Постанова

від 20.02.2014 по справі 814/17/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

20 лютого 2014 року Справа № 814/17/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Кононенко Д.Ф. розглянувши адміністративну справу

за участю представників:

від позивача: Рижий В.Ф., Трутенко Л.М.

від відповідача: Костюков Д.І., Несміян М. Ю.

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю " ВІК ОЙЛ", (вул. Морехідна, буд. 14, оф. 201,Миколаїв,54010)

доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, (вул. Г.Петрової, 2-А,Миколаїв,54029)

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ВІК ОЙЛ» (далі по тексту - ТОВ, позивач, підприємство) звернулось до ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) з вимогами про визнання протиправним та скасувати:

податкового повідомлення-рішення №0001652201 від 19 вересня 2013р. про зменшення ТОВ «ВІК ОЙЛ» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 198358грн.;

податкового повідомлення-рішення №0001662201 від 19 вересня 2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «ВІК ОЙЛ» за платежем з податку на додану вартість на 2907634,75грн. (за основним платежем - на 2326695грн., штрафними санкціями - на 580939,75грн.);

податкового повідомлення-рішення №0001672201 від 19 вересня 2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «ВІК ОЙЛ» за платежем з податку на прибуток на 85058,50грн. (за основним платежем - на 75463,00грн., за штрафними санкціями - на 9595,50грн.).

Не погоджуючись з підставами постановлення оспорюваних податкових повідомлень-рішень (висновок про порушення підприємством п.3.1 ст.3, п.5.1 п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.14.1.27. п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.4, п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.146.12 ст.146, п.198.3, п. 198.6, ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, ст.200, п.201.1, ст.201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Мінфіну №1492 від 25.11.2011р.), позивач просив про задоволення позову.

Відповідач позов не визнав, вказавши на відсутність у позивача, який порушив вимоги податкового законодавства, права на формування податкового кредиту за результатами господарських операцій з контрагентами ТОВ «СПС-Нафта» (безтоварність господарських операцій), ТОВ "Ранг" (податкові накладні оформлені з порушенням вимог ПК України), ТОВ "Дизель Плюс" (податкові накладні оформлені з порушенням вимог ПК України), відсутність права на формування витрат по контрагентам - ТОВ «СПС-Нафта» (безтоварність господарських операцій), ПП Баланюк та неправомірне формування витрат за фактом отримання юридичних послуг.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що в період з 05.08.2013р. по 23.08.2013р. ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ВІК ОЙЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено акт від 02 вересня 2013 року №589/14-04-22-01/31268062 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ВІК ОЙЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012р.» (далі по тексту - акт).

На підставі висновків акта перевірки про порушення підприємством п.3.1 ст.3, п.5.1 п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.14.1.27. п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.4, п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.146.12 ст.146, п.198.3, п. 198.6, ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, ст.200, п.201.1, ст.201 Податкового кодексу України контролюючим органом прийняті:

податкове повідомлення-рішення №0001652201 від 19 вересня 2013р. про зменшення ТОВ «ВІК ОЙЛ» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 198358грн. (декларація за грудень 2012 року зареєстрована в органі державної податкової служби за №9084567071 від 15.01.2013р.);

податкове повідомлення-рішення №0001662201 від 19 вересня 2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «ВІК ОЙЛ» за платежем з податку на додану вартість на 2907634,75грн. (за основним платежем - на 2326695грн., штрафними санкціями - на 580939,75грн.);

податкове повідомлення-рішення №0001672201 від 19 вересня 2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «ВІК ОЙЛ» за платежем з податку на прибуток на 85058,50грн. (за основним платежем - на 75463,00 грн., за штрафними санкціями - на 9595,50грн.).

Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях суб'єкта господарювання податкового правопорушення, суд виходить з такого.

Щодо податкового податкового повідомлення-рішення №0001652201 від 19 вересня 2013р. про зменшення ТОВ «ВІК ОЙЛ» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 198358грн. та податкового повідомлення-рішення №0001662201 від 19 вересня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «ВІК ОЙЛ» за платежем з податку на додану вартість на 2907634,75грн..

У відповідності з положеннями ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: 1.дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; 2.дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, …, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів».

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Приписами п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України визначено, що платник податку - будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку. Платник податку самостійно відповідає за своєчасність та повноту нарахування та сплати податку. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податків; дата відвантаження товарів покупцю (п. 187.1 ст. 187 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. При цьому дата отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою накладною, є датою виникнення права платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту (п. 198 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підставою для визначення податкового зобов'язання слугував висновок контролюючого органу про оформлення продавцем податкових накладних з порушенням вимог ПК України - неточне зазначення назви покупця (ТОВ «ВИК ОЙЛ» замість ТОВ «ВІК ОЙЛ» арк. акта перевірки 38-40) та безтоварність господарських операцій з ТОВ «СПС-Нафта».

При цьому при розгляді справи встановлено, що 01.02.2011р. між ТОВ «ВІК ОЙЛ» (покупець) та ТОВ «Ранг» (продавець) укладено договір поставки товарів №4954, який пролонгувався на 2012 рік відповідно до додаткової угоди від 14.12.2011р.. Згідно з умовами зазначеного договору ТОВ «Ранг» поставляло ТОВ «ВІК ОЙЛ» дизельне паливо протягом 2011-2012рр., а ТОВ «ВІК ОЙЛ» оплачувало ці послуги.

28.09.2012р. між ТОВ «ВІК ОЙЛ» (покупець) ТОВ «Дизель Плюс» (продавець) укладено договір за №33 про поставку нафтопродуктів, відповідно до умов якого ТОВ «ВІК ОЙЛ» придбавало у ТОВ «Дизель Плюс» дизельне паливо.

За наслідками господарських операцій, здійснених на виконання вказаних договорів, постачальниками (ТОВ «Ранг», ТОВ «Дизель Плюс») видано податкові накладні, в яких зазначено, що покупцем пального є ТОВ «ВІК ОЙЛ». Вказані обставини підтверджені дослідженими в судовому засіданні податковими накладними, а також витягами з Єдиного реєстру податкових накладних та реєстрами виданих та отриманих податкових накладних. Відповідачем, яким не оспорюється реальність господарських операцій ТОВ «ВІК ОЙЛ» з ТОВ «Ранг» та ТОВ «Дизель Плюс», не надано доказів на підтвердження суджень, висловлених в акті перевірки, про те, що в податкових накладних виписаних ТОВ «Ранг» та ТОВ «Дизель Плюс» назва покупця (ТОВ «ВІК ОЙЛ») зазначено неточно.

Таким чином висновки контролюючого органу про оформлення продавцями податкових накладних з порушенням вимог ПК України в виді неточного зазначення назви покупця порушення (ТОВ «ВИК ОЙЛ» замість ТОВ «ВІК ОЙЛ») не відповідають фактичним обставинам справи та є надуманими.

Крім того, технічна помилка в написані назви підприємства при оформлені реальних господарських операцій, в контексті доктрин податкового законодавства про презумпцію правомірності поведінки платника податків та превалювання суті господарської операцій над її формою, не може бути безумовною підставою для визнання податкової накладної недійсною а формування податкового кредиту по реальним господарським операціям безпідставним.

20.05.2011 між ТОВ «ВІК ОЙЛ» та ТОВ «СПС-Нафта» укладено договір поставки №28 товару.

На виконання угоди між контрагентами здійснювались господарські операції з постачання паливо-мастильних матеріалів на суму 50653грн., які були використані в господарській діяльності підприємства.

На підтвердження факту реального здійснення операцій позивачем надано: рахунки - №219 від 08.06.2011, №225 від 25.06.2011, №482 від 07.10.2011; видаткові накладні - від 08.06.2011 №553, від 25.06.2011 №675, від 07.10.2011 №1384; податкові накладні - від 08.06.2011 №5, від 25.06.2011 №37, від 07.10.2011 №15; товарно-транспортні накладні - від 08.06.2011, від 25.06.2011, від 07.10.2011; банківські виписки від 10.06.2011, від 25.06.201, від 30.06.2011, від 18.10.2011.

Посилання контролюючого органу на акти органів ДПС про відсутність ТОВ «СПС-Нафта» за юридичною адресою не є підставою для визнання господарських операцій безтоварними.

Згідно ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Згідно п.6 ст.39 вказаного Закону - датою припинення юридичної особи є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

До того ж, чинне законодавство не пов'язує право платника податків на податковий кредит та на формування валових витрат із фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою.

Вищенаведене є підставою для скасування наведених податкових повідомлень-рішень, які прийняті контролюючим органом з надуманих підстав.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0001672201 від 19.09.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «ВІК ОЙЛ» за платежем з податку на прибуток.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства» визначено, що датою збільшення валових витрат є:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

Приписами п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.6 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і - витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Приписами п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України визначено, що платник податку - будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку. Платник податку самостійно відповідає за своєчасність та повноту нарахування та сплати податку. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податків; дата відвантаження товарів покупцю (п. 187.1 ст. 187 ПК України).

Системний аналіз правових норм, які регулюють правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що у разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. До складу витрат можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Реальний зміст господарської операції повинен відповідати її заявленому змісту.

Первинним документом є документ, якій містить відомості про реальну господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Правильність формування платником податків витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг) саме у контрагента, зазначеного в первинних документах.

Для віднесення відповідних сум до складу втрат не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

У разі, якщо добросовісний платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо документального підтвердження розміру витрат та фактичного здійснення господарських операцій, він не може бути позбавлений права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Недобросовісність учасників господарських правовідносин (контрагентів), які постачають товари (послуги) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, який виконав зобов'язання по правочинам.

1. При розгляді справи встановлено, що в період 2010-2012 років між ТОВ «ВІК ОЙЛ» та адвокатом ОСОБА_1 (далі по тексту - ПП ОСОБА_1) існували договірні відносини з надання юридичних послуг.

За вказаний період позивачем надано первинні документи на підтвердження реальності наданих послуг та їх оплати за 2010-2012 роки (договори на надання адвокатських послуг, акти виконаних робіт, банківські виписки) на суму 230430грн..

При цьому позивачем не оспорюється неправомірне віднесення ним до витрат в 2011 році витрат на оплату юридичних послуг ПП - платнику єдиного податку сумі 20700грн..

ТОВ „ВІК ОЙЛ" в періоді з 01.07.2010 по 31.03.2011 в складі валових витрат відображено придбання у ПП ОСОБА_1 адвокатських послуг та консультаційних послуг при укладанні договорів в сумі 169600 грн., в т.ч. за ІІІ квартал 2010 року в сумі 55120 грн., за ІV квартал 2010 року в сумі 31800 грн., за І квартал 2011 року в сумі 82680 грн..

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що документи, на підставі яких суб'єктом господарювання сформовано витрати, не підтверджують в повній мірі правомірність їх формування. Так, до перевірки позивачем надано неконкретні акти виконаних робіт, в яких відсутня повна інформація щодо характеру наданих ПП ОСОБА_1, калькуляції (спосіб оцінювання) наданих послуг, а відповідно об'єм, доцільність та необхідність їх використання в господарській діяльності при наявності на підприємстві штатного юриста.

На запит контролюючого органу суб'єктом господарювання не надано пояснень стосовно характеру наданих ПП ОСОБА_1 юридичних, консультаційних та адвокатських послуг, які надавались підприємству із зазначенням первинних документів, що підтверджують факт використання таких послуг у господарської діяльності ТОВ «ВІК ОЙЛ» та їх необхідність при наявності у штаті підприємства штатного юриста.

З урахуванням наведених норм та вищевказаних обставин справи надані позивачем акти виконаних робіт (послуг) не можуть вважатися первинними документами, що підтверджує факт виконання робіт, оскільки не містять інформації про конкретні вид та об?єм робіт. Крім того, із наданих позивачем документів не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, доцільність використання їх в господарській діяльності суб'єкта господарювання (направленість на отримання прибутку, а не завищення валових витрат) і правомірність формування валових витрат.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що на порушення приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» та Податкового кодексу України позивачем в перевіряємому періоді безпідставно включено до складу валових витрат, витрати на придбання юридичних послуг не підтверджені документами які б доводили об'єм проведених робіт, їх реальну вартість, направленість господарських операцій на отримання прибутку в цілому, обґрунтування економічної вигоди від проведених операцій, відповідності та співрозмірності реального і заявленого змісту господарських операції, а також причинного зв'язку між придбанням послуг та отриманням економічної вигоди від цього придбання та ін..

За таких обставин податкове повідомлення рішення в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, в в'язку з віднесенням підприємством до валових витрат витрати на оплату юридичних послуг ПП ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

2. При розгляді справи також встановлено, що ПП ОСОБА_5 здійсненно ремонт офісного приміщення, яке використовується позивачем на підставі договору оренди на суму 39146грн..

Суд погоджується з доводами контролюючого органу щодо неправомірності віднесення позивачем до валових витрат витрати на ремонт та поліпшення об'єктів основних засобів у розмірі, що перевищують 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок 2012 року, а тому оспорюване податкове повідомлення-рішення про визначення суб'єкту господарювання зобов'язання з податку на прибуток в цій частині є правомірним.

Так, відповідно до п.146.12. ст.146 ПК України сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Приписами п.146.19. ст.146 ПК України визначено, що у разі якщо договір оперативної оренди (лізингу) чи концесії зобов'язує або дозволяє орендарю чи концесіонеру здійснювати ремонти та/або поліпшення об'єкта оперативної оренди (лізингу) чи концесії, частина вартості таких ремонтів та/або поліпшень у сумі, що перевищує віднесену на витрати згідно з абзацом другим пункту 146.11 та пункту 146.12 цієї статті, амортизується орендарем чи концесіонером як окремий об'єкт в порядку, встановленому для групи основних засобів, до якої відноситься об'єкт оперативної оренди (лізингу) чи концесії, що ремонтується та/або поліпшується.

При цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єктів оперативної оренди/лізингу, за якою вони обліковуються на балансі орендодавця.

За таких обставин, оспорювань рішення контролюючого органу в цій частині є правомірним.

3. 20.05.2011 між ТОВ «ВІК ОЙЛ» та ТОВ «СПС-Нафта» укладено договір на постачання Товару.

На виконання угоди між контрагентами здійснювались господарські операції з постачання паливо-мастильних матеріалів на суму 50653грн., які були використані в господарській діяльності підприємства.

На підтвердження факту реального здійснення операцій позивачем надано: рахунки - №219 від 08.06.2011, №225 від 25.06.2011, №482 від 07.10.2011; видаткові накладні - від 08.06.2011 №553, від 25.06.2011 №675, від 07.10.2011 №1384; податкові накладні - від 08.06.2011 №5, від 25.06.2011 №37, від 07.10.2011 №15; товарно-транспортні накладні - від 08.06.2011, від 25.06.2011, від 07.10.2011; банківські виписки від 10.06.2011, від 25.06.201, від 30.06.2011, від 18.10.2011.

Посилання контролюючого органу на акти органів ДПС про відсутність ТОВ «СПС-Нафта» за юридичною адресою не є підставою для визнання господарських операцій безтоварними.

Згідно ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Згідно п.6 ст.39 вказаного Закону - датою припинення юридичної особи є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

До того ж, чинне законодавство не пов'язує право платника податків на податковий кредит та на формування валових витрат із фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою.

Вищенаведене є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання по господарським операціям з ТОВ «СПС-Нафта» в розмірі 11654грн..

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0001652201 та податкове повідомлення-рішення №0001662201 належить скасувати в повному об'ємі, а податкове повідомлення-рішення №0001672201 підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 11654грн..

Відповідно до ст.94 КАС України та ЗУ «Про судовий збір», якщо позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області від 19.09.2013року №0001652201.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області від 19.09.2013 року №0001662201.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області від 19.09.2013 року №0001672202 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 11654 гривні.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік Ойл" (ідентифікаційний код 31268062) судовий збір в розмірі 980 гривень 89 копійок.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний