Постанова

від 14.08.2014 по справі 5017/1925/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2014 року Справа № 5017/1925/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Саранюка В.І. - доповідача у справі суддівДемидової А.М. Кочерової Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Україна" на постанову відОдеського апеляційного господарського суду 20.02.2014 у справі господарського суду№ 5017/1925/2012 Одеської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Україна" доПриватного підприємства "МТН" простягнення 724 390,52 грн. та за зустрічним позовомПриватного підприємства "МТН" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Україна" провизнання недійсним договору за участю представників сторін:

від позивача - Омельченко Д.В.

від відповідача - Ротнова Ю.А.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.11.2012 задоволено первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Україна", стягнуто з Приватного підприємства "МТН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Україна" заборгованість у розмірі 207 000,00 грн., 48 049,51 грн. - пені; 100% річних у сумі 313 954,94 грн., 11 380,09 грн. - судового збору; у задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "МТН" відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 у справі № 5017/1925/2012, рішення Господарського суду Одеської області від 26.11.2012 скасовано в частині вирішення зустрічного позову та стягнення 100% річних; в решті рішення залишено без змін; резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції: "Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Україна" задовольнити частково. Стягнути з Приватного підприємства "МТН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Україна" заборгованість у розмірі 207 000,00 грн., пеню 48 049 грн., 3 % річних у сумі 12 418,13 грн., судовий збір 5 351,34 грн. В решті вимог відмовити. Задовольнити зустрічний позов. Визнати недійсним пункт 2 статті 6 договору поставки № 37.UA від 28.04.2011, укладеного між ТОВ "Тотал Україна" та ПП "МТН" в частині встановлення 100% річних.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2013 у даній справі скасовано рішення господарського суду Одеської області від 26.11.2012 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 у справі № 5017/1925/2012. Справу № 5017/1925/2012 передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

За результатами нового розгляду справи, рішенням господарського суду Одеської області від 18.11.2013 у справі № 5017/1925/2012 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Україна", присуджено до стягнення з ПП "МТН" на користь ТОВ "Тотал Україна" заборгованість в сумі 205 000,00грн., пеню в розмірі 18 082,15грн., 100% річних в сумі 501 308,37грн. та судовий збір у розмірі 14 487,82грн. Господарський суд стягнув з ТОВ "Тотал Україна" на користь Державного бюджету України 2 507,06грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "МТН" відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2014 у справі № 5017/1925/2012 частково скасовано рішення господарського суду Одеської області від 18.11.2013, в частині вирішення зустрічного позову та стягнення 100% річних.

Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Україна" задовольнити частково. Стягнути з Приватного підприємства "МТН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Україна" заборгованість у розмірі 205 000,00грн., пеню - 18 082,15грн., 3 % річних у сумі 14 684,29грн., судовий збір у розмірі 4 755,32 грн. В решті позовних вимог - відмовити. Зустрічний позов Приватного підприємства "МТН" - задовольнити. Визнати недійсним пункт 2 статті 6, в частині встановлення 100% річних, договору поставки № 37UA від 28.04.2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тотал Україна" та Приватним підприємством "МТН". Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Україна" на користь Приватного підприємства "МТН" судовий збір у сумі 4 033,36 грн. В решті рішення господарського суду Одеської області від 18.11.2013 у справі № 5017/1925/2012 - залишити без змін.

Не погоджуючись із вказаною постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тотал Україна" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2014 у справі № 5017/1925/2012 та залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 18.11.2013 у даній справі.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 203, 207, 625, 627, 692 Цивільного кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 28.04.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тотал Україна " (Продавець) та Приватним підприємством "МТН" (Покупець) укладено договір поставки № 37.UA., предметом якого, є зобов'язання продавця поставити покупцю у встановлені строки товар та зобов'язання Покупця прийняти поставлені товари та сплатити їх вартість належним чином.

Відповідно до пункту 2 статті 1 договору товари, які продаються Продавцем Покупцю за цим договором, їх вид, кількість, а також вартість, умови та строки передачі і оплати визначаються згідно з порядком, що установлений цим договором та відповідними додатками до нього.

Пунктом 2 статті 3 договору встановлено, що товари передаються Покупцеві на умовах DDP на склад Покупця, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, 23. Допускається часткова передача товару. Разом із товарами Покупцю передаються: товарно-транспортна накладна та видаткова накладна. При прийманні товарів у встановленому нижче порядку Покупець підписує один екземпляр видаткової накладної та повертає його перевізнику.

У пункті 1 статті 4 договору передбачено, що загальна вартість окремої партії товару вказується в рахунку Продавця. Не пізніше двох (2) днів від дати, коли продукція була поставлена Покупцю, Постачальник надасть Покупцю попередній рахунок за поставлену продукцію.

Попередній рахунок повинен бути сплачений Покупцем протягом 30 днів від дня його виставлення. Сума, зазначена у попередньому рахунку, не є кінцевою сумою зобов'язання щодо сплати вартості поставленої Продукції відповідно до умов цієї Угоди.

Попередній рахунок має бути сплачений Покупцем протягом 30 (тридцяти) робочих днів від дня передачі товару Покупцеві.

Відповідно до пункту 2 статті 6 договору передбачено, що у випадку прострочення Покупцем зобов'язань щодо оплати вартості товарів, Продавець має право стягнути з Покупця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню в подвійному розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом відповідного періоду, до суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення, а також 100 % річних.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до замовлень покупця № С0000000035 від 12.05.2011 на суму 204 310,07 грн., № 98 від 22.06.2011 на суму 558 845,29 грн., № С0000000119 від 15.08.2011 на суму 17 289,12 грн. та № 197 від 20.09.2011р. на суму 447 787,84 грн. Позивачем поставлено товар за видатковою накладною № 85 від 12.05.2011 на суму 204 310,07 грн., за видатковою накладною №150 від 25.06.2011 на суму 554 589,46 грн., за видатковою накладною № 246 від 16.08.2011 на суму 17 396,28 грн. та за видатковою накладною № 364 від 29.09.2011 на суму 446 189,38 грн.

Позивачем були виставлені рахунки на оплату поставленої продукції № 106 від 12.05.2011 на суму 204 310,07 грн., № 177 від 25.06.2011 на суму 554 589,46 грн., № 278 від 16.08.2011 на суму 17 396,28 грн., № 365 від 29.09.2011 на суму 446 189,38 грн.

Приватне підприємство "МТН" розрахувалося за поставлений товар частково, на суму 1 015 485,19 грн., заборгованість ПП "МТН" перед "Тотал Україна " складає 207 000,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тотал Україна" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "МТН" 207 000,00 грн. заборгованості, пені в розмірі 48 049,51 грн., 100% річних на суму 313 954, 94 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Приватне підприємство "МТН" звернулося до Господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Україна" та просило суд визнати недійсним пункт 2 статті 6 договору поставки № 37.UA від 28.04.2011.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги Позивача, вказав на те, що Приватним підприємством "МТН" порушені зобов'язання за договором поставки № 37.UA від 28.04.2011 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати поставленого товару; відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Приватне підприємство "МТН" не надало доказів того, що оскаржуваний ним пункт договору поставки № 37.UA від 28.04.2011 укладений з порушенням норм актів цивільного законодавства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та задоволенні позову щодо стягнення 100% річних, суд апеляційної інстанції зазначив, що пункт 2 статті 6 договору в частині встановлення 100% річних суперечить приписам чинного законодавства, принципам розумності і справедливості та порушує права Відповідача.

Вищий господарський суд України, скасовуючи рішення та постанову судів попередніх інстанцій, вказав на те, що судами не дано оцінки документам (за якими накладними), на підставі яких судами визначено, що заборгованість приватного підприємства "МТН" складає 207 000,00 грн., не перевірено дійсну суму заборгованості Покупця перед Продавцем за укладеним договором поставки № 37.UA, стягнення якої є предметом спору у даній справі; не дана оцінка статті 4 договору поставки № 37.UA відносно того чи складалися акти про погодження ціни; чи отримано рахунок Відповідачем.

Крім того, суди попередніх інстанцій не перевірили суму пені, яка підлягає стягненню та період, за який вона може бути стягнена, з урахуванням норм частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та положень договору поставки № 37.UA.

За результатами нового розгляду справи, господарським судом Одеської області від 18.11.2013, з урахуванням уточненої позовної заяви, частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Україна", присуджено до стягнення з ПП "МТН" на користь ТОВ "Тотал Україна" заборгованість у сумі 205 000,00 грн., пеню в розмірі 18 082,15 грн., 100% річних в сумі 501 308,37 грн. та судовий збір в розмірі 14 487,82 грн. Господарський суд стягнув з ТОВ "Тотал Україна" на користь Державного бюджету України 2 507,06 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "МТН" відмовлено.

Рішення мотивоване нормами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду, щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 205 000,00 грн. основної заборгованості та пені у розмірі 18 092,15 грн. за період з 26.06.2011 по 23.12.2011.

Апеляційний господарський суд, частково скасував рішення суду першої інстанції, задовольнив зустрічний позов Приватного підприємства "МТН", визнав недійсним пункт 2 статті 6 договору поставки № 37UA від 28.04.2011, в частині встановлення 100% річних та перерахував 3% річних, які підлягають до стягнення з Відповідача.

Постанова мотивована тим, що оспорюваний договір суперечить приписам чинного законодавства, в тому числі статті 627 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що умови договору повинні відповідати вимогам розумності і справедливості.

Відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси іншої сторони або третіх осіб, нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків, допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкції у разі відмови від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що зазначений договір не є рівноцінним відносно обов'язків сторін. Встановлення умовами договору розміру 100% річних фактично змінює умови договору відносно ціни договору у разі невиконання обов'язку з боку Покупця.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 даного Кодексу передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судами попередніх інстанцій при новому розгляді справи, виконано вказівки, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 18.06.2013, досліджено розмір заборгованості Відповідача, здійснено перерахунок розміру пені та правомірно стягнуто з Приватного підприємства "МТН" на користь ТОВ "Тотал Україна" заборгованість у розмірі 205 000,00грн. та пеню у сумі 18 082,15грн.

В силу статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Принцип свободи договору є одним із загальних принципів цивільного законодавства. Водночас, укладаючи договір і визнаючи його умови, сторони мають враховувати чинне законодавство, звичаї ділового обороту, а також вимоги розумності та справедливості.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до пункту 2 статті 6 договору № 37UA від 28.04.2011 встановлено, що у випадку прострочення Покупцем зобов'язань щодо оплати вартості товарів, Продавець має право стягнути з Покупця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню в подвійному розмірі облікової ставки НБУ, що діяла протягом відповідного періоду до суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення, а також 100%.

Статтею 203 даного Кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про невідповідність пункту 2 статті 6 договору поставки вимогам закону, оскільки встановлення умовами договору розміру 100% річних фактично змінює умови договору відносно ціни договору. Водночас, апеляційна інстанція здійснила перерахунок заявленої суми річних за трьохвідсотковою ставкою.

Річні стягнуті апеляційним господарським судом у розмірі 3% річних, як-то передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на наведене, виходячи із встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, з урахуванням того, що суд у порядку статей 4 3 , 4 7 , 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідив подані сторонами докази, усім доводам надав обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізував відносини сторін та правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2014 у справі № 5017/1925/2012.

Відповідно до пункту 6 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанцій. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Україна" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2014 у справі № 5017/1925/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя Саранюк В.І.

Судді Демидова А.М.

Кочерова Н.О.