Ухвала

від 24.02.2014 по справі 21/86

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-б, тел. 284-18-98

УХВАЛА

№ 21/86 24.02.14

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В.,

при секретарі судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу дочірньої компанії «Газ України» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ (далі - ДК «Газ України»),

на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ (далі - ВДВС),

у справі № 21/86

за позовом закритого акціонерного товариства «Укргаз-Енерго», м. Київ,

до ДК «Газ України»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - дочірня компанія «Укртрансгаз» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ,

про стягнення 59 749 039,35 грн.,

за участю представників:

скаржника - Слюсаря М.О. (довіреність від 30.12.2013 №40/10);

Чижевської Р.В. (довіреність від 30.12.2013 №41/10);

позивача - Литвинова В.В. (довіреність від 30.12.2013 № 01Д-08);

ВДВС - не з'явився;

третьої особи - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Укргаз-Енерго» (далі - ЗАТ «Укргаз-Енерго») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з дочірньої компанії «Газ-тепло» (далі - ДК «Газ-тепло»): 46 649 162,21 основної заборгованості; 2 326,07 грн. пені; 9 189 884,96 грн. втрат від інфляції; 924 036,83 грн. 3 % річних за неналежне виконання умов договору від 29.08.2007 № 11/07-140 купівлі-продажу природного газу, а всього 56 765 410,07 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва 21.08.2008 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - дочірню компанію «Укртрансгаз» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - ДК «Укртрансгаз»).

26.11.2008 ЗАТ «Укргаз-Енерго» подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з ДК «Газ-тепло» 46 649 162,21 грн. основної заборгованості, 2 326,07 грн. пені, 11 475 693,90 грн. втрат від інфляції, 1 621 857,17 грн. 3 % річних.

Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 12.11.2007 № 538 «Про реорганізацію дочірнього підприємства «Газ-тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» припинення діяльності з ДК «Газ-тепло» відбулося шляхом його реорганізації - приєднання до ДК «Газ України», при цьому ДК «Газ України» стала правонаступником всіх прав та обов'язків ДК «Газ-тепло» після завершення процедури припинення діяльності цієї юридичної особи відповідно до чинного законодавства України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2010, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2011, позов задоволено частково; стягнуто з ДК «Газ України» на користь ЗАТ «Укргаз-Енерго»: 46 649 162,21 грн. основного боргу; 2 326,07 грн. пені; 4 198 424,60 грн. 3% річних; 16 915 537,98 грн. інфляційних витрат; 25 500 грн. державного мита; 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

04.02.2011 на виконання вказаного рішення видано наказ.

До господарського суду міста Києва 05.02.2014 надійшла скарга ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» на дії ВДВС, яка обґрунтована тим, що:

- 27.08.2013 ЗАТ «Укргаз-Енерго» та приватним акціонерним товариством «Харківська ТЕЦ-5» (далі - ПАТ «Харківська ТЕЦ-5») укладено договір № 435 про відступлення права вимоги (цесії) (далі - Договір № 433); 27.08.2013 ДК «Газ України» НАК та ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» укладено договір № 437/14/13-83 про припинення зобов'язань (далі - Договір № 437/14/13-83), відповідно до умов якого ДК «Газ України» зменшує дебіторську заборгованість ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» у сумі 79 369 969,31 грн. та відповідно відображає зазначену суму у своєму бухгалтерському обліку як зменшення кредиторської заборгованості перед ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» за Договором № 435 на суму 67 765 450,86 грн. та за Договором № 437/14/13-83 на суму 11 539 542,86 грн.; державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу оплачено платіжним дорученням від 17.09.2013 № 111 у сумі 25 618 грн.;

- враховуючи, що примусове виконання рішення зі справи № 21/86 в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), було неможливо та не відбулося, будь-які правові підстави для стягнення виконавчого збору відсутні; державним виконавцем в порушення вимог чинного законодавства України належним чином не досліджено всі обставини справи № 21/86 та винесено постанову від 30.01.2014 ВП № 26991516 про стягнення з боржника виконавчого збору, яка є безпідставною, а дії ВДВС - неправомірними.

05.02.2014 від ВДВС надійшов лист про закінчення виконавчого провадження у справі № 21/86 з постановою від 30.01.2014 ВП № 26991516 головного державного виконавця Пінського Юрія Вікторовича.

ДК «Газ України» подано клопотання про зупинення постанови від 30.01.2014 ВП № 26991516 ВДВС про стягнення з боржника виконавчого збору, яка винесена на виконання наказу господарського суду міста Києва від 04.02.2011 у справі № 21/86 та заборону відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві здійснювати будь-які примусові виконавчі дії зі стягнення виконавчого боргу з ДК «Газ України» (в тому числі накладення арешту на рахунки на рахунки та майно ДК «Газ України») до розгляду скарги на дії ВДВС по суті.

Разом з тим, ні Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), ані Законом не передбачено можливості зупинення судом виконання постанови ВДВС про стягнення з боржника виконавчого збору, а тому відповідне клопотання задоволенню не підлягає.

12.02.2014 ДК "Газ України" подала суду письмові пояснення, зі змісту яких вбачається, що: скаржник самостійно виконав судове рішення у справі № 21/86 в період зупинення провадження, а тому строк добровільного виконання рішення не пропущений; на ці обставини державний виконавець уваги не звернув та безпідставно виніс постанову про стягнення з ДК "Газ України" виконавчого збору; примусове стягнення в порядку, визначеному Законом, не відбувалося, а тому відсутні підстави для стягнення виконавчого збору; державний виконавець не скористався наданим частиною третьою статті 11 Закону правом проводити перевірку стану виконання боржником судового рішення, яке перебувало на виконанні у відділі з 08.06.2011; перерахування заборгованості за наказом господарського суду міста Києва від 04.02.2011 №21/86 ДК "Газ України" самостійно на рахунки стягувача свідчить про те, що ВДВС заборгованість примусово не стягувалась та на момент винесення оскаржуваної постанови ВДВС не вчинив стосовно ДК "Газ України" жодної дії примусового характеру щодо стягнення суми заборгованості в порядку і строки визначеному Законом.

17.02.2014 ВДВС подав суду копії матеріалів виконавчого провадження та відзив на скаргу, в якому заперечує щодо задоволення скарги в повному обсязі з огляду на те, що: постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.06.2011 отримано боржником 17.06.2011, даний факт не заперечується ДК "Газ України" та підтверджено в скарзі; таким чином, враховуючи вимоги статті 24 Закону та постанову про відкриття виконавчого провадження, термін для добровільного виконання рішення суду закінчився 23.06.2011; ухилення від самостійного виконання боржником рішення суду чи неналежне використання боржником своїх прав, наданих Законом, є підставою для застосування державним виконавцем заходів примусового виконання судового рішення, а саме винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до частини першої статті 121 2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Судом встановлено, що постанову від 30.01.2014 ВП № 26991516 про стягнення з боржника виконавчого збору скаржником отримано 30.01.2014; ДК "Газ України" скаргу на дії ВДВС від 03.02.2014 № 31/10-604 подано 05.02.2014, тобто в межах встановленого законодавством України строку.

У судовому засіданні 24.02.2014 представник скаржника скаргу підтримав в повному обсязі; представники ВДВС та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду скарги, проаналізувавши встановлені фактичні обставини в їх сукупності, заслухавши пояснення представника скаржника та стягувача, господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність задоволення скарги з огляду на таке.

Як зазначалося, рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2010, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2011, позов задоволено частково.

Господарським судом міста Києва на виконання цього рішення видано наказ від 04.02.2011 № 21/86.

Згідно з частиною четвертою статті 82 Закону рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

08.06.2011 державним виконавцем ВДВС Вовченком О.В. винесено постанову ВП № 26991516 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 04.02.2011.

ДК "Газ України" на адресу ВДВС надіслано заяву від 20.06.2011 № 31/10-7397 про зупинення виконавчого провадження до 01.01.2013 у зв'язку з включенням ДК "Газ України" до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» та пункту 15 статті 37 Закону.

Згідно з пунктом 15 частини першої статті 37 Закону виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі: внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

05.07.2011 головним державним виконавцем ВДВС винесено постанову ВП № 26991516 про зупинення виконавчого провадження.

Пунктом 3.4 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» встановлено, що процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 01.01.2014. Таким чином, строк дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу закінчився.

15.01.2014 ВДВС винесено постанову ВП № 26991516 про поновлення виконавчого провадження.

За приписом пункту 1 частини першої статті 47 Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.

ДК "Газ України" 20.01.2014 на адресу ВДВС було направлено заяву № 31/10-270 про відсутність заборгованості перед ЗАТ «Укргаз-Енерго», в якій скаржник просив повернути накази господарського суду міста Києва від 04.02.2011 № 21/86 та від 15.10.2009 № 21/84 без виконання у зв'язку з тим, що боржник розрахувався зі стягувачем у серпні - вересні 2013 року.

Відсутність заборгованості з виконання рішення в даній справі підтверджується в тому числі: Договором № 435 та Договором № 437/14/13-83, відповідно до умов яких ДК «Газ України» зменшує дебіторську заборгованість ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» у сумі 79 369 969,31 грн. та відповідно відображає зазначену суму у своєму бухгалтерському обліку як зменшення кредиторської заборгованості перед ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» за Договором № 435 на суму 67 765 450,86 грн. та за Договором № 437/14/13-83 на суму 11 539 542,86 грн.; платіжним дорученням від 17.09.2013 № 111 про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 25 618 грн.; актом звіряння розрахунків від 31.08.2013, підписаним та скріпленим печатками юридичних осіб.

27.01.2014 ЗАТ «Укргаз-Енерго» було надіслано заяву № 05-08/1-215 про повне погашення заборгованості, в якій скаржник просив закінчити виконавче провадження.

ВДВС винесено постанову ВП № 26991516 про стягнення з боржника 6 779 106, 88 грн. виконавчого збору на підставі частини першої статті 28 Закону та постанову ВП № 26991516 про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2010 зі справи № 21/86, пунктом 2 якої встановлено, що постанову від 30.01.2014 ВП № 26991516 про стягнення з боржника виконавчого збору виділено в окреме провадження.

Відповідно до статті 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною другою статті 27 Закону встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У статті 32 Закону зазначено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2010 зі справи № 21/86 державним виконавцем не розпочиналося.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Згідно з пунктом 20 постанови пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» відповідно до статей 45, 46 Закону витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Як встановлено судом, судове рішення від 18.11.2010 виконано боржником добровільно, передбачені статтею 32 Закону заходи з примусового виконання такого рішення ВДВС не здійснювалися, що не заперечувалося представником ВДВС у судовому засіданні 17.02.2014, а тому дії ВДВС з винесення пункту 2 постанови від 30.01.2014 ВП № 26991516 про закінчення виконавчого провадження і постанови від 30.01.2014 ВП № 26991516 про стягнення виконавчого збору є неправомірними.

Наведеної правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у постановах від 14.04.2013 № 7/29, від 04.07.2013 № 2/5025/2168/11, від 12.08.2013 № 10/5025/2204/11, від 05.02.2014 № 28/5005/8906/2012.

У пункті 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Частиною третьою статті 121 2 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

За таких обставин, керуючись статтями 86, 121 2 ГПК України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Скаргу дочірньої компанії «Газ України» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» у справі № 21/86 задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у винесенні пункту 2 постанови від 30.01.2014 ВП № 26991516 про закінчення виконавчого провадження.

3. Визнати неправомірними дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, які полягають у винесенні постанови від 30.01.2014 ВП № 26991516 про стягнення з боржника виконавчого збору.

4. Визнати недійсним пункт 2 постанови від 30.01.2014 ВП № 26991516 про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалу може бути оскаржено в установленому законодавством України порядку.

Суддя О. Марченко