Постанова

від 13.02.2014 по справі 911/3070/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2014 р. Справа№ 911/3070/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Новікова М.М.

при секретарі Євдокимові В.О.

за участю представників

від позивача: Селіванова А.Г., дов. б/н від 01.11.2013р.

від відповідача: Корзаченко В.М., дов. б/н від 20.12.2013р.

розглянувши у

відкритому судовому

засіданні апеляційні

скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім

«Укрнафтотрейд» та Приватного підприємства

«Автомагістраль»

на рішення Господарського суду Київської області

від 09.12.2013 р.

у справі № 911/3070/13 (головуючий суддя Щоткін О.В., судді Подоляк

Ю.В., Бацуца В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім

«Укрнафтотрейд»

до Приватного підприємства «Автомагістраль»

про стягнення 585 150,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрнафтотрейд" до Приватного підприємства "Автомагістраль" про стягнення 970 234,66 грн., які складаються з 271 758,50 грн. суми основного боргу, 49505,06 грн. пені, 634099,54 грн. штрафу, 2678,04 грн. інфляційних втрат, 12193,53 грн. 3% річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № БНД/13 від 01.06.2012р. купівлі-продажу нафтопродуктів на умовах поставки автомобільним, залізничним транспортом або самовивозу.

07.10.2013р. відповідачем через канцелярію Господарського суду Київської області було подано відзив на позовну заяву, в якому останній визнає суму основного боргу повністю в розмірі 271758,50 грн. Що стосується штрафних санкцій, то на підставі ст. 83 ГПК України, просить суд зменшити їх розмір та стягнути з ПП "Автомагістраль" 3000,00 грн. пені та 3000,00 грн. штрафу. Також відповідач надав власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до якого, на його думку, до стягнення підлягає 9198,44 грн. 3% річних та 1615,27 грн. інфляційних втрат, які і просить стягнути з ПП "Автомагістраль" замість заявлених позивачем 2678,04 грн. інфляційних втрат, 12193,53 грн. 3% річних.

Також, 19.11.2013р. відповідачем до Господарського суду Київської області було подано клопотання в порядку ст. 83 ГПК України про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача 271 758,50 грн. основного боргу, 3000,00 грн. пені, 3000,00 грн. штрафу, 1615,27 грн. інфляційних втрат, 9198,44 грн. 3% річних, всього - 288572,21 грн., в решті позовних вимог відмовити.

Позивачем 02.12.2013р. було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 385 084,09 грн., у зв'язку з чим сума позову, за його підрахунком, складає 585 150, 57 грн. замість раніше заявлених 970234,66 грн.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства, ціну позову вказує позивач, в даному випадку має місце нова ціна позову - 585 150, 57 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.12.2013р. у справі № 911/3070/13 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Автомагістраль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрнафтотрейд" 19 936 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять шість) грн. 97 коп. пені, 124 507 (сто двадцять чотири тисячі п'ятсот сім) грн. 72 коп. штрафу, 12 193 (дванадцять тисяч сто дев'яносто три) грн. 53 коп. 3% річних, 11 456 (одинадцять тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн. 81 коп. судового збору. Припинено провадження у справі в частині стягнення 271 758,50 грн. основного боргу. В іншій частині позову відмовлено. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрнафтотрейд" 7 701, 69 грн. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрнафтотрейд" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2013р. у справі № 911/3070/13 та стягнути з Приватного підприємства «Автомагістраль» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрнафтотрейд" 39 873,94грн. пені, 249 015,45 грн. штрафу, 12 193,53 3%річних, 11 456,81 грн. судового збору.

Вимоги та доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2014р. сформовано для розгляду апеляційної скарги склад колегії суддів для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2014р. у справі № 911/3070/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрнафтотрейд" прийнято до провадження та призначено на 13.02.2014р.

28.01.2014р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрнафтотрейд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2013р. у справі № 911/3070/13 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 19 936,97 грн., штрафу в розмірі 124 507,72 грн. та зменшити загальний розмір штрафних санкцій до 10 000,00 грн.

Також, не погоджуючись з зазначеним рішенням, Приватне підприємство «Автомагістраль» звернулось Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2013р. у справі № 911/3070/13 в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 19 936,97 грн., штрафу в розмірі 124 507,72 грн. та зменшити загальний розмір штрафних санкцій до 10 000,00 грн.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014р. сформовано для розгляду апеляційної скарги склад колегії суддів для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2013 у справі № 911/3070/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М. апеляційну скаргу Приватного підприємства «Автомагістраль» прийнято до провадження та призначено на 13.02.2014р.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що 01 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім "Укрнафтотрейд" (постачальник) та Приватним підприємством "Автомагістраль" (покупець) було укладено Договір №БНД/103 купівлі-продажу нафтопродуктів на умовах поставки автомобільним, залізничним транспортом або самовивозу (Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити вартість нафтопродуктів (продукція) та поставки, в порядку і на умовах, передбачених цим договором і додатками до нього.

Кількість, номенклатура, ціна, умови, терміни оплати і постачання продукції можуть визначатись в Додатках, що є невід'ємною його частиною цього договору, а також у товарно-транспортних накладних (п. 1.2 договору).

Згідно п. 3.1 договору, умови, базис і термін постачання кожної партії продукції узгоджуються сторонами додатково і відбиваються в Додатках до даного Договору. Під партією Продукції розуміється найменування і кількість продукції, поставленої по одній товарно-транспортній накладній. В разі не підписання Додатку, умова постачання - 100% передплата. В разі не підписання Додатку, термін та базис поставки, зафіксовані у товарно-транспортній накладній, а також вартість продукції, зафіксована у видатковій накладній, вважаються такими, що погоджені обома сторонами цього Договору.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 06.06.2012р. по 11.11.2012р. позивач передав, а відповідач отримав нафтопродукти загальною вартістю 3 740 103,80 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Однак, в порушення умов договору щодо повної та своєчасної оплати, відповідач за вказаний товар розрахувався частково, у зв'язку з чим станом на день подання позовної заяви сума основного боргу за товар склала 271758,50 грн., зокрема, за видатковою накладною № 159 від 03.11.2012р. частково неоплачено товар на суму 98244,50 грн. та повністю неоплаченою залишилась поставка від 11.11.2012р. за накладною № 162 на суму 173 514, 00 грн.

Судом встановлено про стягнення боргу в розмірі 271 758,50 грн., наявність якої також підтверджується підписаним та скріпленим печатками перших осіб підприємств актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2012р. по 25.06.2013р.

Однак, заборгованість була погашена відповідачем в повному обсязі, про що свідчить банківська виписка від 02.12.2013р., а також платіжне доручення № 4466 від 02.12.2013р. про перерахування 271 758,50 грн. на рахунок ТОВ "ТД "Укрнафтотрейд" заборгованості за договором № БНД/103 від 01.06.2012р..

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що сума основного боргу була погашена відповідачем після подачі позовної заяви до суду, за таких обставин провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 271 758,50 грн. підлягає припиненню на підставі п.11 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до ст.610 ЦКУ, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених ст.611 ЦКУ є сплата неустойки.

Відповідно до умов договору позивач просить стягнути з відповідача 49 505,06 грн. пені та 249 015,45 грн. штрафу.

Згідно п. 3.1 договору, у випадку, якщо протягом дня, коли таку продукцію було відвантажено, кошти покупця на поточний рахунок постачальника не надійшли, постачальник нараховує покупцеві штрафні санкції, передбачені Договором, з дня, що слідує за датою відвантаження покупцеві продукції, а також має право вимагати одноразової сплати штрафу у розмірі 10% від вартості відвантаженої продукції.

У відповідності до п. 5.2 договору, у разі порушення покупцем термінів оплати поставленої продукції і транспортних витрат, передбачених відповідним Додатком до даного Договору, постачальник має право зажадати від покупця сплати пені у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 217 ГК України зазначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначено в статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім цього, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки за отриманий товар відповідачем вчасно здійснені не були, таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування штрафних санкцій у вигляді штрафу та пені за неналежне виконання своїх зобов'язань.

Також, колегія суддів погоджується з розрахунком місцевого суду та вважає, що вимога про стягнення пеня підлягає частковому задоволенню в розмірі 39 873,94 грн.

Щодо нарахованого штрафу в розмірі 249 015, 45 грн. (п. 3.1 договору), то вказаний розрахунок відповідає матеріалам справи та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Місцевим судом проаналізовано клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та встановлено, що сума заборгованості виникла у відповідача у зв'язку з незалежних від нього причин, зокрема, наявності перед даним підприємством невиконаних іншими підприємствами зобов'язань з причин несвоєчасної оплати замовниками (державними організаціями) виконаних відповідачем робіт. Судом враховано, що станом на день розгляду справи заборгованість з оплати отриманого товару (нафтопродуктів) повністю погашена, а стягнення надмірно великих штрафних санкцій призведе до неспроможності ПП "Автомагістраль" здійснювати належним чином господарську діяльність, виплачувати заробітну плату та інші обов'язкові збори та платежі.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи норми чинного законодавства, а також відсутність на даний момент зобов'язань відповідача перед позивачем з оплати основного боргу за договором, зважаючи на причини, які призвели до неналежного виконання боржником зобов'язання зі своєчасності оплати товару, отже суд приходить до висновку, що даний випадок є винятковим, таким чином місцевий суд правомірно зменшив розмір штрафу та пені на 50% та стягнув з відповідача 124 507,72 грн. штрафу та 19936,97грн.пені.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, колегія суддів дійшла висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку, позивачем визначені конкретні періоди нарахування інфляційних втрат, а саме: станом на 30.09.2012р. в сумі 319,24 грн., станом на 31.12.2012р. в сумі 943,52 грн., станом на 30.01.2012р. в сумі 943, 52 грн., станом на 31.05.2013р. в сумі 471, 76 грн., загалом - 2678,04 грн.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується (п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.12 №01-06/928/2012).

Судом встановлено, що при здійсненні розрахунку інфляційних втрат, позивачем взято початкову заборгованість, яка станом на 30.06.2012р. становила 183 562,80 грн. та збільшувалась кожного місяця. При цьому, позивачем не враховано, що при збільшенні суми боргу (її наростання), розрахунок інфляційних втрат мав би розраховуватись не за вибіркові місяці, коли спостерігався процес інфляції, а за весь період існування такої заборгованості (з урахуванням її наростання), тобто беручи до уваги і процес дефляції і нульові показники інфляції, які спостерігались в даний період.

Таким чином, нарахування інфляційних втрат станом на 31.10.2012р., 31.03.2013р., 30.04.2013р., 30.06.2013р. сукупний індекс інфляції становив 1,00, а тому інфляційні нарахування мали нульове значення.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 30.06.2012р.-31.08.2012р., 30.11.2012р., 28.02.2013р. спостерігався процес дефляції та її показник в загальній сумі становив: - 2915,42 грн. За періоди, заявлені позивачем до стягнення, а саме: 30.09.2012р. в сумі 319,24 грн., станом на 31.12.2012р. в сумі 943,52 грн., станом на 30.01.2012р. в сумі 943, 52 грн., станом на 31.05.2013р. в сумі 471, 76 грн., загалом: 2678,04 грн. розрахунки є вірними. Однак, враховуючи зазначене вище, весь період разом без виділення окремих місяців, в більшій частині місяців спостерігався процес дефляції, розмір якого склав: - 2915,42 грн., який позивачем враховано не було, у зв'язку з чим заявлені до стягнення 2678,04 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих від кожної видаткової накладної окремо з урахуванням часткових проплат, вказаний розрахунок є арифметично вірним, а тому заявлені до стягнення 12193,53 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з суду першої інстанції та вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача підлягає до стягнення 19936,97 грн. пені, 124507,72грн. штрафу, 12193,53 грн. 3% річних.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2013р. у справі № 911/3070/13 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім «Укрнафтотрейд» та Приватного підприємства «Автомагістраль» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2013р. у справі № 911/3070/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 911/3070/13 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

М.М. Новіков