Постанова

від 17.02.2014 по справі 826/442/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 лютого 2014 року 16:00 № 826/442/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Монітор» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Монітор» (далі - позивач, ТОВ «СОК «Монітор») до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.09.2013 року № 0003052204, № 0003042204, № 0003032204.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки, викладенні в акті перевірки, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та незаконними, а зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову. Просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, яке підтримав представник відповідача.

З огляду на викладене, з урахуванням положень ч.4 ст.122 КАС України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

ТОВ «СОК «Монітор» зареєстроване Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією 07.06.1999 року, номер запису про державну реєстрацію № 10711050013000883, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 30437959.

Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 04176, м. Київ, вул. Електриків, буд 29 А.

Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з 24.06.1999 року № 873 та є, зокрема, платником податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, платником орендної плати за землю.

ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу № 432 від 23.08.2013 року, направлень на перевірку від 23.08.2013 року № 344, № 345, №346, № 347, від 30.08.2013 року № 369, №370, згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78, п.150.3 ст.150 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СОК «Монітор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 10.09.2013 року № 960/26-56-22-04-04/30437959.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

п.п. 14.1.257 п. 14.1. ст.14, п. п. 135.5.4., 135.5.5. п. 135.5 ст.135, п. 141.1 ст. 141, п. 146.5 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 4 812 173 грн., в тому числі по періодах: ІІІ квартали 2012 року - 2 444 886 грн. (у т. ч. 111 квартал - 2 314 375 грн.), 2012 рік - 4 812 173 грн. (у т.ч. IV квартал - 2 367 287 грн.);

п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на іу вартість у сумі 683 393 грн., в тому числі, по періодах серпень 2012 року на суму 147 636 грн., вересень 2012 року на суму 535 757 грн., завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 70 099 грн., у тому числі, за грудень 2012 року на суму 70 099 грн.;

п.274.1 ст.274, п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на суму 98 150,57 грн.

ТОВ «СОК «Монітор» подано на розгляд ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заперечення від 16.09.2013 року за № 136 на акт перевірки, в яких ставилася вимога переглянути висновки, що викладені в ньому.

За результатами розгляду заперечення, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надано відповідь листом від 23.09.2013 року № 4129/10/26-56-22-04-15, відповідно до якого висновки акту викладені в наступній редакції:

п.п. 14.1.257 п. 14.1. ст.14, п. п. 135.5.4., 135.5.5. п. 135.5 ст.135, п. 141.1 ст. 141, п. 146.5 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 4 681 662 грн., в тому числі по періодах: ІІІ квартали 2012 року - 2 314 375 грн. (у тому числі, ІІІ квартал - 2 314 375 грн.), 2012 рік - 4 681 662 грн. (у тому числі, IV квартал - 2 367 287 грн.);

п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 10 460 грн., у тому числі, за грудень 2012 року на суму 10 460 грн.;

п.274.1 ст.274, п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на суму 98 150,57 грн.

На підставі виявлених порушень, зафіксованих в акті перевірки, податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 26.09.2013 року:

- № 0003052204, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності податком на прибуток у розмірі 4 681 662 грн.;

- № 0003042204, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 10 460 грн.;

- № 0003032204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем плата за землю на загальну суму 122 688,24 грн.

Не погоджуючись із прийнятими відносно нього податковими повідомленнями-рішеннями, позивач в порядку, передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України, оскаржив їх до Головного управління Міндоходів у місті Києві та Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві про результати розгляду скарги позивача 29.11.2013 року за № 7106/10/26-15-10-04-01 та рішенням Міністерства доходів і зборів України 11.01.2013 року за № 271/6/99-99-10-01-15 скарги ТОВ «СОК «Монітор» залишені без задоволення, а податкові повідомлення - рішення - залишені без змін.

Позивач, не погоджуючись із викладеними висновками та визначеними відносно нього грошовими зобов'язаннями, звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року позивачем задекларовано скоригований валовий дохід у сумі 31522586 грн. та валові витрати - в сумі 27 032 060 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року встановлено їх завищення на загальну суму 4 724 198 грн.

Зокрема, відображення показників у рядку 06.3 ІД Декларацій встановлено, що на формування цих показників мало вплив умовно нараховані відсотки по кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, між АТ «Укрексімбанк» (Банк) та ТОВ «СОК «Монітор» (Позичальник) укладено кредитний договір №151309К43 від 29.07.2009 року, відповідно до умов якого Банк надає Позичальникові кредит шляхом відкриття не відновлювальної кредитної лінії, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, комісії та інші платежі встановлені цим Договором.

Ліміт кредитної лінії - 150 000 000,00 грн.

Кредит отримано для наступних потреб: рефінансування заборгованості Позичальника за договором позики від 31.01.2006 р. №12-В/06 зі змінами, укладеним між позичальником та Компанія «Ringbell Limited» (Кіпр) та договором переуступки від 12.05.2009 р., яким проведено заміну кредитора компанії «Ringbell Limited» на нового кредитора - Компанію «Linguist Services Limited» «Британські Віргінські острови); погашення кредиторської заборгованості Позичальника; фінансування (часткове фінансування) договорів на поставку обладнання для спортивно - оздоровчого комплексу.

Згідно додаткової угоди до кредитного договору №151309К43 від 29.07.2009 року, кінцевий термін погашення кредиту - 22.11.2015 р. Починаючи з 12.11.2009р. процентна ставка за Кредитом встановлюється таким чином: ставка НБУ + 1,5% річних, в перевіряємому періоді ставка НБУ складала 7,5 % річних.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем отримано кредит на фінансування договорів, зокрема, обладнання для спортивно-оздоровчого комплексу.

На підтвердження виконання укладених договорів, позивачем надано копії видаткових та податкових накладних, банківських виписок.

В ході перевірки, на підставі поданих документів: договорів, банківських виписок, встановлено заниження позивачем задекларованих показників в результаті невідображення підприємством умовно нарахованих відсотків за неповернуту фінансову допомогу на загальну суму 4 628 749,00 грн., в тому числі, за 3 квартал 2012 року - 2 314 345 грн., 4 квартал 2012 року - 2 314 345 грн.

Відповідач стверджує, що підприємство повинно було включати відсотки у зв'язку з користуванням кредиту до первісної вартості основних засобів, що призвело до завищення інших витрат на суму 4 628 749 грн.

Окрім того, в ході перевірки згідно з документами, наданими до перевірки, а саме: банківські виписки, відомості реалізованої валюти, розрахунки курсових різниць, господарські договори, відомості по кредиторській заборгованості, встановлено заниження позивачем показників у рядку 03 ІД декларації «Інші доходи» на загальну суму 613,00 грн., а саме: IV квартал 2012 року - 613,00 грн.

Згідно вимог п.п.14.1.257 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення;

Відповідно до п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

- інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 135.5.4., 135.5.5 ст.135. Податкового кодексу України, інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи; суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

З аналізу вищевикладених норм, можна зробити висновок, що з метою оподаткування умовні проценти віднесено до складу безповоротної фінансової допомоги. Відповідно, сума умовно нарахованих процентів підлягає включенню до доходу платника в період їх нарахування.

Статтею 141 Податкового кодексу України визначено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Приймаючи до уваги викладені норми, а також те, що звітним періодом для платників податку на прибуток є календарний квартал, півріччя, 9 місяців, рік, у разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, то умовно нараховані відсотки слід відображати у декларації з податку на прибуток кожного звітного періоду до тих пір, доки така поворотна фінансова допомога не буде погашена.

Зважаючи на викладені обставини та системно проаналізувавши норми законодавства суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивачем безпідставно занижено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4 681 662 грн., що свідчить про те, що податкове повідомлення-рішення від 26.09.2013 року № 0003052204 прийняте відповідачем правомірно, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо завищення залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано в акті перевірки, у перевіряємому періоді здійснення господарської діяльності позивача ґрунтувалися на договірних взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Скайлайт» (код ЄДРПОУ 35624377).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Рекламно-інформаційне агентство «ТАР» (Виконавець), правонаступником якого є ТОВ «Компанія «Скайлайт» укладений договір про надання послуг із розміщення зовнішньої реклами від 12.09.2011 р. № 12/09/11-ЗР.

На виконання умов договору, ТОВ «Компанія Скайлайт» виписано позивачу податкові накладні: від 12.11.2012 р. № 9 за листопад 2012 року на загальну суму 30 000 грн., в тому числі, податку на додану вартість в розмірі 5000 грн., від 31.12.2012 р. № 59 за грудень 2012 року на загальну суму 32 760 грн., в тому числі, податку на додану вартість в розмірі 5460 грн.

В податковому обліку суми вартості товарів (робіт, послуг) віднесено до складу податкового кредиту у сумі 10 460 грн., в тому числі, за листопад 2012 року на суму 5000 грн., за грудень 2012 року на суму 5460 грн.

Як зазначив відповідач, згідно Аналітичної системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України встановлено розбіжність між ТОВ «СОК «Монітор» та ТОВ «Компанія Скайлайт» (код ЄДРПОУ 35624377).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем отримано акт ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 665/22-07/3564377 від 16.08.2013 р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Компанія Скайлайт» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.11.2012 р. по 31.12.2012 р., яким зафіксовано про відсутність факту реального здійснення господарських операцій та вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Стан платника: « 8 - До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням».

На підставі викладеного податковим органом зроблено висновок, що операції ТОВ «Компанія Скайлайт» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ТОВ «Компанія Скайлайт» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. «а» п.198.1, п.198.2., п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.14.1.18. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з пунктами 200.1., 200.2., 200.3. ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового)

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6. ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Таким чином, суд зазначає, що вищезазначеними нормами Податкового кодексу України на ТОВ «Компанія Скайлайт», як продавця, при здійсненні операцій з постачання товару, покладено обов'язок надати покупцю податкову накладну, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання вищезгаданих укладених договорів між ТОВ «СОК «Монітор» та ТОВ «Компанія Скайлайт» виписано податкові накладні на загальну суму 62 760 грн., в тому суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту у відповідних податкових періодах, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним декларацій з податку на додану вартість.

Оскільки взаємовідносини ТОВ «СОК «Монітор» з ТОВ «Компанія Скайлайт» не мають реального товарного характеру та вчинені без мети настання правових наслідків, податкові накладні, виписані постачальником ТОВ «Компанія Скайлайт» не відповідають вимогам чинного законодавства та не дають права на формування податкового кредиту.

Зазначеними обставинами підтверджується факт включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту витрат по сплаті податків, що фактично не здійснювалися, а надані позивачем первинні документи, суд вважає неналежними, оскільки не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг чи товару.

Суд звертає увагу на те, що підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат є не тільки наявність усіх передбачених законодавством для даного виду господарських відносин первинних документів, а реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та формування валових витрат.

Суд, системно проаналізувавши викладене, погоджується з доводами відповідача про те, що оскільки реальність вчинення господарських операцій позивача з контрагентом відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, позивачем при здійсненні взаєморозрахунків безпідставно занижено податковий кредит за перевіряємий період на загальну суму 10 460,00 грн.

Відтак, зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 10 460 грн. здійснено ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відповідно до чинного законодавства, що свідчить про правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0003042204 від 26.09.2013 року.

Що стосується визначення та сплати розміру орендної плати, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між Київською міською радою (орендодавець) та позивачем (орендар), на підставі п. 50 рішення Київської міської ради від 29.05.2003 р. № 638/798, 30.12.2003 р. укладено два договори оренди земельних ділянок, які були зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 04.02.2004 р. за № 85-6-00100, №56-6-00099.

Відповідно до умов договорів оренди орендодавець передав орендарю в строкове та платне користування: земельну ділянку розміром 21868 кв.м., кадастровий номер 8000000000:85:319:0002 та земельну ділянку розміром 225 кв.м., кадастровий номер 8000000000:85:319:0009, що розташовані по вул. Електриків, 29-А у Подільському районі м. Києва, цільове призначення яких - для реконструкції з розширенням, подальшої експлуатації та обслуговування будівлі спортивного комплексу з благоустроєм прилеглої території.

Як вбачається з п. 2.2. договорів оренди, то річна орендна за земельні ділянки встановлюється у розмірі 1,5% від їх нормативних грошових оцінок.

Згідно із п. 2.6. договорів оренди, розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до договорів.

Між Київською міською радою та позивачем, на підставі рішення Київської міської ради від 28.09.2006 р. № 82/139, 14.12.2006 р. укладено два договори про поновлення договорів оренди від 30.12.2003 р. № 85-6-00100, № 56-6-00099, які були зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 28.12.2006 р. за № 85-6-00304, №85-6-00303.

Відповідно умов договорів про поновлення договорів оренди, то договори оренди були поновлені з 05.02.2004 р.

При цьому, як вбачається із п. 2 договорів про поновлення, то умови договорів оренди, за винятком строку їх дії залишаються без змін.

Згідно акту перевірки, за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р. ТОВ «СОК «Монітор» задекларовано орендну плату за земельну ділянку у розмірі 106 126,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення п. п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 та п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України, які призвели до заниження суми податкових зобов'язань по орендній платі за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р. на 98 150,58 грн.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, суд виходить з наступного.

Суб'єктами права власності на землю відповідно до пункту «б» статті 80 Земельного кодексу України є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (ст. 12 Земельного кодексу України).

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року № 2535-XIІ, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року № 161-XIV, та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 цього ж Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю» є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

За частиною 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Приписами статті 21 Закону України «Про оренду землі» та статті 8 Закону України «Про плату за землю» законодавець передбачив внесення змін до розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Статтею 30 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Разом з тим слід зауважити, що органи державної податкової служби відповідно до норм податкового законодавства наділені повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни до договорів оренди землі згідно з приписами статей 12, 80, 83 Земельного кодексу України, ст. 21 Закону України «Про оренду землі», статті 30 Закону України «Про плату за землю» наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

Суд зазначає, що договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо.

Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 11.06.2013 року 21-166а13.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі є безпосередньою домовленістю сторін, а відтак донарахування відповідачем суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій є неправомірним, а тому податкове повідомлення-рішення від 26.09.2013 року № 0003032204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем плата за землю на загальну суму 122 688,24 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначені положення, відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав повінстю покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийняття ним рішень.

Натомість, вимоги позивача знайшли своє належне обґрунтування в частині позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Монітор» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.09.2013 року № 0003032204.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко