Постанова

від 13.02.2014 по справі 910/18667/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2014 р. Справа№ 910/18667/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від позивача: Орлов В.В. - представник;

від відповідача: Нестеренко О.І. - представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 11.12.2013р.

у справі № 910/18667/13 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Перше Джерело"

до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про спонукання до укладання договору поставки

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група "Перше Джерело» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про спонукання до укладання договору поставки.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.12.2013 року у справі №910/18667/13 позовні вимоги задоволено частково: визнано укладеним між ТОВ "Інвестиційна група "Перше Джерело" та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" договір поставки, на умовах поданого ТОВ "Інвестиційна група "Перше Джерело" проекту договору поставки від 17.06.2013 року. В іншій частині вимог в позові відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що Комітетом з конкурсних торгів ДП «НАЕК «Енергоатом» проведено конкурсні торги на закупівлю «установок електрогенераторних та перетворювачів обертових електричних (статичних частин без щіткових діодних систем збудження турбогенератора ТВВ-1000-4УЗ)» для виконання робіт з модернізації на енергоблоках ВП «Запорізька АЕС». Переможцем конкурсних торгів визначено ТОВ «ІГ «Перше джерело», Україна, на суму 28 000 000, 00 грн.

Апелянт зазначає, що суд у своєму рішенні посилаючись на положення статті 42 Закону про закупівлю, зазначив, що договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону, а також у разі його укладення з порушенням строків, передбачених абзацами третім, четвертим частини другої статті 31, абзацом четвертим частини п'ятої статті 36 та абзацом першим частини третьої статті 39 цього Закону.

З статті 31 Закону про закупівлю вбачається обмеження щодо строку укладення договору про закупівлю встановлено з метою забезпечення права на оскарження рішень замовника до органу оскарження в порядку, встановленому статтею 18 цього Закону.

Скаржник зазначає, що судом необгрунтовано поставлено у залежність від процедури оскарження закупівлі встановлені Законом обмеження щодо строків для укладення договору за наслідками такої закупівлі.

Крім того судом було застосовано норми матеріального права, зокрема, положення статті 42 Закону про закупівлю у редакції, яка на момент виникнення спірних правовідносин не підлягала застосуванню.

Скаржник звертає увагу на те, що договір укладений з пропущенням 30-денного строку, визначеного статтею 31 Закону про закупівлю, є нікчемним та не створює жодних юридичних наслідків спрямованих на виконання передбачених ним зобов'язань.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.

Ухвалою від 15.01.2014 року порушено апеляційне провадження у справі та визнано явку повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне:

25 січня 2013 року рішенням комітету з конкурсних торгів ДП НАЕК "Енергоатом" була затверджена Документація конкурсних торгів на закупівлю товарів за темою ДК 06-2010 код 27.11.3 установки електрогенераторів та перетворювачів електричних (статичні частини без щіткових діодних систем збудження турбогенераторів ТВВ-1000-УЗ для ВП ЗАЕС).

ТОВ "Інвестиційна група "Перше Джерело" відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель" та затвердженої документації підготувало пропозиції конкурсних торгів та у визначені строки направила їх до ДП НАЕК "Енергоатом".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Перше Джерело" за результатами проведених торгів було визнано переможцем. Відповідачем направлено повідомлення про акцепт за №7272/11 від 24.05.2013р., в якому визначено кінцевий строк укладення договору 23 червня 2013 року.

Офіційна публікація у державному офіційному друкованом виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів була здійснена у Віснику державних закупівель № 42 (785) від 30.05.2013р.

Під час розгляду справи зазначені обставини сторонами не оспорювались.

Відповідно до матеріалів справи, після направлення позивачу повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів, відповідач дій, направлених на укладання договору про закупівлю товарів, що були предметом відкритих торгів, не вчинив.

Спір у даній справі стосується наявності правових підстав для укладення договору поставки товару на умовах, запропонованих позивачем та визначених останнім з урахуванням основних умов договору про закупівлю, що містились у документації конкурсних торгів на закупівлію товарів, затверджених рішенням комітету з конкурсних торгів ДП "НАЕК "Енергоатом" від 25.01.2013р.

Законом України "Про здійснення державних закупівель" встановлються правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Статтею 31 Закону України "Про державні закупівлі" перебачено, що у день визначення переможця замовник акцептує пропозицію конкурсних торгів, що визнана найбільш економічно вигідною за результатами оцінки. Замовник зобов'язаний протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про визначення переможця надіслати переможцю торгів повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів, а всім учасникам - письмове повідомлення про результати торгів із зазначенням найменування та місцезнаходження учасника - переможця, пропозицію конкурсних торгів якого визнано найбільш економічно вигідною за результатами оцінки. Повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції обов'язково безоплатно публікується у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель.

Замовник укладає договір про закупівлю з учасником, пропозицію конкурсних торгів якого було акцептовано, не пізніше ніж через 30 днів з дня акцепту пропозиції відповідно до вимог документації конкурсних торгів та акцептованої пропозиції. З метою забезпечення права на оскарження рішень замовника договір про закупівлю не може бути укладеним раніше ніж через 14 днів з дати публікації у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів.

Таким чином, відповідно до ст. 31 Закону України "Про державні закупівлі" відповідач зобов'язаний був укласти з позивачем договір про закупівлі товарів за державні кошти відповідно до вимог документації конкурсних торгів та акцептованої пропозиції.

Як свідчать матеріали справи відповідач жодний дій, направлених на укладання вказаного договору, не вчинив, як і не надав суду пояснень щодо порушення приписів ст. 31 зазначеного Закону.

Також, суд враховує відсутність будь-яких доказів щодо оскарження процедури закупівлі та визначення переможця за проведеними торгами.

У відповідності до частин 1, 3 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Згідно з ч. 2 ст. 187 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладання відповідного господарського договору.

Згідно статті 42 Закону України "Про здійснення державних закупівель", договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до ст. 18 цього Закону, а також у разі його укладення з порушенням строків, передбачених абзацами третім, четвертим частини другої статті 31, абзацом четвертим частини п'ятої статті 36 та абзацом першим частини третьої статті 39 цього Закону.

Як вбачається зі змісту ст. 31 Закону України "Про здійснення державних закупівель" обмеження щодо строку укладення договору про закупівлю встановлено з метою забезпечення права на оскарження рішень замовника до органу оскарження в порядку, встановленому ст. 18 Закону.

Проте, до матеріалів справи не надано доказів оскарження рішень замовника, щодо проведеної процедури закупівлі та визначення переможця за прведеними торгами.

Крім того, суд вважає неправомірним і посилання на постанову Верховного Суду України від 10.10.2012р. у справі № 6-110цс12, яка стосується реалізації положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та не пов'язана з практикою застосування положень Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення господарських правовідносин.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи вищевикладене, з наведеного вбачається, що до Господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи - відповідача у справі.

Отже, суд вважає безпідставними посилання відповідача на нікчемність договору, у разі його укладання за рішенням суду, оскільки такі твердження не відповідають приписам чинного законодавства, а зволікання з укладанням договору поставки, перш за все пов'язано з невиконанням обов'язків відповідача, які випливають з приписів ч. 2 ст. 31 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Обов'язок укласти з позивачем договір поставки випливає саме з Закону України "Про здійснення державних закупівель", так як позивача визнано переможцем проведених відповідачем торгів.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду м. Києва № 910/18667/13 від 11.12.2013р. залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 11.12.2013р. у справі №910/18667/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/18667/13 повернути до Господарського суду м. Києва

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх