Ухвала

від 10.02.2014 по справі 12/127

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 лютого 2014 року Справа № 12/127

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Малетича М.М., суддів:Владимиренко С.В., Козир Т.П., Кота О.В., Шевчук С.Р., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Історія міста"

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України від 25.12.2012 у справі№ 12/127 за позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства культури і туризму України та Державного комітету України з земельних ресурсів до 1. Київської міської ради 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Історія міста" третя особа:Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провизнання договорів недійсними та державного акту на право власності на землю,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2012 у справі №12/127, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012, позов задоволено; визнано недійсними: - договір оренди земельної ділянки площею 1,2260 га, що розташована по вул. Інститутській, 3 у Печерському районі міста Києва, від 29.03.2007, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Історія міста"; - договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,2260 га, що розташована по вул. Інститутській, 3 у Печерському районі міста Києва, від 04.06.2007, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Історія міста"; - державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №048008, виданий Київською міською радою Товариству з обмеженою відповідальністю "Історія міста".

Постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012 рішення судів попередніх інстанції залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Історія міста" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 25.12.2012 у справі №12/127, в якій просить скасувати зазначену постанову, постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанову Вищого господарського суду України від 12.08.2013 у справі №910/6313/13.

Крім того, заявником заявлено клопотання про поновлення строку для звернення із заявою, яке судова колегія вважає за можливе задовольнити.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту постанови від 25.12.2012 у справі №12/127, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову та наявності підстав для визнання недійсними договору оренди земельної ділянки, договору купівлі-продажу земельної ділянки та акта на право власності спірної земельної ділянки, виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи стосовно скасування в судовому порядку рішень міської ради, які були підставами для укладених оспорюваних договорів та видачі акта. Крім того, суд першої інстанції, з яким погодились суд апеляційної та касаційної інстанцій, визнав поважними причини пропуску позовної давності для звернення з даним позовом до суду, про застосування якої було заявлено відповідачем-2, та поновив його.

Водночас у постанові від 12.08.2013 у справі №910/6313/13, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України скасував рішення судів попередніх інстанцій, прийняв нове рішення, яким відмовив у позові про визнання недійсними рішень міської ради та договору купівлі-продажу нежилих приміщень, виходячи з того, що прокурором при зверненні до суду з позовом у даній справі пропущено позовну давність, про застосування якої заявлено відповідачем-2. При цьому суд касаційної інстанції визнав необґрунтованими та безпідставними доводи прокуратури стосовно причин пропуску позовної давності, оскільки станом на 2007 рік прокуратурі було відомо про існування оскаржуваних рішення та договору купівлі-продажу і не було перешкод для звернення з позовом в межах трирічної позовної давності.

Таким чином, внаслідок оцінки різних доказів та визнання різних фактичних даних і обставин у різних справах суд касаційної інстанції, однаково розуміючи зміст норм матеріального права щодо позовної давності і порядку його відновлення у разі пропущення, ухвалив різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах в одному випадку вважаючи наведені стороною у справі докази, фактичні дані і обставини справи достатньою підставою для відновлення порушеного строку позовної давності, а в іншому ні.

За таких обставин відсутні передбачені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи №12/127 до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Історія міста" у допуску справи №12/127 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяМ.Малетич Судді: С.Владимиренко Т.Козир О.Кот С.Шевчук