Ухвала

від 11.02.2014 по справі 2а-3738/10/2370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2014 року м. Київ К/9991/36955/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Сіроша М.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Городищенському районі Черкаської області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року

у справі № 2а-3738/10/2370

за позовом Дочірнього підприємства Городищенське торгівельне підприємство «Продторг» Городищенського районного споживчого товариства

до Державної податкової інспекції у Городищенському районі Черкаської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Експотрейд-Черкаси»

про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Городищенське торгівельне підприємство «Продторг» Городищенського районного споживчого товариства (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Городищенському районі Черкаської області (відповідач) про скасування рішень № 0000332308 від 27 травня 2010 року та № 0000342308 від 01 червня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано правомірністю застосування податковим органом до позивача сум штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними рішеннями з огляду на невірне зазначення в розрахункових касових чеках, що роздруковувались в господарських одиницях, які належать позивачу, обов'язкового реквізиту - індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року апеляційну скаргу ДП Городищенське торгівельне підприємство «Продторг» Городищенського районного споживчого товариства задоволено. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Скасовано рішення № 0000332308 від 27 травня 2010 року та № 0000342308 від 01 червня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року та залишення в силі постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової адміністрації в Черкаській області проведено перевірки магазину та кіоску, що належать позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами яких складено акти № 590/23-3122/23-107/32357692 від 19 травня 2010 року та № 606/23-3125/23-107/32357692 від 21 травня 2010 року.

На підставі зазначених актів перевірок відповідачем прийнято рішення № 0000332308 від 27 травня 2010 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6 320,40 грн., та № 0000342308 від 01 червня 2010 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 22 892,00 грн.

Перевірками встановлено порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з проведенням розрахункових операцій без видачі відповідних розрахункових документів.

Вказаний висновок контролюючим органом зроблено з огляду на те, що в розрахункових документах, що роздруковувались в господарських одиницях, які належать позивачу, при проведенні розрахунків, невірно вказувався індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.

Згідно із статтею 2 Закону № 265/95-ВР розрахунковим документом є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Статтею 8 Закону № 265/95-ВР передбачено, що форма та зміст розрахункових документів, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Згідно з пунктом 3.2 розділу 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року № 614, (далі - Положення) касовий чек повинен містити для суб'єктів господарювання, що зареєстровані як платники податку на додану вартість, такий обов'язковий реквізит як індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Положення у разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Поряд з цим слід зазначити, що недолік реквізиту розрахункового документа не прирівняно в Положенні до відсутності розрахункового документа.

Таким чином, невірне зазначення в розрахункових касових чеках індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість не вплинуло на ідентифікацію особи, яка здійснює розрахунки, та на зміст розрахункових операцій, а відтак відсутні підстави для застосування до позивача сум штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними рішеннями.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Городищенському районі Черкаської області відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Сірош М.В.