12.2012 р. та №16 від 31.07.2013 р., оплата контрагентові грошових коштів за придбані товари (послуги), що підтверджується наявністю актів звіряння взаємних розрахунків станом на 20.08.2013 р. та станом на 07.11.2013 р. та фактичне здійснення господарської операції, що підтверджується актом здачі-прийому монтажних та інших робіт №6 від 31.07.2013 р. та листом відокремленого підрозділу «Південно-західна електроенергетична система» державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» Міненерговугілля України №14-01/6453 від 12.12.2013 р.

Податковий орган в Акті перевірки вказує, що ТзОВ "Компанія "Промислове та цивільне будівництво" в реєстр виданих та отриманих податкових накладних за липень 2013р. включило податкову накладну № 16 від 31.07.2013р., яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим, на думку відповідача, порушено п. 201.10 ст. 201 ПКУ. Суд першої інстанції вірно дослідив, що вказане твердження є необґрунтованим, оскільки позивачем надано суду сформований на його запит витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 14144612 від 14.08.2013р., який підтверджує факт реєстрації податкової накладної № 16 від 31.07.2013р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вірно зазначено в оскаржуваній постанові, що неправомірно у акті відповідач зазначає про відсутність в актах здачі-приймання монтажних та інших послуг деталізованих витрати по найменуванню робіт та витрат. Форма акту приймання виконаних підрядних робіт, затверджена наказом Державного комітету статистики України, Державного комітету України з будівництва та архітектури "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" від 21.06.2002р. № 237/5, що втратив чинність. Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005р. № 668, із змінами та доповненнями, не містять вимог щодо реквізитів акту про виконані роботи. Отже, чинним законодавством на встановлено обов'язкових реквізитів акту здачі-приймання монтажних та інших послуг; при цьому, акт складено із дотриманням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-XIV, із змінами та доповненнями, в частині оформлення акту як первинного документу. Складання акту здачі-приймання монтажних та інших послуг, виписки вартості для виконаних послуг російською мовою не є підставою для коригування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Колегія суддів приходить до переконливого висновку, що податковий орган, роблячи висновки про відсутність між зазначеними підприємствами господарських відносин, незаконно вказує на нікчемність укладених між ними договорів, оскільки такі на його думку вчинено без мети настання реальних наслідків.

Так, із набуттям чинності з 01.01.2011 р. змін до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою, податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття «незаконне заволодіння майном держави», що міститься у диспозиції частини першої статті 228 Цивільного кодексу України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України.

Податкові органи, на підставі частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України чи статті 207 Господарського кодексу України, можуть у судовому порядку доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань), що, на їх думку, укладені платниками податку з метою, яка завідомо суперечна інтересам держави та суспільства і полягає в ухиленні від оподаткування.

Отже, з огляду на викладене, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку з податку на додану вартість без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом за позовом податкового органу на підставі частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України чи статей 207 та 208 Господарського кодексу України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений Податковим кодексом України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем первинні бухгалтерські документи. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента та контрагентами останнього.

За таких обставини, суд першої інстанції вірно зазначив, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та вказують на несправедливе втручання контролюючого органу у право власності платника податків, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та не обґрунтованими. Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи, органом державної податкової служби безпідставно застосовано і штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206,254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року у справі №813/9591/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді М.П.Кушнерик

О.І.Мікула

Повний текст ухвали виготовлено 16 травня 2014 року.