Ухвала

від 30.01.2014 по справі 802/518/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2014 року м. Київ К/800/30368/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 4 березня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2013 року

у справі № 802/518/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НРБ Инвест»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції

Вінницької області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового

повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НРБ Инвест» звернулося до суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000092310 від 18 січня 2013 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «НРБ Инвест» визначено сплатити податок на додану вартість за грудень 2010 року в сумі 87 125 грн. та штрафних санкцій в розмрі 21 7814 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 4 березня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби № 0000092310 від 18 січня 2013 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2013 року апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 4 березня 2013 року - без змін.

Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Вінницької області Державної податкової служби в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 4 березня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НРБ Инвест» відмовити у повному обсязі.

Позивач в своїх запереченнях просить залишити касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби без задоволення, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 4 березня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2013 року по справі № 802/518/13-а - без з мін.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою донарахування податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням від 18 січня 2013 року № 0000092310, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки від 29 грудня 2012 року № 3532/22-02/36243901, про порушення позивачем вимог пункту 1.7 статті 1, пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 87125 грн. по взаємовідносинах із ТОВ «Євросонік»; пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 87125 грн. При цьому податковий орган посилався на неможливість фактичного здійснення контрагентами-постачальниками ТОВ «Євросонік» господарських операцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору про закупівлю товарів № 192 від 19 грудня 2010 р. в грудні 2010 року ТОВ «НРБ Инвест» придбало у ТОВ "Євросонік" обладнання зв'язку загальною вартістю 522751,21 грн., в т.ч. ПДВ 87125,21 грн. Сума податку на додану вартість сплачена за результатами даної операції відображена в податковій звітності позивача та віднесена до складу податкового кредиту грудня 2010 року.

Так, зокрема, на виконання зазначеної угоди та на підставі видаткової накладної № 122107 від 21 грудня 2010 року ТОВ «НРБ Инвест» придбало: базовий конструктив (2х30 каналів) (2 шт.); модуль МУК4Е1 ОС (2шт.); модуль МАО 2-пр АЛ FХО (10 шт.); модуль МАЩ ТЧ 4Б (2 шт.); МЦО Ethernet (13 шт.); МП 48/60 (2 шт.); спеціальне програмне забезпечення (IPFone-MCL) (2 шт.); модуль МУК4У1 з обробкою сигналів та підтримкою SNMP для мультиплексора IPFone-MCL (3 шт.); модуль МАО 2-пр АЛ FXS для мультиплексора IPFone-MCL (8 шт.); модуль МЦО спряження (4 порта) для мультиплексора IPFone-MCL (2 шт.); пристрій збору інформації (2 шт.); АРЬ системи сигналізації (3 шт.); програмне забезпечення для мультиплексора IPFone-MCL (1 шт.).

Сума податку на додану вартість за вказаною податковою накладною включена до податкового кредиту грудень 2010 р., відображена у реєстрі отриманих податкових, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість даним декларації з ПДВ за грудень 2010 року.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинний на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 статті 7 вказаного вище Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця (робіт, послуг).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Реальність господарських операції між ТОВ «НРБ Инвест» та ТОВ "Євросонік" підтверджується договором про закупівлю товарів № 192 від 19 грудня 2010 року; додатком № 1 до договору № 192 від 19 грудня 2010 року, видатковою накладною № 122107 від 21 грудня 2010 р., податковою накладною № 122107 від 21грудня 2010 року на загальну суму 522751,24 грн. (в т.р. ПДВ 87125,21 грн.), яка відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість даним декларації з ПДВ за грудень 2010 року, наказом № 11 від 20 грудня 2010 року про відрядження посадових осіб підприємства до м. Києва для укладання договору та закупівлю ТМЦ; проїзними квитками на поїзд та автобус (в одному з квитків на автобус вказана доплата за вантаж 15 грн.); видатковими та податковими накладними на реалізацію обладнання. Дані документи є первинними в розумінні вищевикладених норм, а тому позивачам правомірно сформовано податкову звітність на їх підставі.

Зазначені первинні документи підтверджують взаємовідносини позивача з ТОВ "Євросонік" та містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для даного виду господарських операцій, містять необхідні відомості про господарську операцію, підтверджують реальність руху активів учасників правовідносин, а відтак є первинними в розумінні закону.

На підставі наведених вище доказів, що були досліджені судами попередніх інстанцій та оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про документальне підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Євросонік".

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останнього. За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Згідно з положеннями частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісним платником податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

За правилами статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 4 березня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь справі та може бути переглянута з підстав встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко