Рішення

від 19.02.2014 по справі 18/5014/3021/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

19 лютого 2014 року Справа № 18/5014/3021/2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алчевськбуд-транс» , м. Алчевськ Луганської області

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська» , смт. Білоріченський Лутугинського району Луганської області

про стягнення 69497,70 грн.

Суддя Корнієнко В.В.

Секретар судового засідання Данилкіна Н.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Кващенко Г.М. за дов. від 01.01.2014;

від відповідача: Сьомкіна М.В. за дов. від 02.01.2014.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 69497,70 грн. за договором про переведення боргу від 06.06.2011 № 06/06.

Відповідач відзивом від 19.02.2014 № 272 проти позову частково заперечує (на суму 14764 грн.) посилаючись на те, що борг в сумі 14764 грн. виник з основного договору від 01.01.2008 № 1 про надання автотранспортних послуг, згідно якому, позивач надавав автотранспортні послуги без необхідної ліцензії, тому, цей договір є недійсним і не може бути підставою для задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно договору про переведення боргу від 06.06.2011 № 06/06, укладеному між ПрАТ «Луганська вугільна компанія» (первісний боржник), відповідачем (новий боржник) та позивачем (кредитор), ПрАТ «Луганська вугільна компанія» перевела на відповідача свій борг в сумі 181067 грн., який виник в зв'язку з неналежним виконанням нею трьох договорів, які були укладені між позивачем та ПрАТ «Луганська вугільна компанія», зокрема з:

- договору надання послуг механізмами від 01.01.2008 № 1 (за цим договором позивач надав ПрАТ «Луганська вугільна компанія» відповідні послуги на суму 272501,18 грн., товариство оплатило послуги на суму 106198,80 грн.; його борг склав 166302,38 грн. );

- договору про надання автотранспортних послуг від 01.01.2008 № 1 (за цим договором позивач надав ПрАТ «Луганська вугільна компанія» відповідні послуги на суму 17556,47 грн., товариство оплатило послуги на суму 2792,47 грн.; його борг склав 14764 грн. );

- договору продажу вугілля від 15.06.2005 № 0615 (за цим договором позивач поставив ПрАТ «Луганська вугільна компанія» вугілля, борг товариства по оплаті вугілля склав 0,62 грн. ).

Загальна сума заборгованості ПрАТ «Луганська вугільна компанія» перед позивачем за вказаними договорами склала 181067 грн.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються відповідачем (завірені копії вказаних договорів, акти надання послуг, платіжні доручення, акти звірення розрахунків між сторонами, довідки-розшифровками до актів звірення залучені до матеріалів справи ).

Після укладення договору про переведення боргу, відповідач, в період з 18.08.2011 по 25.01.2012, частково погасив позивачу борг на суму 111569,30 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем (завірені копії платіжних доручень відповідача та банківські виписки з рахунку позивача залучені до матеріалів справи ).

Решта боргу відповідача склала 69497,70 грн. ( 181067 - 111569,30 ).

Претензією від 26.09.2012 № 39 позивач просив відповідача погасити борг в сумі 69497,70 грн. у найкоротші строки (завірені копії претензії, опису вкладення у цінний лист, фіскального чека пошти, які підтверджують направлення претензії відповідачу, а також рекомендоване повідомлення про одержання претензії відповідачем, залучені до матеріалів справи ).

Відповідач відповіді на претензію позивачу не надав, борг не сплатив.

На підставі вказаних доводів позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 69497,70 грн.

Відповідач відзивом від 19.02.2014 № 272 проти позову частково заперечує (на суму 14764 грн.) посилаючись на те, що борг в сумі 14764 грн. виник з основного договору від 01.01.2008 № 1 про надання автотранспортних послуг, згідно якому, позивач надавав автотранспортні послуги без необхідної ліцензії, тому, цей договір є недійсним і не може бути підставою для задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі за таких підстав:

Відповідач двічі (з різних підстав) оспорював вищевказаний договір про переведення боргу в господарському суді.

Рішеннями господарського суду Луганської області від 06.02.2013 по справі № 4пд/5014/3131/2012 та від 24.09.2013 по справі № 913/2259/13, які набрали законної сили, в задоволені позову відповідачу було відмовлено (вказані рішення апеляційною інстанцією були залишені в силі ).

У зазначених судових рішеннях в тому числі зазначено, що договір про переведення боргу від 06.06.2011 № 06/06 не суперечить положенням статей 520, 521 ЦК України, якими встановлено вимоги та форму для таких договорів.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги .

Після пред'явлення вимоги позивача (претензії від 26.09.2012 № 39) відповідач у встановлений законом строк не сплатив позивачу борг в сумі 69497,70 грн.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 69497,70 грн. підлягають задоволенню.

Доводи відповідача, якими він частково заперечує проти позову (про те, що борг в сумі 14764 грн. виник з основного договору від 01.01.2008 № 1 про надання автотранспортних послуг, згідно якому, позивач надавав автотранспортні послуги без необхідної ліцензії, тому, цей договір є недійсним і не може бути підставою для задоволення позову ), не приймаються судом до уваги в силу презумпції правомірності правочину.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідач не подав суду доказів того, що недійсність договору про надання автотранспортних послуг від 01.01.2008 № 1 прямо встановлена законом або, що цей договір визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача на судовий збір в сумі 1609,50 грн. підлягають відшкодуванню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська» , смт. Білоріченський Лутугинського району Луганської області, вул. Шкільна, 168, ідентифікаційний код 00178502, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Алчевськбудтранс» , м. Алчевськ Луганської області, вул. Шмідта, 2-б, ідентифікаційний код 24850335, борг в сумі 69497,70 грн. , витрати на судовий збір в сумі 1609,50 грн. ; наказ видати .

19 лютого 2014 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 24 лютого 2014 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.В. Корнієнко