КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" травня 2014 р. Справа№ 910/19701/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Калатай Н.Ф.
Пашкіної С.А.
при секретарі: Ставицькій Т.Б.
за участю представників:
від позивача: Петриченко А.І., представник за довіреністю №б/н від 13.11.2013р.;
від відповідача: Попов А.С., представник за довіреністю №б/н від 30.04.2013р.;
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАН-КМ»
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р.(підписано - 17.02.2014 р.)
у справі №910/19701/13 (Суддя: Балац С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР КОНСТРАКШИН»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАН-КМ»
про стягнення 13 330,91 грн.
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР КОНСТРАКШИН» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАН-КМ» (далі - відповідач) про стягнення з останнього заборгованості в сумі 13330,91грн.
В обґрунтування обставин заявленого позову Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР КОНСТРАКШИН» посилалося на те, воно замовило виготовлення стільниці з штучного каменю Samsung Staron SC433 уу відповідності до креслень , направлених відповідачу, і перерахував на користь останнього попередню оплату в сумі 12720,00грн. Утім, відповідач не виготовив стільницю у погоджені сторонами строк, внаслідок чого позивач відмовився від договору і просив повернути сплачені ним кошти попередньої оплати товару у розмірі 12720,00грн, а також 3 % річних в сумі 110,82грн та пені в сумі 500,09грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2013р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР КОНСТРАКШИН» прийнято до провадження та порушено провадження у справі №910/19701/13.
Відповідач позовні вимоги не визнав, а у відзиві зазначив, що доставив замовлену позивачем стільницю на місце її встановлення, проте, позивач відмовився від її прийняття з надуманих причин. Водночас, відповідач вважав, що провадження у даній справі повинно бути припинено, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/7140/13 вирішувався господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у справі №910/19701/13 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАН-КМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР КОНСТРАКШИН» основну заборгованість в сумі 12720,00 грн., 3 % річних в сумі 86,68грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн. В іншій частині позову відмовлено повністю.
Задовольняючи позов повністю у частині стягнення заборгованості, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами по справі виникли зобов'язання з купівлі-продажу; позивач вніс попередню оплату за за товар, проте відповідач ,як продавець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання - не передав товар, що зафіксовано в Акті від 27.06.2013р., і тому вправі вимагати повернення попередньої оплати у розмірі 12720,00грн.
Крім того, місцевий господарський суд, здійснивши власний розрахунок трьох процентів річних, дійшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягали частковому задоволенню в сумі 86,68грн.
Прийшовши до висновку, що заборгованість відповідача виникла на підставі договору купівлі-продажу, укладеного сторонами у спрощений спосіб, і розмір господарської санкції за невиконання зобов'язань сторонами не узгоджений, місцевий господарський суд відмовив у стягненні з відповідача пені у розмірі 500,09грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛАН-КМ» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у справі №910/19701/13 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у позові.
У доводах апеляційного оскарження відповідач вказував на те, що рішення суду першої інстанції було прийняте з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, дійсним обставинам та з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
У апеляційній скарзі відповідач вказував, що господарським судом неправомірно оцінено, як доказ, роздруківку з електронної пошти, адже, на думку відповідача, вона не може підтверджувати досягнення згоди між сторонами спору щодо якісних характеристик товару. Переписка між сторонами спору здійснювалась не від уповноважених від імені підприємства на укладення договорів особами, без електронно-цифрового підпису сторін, та не може у відповідності до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» являтись доказом вчинення господарської операції.
На думку відповідача, слід виходити з того, що товар був в наявності і пропонувався для передачі позивачу, а тому з врахуванням ст.ст. 655, 689 ЦК України, мало місце невиконання обов'язку покупця з отримання замовленого товару; факт істотного порушення умов договору відносно якості товару позивачем не доведено. На думку відповідача, суд першої інстанції невірно застосував п. 1 ч. 2 ст. 678 ЦК України, адже вимога про розірвання договору позивачем не заявлялася.
Одночасно, скаржником подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду у даній справі.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАН-КМ» передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Кропивній Л.В.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського від 31.03.2014р. сформовано для розгляду даної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючого судді Кропивної Л.В., суддів: Калатай Н.Ф., Пашкіної С.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2014р. (головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.) клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАН-КМ» про поновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено, Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕЛАН-КМ» поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у справі №910/19701/13, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАН-КМ» прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 16.04.2014р.
15.04.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У судовому засіданні 16.04.2014р. колегією суддів оголошено перерву до 14.05.2014р.
У судове засідання 14.05.2014р. з'явились представники сторін.
У судовому засіданні 14.05.2014р. представник відповідача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у даній справі та прийняти нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.
У судовому засіданні 14.05.2014р. представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як підтверджується матеріалами справи у листопаді 2012 року сторони у справі за допомогою електронної пошти при використанні мережі Інтернет погоджували між собою можливість виготовлення на підприємстві відповідача стільниці зі штучного каменю Samsung Staron SC433 з наступною її передачею позивачу.
Так, 29.11.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР КОНСТРАКШИН» (далі - позивач, покупець) звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАН-КМ» (далі - відповідач, продавець) з електронним листом, в якому просило здійснити розрахунок вартості стільниці зі штучного каменю Samsung Staron SC433 за кресленнями із зазначенням її параметрів, а також найменування матеріалу, з якого вона має бути виготовлена.
30.11.2012р. відповідач надіслав позивачеві електронний лист разом із специфікацією, в якому містилась інформація про вартість стільниці у розмірі 12720,00грн.
В якості попередньої оплати виконання замовлення 30.11.2012р. відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №СФ-000325 на загальну суму 12720,00грн.
У відповідності до ст. 642 ЦК України, позивач прийняв пропозицію укласти договір, сплативши вищевказаний рахунок-фактуру 30.11.2012р., що підтверджується платіжним дорученням №7109 від 30.11.2012р. з призначенням платежу: «Оплата за мат-ли згідно рахунку №СФ-000325 від 30.11.2012р. в т.ч. ПДВ 20% 2120,00грн.», що вбачається з банківської виписки з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР КОНСТРАКШИН» (а.с. 10, 11, т. 1).
Оскільки комерційну цінність мало виготовлення на замовлення і за кресленнями позивача речі з матеріалу підрядника , тому між сторонами у справі виникли зобов'язання не купівлі-продажу, як хибно вважав суд першої інстанції, а підряду, права та обов'язки сторін якого регулюються главою 61 ЦК України.
Апелянт вважає, що електронні листи не підтверджують факт досягнення згоди сторонами на укладення договору.
Утім, колегія суддів з такими доводами апелянта не може погодитись, виходячи з наступного.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Відповідно до ст. 207 ЦК України:
- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
- правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до статті 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).
Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Відповідно до ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Апеляційним судом встановлено, що між сторонами спору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору підряду, зокрема, ціни товару, яку визначено сторонами в сумі 12720,00грн. та предмету договору - виготовлення стільниці зі штучного каменю Samsung Staron SC433, а також форми та строки оплати - попередня оплата на рахунок підрядника 12720,00грн.
В силу ч.2 статті 846 ЦК України якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Як слідує з матеріалів справи, 05.06.2013р. позивач звернувся з листом №0506-5 до відповідача, в якому просив останнього передати виготовлену стільницю зі штучного каменю Samsung Staron SC433 у семиденний строк, з дня отримання вказаного листа.
26.06.2013р. листом №2606/1, відповідач повідомив позивача про можливість отримання виготовленої стільниці 27 червня 2013 року за адресою: м. Київ, вул. Вереснева, 3.
Між тим, 27.06.2013р. позивачем, під час огляду товару на складі відповідача, виявлено невідповідність замовленого ним предмету тим характеристикам, що були обумовлені сторонами у письмовій формі . Вказану обставину зафіксовано фотографічно у присутності спеціаліста по обробці штучного каменю представником позивача та Актом від 27.06.2013р.,в якому зазначалось, що замість замовленої речі, відповідачем надано залишок від листа необробленого штучного каменю Samsung Staron SC 457 із розмірами 1130 мм х 762 мм х 12 мм.
Акт про невиконання зобов'язань від 27.06.2013р. підписаний представником відповідача та переданий останньому для ознайомлення.
Зі змісту ст. 854 ЦК України випливає, що підрядник має право на оплату виконаної роботи, якщо роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.
01.07.2013р. позивач звернувся до відповідача із листом №0107-3, в якому вимагав повернення грошових коштів в сумі 12720,00грн., сплачених позивачем в якості попередньої оплати, який суд апеляційної інстанції оцінює в якості відмови від договору підряду, на що має право відповідно до ч. 3 ст. 858 ЦК України .
Вказана вище вимога залишена відповідачем без виконання.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки відповідач допустив істотні недоліки у роботі, не вчинив дій, на їх виправлення, судова колегія вважає обґрунтованими вимоги про повернення суми попередньої оплати, сплаченої за виготовлення відповідачем стільниці у розмірі 12720,00грн.
Твердження відповідача щодо того, що провадження у даній справі підлягало припиненню у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за наявності рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/7140/13, яким вирішено господарський спір між сторонами даного спору, про той же предмет і з тих же підстав, є необґрунтованими та правомірно відхилені місцевим господарським судом, оскільки підстави позову у господарських справах № 910/7140/13 і № 910/19701/13 є різними.
Крім того, враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача прострочення грошового зобов'язання, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 3 відсотків річних та пені.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Отже, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у разі, якщо її розмір письмово встановлено за згодою сторін.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу у стягненні з відповідача пені, оскільки, договір купівлі-продажу укладений сторонами у спрощений спосіб, яким не визначено застосування пені.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З цією нормою кореспондуються і приписи ст. 193 ГК України, що визначають загальні умови виконання господарських зобов'язань.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший процент не встановлений договором або законом.
Перевіривши виконаний позивачем розрахунок заявлених до стягнення трьох процентів річних, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за період з 10.07.2013р. по 01.10.2013р. 3% річних у розмірі 86,68грн. та у зв'язку з встановленим - вважає правомірним часткове задоволення заявлених позивачем вимог.
З огляду на встановлене, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАН-КМ» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у справі №910/19701/13 залишає без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.
Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача (апелянта).
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАН-КМ» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у справі №910/19701/13 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у справі №910/19701/13 - без змін.
2.Матеріали справи №910/19701/13 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді Н.Ф. Калатай
С.А. Пашкіна
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 14.05.2014 |
Оприлюднено | 26.05.2014 |
Номер документу | 38859962 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Кропивна Л.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні