Рішення

від 10.02.2014 по справі 910/19701/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19701/13 10.02.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР КОНСТРАКШИН"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАН-КМ"

про стягнення 13.330,91 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Петриченко А.І. - представник за довіреністю від 13.11.2013 № б/н;

відповідача: Попов А.С. - представник за довіреністю від 30.04.2013 № б/н.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР КОНСТРАКШИН" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАН-КМ" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 13.330,91 грн.

Суть спору: позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що останній, згідно домовленостей щодо купівлі-продажу товару, перерахував на користь відповідача попередню оплату товару в сумі 12.720,00 грн, проте, відповідачем не було поставлено позивачеві той товар, який був узгоджений сторонами і який можна застосовувати за призначенням, відтак, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача попередньої оплати товару в сумі 12.720,00 грн, а також 3 % річних в сумі 110,82 грн та пені в сумі 500,09 грн.

Відповідач, скориставшись своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю, з таких підстав: по-перше: відповідач вважає, що провадження у даній справі підлягає припиненню в порядку, встановленому п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки є рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/7140/13, яким вирішено господарський спір між сторонами даного спору, про той же предмет і з тих же підстав; по-друге: відповідач проти позову заперечує, оскільки останнім було доставлено замовлений товар на місце, де він мав бути встановлений, проте, позивач відмовився від отримання товару. Також відповідач вважає, що позивач умисно не отримує товар і не має такого наміру. Крім того відповідачем зазначено, що позивачем не зазначено яким самим чином товар не відповідає замовленому, а також відсутні докази того, яким самим товар має бути. Відповідач у своїх додаткових поясненнях зазначив, що додані до матеріалів справи докази, якими позивач підтверджує обставини позову, не є належними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2013 прийнято вказаний вище позов до розгляду та порушено провадження у справі № 910/19701/13, а її розгляд призначено на 18.11.2013.

У судових засіданнях 18.11.2013 та 02.12.2013 судом оголошено перерву до 02.12.2013 та до 25.12.2013, відповідно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2013, за клопотанням сторін, продовжено стирок розгляду спору в порядку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку із перебуванням судді Балаца С.В. у відпустці, розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 25.12.2013 справу № 910/19701/13 передано на розгляд судді Бондаренко Г.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2013 справу № 910/19701/13 прийнято до провадження судді Бондаренко Г.П. Розгляд справи призначено на 03.02.2014.

Беручи до уваги вихід судді Балаца С.В. з відпустки, розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 03.02.2014, справу № 910/19701/13 передано на розгляд судді Балаца С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 справу № 910/19701/13 прийнято до провадження судді Балаца С.В. Розгляд справи призначено судом на 03.02.2014.

В судовому засіданні 03.02.2014 судом оголошено перерву до 10.02.2014.

В судовому засіданні 10.02.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін справи по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР КОНСТРАКШИН", як покупець, (далі - позивач) звернулося електронним листом від 29.11.2012 до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАН-КМ", як продавця, (далі - відповідач) яким просило останнього здійснити розрахунок вартості стільниці зі штучного каменю Samsung Staron SC433 (далі - товар). Позивач разом із своїм електронним листом від 29.11.2012 надіслав відповідачеві креслення стільниці із її параметрами, а також найменування матеріалу, з якого має бути виготовлений товар. Відповідачем, у свою чергу, надіслано позивачеві електронний лист від 30.11.2012 разом із специфікацією, у відповідності до якої вартість товару складає 12.720,00 грн (засвідчені копії електронних листів, креслень та специфікації наявні у справі).

Таким чином, згідно досягнутих між сторонами домовленостей з приводу виготовлення та купівлі-продажу товару, відповідачем виставлено позивачеві рахунок-фактуру від 30.11.2012 № СФ-000325 на оплату замовленого товару в сумі 12.720,00 грн (засвідчена копія вказаного рахунку-фактури наявна у справі).

Позивач, у свою чергу, здійснив на користь відповідача оплату замовленого товару в сумі 12.720,00 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача, засвідчена копія якої наявна у справі.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт виставлення відповідачем рахунку на оплату товару та оплати його позивачем свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин з купівлі-продажу товару, укладеного останніми у спрощений спосіб, відтак, в силу ст. 655 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору купівлі-продажу є предмет (товар) та ціна, які узгоджені сторонами спору у названому рахунку-фактурі.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок такого.

05 червня 2013 року позивач звернувся зі своїм листом № 0506-5 до відповідача, згідно із яким просив останнього поставити товар у семиденний строк, з дня отримання вказаного листа.

Відповідач, у свою чергу, повідомив своїм листом від 26.06.2013 № 2606/1 позивача про можливість отримання ним товару 27 червня 2013 за адресою: м. Київ, вул. Вереснева, 3.

Однак, під час огляду товару на складі відповідача, позивачем виявлено невідповідність товару, тим характеристикам, що були обумовлені сторонами у договорі купівлі-продажу, і у зв'язку з чим, представником позивача, у присутності спеціаліста по обробці штучного каменю, складено Акт від 27.06.2013, згідно із яким замість заявленої стільниці відповідачем надано залишок від листа необробленого штучного каменю Samsung Staron SC 433 із розмірами 1130 мм х 762 мм х 12 мм, тобто продукція, яка не є замовленим товаром і не придатна для застосовування її за призначенням. Вказаний Акт представником відповідача одержано для ознайомлення, про що свідчить напис останнього у Акті від 27.06.2013.

У подальшому, позивач звернувся до відповідача із листом від 01.07.2013 № 0107-3, яким вимагав від останнього повернення грошових коштів в сумі 12.720,00 грн, сплачених позивачем в якості попередньої оплати замовленого товару.

У відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, вказана вище вимога позивача залишена відповідачем без виконання.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем, станом на момент вирішення даного спору по суті, складає 12.720,00 грн.

Крім того, враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача прострочення грошового зобов'язання, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 3 відсотків річних за період з 17.06.2013 по 01.10.2013 в сумі 110,82 грн, а також господарської санкції у вигляді пені в сумі 500,09 грн.

Щодо тверджень відповідача про те, що провадження у даній справі підлягає припиненню в порядку, встановленому п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки є рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/7140/13, яким вирішено господарський спір між сторонами даного спору, про той же предмет і з тих же підстав, то суд їх відхиляє і, водночас, зазначає таке.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Так, виходячи зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 у справі № 910/7140/13, то підставою для позову слугувала обставина, яка полягає у не виконанні відповідачем обов'язку з поставки позивачеві товару у певний строк, що призвело до звернення позивача до суду із позовом про повернення грошових коштів, сплачених в якості попередньої оплати товару.

Однак, обставина, яка є підставою позову у даній справі, полягає у поставці відповідачем позивачеві неналежного товару, тобто товару, який не відповідає узгодженим сторонами спору якості, характеристикам та не придатний для його застосування за призначенням.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що підстави позову у господарських справах № 910/7140/13 і № 910/19701/13 є різними, відтак, провадження у даній справі припиненню не підлягає.

Отже, за підсумками встановлених вище фактичних обставин даної справи, суд приходить до висновків, що відповідачем обумовлений сторонами товар позивачеві не поставлено, всупереч припису ч. 2 ст. 530 ЦК України та вимозі позивача, відповідач грошові кошти в сумі 12.720,00 грн не повернув.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Приписами частин 1 статей 662, 673 Цивільного кодексу України унормовано, що продавець повинен передати покупцеві товар, який визначений договором купівлі-продажу і якість якого відповідає умовам такого договору.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару покупець має право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми (п. 1 ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України).

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту поставки позивачеві товару або повернення останньому суми попередньої оплати у розмірі 12.720,00 грн від сторін спору до суду не надходило.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача боргу в сумі 12.720,00 грн, який виник внаслідок невиконання останнім зобов'язання з поставки товару, підлягає задоволенню повністю.

Щодо заявленої позивачем позовної вимоги про застосування до відповідача відповідальності за прострочення останнім грошового зобов'язання шляхом стягнення 3 % річних за період часу прострочення з 17.06.2013 по 01.10.2013 сумі 110,82 грн суд зазначає таке.

Відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, дослідивши розрахунок позивача 3 % річних, визнав його невірним, оскільки позивачем нараховуються відсотки за період часу прострочення без урахування пред'явленої ним відповідачеві листа-вимоги від 01.07.2013 № 0107-3 та правил, встановлених ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Отже, беручи до уваги викладене вище, за розрахунками суду 3 % річних підлягають задоволенню за період з 10.07.2013 по 01.10.2013 в сумі 86,68 грн, тобто вказана вимога задовольняється судом частково.

Розглядаючи спір в частині застосування до відповідача господарської санкції, шляхом стягнення з останнього пені, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Приписом ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Проте, як встановлено судом, заборгованість відповідача виникла на підставі договору купівлі-продажу, укладеного сторонами у спрощений спосіб, тобто вказана господарська санкція сторонами спору в жодному правочині не встановлена, відтак, позовна вимога про стягнення пені в сумі 500,09 грн задоволенню не підлягає.

З огляду на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій з боку відповідача, суд, в порядку передбаченому ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір на товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛАН-КМ".

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАН-КМ» (04112, м. Київ, Шевченківський район, вул. Тимофія Шамрило, буд. 1; ідентифікаційний код 32107716, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР КОНСТРАКШИН» (08800, Київська обл., Миронівський район, м. Миронівка, вул. Коцюбинського, буд. 3, кімната 5; ідентифікаційний код 36484009, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) основну заборгованість в сумі 12.720,00 (дванадцять тисяч сімсот двадцять) грн 00 коп.; 3 % річних в сумі 86,68 (вісімдесят шість) грн 68 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн 50 коп.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17 лютого 2014 року.

Суддя С.В. Балац