Ухвала

від 30.01.2014 по справі 2а-8094/10/12/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2014 року м. Київ К/800/29613/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Керч Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28 листопада 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року

у справі № 2а-8094/10/12/0170

за позовом Прокурора міста Керч в інтересах держави в особі Державної податкової

інспекції у місті Керч Автономної Республіки Крим

Державної податкової служби

до Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної

колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в

Автономній Республіці Крим

про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Прокурор міста Керчі в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (№ 126) про стягнення податкової заборгованості 195397,60 грн. (податок з власників транспортних засобів в сумі 5928,88 грн., ПДВ - 179348,97 грн., податок на землю - 10119,75 грн.).

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28 листопада 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (126)» «Індустріальне шосе, 17, м. Керч, Автономної Республіки Крим, 98330, ідентифікаційний код 08680307) кошти в рахунок погашення податкового боргу. З податку на землю - податковий розрахунок по строку сплати 30 квітня 2010 року - 919,63 грн. та пені - 1199,84 грн. (за період з 5 червня 2007 року - 19 листопада 2009 року по 2 жовтня 2007 року - 17 березня 2010 року); З податку на додану вартість - по строку сплати 1 лютого 2010 року - 7239,00 грн., 3 березня 2010 року - 4259,00 грн., 30 березня 2010 року - 9152,00 грн., 29 квітня 2010 року - 700 грн., 30 квітня 2010 року - 12149,00 грн., 31 лютого 2010 року - 265,00 грн., всього в сумі - 33764,00 грн., штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 24 листопада 2009 року № 0002561502/2 в сумі 4644,00 грн. та пені в розмірі 11082,25 грн. (за період з 11 вересня 2007 року - 12 січня 2010 року по 31 січня 2008 року - 26 травня 2010 року); З податку з власників транспортних засобів в розмірі 863,34 грн. (за період з 16 січня 2007 року - 12 січня 2010 року по 16 січня 2007 року - 13 квітня 2010 року). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Керч Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28 листопада 2012 року у справі № 2а-8094/10/12/0170 залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2012 року у справі № 2а-8094/10/12/0170 - без змін.

Державна податкова інспекція у місті Керч Автономної Республіки Крим Державної податкової служби в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору просить, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року у справі № 2а-8094/10/12/0170 - скасувати в частині не задоволення позовних вимог.

Відповідач в своїх запереченнях просить залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Керч Державної податкової служби без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28 листопада 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14 травня 2013 року по справі № 2а-8094/10/12/0170 - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем самостійно задекларовано податкові зобов'язання з податку на землю, податку з власників транспортних засобів та податку на додану вартість шляхом подачі декларацій.

Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 Закону України № 2181 передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наявність у позивача податкового боргу підтверджується податковими вимогами від 28 листопада 2001 року № 1 та № 2 від 17 січня 2002 року (т.1.а.с.64,65).

Пунктом 4.1.4 цього Закону встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом , календарний квартал.

Таким чином, як слідує з матеріалів справи у відповідача виник обов'язок щодо сплати податкових зобов'язань самостійно визначених в податкових деклараціях та податкових розрахунках в сумі 4349,68 грн. з податку на землю, 2663,25 грн. з податку з власників транспортних засобів, 104090,00 грн. з податку на додану вартість.

На думку позивача вказані суми не сплачені відповідачем, у зв'язку з чим є податковим боргом.

Судомами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем платіжними дорученнями № 205, 238, 37, 84, 107, 164 (т.1.а.с.87, зв. бік а.с.88) перераховано кошти в сумі 3430,05 грн. з призначенням платежу - податок на землю за період жовтень 2009- лютий, квітень 2010 років.

Платіжними дорученнями № 4,126 (т.1.а.с.88) відповідачем сплачено податок з власників транспортних засобів в сумі 2663,25 грн. з призначенням платежу за 2009, 2010 роки.

Відповідно до призначень платежу платіжних доручень № № 200, 204, 227, 240, 87, 42, 9, 258, 12, 90, 110, 91, 123, 125, 134, 141, 152, 169, 163, 159, 172 з призначенням ПДВ за жовтень 2009-квітень 2010 року відповідачем сплачено 70326 грн. (т.1.а.с.89-95).

Відповідно до даних карток облікового рахунку та пояснень позивача від 8 грудня 2010 за вих. № 25123/10/10-0 (т.1.а.с.128), суми, сплачені за вказаними платіжними дорученнями було позивачем зараховано в рахунок погашення податкових зобов'язань без урахування призначення платежу.

Згідно пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Проте порядок такого стягнення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.

Разом з тим, аналіз норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276 , свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власник користується своїм майном на свій власний розсуд.

Таким чином, норми податкового законодавства, що діяли на момент виникнення спірних відносин, не наділяє органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платників на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином, суди дійшли обгрунтованого висновку, про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Крім того, відповідачем надано витратний касовий ордер на суму 1515,00 грн. від 15 квітня 2010 № 37 та акт № 59 спрямування готівки в рахунок погашення податків від 15 квітня 2010, а також видатковий касовий ордер № 47 та акт № 70 від 26 травня 2010 (т.1.а.с.97-99), відповідно до яких на думку відповідача позивач повинен був зарахувати суму 1515,00 грн. в рахунок погашення податкового зобов'язання за ПДВ відповідно до зазначених в них призначень.

Дії відповідача не суперечать статті 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пунктам 9, 10 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2002 року № 538 .

Таким чином, враховуючи матеріали справи, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про наявність на час вирішення справи по суті податкового боргу у відповідача зі сплати самостійно визначених податкових зобов'язань відповідно до заявлених вимог в частині: з податку на землю - податковий розрахунок по строку сплати 30 квітня 2010 - 919,63 грн., з податку на додану вартість - по строку сплати 1 лютого 2010 року - 7239,00 грн., 3 березня 2010 року - 4259,00 грн., 30 березня 2010 року - 9152,00 грн., 29 квітня 2010 року - 700,00 грн., 30 квітня 2010 року - 12149,00 грн., 31 лютого 2010 року - 265,00 грн., всього в сумі - 33764,00 грн.

Крім того, посадовими особами позивача проведено невиїзну документальну перевірку з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2006- січень - червень 2007, за результатами якої складено Акт від 24 листопада 2009 № 1855/15 (т.1.а.с.44-45) та на адресу відповідача направлено податкове повідомлення-рішення від 24 листопада 2009 року № 0002561502/0 про донарахування податкового зобов'язання зі сплати штрафних(фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 50% від несвоєчасно сплаченого податкового зобов'язання в сумі 4644,00 грн. (т.1.зв.бік а.с.45).

Вказане податкове повідомлення-рішення отримано посадовою особою позивача 24 листопада 2009 року, про що свідчить власний підпис.

Відповідно до підпункту 4.2.2.пункту 4.2. статті 4 Закону № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо, зокрема дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до підпункту 17.1.7 Закону № 2181 , у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом , такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону , вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (п.п.5.2.1.п.5.2. ст.5Закону № 2181).

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження (п.5.3. ст.5 Закону № 2181 ).

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, податкове повідомлення-рішення від 24 листопада 2009 року № 0002561502/0 є узгодженим та не оскаржено відповідачем в судовому порядку.

Відтак, сума штрафних (фінансових) санкцій за вказаним податковим повідомленням-рішенням не сплачена відповідачем, отже сума 4644,00 грн. є податковим боргом.

По картці особового рахунку було нараховано пеню з податку на додану вартість в сумі 17654,85 грн. (за період з 10 вересня 2009 року по 26 травня 2010 року); з податку з власників транспортних засобів в сумі 2589,43 грн.(за період з 13 липня 2009 року по 13 квітням 2010 року), з податку за землю в сумі 3599,34 грн. (за період з 30 грудня 2008 року по 17 березня 2010) (т. 2 а.с. 25-28).

Відповідно до підпункту 16.1.1. пункту 16.2 статті 16 Закону № 2181 після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом.

Проведеним по справі експертним дослідженням було визначено, що частина пені в сумі 6572,59 грн. з податку на додану вартість, 574,73 грн. з податку з власників транспортних засобів та в сумі 2399,50 грн. увійшла до суми стягнення пені по особовому рахунку по справі № 2а-4962/10/14/0170.

Частина пені в сумі 1151,36 грн. нарахована поза межами 1905 днів до дати подачі адміністративного позову, якій подано до суду в червні 2010 року.

Відповідно до статті 15 Закону № 2181 за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом , не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним (п.п.15.2.1).

Таким чином, матеріалами справи та даними податкового обліку платника податків та висновками судової експертизи підтверджується обґрунтованість заявлення до стягнення суми пені.

Пунктом 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності податкового боргу, якій підлягає погашенню у встановленому порядку підтверджується матеріалами справи в наступних розмірах: з податку на землю - податковий розрахунок по строку сплати 30 квітня 2010 року - 919,63 грн. та пені - 1199,84 грн. (за період з 05 червня 2007 року -19 листопада 2009 року по 2 жовтня 2007 року -17 березня 2010 року)., з податку на додану вартість - по строку сплати 1 лютого 2010 року - 7239,00 грн., 3 березня 2010 року - 4259,00 грн., 30 березня 2010 року - 9152,00 грн., 29 квітня 2010 року - 700,00 грн., 30 квітня 2010 року - 12149,00 грн., 31 лютого 2010 року - 265,00 грн., всього в сумі - 33764,00 грн., штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 24 листопада 2009 року № 0002561502/0 в сумі 4644,00 грн. та пені в розмірі 11082,25 грн. (за період з 11 вересня 2007 року - 12 січня 2010 року по 31 січня 2008 року -26 травня 2010 року), з податку з власників транспортних засобів в розмірі 863,34 грн. (за період з 16 січня 2007 року -12 січня 2010 року по 16 січня 2007 року - 13 квітня 2010 року).

Згідно з підпунктами 59.1, 59.3, 59.4 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Статтею 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

За правилами статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Керч Автономної Республіки Крим Державної податкової служби відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28 листопада 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь справі та може бути переглянута з підстав встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко