Постанова

від 26.02.2014 по справі 910/15479/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2014 р. Справа№ 910/15479/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Пащенко О.О., дов. від 07.08.2013,

від відповідача Чернюк В.В., дов. від 27.09.2013 №13-11-12309,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2013

(дата підписання - 19.11.2013)

у справі №910/15479/13 (у складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді: Картавцева Ю.В., Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнсон"

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

про стягнення 634158,48 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2013 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнсон" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - відповідач) про стягнення 634158,48 грн задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 634158,48 грн процентів на банківські вклади та 12683,17 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2013 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що за умовами договорів банківського вкладу строк дії договорів до 23.02.2009, а тому нарахування процентів за користування банківським вкладом після закінчення строку дії договорів є неправомірним. На думку скаржника, оскільки договори банківського вкладу діють до 23.02.2009, то нарахування процентів за користування банківським вкладом правомірне під час дії договорів, оскільки будь-яких умов щодо продовження нарахування процентів після закінчення строку дії договору немає. Крім того, як зазначає відповідач, позивачем необґрунтовано нараховано проценти за користування банківським вкладом у період з 11.10.2010 по 26.07.2011, тобто під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який тривав з 10.02.2009 по 10.02.2010.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 29.01.2014. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 17.12.2013) позивачу - 20.12.2013 та відповідачу - 19.12.2013, долучені до матеріалів справи.

20.01.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 29.01.2014 оголошено перерву до 26.02.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

25.02.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав додаткові пояснення.

У судовому засіданні 26.02.2014 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2013 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2008 між позивачем та відповідачем укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) №05/08-2 (далі - договір №05/08-2), відповідно до якого позивач перераховує на вкладний рахунок відповідача грошові кошти в сумі 3500000,00 грн (п.1.1 договору №05/08-2).

Строк вкладу - 188 днів. Дата повернення вкладу - 23.02.2009 (п.1.2 договору №05/08-2 в редакції додаткової угоди №3 від 22.01.2009).

Відповідно до п.1.3 договору №05/08-2 в редакції додаткової угоди №3 від 22.01.2009 процентна ставка по вкладу встановлюється в розмірі 22,0 процентів річних.

Згідно п.2.2 договору №05/08-2 в редакції додаткової угоди№3/1 від 30.01.2009 після закінчення строку вкладу, визначеному у п.1.2 договору, банк повертає вкладнику суму вкладу на його поточний рахунок, зазначений в п.8 договору.

Сплата нарахованих процентів за користування вкладом здійснюється щомісячно (п.4.4 договору №05/08-2 в редакції додаткової угоди №3 від 22.01.2009).

22.12.2008 між сторонами укладено ще один договір строкового банківського вкладу (депозиту) №05/08-3 (далі - договір №05/08-3), відповідно до якого позивач перераховує на вкладний рахунок відповідача грошові кошти в сумі 140573,77 грн (п.1.1 договору №05/08-3).

Строк вкладу - 64 дні. Дата повернення вкладу - 23.02.2009 (п.1.2 договору №05/08-3 в редакції додаткової угоди №1 від 22.01.2009).

Згідно п.2.2 договору №05/08-3 в редакції додаткової угоди №1 від 22.01.2009 після закінчення строку вкладу, визначеному у п.1.2 договору, банк повертає вкладнику суму вкладу на його поточний рахунок, зазначений в п.8 договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2010 у справі №34/404 (17/194-16/87), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2011, позовні вимоги ТОВ "Юнсон" до ВАТ КБ "Надра" та ТОВ "Енерготехінвест" про стягнення сум депозитів, процентів, індексу інфляцій та 3% річних задоволено частково.

Стягнуто з ВАТ КБ "Надра" на користь ТОВ "Юнсон" заборгованість за договорами від 22.08.2008 №05/08-2 та від 22.12.2008 №05/08-3 в сумі 5146158,19 грн, з яких 3640573,77 грн заборгованості щодо повернення вкладу, 115201,73 грн заборгованості по процентах згідно договорів, 626751,47 грн проценти за користування коштами, 580267,10 грн інфляційних втрат, 183364,12 грн 3% річних за період з 24.02.2009 по 10.10.2010, а також 22440,00 грн витрат по сплаті державного мита та 207,68 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовлено.

Згідно ч.5 ст.35 ГПК України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться знову.

Рішенням від 18.10.2010 у справі № 34/404 (17/194-16/87) встановлено факт перерахування позивачем відповідачу 3500000,00 грн згідно договору №05/08-2 та 140573,77 грн згідно договору №05/08-3.

На примусове виконання рішення від 18.10.2010 Господарським судом міста Києва 15.11.2010 видано наказ № 34/404 (17/194-16/87).

Однак, лише 01.08.2011 відповідач перерахував на рахунок позивача 64342,47 грн процентів за користування депозитним вкладом в сумі 3500000,00 грн згідно договору №05/08-2 та 2584,25 грн процентів за користування депозитним вкладом в сумі 140573,77 грн згідно договору №05/08-3 (призначення платежу "повернення %").

Оскільки, в межах справи № 34/404 (17/194-16/87) позивачем заявлено вимоги щодо сплати процентів по банківських вкладах за період з 01.01.2009 по 10.10.2010, та враховуючи, що депозитні кошти на розрахунковий рахунок позивача перераховані банком 01.08.2011, а проценти за користування депозитними коштами за період з 11.10.2010 по дату фактичного повернення вкладів не нараховувались та не сплачувались, ТОВ "Юнсон" звернулося до суду першої інстанції та просить стягнути з відповідача проценти за користування депозитними вкладами в сумі 634158,48 грн за період з 11.10.2010 по 26.07.2011.

Судом першої інстанції задоволено позовні вимоги ТОВ "Юнсон" в повному обсязі, з чим погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч.1 ст. 1058 ЦК України).

У статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зазначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

За приписами ч.1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до частини п'ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

За умовами пункту 1.2, укладених між сторонами договорів банківського вкладу №05/08-2 та №05/08-3, строк дії вкладів встановлено до 23.02.2009.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повернув позивачу проценти по вкладу лише 01.08.2011 (на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2010 у справі № 34/404 (17/194-16/87), у той час, коли зобов'язаний був повернути проценти в строк закінчення дії договорів - 29.02.2009 (відповідно до п.2.2 договорів).

Затримка повернення процентів по вкладам є порушенням банком своїх грошових зобов'язань.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути проценти по банківських вкладах за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів вкладнику, а згідно позовних вимог до 26.07.2011.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 29.05.2013 у справі №6-39цс13.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність" мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких стали до призначення тимчасової адміністрації.

Поняття мораторій визначено ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність", під яким законодавець розуміє зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Враховуючи, що постановами Правління Національного Банку України від 10.02.2009 №59 та від 05.08.2009 №452 у ВАТ КБ "Надра" призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік - з 10.02.2009 по 10.02.2010 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів загальним строком на один рік - до 10.02.2010 та зважаючи, що позивач в межах даного позову просить стягнути з відповідача проценти за депозитними вкладами у період з 11.10.2010 по 26.07.2011, то місцевий господарський суд вірно зазначив, що посилання відповідача на факт введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, як на обставину для відмови у задоволенні позовних вимог, є хибними.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги щодо невірного застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2013 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2013 у справі №910/15479/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/15479/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.О. Кондес

Л.М. Ропій