Постанова

від 05.02.2014 по справі 925/1312/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2014 р. Справа№ 925/1312/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Чорної Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області

на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2013р. (повний текст підписано - 09.09.2013р.)

у справі №925/1312/13 (суддя - Скиба Г.М.)

за позовом Прокурора Жашківського району Черкаської області в інтересах держави в особі Жашківської районної державної адміністрації

до 1) Сорокотязької сільської ради

2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АФ "Злагода"

про визнання незаконним та скасування рішення Сорокотязької сільської ради, визнання недійсним договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду Черкаської області передані вимоги Прокурора Жашківського району Черкаської області в інтересах держави в особі Жашківської районної державної адміністрації до Сорокотязької сільської ради, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АФ "Злагода" про визнання незаконним та скасування рішення Сорокотязької сільської ради, визнання недійсним договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюване рішення та договір суперечать приписам ст.ст. 58, 59, 122, 124 Земельного Кодексу України та ст. 51 Водного Кодексу України, оскільки землі водного фонду, що були предметом рішення та договору відносяться до об'єктів загальнодержавного значення, а право розпорядження ними належить місцевій державній адміністрації.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.09.2013р. у справі №925/1312/13 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зі змісту прийнятого органом місцевого самоврядування рішення та укладеного на його виконання договору оренди не вбачається про передачу відповідачу 2 у користування саме водного об'єкту, протилежного прокурором не доведено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду від 06.09.2013р. у справі №925/1312/13 Заступник прокурора Черкаської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2013р. у справі №925/1312/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Черкаської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

На підставі апеляційної скарги Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2013р. у справі №925/1312/13, Київським апеляційним господарським судом, у відповідності із ст. 98 ГПК України, ухвалою від 23.10.2013р. порушено апеляційне провадження.

Через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від представника позивача 2 (вх. №09-11/18280) надійшло клопотання про розгляд справи без участі останнього; від відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 20.11.2013р. представники позивача та відповідача 2 не з'явилися.

Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 20.11.2013р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.01.2014р.

Під час розгляду справи склад колегії суддів неодноразово змінювався у відповідності до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду та рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 року у зв'язку зі зміною складу колегії судді розгляд справи було відкладено на 05.02.2014 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014р., враховуючи вихід судді Тищенко О.В. з відпустки, змінено склад колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Гончаров С.А., Чорна Л.В.

Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2013 року у справі № 925/1312/13 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачів в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів прокурора, викладених в апеляційній скарзі та просили суд залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

Представник позивача у судове засідання 05.02.2014 року не з'явився, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника позивача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представників відповідачів, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Сорокотязьською сільської ради Жашківського району Черкаської області від 29.11.2012 № 40-5/VI "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку площею 20,00 га" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо передачі в оренду терміном на 10 років земельну ділянку в межах Сорокотязької сільської ради загальною площею 20,00 га СТОВ а.ф. «Злагода» для любительського та спортивного рибальства.

29 листопада 2012р. між орендодавцем - Сорокотязьською сільською радою в особі голови Вікторук Т.П., що діє на підставі ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", та орендарем СТОВ АФ "Діалог" в особі директора Войновича Ю.І., що діє на підставі Статуту - укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 20 га в межах населеного пункту с. Сорокотяга (а.с. 18-20).

Строк дії договору - з 01.01.2012р. до 01.01.2022р. - п. 7 договору.

Сторони письмово погодили, що Договір оренди набирає чинності після його підписання та його державної реєстрації в ДЗК.

Договір оренди землі зареєстровано в Жашківському районному відділі Держкомзему 24.12.2012р.

Технічна документація із землеустрою на право оренди землі виготовлена в 20127р. (а.с. 27-51).

Прокурор вважає, що Сорокотязьською сільською радою в перевищення наданих їй повноважень прийнято рішення про передачу в оренду об'єкта, право розпорядження яким належить районній державній адміністрації та укладено договір оренди землі від 29.11.2012 р. всупереч вимогам ст. 51 Водного кодексу України, ст. 761 і ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, вказані обставини стали підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду із позовною заявою про визнання недійсним договору, зобов'язання повернути земельну ділянку та скасування рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Згідно ст. 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною державою. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів.

За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) в Україні" визначено, що виключно на пленарних засіданнях сесії міські ради вирішують питання регулювання земельних відносин.

Відповідно пункту другого статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

За приписами статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи предметом розгляду даної справи є протиправність рішення Сорокотязьської сільської ради Жашківського району Черкаської області від 29.11.2012 № 40-5/VI "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку площею 20,00 га".

Прокурор стверджує, що спірний водний об'єкт є об'єктом загальнодержавного значення згідно положень ст. 5 Водного кодексу України та ст. 59 ЗК України. Орендодавцями цих об'єктів є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації, тому рішення №40-5/V Сорокотязьської сільської ради від 29.11.2012р. слід визнати недійсним у судовому порядку.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі (стаття 124 вказаного Кодексу).

Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 4 Водного та ст. 58 Земельного кодексів України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

Статтею 3 Водного кодексу України передбачено, що усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до ст. 5 Водного кодексу України до водних об'єктів загальнодержавного значення належать:

1.внутрішні морські води та територіальне море;

2.підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;

3.поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;

4. водні об'єкти в межах території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

Приписами ч.1 ст. 85 Водного кодексу України встановлено, що порядок надання земельних ділянок у користування та припинення права користування ним встановлюється земельним законодавством.

Відповідно до ст. 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно зі ст. 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать у тому числі землі під водними об'єктами загальнодержавного значення.

З аналізу вказаних вище норм законодавства вбачається, що відносини щодо оренди земельної ділянки водного фонду та щодо оренди водного об'єкта є різними і такими, що регулюються окремими положеннями чинного законодавства.

Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи, мова йде не про факт оренди землі, а про передачу разом із земельною ділянкою водного об'єкту - ставка без належної на те компетенції. При укладенні договору оренди земельної ділянки з розташованим на ній водним об'єктом загальнодержавного значення Сорокотязьською сільською радою разом із земельною ділянкою передано інший об'єкт права - ставок, який є самостійним об'єктом правового регулювання і має свій законодавчо закріплений порядок передачі в оренду, що регулюється положеннями Водного кодексу України.

Відповідно до статті 51 Водного кодексу України у користування на

умовах оренди водні об'єкти місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачамлише для риборозведення,виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях. Орендодавцями водних об'єктів місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради, а орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Умови, строки і збір за оренду водних об'єктів (їх частин) визначаються в договорі оренди за згодою сторін.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 5 Водного кодексу України до водних об'єктів місцевого значення належать поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення.

Отже тільки органи виконавчої влади мають повноваження передавати водні об'єкти загальнодержавного значення в оренду і не можуть бути орендодавцями таких об'єктів органи місцевого самоврядування.

Наказом Державного комітету України по водному господарству від 03.06.1997 р. № 41, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.01.1998 р. за № 2/2442, затверджено Перелік річок та водойм України, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення, згідно з яким водні об'єкти місцевого значення знаходяться на території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької, Донецької областей та Автономної Республіки Крим.

Отже, ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення в Черкаській області, є об'єктами загальнодержавного значення, які мають право здавати в оренду Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що спірний водний об'єкт, який знаходиться на території Сорокотязьської сільської ради Жашківського району Черкаської області, відноситься до водних об'єктів загальнодержавного значення.

Крім того слід зазначити, що у ст.. 35 ГПК України зазначено перелік обставин, які виключають необхідність доказування, серед яких є також обставини визнані господарським судом загальновідомими.

Згідно картографічних матеріалів річка Торч протікає в межах Ставищенського району Київської області (верхів'я) та Жашківського району Черкаської області. Торч бере початок на північ від села Розумниця та впадає до Південнго Бугу на захід від села Охматів.

Таким чином з огляду на положення ст.. 5 Водного кодексу України згадана річка протікає не території більше ніж однієї області та відноситься до об'єктів загальнодержавного значення, а отже спірний ставок через який протікає дана річка також набуває статусу об'єкту загальнодержавного значення.

Згідно з п. 2 ст. 14 Водного кодексу України до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 51 Водного кодексу України орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено апеляційним господарським судом, Кабінет Міністрів України не надавав місцевій державній адміністрації повноважень щодо розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення.

Таким чином з огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про доведення прокурором факту існування порушень норм чинного законодавства на момент прийняття рішення Сорокотязьської сільської ради Жашківського району Черкаської області від 29.11.2012 № 40-5/VI "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку площею 20,00 га", що у свою чергу свідчить про необхідність визнання даного рішення недійсним у судовому порядку.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203);.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203);

- правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (ч.4 ст. 203)

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. (ч. 6 ст. 203).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ „Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-ІУ), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІУ „Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 7 постанови від 06.11.2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

З огляду на положення ст. 124 Земельного кодексу України, відповідний договір оренди земельної ділянки державної власності може бути визнаний недійсним з підстав незаконності передання в оренду земельної ділянки, лише за умови визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про надання в оренду цієї ділянки, що є підставою для укладення оспорюваного договору.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про невідповідність рішення Сорокотязьської сільської ради Жашківського району Черкаської області від 29.11.2012 № 40-5/VI вимогам законодавства чинних на момент його прийняття , укладений на його виконання, договір оренди землі від 29 листопада 2012 року у відповідності до приписів ст. 124 Земельного визнається судом недійсним.

Оскільки позовна вимога прокурора повернути державі в особі Жашківської районної державної адміністрації Черкаської області земельну ділянку площею 20, 00 га є похідною від первісних вимог, колегія суддів дійшла висновку про необхідність у її задоволенні.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2013 року у справі № 925/1312/13 скасуванню.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги відповідача, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладається на відповідачів пропорційно.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 06.09.2013 року у справі № 925/1312/13 скасувати .

3. Прийняти нове рішення, яким:

Визнати незаконним та скасувати рішення Сорокотязьської сільської ради Жашківського району Черкаської області від 29.11.2012 № 40-5/VI "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку площею 20,0000 га".

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 29 листопада 2012 року, укладений між Сорокотязькою сільською радою та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АФ "Злагода" в межах населеного пункту села Сорокотяга площею 20,0000 га, зареєстрований у Жашківському районному відділу Держкомзему за записом № 71200004003735 від 24.09.2012 р.

Зобов'язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «АФ Злагода» повернути Сорокотязькій сільській раді земельну ділянку площею 20,0000 га, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Сорокотяга, Жашківського району, Черкаської області.

4. Стягнути з Сорокотязьської сільської ради (19222, с. Сорокотяга, Жашківський район, Черкаська обл., код ЄДРПОУ 35753593) на користь Державного бюджету України судові витрати у розмірі 573,50 грн. (п'ятсот сімдесят три гривні 50 коп.) за розгляд позовної заяви та 286,75 грн. (двісті вісімдесят шість грн.. 75 коп.) за розгляд апеляційної скарги.

5. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АФ Злагода» (19453,с. Шендрівка, Корсунь-Шевченківський район., Черкаської області, код ЄДРПОУ 33003862) на користь Державного бюджету України судові витрати у розмірі 573,50 грн. (п'ятсот сімдесят три гривні 50 коп.) за розгляд позовної заяви та 286,75 грн. (двісті вісімдесят шість грн.. 75 коп.) за розгляд апеляційної скарги.

6. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Черкаської області.

7. Матеріали справи № 925/1312/13 повернути до Господарського суду Черкаської області.

8. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

Л.В. Чорна