Постанова

від 20.02.2014 по справі 5017/1925/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2014 р. Справа № 5017/1925/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.

Суддів Разюк Г.П., Колоколова С.І.

При секретарі судового засідання Стеблиненко В.С.

За участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом - Омельченко Д.В., за довіреністю № 3 від 27.01.2014р.;

від відповідача - за первісним позовом - Ротнова Ю.А., за довіреністю № 2 від 06.08.2013р.

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "МТН"

на рішення господарського суду Одеської області від 18.11.2013р.

у справі № 5017/1925/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОТАЛ УКРАЇНА"

до Приватного підприємства "МТН"

про стягнення 724 390,52 грн..

за зустрічним позовом Приватного підприємства "МТН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОТАЛ УКРАЇНА"

про визнання недійсним договору,

Встановив:

У червні 2012 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОТАЛ УКРАЇНА" (Далі -ТОВ "ТОТАЛ УКРАЇНА") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "МТН" (Далі - ПП "МТН") про стягнення заборгованості у розмірі 533 299,46 грн.

В процесі розгляду даної справи, 18.09.2012р. до господарського суду надійшов зустрічний позов ПП "МТН" до ТОВ "ТОТАЛ УКРАЇНА" про визнання недійсним договору поставки № 37.UA від 28.04.2011 року, укладеного між ТОВ "ТОТАЛ УКРАЇНА" та ПП "МТН".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.09.2012р. зустрічний позов ПП „МТН" до ТОВ „ТОТАЛ УКРАЇНА" про визнання недійсним договору поставки було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ТОВ „ТОТАЛ УКРАЇНА" до ПП „МТН" про стягнення 533 299,46 грн.

21.09.2012р. ПП "МТН" звернулось до господарського суду із заявою про зменшення позовних вимог за зустрічним позовом, в якій просить суд визнати недійсним п.2 ст.6 Договору поставки №37UA від 28.04.2011р.

Рішенням суду від 26.11.2012 року позов ТОВ "ТОТАЛ УКРАЇНА" було задоволено, стягнуто з ПП "МТН" на користь ТОВ "ТОТАЛ УКРАЇНА" заборгованість у розмірі 207 000 (двісті сім тисяч) грн., пеню у розмірі 48 049 (сорок вісім тисяч сорок дев'ять) грн. 51 коп., 100% річних у сумі 313 954 (триста тринадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 94 коп., судовий збір у розмірі 11 380 (одинадцять тисяч триста вісімдесят) грн. 09 коп. (з урахуванням уточнень позивача за первісним позовом), у задоволенні зустрічного позову ПП "МТН" було відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2013р. апеляційну скаргу Приватного підприємства „МТН" було задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 26.11.2012р. по справі №5017/1925/2012 - частково скасовано в частині вирішення зустрічного позову та стягнення 100% річних, в решті рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2013р. у справі № 5017/1925/2012 Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2013р. та рішення господарського суду Одеської області від 26.11.2012 року у справі № 5017/1925/2012 було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Ухвалою суду від 03.07.2013 року справу № 5017/1925/2012 прийнято до провадження суддею Меденцевим П.А.

У зв'язку із задоволенням клопотання ПП „МТН" про призначення справи до колегіального розгляду та складністю справи №5017/1925/2012, на підставі розпорядження голови господарського суду Одеської області від 18 вересня 2013 року було визначено склад колегії для колегіального розгляду справи №5017/1925/2012 у наступному складі: головуючий суддя Меденцев П.А., суддя Гут С.Ф., суддя Зайцев Ю.О. та прийнято до провадження ухвалою суду від 18.09.2013 року.

В процесі розгляду даної справи, позивач за первісним позовом, неодноразово надавав до господарського суду уточнення до позовних вимог.

В останній уточненій позовній заяві від 16.09.2013р., ТОВ „ТОТАЛ УКРАЇНА" просить господарський суд стягнути з ПП „МТН" заборгованість у розмірі 205 000,00грн., пеню в сумі 33 797,22грн. та 100% річних у розмірі 479 630,62грн., а також виплати по сплаті судового збору в сумі 12 225,05грн. (т.5 а.с. 139-144).

Рішенням господарського суду , винесеним в колегіальному складі суду під головуванням судді Меденцева В.А, суддів Гута С.Ф.; Зайцева Ю.О., позов ТОВ „ТОТАЛ УКРАЇНА" був задоволений частково.

Господарський суд стягнув з ПП „МТН" на користь ТОВ „ТОТАЛ УКРАЇНА" заборгованість в сумі 205 000,00грн., пеню в розмірі 18 082,15грн., 100% річних в сумі 501 308,37грн. та судовий збір в розмірі 14 487,82грн.

Господарський суд стягнув з ТОВ „ТОТАЛ УКРАЇНА" на користь Державного Бюджету України 2 507,06грн. судового збору. В решті позовних вимог було відмовлено.

Господарським судом також відмовлено у задоволенні зустрічного позову ПП „МТН".

Мотивуючи дане рішення, посилаючись на норми ст.ст.509; 547; 549; 628; 675 Цивільного Кодексу України, ст. 193 Господарського Кодексу України, дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ „ТОТАЛ УКРАЇНА". В частині стягнення пені за період з 26.06.2011р. по 23.12.2011р. господарський суд здійснив перерахунок, зменшивши її розмір та стягнув з ПП ,МТН" 18 082,15грн.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову щодо визнання недійсним п.2 ст.6 договору, господарський суд вказав на те, що позивач не надав доказів того, що оскаржуваний ним пункт договору поставки №37UA від 28.04.2011р. укладений з порушенням норм актів цивільного законодавства.

Не погоджуючись із даним рішенням господарського суду, ПП „МТН" звернулось із апеляційною скаргою, вважаючи що рішення підлягає скасуванню, оскільки прийнято із порушенням норм матеріального і процесуального права (т.5 а.с. 191-196).

Апелянт вказує на те, що господарським судом порушені норми статтей 616; 625; 627 ЦК України, 207 ГК України. Нарахування 100% річних у розмірі 501 308,37грн. є неспіврозмірним сумі боргу, яка становить 205 000,00грн.

Пунктом 2 ст.6 договору поставки №37UA від 28.04.2011р. закріплено змінений розмір процентної ставки, передбачений ч.2 ст.625 ЦК України і встановлений розмір 100%.

В апеляційній скарзі ПП „МТН" вказує на те, що відповідно до ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові Касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно Постанови ВГСУ від 18.06.2013р. касаційна інстанція вказала на те, що судами попередніх інстанцій не дана оцінка документам, на підставі яких було визнано, що заборгованість ПП „МТН" складає 207 000,00грн., не дана оцінка п.4 договору поставки відносно того чи складалися акти про погодження ціни, та п.2 ст.4 договору відносно того чи отримано рахунок відповідачем.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, ТОВ „ТОТАЛ УКРАЇНА" вважає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим. В процесі розгляду справи, господарський суд Одеської області не припустився порушень ні матеріального ні процесуального права.

Натомість апеляційна скарга ПП „МТН" не відповідає дійсним обставинам справи, які підтверджені доказами, дослідженими у порядку, встановленому процесуальним Законодавством України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступних висновків:

Як встановлено матеріалами справи, 28.04.2011р. між ТОВ „ТОТАЛ УКРАЇНА" (Продавець) та ПП „МТН" (Покупець) був укладений договір поставки №37UA, предметом якого є зобов'язання Продавця поставити Покупцю у встановлені строки товари, визначені нижче, а Покупець зобов'язаний прийняти поставлені товари та оплатити їх вартість належним чином (т.1 а.с.12-16).

Товари, які передаються Покупцю за цим договором, їх вид, кількість, а також вартість, умови та строки передачі і оплати визначаються згідно з порядком, що встановлений цим договором, та відповідними додатками до нього (п.2 с.1 договору).

Відповідно до положень ст. 3 договору № 37.UA від 28.04.2011р. визначений порядок приймання-передачі товару, зокрема, встановлено, що товари передаються Покупцеві на умовах DDP на склад Покупця, розташований за адресою м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, 23. Допускається часткова передача Товару. Разом із Товарами Покупцю передаються: товарно-транспортна накладна та видаткова накладна. При прийманні Товарів у встановленому нижче порядку Покупець підписує один екземпляр видаткової накладної та повертає його Перевізнику. День передачі товару Покупцеві визначається на підставі видаткових накладних. Днем передачі Товару вважається дата виписки видаткової накладної на Товар. Передача Товарів здійснюється уповноваженим представником Покупця за умови пред'явлення належно оформленої довіреності встановленого зразка та документа, що посвідчує особу. Товари вважаються прийнятими за якістю та кількістю з моменту підписання Покупцем видаткової накладної.

Згідно ст. 4 договору № 37.UA від 28.04.2011р. встановлено, що крім іншого, загальна вартість окремої партії Товару вказується в рахунку Продавця. Не пізніше двох (2) днів від дати, коли Продукція була поставлена Покупцю, Постачальник надає Покупцю попередній рахунок за поставлену продукцію. Попередній рахунок повинен бути сплачений Покупцем протягом 30 днів від дня його виставлення. Сума, зазначена у попередньому рахунку, не є кінцевою сумою зобов'язання щодо сплати вартості поставленої Продукції відповідно до умов цієї Угоди. Попередній рахунок має бути сплачений Покупцем протягом 30 (тридцяти) робочих днів від дня передачі Товару Покупцеві.

Положеннями п. 2 ст. 6 Договору передбачено, що у випадку прострочення Покупцем зобов'язань щодо оплати вартості Товарів, Продавець має право стягнути з Покупця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню в подвійному розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом відповідного періоду, до суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення, а також 100 % річних.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до замовлень покупця № С0000000035 від 12.05.2011р. на суму 204 310,07 грн., № 98 від 22.06.2011р. на суму 558 845,29 грн., № С0000000119 від 15.08.2011р. на суму 17 289,12 грн. та № 197 від 20.09.2011р. на суму 447 787,84 грн., а також на виконання вищенаведених положень договору № 37.UA від 28.04.2011р. позивачем було поставлено товар за видатковою накладною № 85 від 12.05.2011р. на суму 204 310,07 грн., за видатковою накладною № 150 від 25.06.2011р. на суму 554 589,46 грн., за видатковою накладною № 246 від 16.08.2011р. на суму 17 396,28 грн. та за видатковою накладною № 364 від 29.09.2011р. на суму 446 189,38 грн. (т.1 а.с. 17-20, 22-24, 26-29, 31-33,35-38).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Продавцем були виставлені рахунки на оплату поставленої продукції № 106 від 12.05.2011р. на суму 204 310,07 грн., № 177 від 25.06.2011р. на суму 554 589,46 грн., № 278 від 16.08.2011р. на суму 17 396,28 грн., № 365 від 29.09.2011р. на суму 446 189,38 грн. (т.1 а.с.21, 25, 30, 34).

Відповідач ПП „МТН" розрахувався за поставлений товар частково, на суму 1015485,19 грн., що підтверджується відповідними виписками банку (т.2 а.с. 19-95).

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно із положеннями ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до положень ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки Продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність Покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін.

Згідно із приписами ст. 692 ЦК України визначено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити Продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 18092,15грн. за період з 26.06.2011р. по 23.12.2011р., яка перерахована судом у відповідності до ст.232 ГК України.

Вирішуючи питання щодо відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним пункту 2 ст.6 договору №37UA від 28.04.2011р., місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позивач не надав доказів того, що оскаржуваний пункт укладений з порушенням норм актів цивільного законодавства.

Однак, з такою позицією місцевого господарського суду не погоджується судова колегія, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ст.6 договору №37UA від 28.04.2011р. встановлено, що у випадку прострочення Покупцем зобов'язань щодо оплати вартості товарів, Продавець має право стягнути з Покупця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню в подвійному розміру облікової ставки НБУ, що діяла протягом відповідного періоду до суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення, а також 100%.

Вказане положення договору суперечить приписам чинного законодавства, в тому числі ст. 627 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що умови договору повинні відповідати вимогам розумності і справедливості.

Отже, відповідно до приписів ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси іншої сторони або третіх осіб, нікчемними визнаються, зокрема, таки умови типових договорів і договорів приєднання, що : виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків, допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкції у разі відмови від його договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, згідно зі ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що умовами договору поставки № 37.UA від 28.04.2011р. не передбачено будь - яких санкцій за порушення зобов'язань з боку Продавця товару, а передбачено лише взаємний обов'язок сторін щодо відшкодування збитків та обов'язок Покупця щодо сплати пені в подвійному розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом відповідного періоду, до суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення, а також 100 % річних.

Таким чином, зазначений договір не є рівноцінним відносно обов'язків сторін. Проценти за прострочення виконання зобов'язання, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою є формою цивільно - правової відповідальності. Встановлення умовами договору розміру 100% річних фактично змінює умови договору відносно ціни договору у разі невиконання обов'язку з боку Покупця.

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України, якою визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що п.п.2 пункту 6 Договору в частині встановлення 100% річних суперечить приписам чинного законодавства, принципам розумності і справедливості та порушує права відповідача, а тому даний пункт слід визнати недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як випливає із наданої до господарського суду уточненої позовної заяви від 16.09.2013р., позивач здійснив нарахування 100% річних за періоди поставки кожної партії продукції, починаючи з червня 2011р. по вересень 2013р. (т.5 а.с. 139-147).

Здійснивши власний перерахунок за вказані періоди поставки, судова колегія вважає за необхідне стягнути з відповідача 3% річних які становлять 14684,29грн.

Таким чином рішення господарського суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову та стягнення 100% річних підлягає скасуванню, та прийняттю в цій частині нового рішення.

За правилами ч.2 ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "МТН" - частково задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 18.11.2013р. по справі №5017/1925/2012 - частково скасувати, в частині вирішення зустрічного позову та стягнення 100% річних.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОТАЛ УКРАЇНА" - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "МТН" (місцезнаходження: 65058, м. Одеса, вул. Довженко, 9 в; юридична адреса: 65058, м. Одеса, Французький бульвар, будинок 22, корпус 1, нежиле приміщення № 6; р/р 260000131637 в ОАО "БМ-Банк", м. Київ, код банку 380913, код ЄДРПОУ 19215068) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОТАЛ УКРАЇНА" (поштова адреса: 04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 3; поштова адреса: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 172; п/р 26004304273000 в АТ "Укрсиббанк", відділення № 500, МФО 351005, код ЄДРПОУ 37269229) заборгованість 205000,00грн., пеню 18082,15грн., 3 % річних у сумі 14684,29грн., судовий збір в розмірі 4755,32 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Зустрічний позов Приватного підприємства "МТН" - задовольнити.

Визнати недійсним п.2 ст.6 договору поставки №37UA від 28.04.2011р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОТАЛ УКРАЇНА" та Приватним підприємством "МТН" в частині встановлення 100% річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОТАЛ УКРАЇНА" (поштова адреса: 04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 3; поштова адреса: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 172; п/р 26004304273000 в АТ "Укрсиббанк", відділення № 500, МФО 351005, код ЄДРПОУ 37269229) на користь Приватного підприємства "МТН" (місцезнаходження: 65058, м. Одеса, вул. Довженко, 9 в; юридична адреса: 65058, м. Одеса, Французький бульвар, будинок 22, корпус 1, нежиле приміщення № 6; р/р 260000131637 в ОАО "БМ-Банк", м. Київ, код банку 380913, код ЄДРПОУ 19215068) судовий збір в сумі 4033,36 грн..

В решті рішення господарського суду Одеської області від 18.11.2013р. по справі №5017/1925/2012 - залишити без змін.

Господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 25.02.2014р.

Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя Г.П. Разюк

Суддя С.І. Колоколов