Постанова

від 11.08.2015 по справі 826/442/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" серпня 2015 р. м. Київ К/800/22385/14

11 серпня 2015 року м. Київ № К/800/22385/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Ричек В.В.,

від відповідача - Денисенко О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2014

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014

у справі № 826/442/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс "Монітор"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2014 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.09.2013 №0003032204.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2014 в частині відмови задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.09.2013 №0003052204 та №0003042204 та ухвалено в цій частині нову постанову, якою позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.09.2013 №0003052204 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності податком на прибуток на 4681049,00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.09.2013 №0003042204. В інший частині постанову залишено без змін.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Також, представником відповідача було заявлене клопотання про заміну Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Спортивно-оздоровчий комплекс «Монітор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2012; за результатами якої складено акт від 10.09.2013 №960/26-56-22-04-04/30437959, у висновках якого відповідачем зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 257, пп. 135.5.4, пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135, п. 141.1 ст. 141, п. 146.1 ст. 146 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на загальну суму 4812173,00 грн.;

- п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за грудень 2012 року на 10460,00 грн.;

- п. 274.1 ст. 274, пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, що призвело до заниження розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на суму 98150,57 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 26.09.2013 прийнято спірні податкові повідомлення - рішення:

- №0003052204, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності податком на прибуток на 4681662,00 грн. за 2012 рік;

- №0003042204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 10460,00 грн. за грудень 2012 року;

- №0003032204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з плати за землю на загальну суму 122688,24 грн., у тому числі за основним платежем 98150,58 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24537,66 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодитися з висновками судів про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2013 №0003032204 та вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Київською міською радою (орендодавець) та позивачем (орендар), на підставі п. 50 рішення Київської міської ради від 29.05.2003 №638/798, укладено два договори оренди земельних ділянок 30.12.2003, які були зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 04.02.2004 за №85-6-00100 та №56-6-00099.

Відповідно до умов договорів оренди, орендодавець передав орендарю в строкове та платне користування: земельну ділянку розміром 21868 кв.м., кадастровий номер 8000000000:85:319:0002 та земельну ділянку розміром 225 кв.м., кадастровий номер 8000000000:85:319:0009, що розташовані по вул. Електриків, 29-А у Подільському районі м. Києва, цільове призначення яких - для реконструкції з розширенням, подальшої експлуатації та обслуговування будівлі спортивного комплексу з благоустроєм прилеглої території.

Відповідно до п. 2.2. договорів, річна орендна за земельні ділянки встановлюється у розмірі 1,5% від їх нормативних грошових оцінок.

Згідно із п. 2.6. договорів, розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до договорів.

Між Київською міською радою та позивачем, на підставі рішення Київської міської ради від 28.09.2006 №82/139, 14.12.2006 року укладено два договори про поновлення договорів оренди від 30.12.2003 №85-6-00100 та №56-6-00099, за умовами яких попередні договори оренди були поновлені з 05.02.2004.

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01.01.2011, визначається розділом ХІІІ «Плата за землю» Податкового кодексу України. Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до норм Податкового кодексу України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, тобто, не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Таким чином, річна сума платежу орендної плати за землю, згідно з п. 288.5 ст. 288 ПКУ, не може бути меншою розміру, визначеного підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, а саме - трикратного розміру земельного податку.

З урахуванням наведеного, у зв'язку зі зміною розміру орендної плати за земельну ділянку, згідно з пп. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, та встановлення її розміру, який не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, колегія суддів приходить до висновку, що позивач повинен був самостійно розрахувати розмір орендних платежів на поточний рік з урахуванням вимог, встановлених чинним Податковим кодексом України.

Щодо позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.09.2013 №0003052204 та №0003042204, колегією суддів слід зазначити наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що 12.09.2011 між позивачем (замовник) та ТОВ «Рекламно інформаційне агентство «ТАР» (виконавець) було укладено договір №12/09/11-ЗР, за умовами якого останні зобов'язується за завданням замовника надати за плату наступні послуги з розміщення зовнішньої реклами.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Компанія Скайлайт» (правонаступник ТОВ «Рекламно інформаційне агентство «ТАР»), на виконання умов вказаного договору, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, актами надання послуг та податковими накладними.

Також, встановлено, що на момент здійснення спірних операцій, контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2009 між ЗАТ «Альфа - Банк» (банк), Компанією «Ringbell Limited» (клієнт), позивачем (позичальник) було укладено договір відступлення права вимоги №3, відповідно до якого банк відступає, а клієнт набуває право вимоги, належне банку у відповідності із договором про відкриття кредитної лінії від 31 січня 2006 року №12-В, з урахуванням змін та доповнень та договорів забезпечення, що укладені між банком та позивачем. Розмір права вимоги становив 12470299,00 доларів США.

02.07.2009 між ПП «Укрсел» (продавець) та позивачем (покупець) укладений договір №Т-02/07-09, відповідно до якого останній придбаває устаткування згідно специфікації. Загальна вартість устаткування з постачанням складає 6431917,20 грн.

Також, встановлено, що між ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України» (банк) та позивачем (позичальник) укладено кредитний договір від 29.07.2009 №151309К43, за умовами якого банк надає позичальникові кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі встановлені цим договором. Ліміт кредитної лінії - 150000000,00 грн.

Додатковою угодою від 02.10.2009 №151309К-2 до кредитного договору від 29.07.2009 №151309К43, передбачено, що надання кредитних коштів відповідно до цілі кредитування, визначеної у пп.3.2.3.3 кредитного договору, здійснюється шляхом оплати обладнання за договором від 02.07.2009 №Т-02/07-09 на загальну суму не більше, ніж 6431917,20 грн.

Згідно платіжних доручень від 02.10.2009 №1 та 05.10.2009 №3, позивачем на виконання умов договору від 02.07.2009 №Т-02/07-09, що укладений з ПП «Укрсел», сплачено 6431917.20 грн.

Отже, як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, лише 6431917,20 грн., які були отримані в межах кредитної лінії за кредитним договором від 29.07.2009 №151309К43, були спрямовані позивачем на фінансування придбання спортивного обладнання.

Разом з тим, відповідач в акті перевірки зазначив, що оскільки вся сума кредиту була спрямована на фінансування договорів на поставку обладнання, тому позивач повинен був включати всі відсотки по користуванню кредитом до первісної вартості основних засобів.

Відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Пунктом 141.1 статті 141 ПК України визначено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Абзацом дванадцятим пункту 4 вказаного Положення №92 визначено, що первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Згідно абзацу дев'ятого пункту 8 Положення №92, фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати»).

Проте, як було вірно зазначено судом апеляційної інстанції, згідно договору від 02.07.2009 №Т-02/07-09, що укладений з ПП «Укрсел», останній виступав в якості покупця вже готового спортивного обладнання, тобто, не створював зазначене обладнання, а тому не повинен був включати відсотки по користуванню кредитом до первісної вартості основних засобів.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення №0003042204 та повідомлення-рішення №0003052204 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності податком на прибуток на 4681049,00

Враховуючи викладене вище, рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід скасувати - частково, а саме в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2013 №0003032204 та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки, судами повно і правильно встановлені обставини справи, але дана їм невірна юридична оцінка. В іншій частині залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Здійснити заміну Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2014 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26.09.2013 №0003032204 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині залишити без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль